ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
26 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1785/25
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді ТОВ - адвокат Скіндер В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 (повний текст складено та підписано 15.07.2025, суддя Найфлейш В.Д.)
у справі №916/1785/25
за заявою Головного управління ДПС в Одеській області
до Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю
про визнання банкрутом
Встановив
Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю у зв'язку з непогашенням заборгованості в сумі 3 142 695,62 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/1785/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, визнано вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на суму 3 142 695,62 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Шаргородського Дмитра В'ячеславовича тощо.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ініціюючого кредитора підтверджені належними та допустимими доказами, а підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство відсутність, зокрема у зв'язку з відсутністю спору про право.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся боржник з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 у справі № 916/1785/25 за заявою ГУ ДП в Одеській області про відкриття провадження у справі про банкрутство ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ - скасувати та заяву ГУ ДП в Одеській області про відкриття провадження у справі про банкрутство ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ - залишити без задоволення.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:
- надані ініціюючим кредитором податкові повідомлення-рішення стосуються штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну подачу ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ податкових декларацій з плати за землю та не стосуються стягнення самої заборгованості по сплаті земельного податку;
- податковим органом не надані докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) всієї суми податкового боргу шляхом звернення з позовом до адміністративного суду в порядку визначеному Податковим кодексом України з метою подальшого виконання відповідного рішення суду у порядку Закону України “Про виконавче провадження»;
- заявником (кредитором) не виконані вимоги ч. 2 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки в заяві не зазначено про вжиття передбачених законодавством заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу;
- разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ініціюючим кредитором не було надано відповідних доказів, а саме оригіналів паперових декларацій з плати за землю з підписом керівника та відбитком печатки ВП“СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ або їх копій, а також оригіналів електронних декларацій з плати за землю з цифровим підписом керівника ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ та електронних квитанцій про отримання вказаних електронних декларацій;
- натомість, суд першої інстанції прийняв до уваги надані кредитором роздруковані з інформаційної бази податкового органу подані ВП“СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ декларації з плати за землю за період з 2014 - по 2024 роки без підпису керівника та без відбитку печатки. При цьому, суд не визначився на підставі яких доказів дійшов висновку про наявність заборгованості із земельного податку - письмових або електронних;
- судом проігноровано обов'язок щодо здійснення перевірки обґрунтованості вимог заявника, як кредитора та наявності спору про право;
- місцевий господарський суд не дослідив та не надав жодної оцінки наявним у справі письмовим доказам, що призвело до ігнорування тієї обставини, що зазначена у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство сума податкового зобов'язання ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ не визнавалась ще до звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду із цією заявою, що свідчить про наявність спору про право;
- на переконання апелянта, суд першої інстанції не дослідив наявні матеріли справи та дійшов помилкового висновку суду про неможливість задоволення вимог кредитора за рахунок майна ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ, яке є предметом іпотеки;
- твердження ГУ ДПС в Одеській області про те, що ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ було самостійно обчислене та задеклароване податкове зобов'язання зі сплати земельного податку не підтверджене жодними доказами. При цьому, скаржник письмово повідомляв ГУ ДПС в Одеській області про відсутність статусу платника земельного податку, що не узгоджується із твердженням заявника про подання ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ податкових декларацій з плати за землю у період з 2014 - по 2024 роки;
- місцевим господарським судом не надано оцінку обґрунтованості вимог ГУ ДПС в Одеській області та відсутності в ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ обов'язку із сплати земельного податку за користування земельною ділянкою.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 05.11.2025.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 у справі №916/1785/25 оголошено перерву до 17.11.2025.
З огляду на те, що суддя зі складу колегії суддів Богатир К.В. брав участь у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ з 17.11.2025 по 21.11.2025, судове засідання по справі №916/1785/25 призначене на 17.11.2025, не відбулось.
Ухвалою суду від 13.11.2025 повідомлено учасників справи №916/1785/25 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 відбудеться - 26.11.2025.
Головне управління ДПС в Одеській області своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні не скористалось, хоча було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку ухвал суду до електронного кабінету заявника.
Враховуючи наведене, а також те, що явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника ГУ ДПС в Одеській області.
Під час судового засідання від 26.11.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у травні 2025 Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю у зв'язку з непогашенням заборгованості в сумі 3 142 695,62 грн.
За твердженням заявника, в зв'язку з несплатою підприємством податкової заборгованості податковим органом була винесена податкова вимога форми «Ю» №3 від 08.01.2013 року яку було направлено платнику податків рекомендованим листом.
Також, Головне управління ДПС в Одеській області зазначило, що винесло рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №946/4-1532 від 06.09.2023 року. На виконання зазначеного рішення керівника, контролюючий орган був позбавлений можливості звернутися з інкасовими дорученням (розпорядженнями) до банків, обслуговуючих ВП «СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ, щодо списання з розрахункових рахунків боржника суму податкової заборгованості через відсутність відкритих рахунків. Звернення Головного управління ДПС в Одеській області до виконавчої служби з рішеннями про стягнення заборгованості з юридичних осіб не передбачено.
Головне управління ДПС в Одеській області також зазначило, що воно позбавлене можливості звернутися до суду із заявою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків через відсутність майна ВП «СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ, яке не знаходиться під обтяженням, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.
З огляду на вищевикладене, податковий орган вважаючи, що вжив усі можливі заходи для отримання наявної у ВП «СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленому законодавством порядку, передбаченого Податкового кодексу України, звернувся до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд визнав подану Головним управлінням ДПС в Одеській області заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ВП «СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріли справи, доводи та вимоги учасників справи, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Згідно з ст. 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:
- боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
- кредитор, серед іншого, це юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається, серед інших, кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.
Обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 05.03.2019 у справі №910/3353/16, від 07.11.2019 у справі №904/9024/16, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20, від 09.06.2022 у справі №922/313/20 (922/3069/21)).
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Системний аналіз ст.ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов'язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності "спору про право"; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, від 16.09.2020 у справі №911/593/20, від 03.09.2020 у справі №910/16413/19).
При цьому, якщо КУзПБ підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство прямо не визначені та з'ясовуються судом шляхом встановлення, на підставі доказів у справі, заборон на відкриття провадження у справі про банкрутство, визначених Законом (прямих або непрямих, загальних або спеціальних, тимчасових або не обмежених в часі, умовних або безумовних), то підстави для відмови у відкритті провадження прямо визначені в ч. 6 ст. 39 КУзПБ: - вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; - вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; - заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.
Важливим елементом судового контролю при відкритті провадження у справі про банкрутство є встановлення обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 наголосив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
За приписами ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 161 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У даному випадку, такою заявою по суті справи, за аналогією з ГПК України, є заява ГУ ДПС в Одеській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.
Відповідно, з огляду на наведені законодавчі приписи та висновки Верховного Суду, саме у заяві по суті справи (у даному випадку заяві про відкриття справи про банкрутство), заявник мав навести обґрунтування підстав виникнення заборгованості у підприємства перед податковим органом, а також надати докази на підтвердження таких обставин.
Як вже було вказано вище, ГУ ДПС в Одеській області у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначило, що станом на момент подачі заяви, відповідно до розрахунків заборгованості, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість Виробничого підприємства «СПЕЦБУД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю перед бюджетом по земельному податку з юридичних осіб, становить 3 142 695,62 грн.
Така заборгованість, за твердженням заявника, виникла в результаті:
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №1400012709 вiд 17.02.2014 року на загальну суму 32 041 грн. 76 коп. (основний платіж);
- нарахована пеня згідно з ст. 129 ПКУ на загальну суму 23 грн. 26 коп.;
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №1500019868 вiд 11.06.2015 року на загальну суму 60 030 грн. 24 коп. (основний платіж);
- нарахована пеня згідно з ст. 129 ПКУ на загальну суму 13 грн. 35 коп.;
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №1600012380 вiд 22.02.2016 року на загальну суму 86 023 грн. 32 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №1700037605 вiд 16.02.2017 року на загальну суму 91 184 грн. 76 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №36922 вiд 20.02.2018 року на загальну суму 93 274 грн. 74 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №37499 вiд 11.03.2019 року на загальну суму 419 737 грн. 81 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №29592 вiд 19.02.2020 року на загальну суму 186 549 грн. 48 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню №0054455104 вiд 24.04.2020 року на загальну суму 170 грн. 00 коп.(штрафна санкція);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №39843 вiд 24.05.2021 року на загальну суму 233 188 грн. 33 коп. (основний платіж) та 1 748 грн. 91 коп.(штрафна санкція);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №43563 вiд 24.05.2021 року на загальну суму 233 188 грн. 33 коп. (основний платіж) та 6 995 грн. 64 коп.(штрафна санкція) та пені, згідно з ст.129 ПКУ на суму 7 410 грн. 44 коп.;
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №20500 вiд 11.02.2021 року на загальну суму 186 549 грн. 48 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №10559 вiд 18.02.2022 року на загальну суму 461 712 грн. 33 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №25034 вiд 20.02.2023 року на загальну суму 530 968 грн. 88 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому розрахунку земельного податку №103197 вiд 04.07.2024 року на загальну суму 511 544 грн. 56 коп. (основний платіж);
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню №49848/15-32-04-06 вiд 12.11.2024 року на загальну суму 340 грн. 00 коп.(штрафна санкція).
Відповідно, у даному випадку ГУ ДПС в Одеській області, самостійно, у заяві по суті справи визнало, що заборгованість боржника виникла з нарахування по податкову розрахунку земельного податку із зазначення відповідних номерів такого нарахування.
Разом з цим, судова колегія зазначає, що у заяві по суті справи ГУ ДПС в Одеській області не зазначено, ані підстав, ані періодів відповідного нарахування по податковому розрахунку земельного податку.
Відповідно, зі змісту такої заяви не надається за можливе встановлення обставин (підстав) виникнення у боржника відповідних зобов'язань перед податковим органом, а також періодів за які виникли відповідні зобов'язання.
Так, судова колегія відзначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами. Важливим фактором того, як сторона користується стандартами доказування виступає її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.
Якщо існує певний юридичний факт, який входить до предмету доказування у справі, то мають бути наявні відповідні докази на підтвердження цього факту або об'єктивні причини та розумне пояснення їх відсутності.
Так, у даному випадку, ГУ ДПС в Одеській області у заяві про порушення справи про банкрутство обмежилось лише посланням на те, що заборгованість боржника виникла з нарахування по податкову розрахунку земельного податку із зазначення відповідних номерів такого нарахування.
Однак, судова колегія зазначає, що наявні матеріли справи не містять, а заявником не надано ані оригіналів, ані належним чином засвідчених копій відповідних податкових розрахунків земельного податку, які б містили детальне визначення структури та підстав нарахування таких податків, їх правової природи, періодів тощо.
Щодо доданих ГУ ДПС в Одеській області до заяви роздруківок податкових декларацій, колегія суддів зазначає таке.
Як вже було вказано вище, учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи.
Проте, у поданій до суду першої інстанції заяві про порушення справи про банкрутство Виробничого підприємства «СПЕЦБУД» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю, заявник взагалі не посилався на виникнення у боржника зобов'язання перед податковим органом на підставі відповідних податкових декларацій.
Крім того, у заяві про порушення справи про банкрутство податковий орган не зазначив у який спосіб такі податкові декларації були ним отримані, зокрема, але не виключно самостійно отримані від боржника у паперовому та/або електронному вигляді.
Також, судова колегія відзначає, що за приписами ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до п. 5.26 Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020», затвердженого наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 № 144, визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Втім, у даному випадку надані ГУ ДПС в Одеській області до заяви роздруківки податкових декларацій не є ані оригіналом письмового доказу, ані належним чином засвідченою копією, оскільки не містять жодних обов'язкових реквізитів.
З наданих до заяви роздруківок податкових декларацій взагалі не надається за можливе встановлення обставин їх подання, особи яка вчинила такі дії (склала, підписала та подала такі податкові декларації до податкового органу), а також часу коли такі документи були сформовані на подані.
Судова колегія звертає увагу на те, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).
Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).
Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).
Відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.
Безпосереднє дослідження доказів тісно пов'язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20).
У постанові від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21(905/496/22), Верховний Суд сформував правовий висновок щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу.
Так, Верховний Суд вказав, що "тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа
Судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі".
Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції, боржник у відзиві на заяву зазначив, що ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ податкові декларації з плати за землю не подавало, оскільки не є платником земельного податку, про що двічі зазначало ГУ ДПС в Одеській області у письмовій відповіді на запит про надання інформації від 27.08.2021 та відповіді на запит про надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень від 18.05.2024.
З огляду на це, як вважає боржник, подання ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014, 2105, 2018, 2020, 2021, 2022 та 2024 роки є нелогічним та ставить під обґрунтований сумнів справжність копій наданих ГУ ДПС в Одеській області податкових декларацій.
У зв'язку із цим до суду першої інстанції боржником подано відповідне клопотання про витребування у ГУ ДПС в Одеській області оригіналів податкових декларацій, які додані до заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2025 клопотання ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ про витребування оригіналів письмових доказів - задоволено та витребувано у ГУ ДПС в Одеській області оригінали податкових декларацій ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ з плати за землю за період з 2014 - по 2024 роки.
Судова колегія зауважує, що вказаною ухвалою суд зобов'язав заявника надати саме оригінали доказів, податкових декларацій ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ з плати за землю за період з 2014 - по 2024 роки.
Проте, 17.06.2025 від ГУ ДПС в Одеській області надійшла заява до якої було додано роздруківки податкових декларацій з 2014 по 2024 роки, які за твердження податкового органу були надані ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ.
Однак, судова колегія зазначає, що такі роздруківки не є оригіналом документу, не містять ані підписів уповноважених осіб та печатки ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ, ані підписів уповноважених осіб податкового органу, яким прийнято відповідні податкові декларації.
Відповідно, надані заявником податкові деклараціє не є та не можуть бути оригіналами документів, які були витребувані ухвалою суду.
Крім того, такі податкові декларації не є копіями виготовленими з оригіналу документу, оскільки вони не засвідченні належним чином.
Також, заявником не було надано, а наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження того, що такі декларації були подані безпосередньо боржником у паперовому вигляді та/або в електронному вигляді з накладанням відповідного кваліфікованого електронного підпису.
В свою чергу, як свідчать наявні у матеріалах справи заяви по суті справи, а також пояснення наданні представником заявника у судових засідань суду першої інстанції, останнім не надано жодних розумних пояснень з приводу того, якими саме доказами є подані заявником податкові декларації, а саме оригіналом паперового документу, належним чином засвідченою копією або електронним доказом. Також, представником заявника не надано жодних обґрунтованих пояснень з приводу того, яким чином ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ подавались такі податкові декларації, а саме у паперовому чи в електронному вигляді.
Відповідно, у даному випадку, звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, ГУ ДПС в Одеській області не надано жодних належних та допустимих доказів, з яких можливо було б достеменно встановити наявність у боржника заборгованості перед податковим органом, зокрема підстави виникнення такої заборгованості, а також період за який виникла (нарахована) така заборгованість.
Судова колегія критично ставиться до висновків місцевого суду про те, що саме боржником було подано податкові звітності (декларації) по земельному податку, оскільки такі не підтверджуються жодними з наявних у матеріалах справи доказами, навпаки, як вже було вказано вище, сам заявник не зміг визначитись у який спосіб та ким були подані надані ним роздруківки податкових декларацій, які взагалі не містять жодних ідентифікуючих ознак.
Слід також відзначити, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина четверта статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Загалом приписи ст. 74 ГПК України свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
Так, у даному випадку, місцевим господарським судом, здійснено збір та дослідження доказів, які учасником справи - ГУ ДПС в Одеській області, ані разом з заявою, ані в інших заявах по суті справи надані не були.
Зокрема, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції послався на постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року по справі №815/4182/13-а та від 16.10.2014 року по справі №814/5478/14, якими з ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ на користь Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області стягнуто податковий борг.
Втім, судова колегія зазначає, що заявником ані під час звернення з заявою, ані з іншими заявами по суті справи не було надано копій вищевказаних рішень, відповідно такі докази взагалі відсутні у наявних матеріалах справи, що виключає можливість суду посилання на них в обґрунтування судового рішення.
У даному випадку, як вбачається з наявних матеріалів справи, надаючи на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, витребувані судом додаткові документи, а саме декларації за період з 2014 по 2014 роки, заявник лише послався на те, що одна з декларацій вже була предметом щодо стягнення по справі №814/5478/14 в якій позов про стягнення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задоволено.
На наявність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року по справі № 815/4182/13-а заявник взагалі навіть не посилався у заявах по суті справи.
Також, жоден з учасників справи не звертався до суду із клопотанням про витребування таких доказів.
Дійсно, відповідні рішення є публічними та розміщені у Єдиному державному реєстрі судових рішень, однак, саме на учасників процесу, а не суд, покладено обов'язок надання таких доказів (рішень), тим більш, що вони є доступними та відкритими.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд у порушення приписів чинного процесуального законодавства, з власної ініціативи, здійснив самостійний збір та оцінку доказів, які заявником надані не були.
Судова колегія також, вкотре, наголошує на тому, що звертаючись з заявою про порушення справи про банкрутство ГУ ДПС в Одеській області взагалі не посилалось на наявність таких рішень та пов'язувало існуючу у боржника заборгованість з наявністю таких рішень.
До того ж, зі змісту наданих заявником заяв по суті справи не вбачається обґрунтованих пояснень, із наданням належних та допустимих доказів, що стягнута за вищевказаними рішеннями заборгованість була включена до загальних грошових вимог заявлених до боржника, зокрема але не виключно, з зазначенням періодів такої заборгованості, їх сум, підстав виникнення тощо.
Відповідно, сама лише згадка заявником, не у заяві про суті справи, а заяві до якої заявником було надано додаткові докази, про те, що одна з декларацій вже була предметом щодо стягнення по справі №814/5478/14, без зазначення яка саме декларація була предметом такого розгляду, за який саме період, чи входить вона до загальної суми заборгованості, не може вважатись належним обґрунтуванням наявність у боржника заборгованості.
З огляду на таке, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими посилання місцевого господарського суду в оскаржуваній ухвалі на наявність вищевказаних рішень адміністративних судів та прийняття їх до уваги під час визначення наявності заборгованості ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ перед заявником.
Колегія суддів вважає, що заявником під час звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не було обґрунтовано та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у боржника заборгованості перед податковим органом.
Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції висновує, що у даному випадку ГУ ДПС в Одеській області не доведено наявності у ВП “СПЕЦБУД» у вигляді ТОВ податкової заборгованості, що в свою чергу є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС в Одеській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.07.2025 по справі №916/1785/25 - скасувати.
У задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Виробничого підприємства “Спецбуд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - 36 336 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.