Справа № 613/899/16-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/43/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
27 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків в режимі відеоконференції клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про закриття кримінального провадження, внесеного 22 листопада 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015220220000774, за ч.2 ст.286 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Братиниця Велико - Писарівського району Сумської області, громадянина Російської Федерації, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.286 КК України,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
За вироком суду ОСОБА_8 виправдано та визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення за п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 заявив до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просив вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року скасувати, закрити кримінальне провадження щодо нього за обвинуваченням за ч.2 ст.286 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання про закриття кримінального провадження.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вимоги клопотання підтримали в повному обсязі та просили кримінальне провадження закрити, та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримку клопотання, зваживши на доводи прокурора, обговоривши доводи, викладені в клопотанні обвинуваченого, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
На підставі системного аналізу вищевикладених приписів кримінального процесуального закону вбачається, що якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, та за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
В своїй постанові від 11 листопада 2020 року колегія суддів Третьої судової палати ККС у складі ВС у справі №455/229/17 (провадження №51-3298км20) сформулювала правову позицію, відповідно до якої звільнення від кримінальної відповідальності особи на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності застосовується, незважаючи на невизнання нею своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення. Про згоду особи на звільнення її від кримінальної відповідальності за цією статтею може свідчити чітко сформульована нею вимога в апеляційній скарзі, а також окреме клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності.
Дотримання умов, визначених ч.ч.1-3 ст.49 КК України є безумовною й обов'язковою підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності, при цьому, вимоги цієї статті не передбачають обов'язкове визнання вини особою, котра подала клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.
Частиною 2 ст.4 КК України встановлено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Санкція інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
З урахуванням викладеного, інкриміноване ОСОБА_8 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Положеннями п.4 ч.1 ст.49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, є тяжким злочином, після вчинення якого строки давності, які дають можливість притягнути особу до відповідальності, становлять десять років.
Водночас, під час апеляційного розгляду було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 не вчиняв нових кримінальних правопорушень до спливу сроку, визначеного п.4 ч.1 ст.49 КК України та від органу досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні не переховувався, внаслідок чого строки давності в кримінальному провадженні не переривались та не зупинялись.
За таких підстав, з огляду на положення п.4 ч.1 ст.49 КК України, строки давності в зазначеному кримінальному провадженні на теперішній час закінчились, оскільки з моменту вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто з 22 листопада 2015 року, минуло більше десяти років, перебіг давності в зазначеному кримінальному провадженні не зупинявся та не переривався, а вирок суду 1-ої інстанції законної сили не набрав, оскільки оскаржується стороною обвинувачення в апеляційному порядку.
Положеннями ч.ч.2 та 3 ст.285 КПК України встановлено, що особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення.
Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.
В цьому контексті апеляційний суд приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові ККС у складі ВС від 06.12.2021 у справі №521/8873/18 (провадження №51-413кмо21), згідно якої за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч.ч. 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України суди 1-ої та апеляційної інстанцій мають обов'язок відповідно роз'яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Так, в судовому засіданні суду апеляційного суду обвинуваченій ОСОБА_8 , в присутності його захисника ОСОБА_7 , було роз'яснено його право, передбачене ст.286 КПК України, на подання клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, при цьому, також було роз'яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Окрім того, обвинуваченому також були роз'яснені наслідки заявленого ним клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України, зокрема, те, що у такому разі ухвалений стосовно нього виправдувальний вирок буде скасовано, після чого обвинувачений ОСОБА_8 наполягав на задоволенні його клопотання та закриття кримінального провадження.
У контексті можливості прийняття апеляційним судом рішення щодо скасування виправдувального вироку суду 1-ої інстанції та закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів приймає до уваги правовий висновок, викладений у постанові ККС у складі ВС від 15.10.2024 у справі №752/19960/16 (провадження №51-7615км23), якою було залишено без задоволення касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 11.10.2023.
Зокрема, вироком Голосіївського райсуду м. Києва від 15.05.2023 особу було визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та виправдано через недоведеність, що кримінальне правопорушення вчинене нею.
В подальшому, апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, задовольнив клопотання обвинуваченої та її захисника, скасував вирок суду 1-ої інстанції та закрив кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку з її звільненням від кримінальної відповідальності через сплив строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
У вказаній постанові суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що, з огляду на позицію обвинуваченої та її захисника, суд апеляційної інстанції не був зобов'язаний розглядати апеляційну скаргу прокурора по суті, зокрема надавати оцінку висловленим стороною обвинувачення доводам з приводу необхідності визнання обвинуваченої винною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення та призначення їй відповідного покарання, та, встановивши підстави, передбачені ст.49 КК України, з урахуванням положень ч.ч. 7, 8 ст. 284 КПК України, ухвалив обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження.
Також заслуговує на увагу правова позиція, висловлена в постанові ККС у складі ВС від 29.09.2022 у справі №559/182/19 (провадження №51-5223км21), відповідно до якої оскільки в ухвалі про звільнення особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності та закриття провадження у справі суд не робить висновків про винуватість чи не винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, оцінка кожного доказу, що стосується цього питання, з точки зору належності, допустимості та достовірності КПК України не передбачена та є зайвою.
З урахуванням вказаних правових позицій суду касаційної інстанції та з огляду на позицію обвинуваченого ОСОБА_8 , який наполягає на задоволенні його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповідної правової оцінки доводам прокурора з приводу невідповідності висновків суду 1-ої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та не надання належної оцінки наданим стороною обвинувачення доказам при ухваленні щодо обвинуваченого ОСОБА_8 виправдувального вироку в даному провадженні.
Незважаючи на те, що відповідно до оскаржуваного вироку, суд 1-ої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх та переконливих доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, колегія суддів, з огляду на наявність клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, не вбачає підстав для продовження апеляційного розгляду, оскільки закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності є обов'язком, а не правом суду.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що на день апеляційного розгляду існують законні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у зв'язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частина 3 ст.288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відтак, підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний суд вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого, вирок суду скасувати, звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності та кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положення ч.ч. 1 та 2 ст. 369 КПК України передбачають, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку. Судове рішення, у якому слідчий суддя, суд вирішує інші питання, викладається у формі ухвали.
Частина 1 ст.126 КПК України визначає, що суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що в даному кримінальному провадженні було проведено експертизи обставин дорожньо - транспортної пригоди №567/16 від 24 червня 2016 року у сумі 1 055 грн. 52 коп., на проведення експертизи обставин дорожньо - транспортної пригоди №565/16 від 24 червня 2016 року у сумі 1 055 грн. 52 коп. та на проведення судової автотехнічної екпертизи від 20 травня 2022 року №СЕ-19/121-22/3712-ІТ у сумі 2 059 грн. 44 коп.
При цьому, норми чинного кримінального процесуального закону не містять регулювання порядку розподілу процесуальних витрат у випадку ухвалення судом рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строку давності.
Натомість, в цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги правову позицію, сформульовану в постанові Об'єднаної палати ККС у складі ВС, викладену у постанові від 12.09.2022 у справі №203/241/17 (провадження №51-4251кмо21), відповідно до якої якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.
У вищевказаній постанові Об'єднана палата ККС ВС дійшла висновку про те, що важливого значення у механізмі розподілу процесуальних витрат за проведення експертиз у кримінальному провадженні набуває питання про те, хто призначав експертизу та за чиєю ініціативою вона проводилася, а також те, чи входить проведення експертизи до сфери службових обов'язків залученого експерта, чи є експерт співробітником державних експертних установ.
Враховуючи те, що ініціатором проведення експертних досліджень в цьому кримінальному провадженні був саме орган досудового розслідування, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що згідно з вимогами ч. 2 ст. 122 та ст. 124 КПК України, витрати на проведення експертиз не підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 та покладаються на державу.
Разом з цим, відповідно до змісту ст. 129 КПК України, суд може прийняти рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, у разі постановлення ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закриттям провадження.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в аспекті реалізації приписів ст. 129 КПК України, за якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише в разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, цивільний позов залишається без розгляду у разі закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. У такому випадку позивач вправі заявити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 15 696,61 грн., та моральної шкоди у розмірі 600 000 грн. до обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Разом з тим, колегія суддів роз'яснює, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не є реабілітуючою підставою, а тому потерпілі не позбавлені процесуальної можливості звернутися до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного суду від 27 січня 2025 року у справі № 537/984/20 (провадження № 51-1747км22).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не вирішує питання щодо долі речових доказів на підставі ст.100 КПК України, оскільки в матеріалах кримінального провадження відомості про визнання будь - яких речей речовими доказами - відсутні.
Керуючись ст. 405, 407, 417, 419 КПК України,-
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2023 року щодо ОСОБА_8 - скасувати.
На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз: №567/16 від 24 червня 2016 року у розмірі 1 055 грн. 52 коп.; №565/16 від 24 червня 2016 року у розмірі 1 055 грн. 52 коп.; №СЕ-19/121-22/3712-ІТ від 20 травня 2022 року у сумі 2 059 грн. 44 коп. віднести на рахунок держави.
Цивільний позов ОСОБА_9 залишити без розгляду.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4