ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
26 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1305/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
Представники учасників справи у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 (складено та підписано 14.07.2025, суддя Нікітенко С.В.)
по справі №916/1305/25
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
про зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", в якій просив зобов'язати ТОВ “Колос» надати ОСОБА_1 копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ “Колос», що відбулись 28.02.2025 року та копію Статуту ТОВ “Колос», що мав бути затверджений на вказаних загальних зборах учасників ТОВ “Колос», які відбулись 28.02.2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог у справі № 916/1305/25 про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" надати ОСОБА_1 копію Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", що був затверджений на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос», які відбулись 28.02.2025. Закрито провадження у справі № 916/1305/25 в частині вимог про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" надати ОСОБА_1 копію Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", що був затверджений на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю “Колос», які відбулись 28.02.2025.
19 травня 2025 року до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якій заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2025 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Надалі ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі № 916/1305/25 в частині вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" надати ОСОБА_1 копію протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", що відбулись 28.02.2025.
03 липня 2025 року до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в якій заявник просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 по справі №916/1305/25 задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що враховуючи те, що провадження у справі закрито з огляду на непідтримання позивачем позовних вимог у зв'язку з їх задоволенням відповідачем після пред'явлення позову та приписи ст. 130 ГПК України, судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на відповідача.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що надані позивачем докази підтверджують співмірність наданих адвокатом послуг, складності справи, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт, тобто понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн - є доведеними і обґрунтованими.
Не погодившись із даною додатковою ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 10 липня 2025 року по справі № 916/1305/25, відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:
- розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою;
- дана справа є нескладною, аналогічною до інших судових справ в яких адвокат Боднар М.О. представляв інтереси учасників ТОВ «Колос» Разумова В.В. та Разумової В.М.;
- суд першої інстанції не врахував ту обставину, що розгляд справи складався з трьох судових засідань, кожне з яких було нетривалим;
- місцевим господарським судом мали б бути також враховані дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Зокрема те, що до винесення рішення у справі, сторона повторно направила позивачу документи, які є предметом спору.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1305/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 та призначено справу до розгляду на 22.10.2025.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Таран С.В. з 16.10.2025 по 31.10.2025, судове засідання по справі №916/1305/25 призначене на 22.10.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 05.11.2025 повідомлено учасників справи №916/1305/25 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" на додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 відбудеться - 26.11.2025.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
До суду надійшли заяви позивача та відповідача в яких останні просять розглянути справу за відсутності своїх представників.
Враховуючи наведене, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, колегія суддів вирішила за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).
Особливості здійснення розподілу витрат у разі закриття провадження у справі унормовані у статті 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою. Так, згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Судова колегія звертає увагу на те, що за змістом ч. 3 ст. 130 ГПК України, яка є спеціальною нормою, та з урахуванням практики її застосування, вирішення питання про відшкодування понесених позивачем витрат з зазначених підстав ставиться у залежність від встановлення судом обставин задоволення позовних вимог відповідачем після відкриття провадження у справі, а також з наявності факту закриття провадження у справі саме внаслідок відмови позивача від позову (за поданою ним заявою).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 у справі №922/418/20.
Як вже було вказано вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.07.2025 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрито провадження у справі №916/1305/25 в частині вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" надати ОСОБА_1 копію протоколу загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", що відбулись 28.02.2025
При цьому, відмова позивача від позову у цій справі була пов'язана з тим, що після пред'явлення позову по цій справі відповідач задовольнив позовні вимоги шляхом надання копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Колос», що був предметом даного спору. Отже, у даному випадку, позивач не підтримав своїх вимог (відмовився від позову) унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Відповідно, колегія суддів вважає, що у даному випадку позивач має право на відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Так, позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції було надано до суду Договір №239/24-03-2025 про надання правової допомоги, акт прийняття-передачі наданих послуг та квитанцію про прийняття коштів.
За умовами Договору № 239/24-03-2025 про надання правової допомоги (надалі - Договір), клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором по супроводженню справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Колос" про надання копій протоколу загальних зборів від 28.02.2025 року та копії статуту ТОВ "Колос", затвердженого на цих зборах, то подається до Господарського суду Одеської області (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
Вартість правової допомоги складає 40000,00 гривень та може змінюватись за додатковою угодою сторін по договору. Також клієнт компенсує виконавцю суму фактичних витрат, пов'язаних з виконання обов'язків за цим Договором. Компенсація фактичних витрат здійснюється клієнтом на підставі відповідних документів (рахунків, квитанцій, запитів) або наданого Адвокатом звіту про витрачання коштів та доданих документів, які підтверджують суми цих витрат. Оплата правової допомоги здійснюється клієнтом готівкою або па рахунок адвоката протягом 3 календарних після підписання Актів приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги або авансом за бажанням клієнта. Крім цього, сторони можуть домовитися про додатковий гонорар (премію), якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі (п. 4.3. Договору).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1. Договору).
14 травня 2025 року між адвокатом Боднаром М.О. і ОСОБА_1 був підписаний акт прийняття-передачі наданих послуг (т. 1, а.с. 87), відповідно до п. 1 якого, адвокат з 24.03.2025 по 14.05.2025 надав клієнту юридичні послуги відповідно до Договору № 239/24-03-2025 від 24.03.2025 про надання правничої допомоги, а клієнт прийняв надані послуги по супроводженню справи № 916/1305/25 в Господарському суді Одеської області.
Зокрема були надані такі послуги:
- 24.03.2025 - 31.03.2025 - аналіз наявних у позивача документів з приводу предмету спору, напрацювання належної правової позиції та підготовка позовної заяви з додатками - 16000,00 грн - 8 годин;
- 30.04.2025 - аналіз клопотання відповідача про долучення доказів, аналіз доданих до цього клопотання доказів, зокрема копії статуту ТОВ “Колос», що був затверджений на загальних зборах учасників ТОВ “Колос» та надання консультації Клієнту з приводу вказаних документів - 3000,00 грн - 1,5 години;
- 12.05.2025 - підготовка заяви про відмову від частини позовних вимог по справі № 916/1305/25 - 4000,00 грн - 2 години;
- 13.05.2025 - підготовка до участі та участь в судовому засіданні по справі - 2000,00 грн - 1 година.
Таким чином, станом на 14.05.2025 адвокатом по справі № 916/1305/25 було надано клієнту послуг з правової допомоги на суму 25000,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що 14.05.2025 позивачем було сплачено адвокату Боднару М.О. грошові кошти за надану правничу допомогу на загальну суму 25000,00 грн, що підтверджується квитанцією про прийняття коштів (т. 1, а.с. 89).
Однак, як вже було вказано вище, додатковою ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2025 з відповідача на користь позивача було стягнуто витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 грн, у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині вимог про надання копії Статуту ТОВ "Колос", що був затверджений на загальних зборах учасників ТОВ "Колос", що відбулись 28.02.2025.
При цьому, приймаючи таке рішення місцевий господарський виходив з того, що оскільки по справі №916/1305/25 заявлено дві позовні вимоги, то витрати на підготовку позовної заяви з додатками та участь в судовому засіданні, були стягнуті в розмірі 50 % від заявленої суми.
Таким чином, у зв'язку з закриттям провадження у справі ухвалою від 01.07.2025 в іншій частині позовних вимог (надання копії протоколу загальних зборів, що відбулись 28.02.2025), інші 50 % від заявлених вказаних вище витрат підлягають стягненню з відповідача, а саме:
- 24.03.2025 - 31.03.2025 - аналіз наявних у позивача документів з приводу предмету спору, напрацювання належної правової позиції та підготовка позовної заяви з додатками - 8000,00 грн - 4 години;
- 13.05.2025 року - підготовка до участі та участь в судовому засіданні по справі - 1000,00 грн - 0,5 години.
З огляду на таке, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем докази свідчать про те, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн - є доведеним і обґрунтованими.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
У даному випадку, відповідач скористався своїм правом на подання заперечень щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та просив суд відмовити Разумову В.В. у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є значно завищеними, не відповідають складності справи, оскільки дана справа є аналогічною до інших судових справ в яких адвокат Бондар М.О. представляв інтереси позивача.
На переконання відповідача, наведений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.
Також, на думку відповідача, мають бути також враховані дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Зокрема, що до винесення рішення по справі сторона направила позивачу документи, які є предметом спору.
Колегія суддів відзначає, що аналогічні за змістом доводи наведені відповідачем й в обґрунтування апеляційної скарги.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
У даному випадку, колегія суддів звертає увагу на те, що місцевим господарським судом, розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу був визначений з урахуванням предмету позову та визначеної позивачем та адвокатом винагороди.
Зокрема, судом взято до уваги лише такі послуги:
- 24.03.2025 - 31.03.2025 - аналіз наявних у позивача документів з приводу предмету спору, напрацювання належної правової позиції та підготовка позовної заяви з додатками - 8000,00 грн - 4 години;
- 13.05.2025 року - підготовка до участі та участь в судовому засіданні по справі - 1000,00 грн - 0,5 години.
З огляду на таке, колегія суддів не вважає такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним, пропорційним та розумним розміром судових витрат понесених у суді першої інстанції для даної справи.
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що розгляд справи складався з 3-х судових засідань, кожне з яких було нетривалим, оскільки як вже було вказано вище, у даному випадку судом першої інстанції при визначені розміру витрат взято до уваги участь представника позивача у одному судовому засіданні та час 0,5 годин.
З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути наежним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також закриття провадження по справі.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування додаткової ухвали Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Додаткову ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у справі №916/1305/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.
Суддя Філінюк І.Г.