Справа № 380/15288/25
Провадження № 2-а/466/202/25
17 листопада 2025року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Свірідової В.В.
секретаря Солиган М.Р.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м.Львова адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
19.09.2025 з Личаківського районного суду м. Львова до Шевченківського районного суду м. Львова за підсудністю надійшли матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 22.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нього винесено постанову №1377 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, а саме: за порушення вимог ч. 3. ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Зазначає, що з травня по серпень 2022 року перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак станом на момент винесення оскаржуваної ним постанови він не перебував в цьому ТЦК. Постанова КМУ №1487, на яку посилається відповідач у своїй постанові,набрала чинності лише 30.12.2022 року, тобто вже після зняття позивача з тимчасового обліку.
На момент зняття з тимчасового обліку не існувало обов'язку повторної постановки на облік протягом семи днів у разі зміни місця проживання при умові перебування на постійному обліку, що мало місце у його випадку.
Вважає дану постанову протиправною, оскільки відповідач перевищив свої службові повноваження наклавши штраф без дотримання вимог законодавства.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 23.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Відповідачем у встановлений строк відзиву до суду не подано.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю та просив такі задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами КАС України, право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 22.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
З постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3. ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а саме: призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи із змісту ст.8 Конституції України щодо визначення і дії в Україні верховенства права, положення ст.62 цього Закону розповсюджуються і на обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Диспозиція ч.1 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Диспозиція ч.3 ст.210 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно з ч.7 п. 1 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Як зазначає позивач, з травня по серпень 2022 року він перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак станом на момент винесення оскаржуваної ним постанови він не перебував в цьому ТЦК.
Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025р. №6630 повідомлено, що ОСОБА_1 знято з військового обліку 03.05.2022р. у зв'язку з отриманням військового звання офіцера, після чого ІНФОРМАЦІЯ_2 поставив позивача ( ОСОБА_1 ) на війствовий олік. Станом на 06.08.2025р. ОСОБА_1 перебуватиме на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.12).
Згідно із ч. 1, ч.2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Постанова про адміністративне правопорушення від 22.07.2024 відносно ОСОБА_1 за порушення п.п.1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 не містить даних про те, що він в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання не прибув із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.
Згідно з ст. 283 КУпАП, Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Однак, перед винесенням оскаржуваної постанови відповідач повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, проте даного протоколу позивачу вручено не було, а також оскаржувана постанова не містить доказів, що підтверджують факт вчинення даного правопорушення.
Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст.210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку. Частина 3 ст.210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період . Згідно примітки положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Стаття 210 КУпАП викладено в новій редакції Законом України від 09.05.2024 року № 3696-IX, який набрав законної сили 19.05.2024 року.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері виконання військового обов'язку і несення військової служби.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про військовий обов'язок і військову службу, а саме, у порушенні правил військового обліку, неявці на виклик до військового комісаріату без поважних причин або несвоєчасному поданні в обліковий орган відомостей про зміну свого місця проживання, освіти, місця роботи, посади.
Суб'єкт адміністративного проступку - особливий (військовозобов'язані, призовники).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
ОСОБА_1 знятий з тимчасового військового обліку 09.08.2022 року, що підтверджується відповідними документами.
Постанова КМУ №1487, на яку посилається відповідач у своїй постанові,набрала чинності лише 30.12.2022 року, тобто вже після зняття позивача з тимчасового обліку.
На момент зняття з тимчасового обліку не існувало обов'язку повторної постановки на облік протягом семи днів у разі зміни місця проживання при умові перебування на постійному обліку, що мало місце у моєму випадку.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів в підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпроАП в діях ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що, тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами ч.1-3 ст.73КАСУкраїни встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст.77КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 зазначила, що визначенийстаттею 77 КАС обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльність не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 по справі № 760/2846/17, від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п.3 ч 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо предмета спору, не доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постанова на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2,9,76,77,139,205,229, 241-246, 205, 250, 255, 272, 286, 293,295 КАС України, суд,-
ухвалив:
визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1377 від 22.07.2025 по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченої ч.3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000грн.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Восьмого адміністративного апеляційного суду.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).У разі проголошення у судовому засіданні скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення суд повідомляє, коли буде складено повне судове рішення.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повне рішення складено 21.11.2025 року.
Суддя В. В. Свірідова