ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
26 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3868/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
Прокурор - Бойчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 (складено та підписано 24.09.2025, суддя Невінгловська Ю.М.)
по справі №916/3868/25
за позовом Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ"
про стягнення 3 020 751,72 грн
Керівник Чорноморської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ" в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області грошові кошти в розмірі 3 020 751,72 грн., з яких 2 574 758,34 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі, 75 838,86 грн - 3 % річних та 369 096,40 грн - інфляційне нарахування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, безпідставно не сплачені грошові кошти у якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Таїровської селищної ради.
Одночасно з позовною заявою прокурором була подана заява про забезпечення позову в якій останній просив суд:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «АКВАТОРІЯ» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «АКВАТОРІЯ» у межах суми позовних вимог на загальну суму 3 020 751,72 грн.;
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «АКВАТОРІЯ» у межах ціни позову 3 020 751,72 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності;
- накласти арешт на нерухоме майно, а саме багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-А, у межах ціни позову 3 020 751,72 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів та нерухомого майна у разі їх недостатності.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, заявник зазначив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В свою чергу, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить вимогам чинного законодавства стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Окрім того прокурор вважає, що у випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 по справі №916/3868/25 заяву Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ", які знаходяться на всіх рахунках Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ" у межах суми позову - 3 020 751,72 грн, в задоволенні решти заяви - відмовлено.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на предмет даного позову, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, а тому вжиття заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, та на нерухоме майно, що належать відповідачеві, в межах суми позовних вимог є співмірними заходом відповідно вимогам, на забезпечення яких такий захід вживається.
Водночас, суд першої інстанції виснував про відмову в задоволенні заяви в частині накладення арешту на багатоквартирний житловий будинок, оскільки таке майно не належить відповідачеві, а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке майно, призведе до безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших осіб. До того ж, оскільки суд дійшов висновку про можливість накладення арешту на все належне боржнику майно в межах різниці між сумою позову та арештованими грошовими коштами боржника, повторне накладення арешту на окреме майно ТОВ "АКВАТОРІЯ", на думку суду, є недоцільним.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся прокурор з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 у справі № 916/3868/25 про часткове задоволення заяви про забезпечення позову і постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Свої вимоги за апеляційною скаргою скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки суду є такими, що не узгоджуються з нормами матеріального права та суперечать нормам процесуального права, з огляду на наступне:
- предметом позову у цій справі є вимога прокурора про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі, у зв'язку із будівництвом об'єкта за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50;
- наказом Управління містобудування, архітектури та землеустрою Таїровської селищної ради на підставі заяви ТОВ «АКВАТОРІЯ» присвоєно адресу об'єкту нерухомого майна після прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, а саме Одеська область, Одеський район, Таїровська територіальна громада, село Лиманка, вулиця Будівельна, будинок №48-А;
- майнові права на квартири, які продаються за адресою: с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50, зокрема, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-А, можуть належати лише ТОВ «АКВАТОРІЯ» в силу отриманого дозволу на виконання будівельних робіт;
- реалізація об'єктів нерухомості, які побудовані за адресою: с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50 з подальшим присвоєнням адреси: с. Лиманка, вул. Будівельна, будинок №48-А, фактично є здійсненням господарської діяльності ТОВ «АКВАТОРІЯ», тобто діяльності з отримання прибутку, який ТОВ «АКВАТОРІЯ» витрачає не для здійснення розрахунків з позивачем;
- наразі на все нерухоме майно, належне ТОВ «АКВАТОРІЯ» на праві власності, вже накладено арешт, що може значно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора;
- на переконання апелянта, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним;
- забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема, на багатоквартирний житловий будинок, у межах ціни позову, є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 було відкрито апеляційне провадження по справі №916/3868/25 за апеляційною скаргою Керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області на ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 та призначено справу до розгляду на 26.11.2025.
Під час судового засідання від 26.11.2025 прокурор підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Інші представники учасників справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні не скористались, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи наведене, а також те, що явка представників учасників справи не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вже було вказано вище, скаржник не погоджується з оскаржуваною ухвалою лише в частині відмови у задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-А, а тому колегією суддів з огляду на приписи ст. 269 ГПК України, ухвала суду переглядається лише в цій частині.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Судова колегія зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, безпідставно не сплачені грошові кошти у якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Таїровської селищної ради.
Відтак, враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідача необхідну суму грошових коштів.
Також, у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 Об'єднана палата суддів Касаційного господарського суду вказала, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
У даному випадку, суд першої інстанції частково задовольняючи заяву прокурора, вжив заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ", які знаходяться на всіх рахунках Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ" у межах суми позову - 3 020 751,72 грн.
В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-А, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів забезпечення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі № 916/4894/23, від 01.04.2024 у справі № 922/5184/23, від 26.06.2023 у справі № 925/731/18, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23.
Водночас приписами статті 137 Господарського процесуального кодексу України не передбачено накладення арешту на майно особи, яка не є відповідачем у справі. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22, від 04.09.2023 у справі № 924/981/22.
У постанові від 01.12.2021 у справі №569/5761/19 Верховний Суд зазначив, що, «враховуючи, що на час вирішення питання про забезпечення позову, судом до участі у справі товариство не залучалось, а позовні вимоги до нього не заявлялись. Проте при задоволенні заяви позивача за зустрічним позовом про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, апеляційний суд не звернув уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що не належить відповідачеві, а тому є помилковим (постанова від 01.12.2021 у справі № 569/5761/19)».
Як вбачається з наданої прокурором та наявної у матеріалах справи роздруківки інформаційної довідки №444456390 щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, серед належних ТОВ “АКВАТОРІЯ» на праві власності об'єктів нерухомого майна не міститься багатоквартирного житлового будинку 48-А, що розташований по вул. Будівельна, в селі Лиманка, Одеського району, Одеської області.
Відтак, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке не належить ТОВ “АКВАТОРІЯ» на праві власності не передбачено ст. 137 ГПК України, та може призвести до безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших осіб.
Колегія суддів також вважає, що вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АКВАТОРІЯ" у межах суми позову, є адекватним та достатнім заходом забезпечення позову та забезпечує реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення позову.
З огляду на таке, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на багатоквартирний житловий будинок 48-А, що розташований по вул. Будівельна, в селі Лиманка, Одеського району, Одеської області.
Судом апеляційної інстанції відхиляються твердження апелянта про те, що майнові права на квартири, які продаються за адресою: с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-50, зокрема, с. Лиманка, вул. Будівельна, 48-А, можуть належати лише відповідачеві, оскільки вони є лише припущеннями та не можуть братись судом до уваги. Станом на час прийняття оскаржуваного рішення, як вже було вказано вище, відомості про належність відповідачеві такого майна на праві власності були відсутні.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що реалізація об'єктів нерухомості відповідачем фактично є здійсненням господарської діяльності з отриманням прибутку, який ТОВ «АКВАТОРІЯ» витрачає не для здійснення розрахунків з позивачем, оскільки наразі дана справа не розглянута по суті та рішення на користь позивача не прийнято. До того ж, як вже було відзначено вище, судом вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та кошти та майно відповідача, в межах суми заявлених позовних вимог.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів не вбачає порушень норм матеріального та процесуального права на які посилається апелянт та вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 24.09.2025 у справі №916/3868/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.