ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/158/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників сторін:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" - адвокат Дригула Н.О.
від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ"- адвокат Бороган В.В. та голова Кучеренко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ"
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 (повний текст складено та підписано 28.05.2025, суддя Д'яченко Т.Г.)
у справі №916/158/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ"
про стягнення та зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ", у якій просило суд:
- стягнути з відповідача 422601,50 грн (витрати по ліквідації аварії 33425,34 грн., витрати на оплату проектних робіт 37354,66 грн., 351821,50 грн. відшкодування за витоки води за аварійного водопроводу);
- зобов'язати виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 за проектом “Капітальний ремонт ділянки мереж водопостачання житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Стадія “Робочий проект», виконаний Виробничо-комерційною фірмою “МАРС» (мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю) або за будь-якою іншою проектною документацією, яка відповідає чинним вимогам ДБН, ДСТУ та законодавства України.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено, що ним виконані роботи з усунення аварії в мережах (водопроводі), які знаходяться на балансі Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ", вартість яких має бути відшкодована відповідачем.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано жодного доказу, який дозволив би безпосередньо пов'язати заявлені до стягнення з відповідача витрати, з настанням аварії в мережах водопроводу, про яку зазналось позивачем, та вирішити спір про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, встановити обставини, на які позивач посилався, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, оскільки, належними та допустимими доказами позивач не довів суду наявності обставин, з якими пов'язує підставу своїх позовних вимог до відповідача у даній справі.
Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 року у справі №916/158/25 скасувати, ухвалити у справі №916/158/25 нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» про стягнення грошових коштів 422 601,50 гривень (витрати по ліквідації аварії 33 425,34 гривень, витрати на оплату проектних робіт 37 354,66 гривень, 351 821,50 гривень відшкодування за витоки води за аварійного водопроводу) та зобов'язання вчинити певні дії (зобов'язати ОСББ «Добробут» виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 за проектом «Капітальний ремонт ділянки мереж водопостачання житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Стадія «Робочий проект», виконаний Виробничо-комерційною фірмою «МАРС» (мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю) або за будь-якою іншою проектною документацією, яка відповідає чинним вимогам ДБН, ДСТУ та законодавства України).
Також апелянт просить Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управдом») судові витрати (судовий збір за подання позову у розмірі 5211,17 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 108 000,00 грн. при розгляді справи в першій інстанції, судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 11240,44 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 40 000,00 грн. при розгляді справи в апеляційній інстанції).
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення винесене без повного та всебічного дослідження обставин справи, з порушеннями норм матеріального та процесуального права, що підтверджується наступним:
- судом першої інстанції не враховано того, що позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів містять три різні суми, пов'язані з однією подією, проте щодо підстав стягнення ці суми мають різні правові підстави, про що наголошувалось, як у позовній заяві, так й у наданих суду поясненнях;
- місцевим господарським судом не взято до уваги наявні у матеріалах справи докази, що призвело до необґрунтованого висновку про ненадання позивачем доказів на підтвердження вжиття належних заходів щодо повідомлення відповідача про необхідність проведення відповідних ремонтних робіт;
- на переконання апелянта, ним також було надано до суду першої інстанції належні та допустимі докази на підтвердження існування факту події самої аварії в мережах (водопроводі), в той час як суд в оскаржуваному рішенні безпідставно ставить під сумнів наявність такого факту, зокрема за відсутності доказів про зворотне;
- скаржник вважає, що всі твердження відповідача про те, що невстановлене місце аварії або те, що водопровід належить іншій особі, а не відповідачу, є хибними, оскільки наявні у матеріалах справи докази свідчать про прийняття цього водопроводу від забудовника саме відповідачем;
- також, як стверджує апелянт, саме ОСББ «Добробут» має утримувати водопровід в технічно справному стані, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами;
- на думку скаржника, ним доведено, як наявність причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача в процесі усунення стану аварійності водопроводу та витоками води, так й розмір збитків.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №916/158/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025, розгляд справи призначено на 17.09.2025.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що судом першої інстанції дотримано вимог чинного процесуального законодавства та надано належну оцінку наданим позивачем доказам у справі як окремо так і сукупності, за наслідкам оцінки яких прийнято відповідно обґрунтоване рішення про недоведеність підстав на які посилається позивач звертаючись з такими позовними вимогами.
Розпорядженням керівника апарату суду від 16.09.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/158/25 у зв'язку з перебуванням судді Принцевської Н.М. у відпустці.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 16.09.2025 справу №916/158/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 розподілено на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Таран С.В.,Філінюка І.Г.
З огляду на зазначене, ухвалою суду від 16.09.2025 прийнято справу №916/158/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" на рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Аленіна О.Ю., суддів - Таран С.В.,Філінюка І.Г.
У судовому засідання від 17.09.2025 було оголошено перерву до 29.09.2025.
25.09.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли додаткові пояснення від ТОВ "УПРАВДОМ" до яких долучено електронний доказ, а саме відеосупровід пояснень позивача щодо ділянки зовнішнього водопроводу будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, на якій відбувалися витоки води та місця виконання ТОВ "УПРАВДОМ" аварійних робіт.
28.09.2025 судом апеляційної інстанції отримано додаткові пояснення від ОСББ "ДОБРОБУТ" до яких відповідачем додано відеофайл з поясненнями голови правління ОСББ "Добробут" щодо місця розташування насосною та її огорожі, кількість труб у підвалі будинку.
Щодо вказаних пояснень та долучених до них доказів, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 80 Господарського процесуального кодексу України чітко врегульовано порядок і строки подання доказів учасниками справи.
Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частинами четвертою, п'ятою та восьмою цієї статті передбачено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази повинні існувати на момент розгляду спору судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2020 у справі №904/2104/19.
Верховний Суд неодноразово вказував, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови Верховного Суду від 27.08.2023 у справі №552/7368/21, від 09.12.2020 у справі № 924/232/18, від 16.04.2024 у справі № 922/331/23).
Так, колегія суддів зазначає, що надані позивачем та відповідачем до додаткових пояснень докази, а саме відео-пояснення представників сторін щодо обставин даної справи датовані після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 19.05.2025, що свідчить про те, що такі докази були відсутні станом на час прийняття оскаржуваного рішення, та відповідно, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції таких додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів сторонами.
На підставі вищенаведеного судова колегія зазначає, що надані сторонами відео-пояснення залучаються до матеріалів справи, але апеляційним судом не враховується під час розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 29.09.2025 доручено Господарському суду Одеської області розглянути заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" про ухвалення додаткового рішення у справі №916/158/25 протягом десяти днів з дати отримання матеріалів справи, направлено матеріали справи №916/158/25 до Господарського суду Одеської області для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення та зупинено апеляційне провадження у справі №916/158/25 до надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду матеріалів зазначеної справи.
Після надходження матеріалів справи з суду першої інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 було поновлено апеляційне провадження у справі №916/158/25 та призначено справу до розгляду на 24.11.2025.
Під час судового засідання від 24.11.2025 представник апелянта підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апелянта, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме Статуту ОСББ "ДОБРОБУТ", останнє створено власниками квартир та/або приміщень багатоквартирного будинку №140/1 на вул. Люстдорфська дорога в місті Одесі відповідно до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Згідно з п. 1.7. Статуту об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем в суді.
Майно об'єднання утворюється з майна, переданого його членами об'єднання, одержаних доходів та іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (п. 1.8. Статуту).
У відповідності до п. 2.1. Статуту метою створення об'єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Завданням та предметом діяльності об'єднання є, зокрема належне утримання будинку та прибудинкової території (п. 2.2. Статуту).
За умовами п. 2.6. Статуту об'єднання зобов'язане, серед іншого, забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан неподільного та загального майна, що належить членам об'єднання.
Згідно з п.п. 3.1, 3.2. Статуту майно об'єднання складається з неподільного та загального майна. До неподільного майна належить, зокрема технічне обладнання будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).
У відповідності до Акту приймання-передачі Житлового комплексу (загального та неподільного майна), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140/1, на баланс ОСББ "Добробут", комісія у складі Голови та членів правління об'єднання, а також представника забудовника - ТОВ "Прогрес-Строй" визначила, що 15.03.2006 провела обстеження активів Житлового комплексу (загального та неподільного майна) за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, що передається Забудовником - ТОВ "Прогрес-Строй" та приймається на баланс "Добробут".
У відповідності до вказано Акту, активи Житлового комплексу (загальне та неподільне майно) має такі показники, зокрема, облаштування Житлового комплексу: зовнішнім водопроводом: 1611,0 (Одна тисяча шістсот одинадцять) метрів (п. 3 Акту).
Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції, ТОВ "УПРАВДОМ" зазначило, що на ділянці зовнішнього водопроводу, який знаходить на балансі ОСББ "Добробут", сталась аварійна ситуація, що потягнуло за собою суттєві витоки води.
За твердженням позивача, він неодноразово звертався до ОСББ "Добробут" з приводу усунення аварії та виконання покладених на нього обов'язків щодо належного утримання майна, однак, такі звернення залишено без належного реагування.
Як зазначив позивач, враховуючи те, що аварійна ситуація та витоки води могли спричинити значні збитки майну позивача, що розташовано поряд з місцем аварії (пориву трубопроводу), а також задля запобігання ще більших витоків води, подальшого розмивання ґрунту та фундаменту будинку, а також розташованих поряд з будинком електропідстанції, ТОВ "УПРАВДОМ" були виконані роботи на мережах належних відповідачеві.
Також, за твердженням позивача, ним були в повному обсязі сплачені витоки води з аварійного водопроводу та замовлено робіти (послуги) по розробці проекту капітального ремонту ділянки мереж водопостачання та проведення експертизи проекту за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1.
За наведених обставин, позивач вважає, що відповідач, як балансоутримувач майна на ділянці якого ставалась аварія, повинен компенсувати позивачеві витрати по ліквідації аварії, витрати на оплату проектних робіт та відшкодування за витоки води за аварійного водопроводу.
А також, позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 за проектом розробленим на замовлення позивача або за будь-якою іншою проектною документацією, яка відповідає чинним вимогам ДБН, ДСТУ та законодавства України.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні у повному обсязі.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріли справи, доводи та вимоги сторін, виснувала наступне.
Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
При цьому, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Відповідно до статті 1158 Цивільного кодексу України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір. Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.
Суб'єктами вказаних у даній нормі зобов'язань є особа, чиїм інтересам загрожує небезпека (домінус) і особа, яка вчиняє дії в інтересах іншої особи без доручення (гестор).
Згідно з статтею 1159 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.
Статтею 1160 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.
Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.
Аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє зробити висновок, що основною визначальною ознакою унормованих главою 79 Цивільного кодексу України зобов'язань є те, що дії однієї особи (гестора) здійснюються на користь іншої особи (домінуса) за власною ініціативою гестора, а не у зв'язку з укладанням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, а також взагалі без будь-якої попередньої вказівки домінуса.
Для виникнення у гестора права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні ним дій в майнових інтересах іншої особи (домінуса), необхідною є наявність певних умов: небезпека має загрожувати саме майновим інтересам господаря; небезпека настання невигідних для господаря майнових наслідків має бути реальною, а не уявною; дії гестора щодо запобігання попередженню, усунення або зменшення небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються ним за власною ініціативою, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору; відповідні дії не мають бути пов'язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов'язків; дії, вчинені гестором в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи.
Гестор, приступаючи до виконання дій без доручення іншої особи, має враховувати конкретні обставини, які дають можливість припустити існування або відсутність бажання домінуса щодо захисту своїх інтересів.
З огляду на положення статей 1158, 1160 Цивільного кодексу України в їх системному взаємозв'язку, для виникнення у особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність ряду умов, а саме:
- небезпека має загрожувати саме майновим інтересам іншої особи;
- небезпека настання невигідних майнових наслідків має бути реальною, а не уявною;
- дії щодо запобігання попередженню, усуненню або зменшенню небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються нею за власною ініціативою, а не у зв'язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, відповідні дії не мають бути пов'язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов'язків;
- дії, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи;
- зобов'язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв'язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.07.2019 у справі №915/720/18.
У даному випадку, на переконання колегії суддів, з огляду на доводи та заперечення сторін по справі, першочерговим є з'ясування обставини приналежності майна (зовнішнього водопроводу) на якому сталась аварія, відповідачеві або іншій особі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Колегія суддів відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Як вже було вказано вище, у відповідності до Статуту ОСББ "ДОБРОБУТ", майно об'єднання складається з неподільного та загального майна. До неподільного майна належить, зокрема технічне обладнання будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови та безпечну експлуатацію квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, ліфти, центральні розподільчі щити електропостачання, а також елементи благоустрою прибудинкової території).
У відповідності до Акту приймання-передачі Житлового комплексу (загального та неподільного майна) від 15.03.2006 забудовником - ТОВ "Прогрес-Строй" було передано, а ОСББ "ДОБРОБУТ" прийнято на свій на баланс, зокрема, зовнішній водопровід: 1611,0 (Одна тисяча шістсот одинадцять) метрів (п. 3 Акту) (т.1, а.с.37-38).
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявні матеріли справи не містять, а сторонами по справі не надано доказів на підтвердження того, що власником (балансоутримувачем) визначеного в Акті та переданого відповідачеві зовнішнього водопроводу 1611,0 метрів є будь-яка інша особа, зокрема позивач.
Навпаки, як свідчать наявні матеріли справи, між ТОВ "УПРАВДОМ" та ОСББ "ДОБРОБУТ" існували договірні відносини пов'язані з технічним обслуговуванням інженерних мереж (загального та неподільного майна), яке розташоване у житловому комплексі за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1.
Зокрема, договором від 01.07.2007 сторони визначили, що замовник (ОСББ "ДОБРОБУТ") доручає, а виконавець (ТОВ "УПРАВДОМ") зобов'язується в порядку, визначеному цим договором, здійснювати технічне обслуговування, в тому числі аварійне, майна, а саме: внутрішньодомових мереж опалення, мереж гарячого та холодного водопостачання та водовідведення, а також мереж електроживлення замовника, розташованих в жилому комплексі за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (т.2, а.с. 58-59).
Склад майна, технічне обслуговування якого здійснюється ТОВ "УПРАВДОМ", вказано у Додатку №1, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. Договору).
Так, у Додатку №1 до договору технічного обслуговування інженерних мереж (загального та неподільного майна), яке розташоване у житловому комплексі за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 визначено, що до складу майна, технічне обслуговування якого здійснює ТОВ "УПРАВДОМ", належать зокрема мережі зовнішнього водопроводу 1611,0 метрів (т.2, а.с. 59 зворотна сторона).
Також, 01.06.2017 між ТОВ "УПРАВДОМ" (виконавець) та ОСББ "ДОБРОБУТ" (замовник) було укладено договір №1/06/2017 про технічне обслуговування та надання послуг за умовами якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених цим договором, здійснювати технічне обслуговування внутрішньодомових та внутрішньоплощадкових інженерних мереж водопроводу, водовідведення, опалення та гарячого водопостачання замовника, а також надавати послуги електрика для обслуговування внутрішньодомових електромереж, послуги ліфтерів та аварійно-диспетчерської служби (т.2, а.с. 60-61).
У Додатку №2 до даного договору визначено перелік майна, технічне обслуговування якого покладено на ТОВ "УПРАВДОМ". Зокрема, до такого майна включено мережі зовнішнього водопроводу каналізації - 1611,0 метрів (т.2, а.с. 62).
Слід також зауважити, що у наявних матеріалах справи міститься Акт огляду мереж водопостачання багатоквартирного житлового комплексу за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 (т.1, а.с. 98-99), який складено представниками позивача та відповідача в якому, серед іншого, вказано таке:
- згідно з Додатком №1 до Договору купівлі-продажу №04/2605 від 26.05.2004 року (в редакції Додаткової угоди №1 від 07.09.2004 року), укладеному між ТОВ «Прогрес-Строй» (як Продавцем) та ТОВ «Управдом» (як Покупцем), ТОВ «Управдом» не отримував у власність зовнішній водопровід, оскільки у Додатку №1 не зазначено його параметри (довжина мереж), тому він є власністю ОСББ «ДОБРОБУТ», а не ТОВ «Управдом». Окрім цього згідно з Актом приймання-передачі Житлового комплексу (загального та неподільного майна), розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, забудовник ТОВ «Прогрес-Строй» 15 березня 2006 року передав, а ОСББ «ДОБРОБУТ» прийняв на баланс активи вказаного житлового комплексу, в тому числі зовнішній водопровід довжиною 1611 метрів (надалі - Акт від 15.03.2006);
- відповідно до Додатку №2 до Договору №1106/2017 від 01 червня 2017 року, укладеним між ТОВ «Управдом» та ОСББ «ДОБРОБУТ» (на момент огляду дія Договору припинена), до складу майна ОСББ «ДОБРОБУТ», яке передавалося ТОВ «УПРАВДОМ» в технічне обслуговування, у складі мереж зовнішнього водопроводу та каналізації входять труби довжиною 1611 метрів, госпфекальні колодязі у кількості 42 штуки, ливневі колодязі у кількості 18 штук, водопровідні колодязі із засувками d=200 у кількості 6 штук, ливнеприймачі у кількості 13 штук.
Колегія суддів зауважує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок був застосований у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15-ц (провадження № 14-175цс20). Посилання на цей висновок також застосовував КГС ВС у постанові від 30.11.2021 у справі №910/4224/21.
Отже, як свідчать наявні матеріали справи, між позивачем із відповідачем тривалий час, існували договірні відносини, в яких відповідач виступав у якості надавача послуг з обслуговування майна позивача, зокрема й зовнішнього водопроводу 1611,0 метрів.
До того ж, як вже було вказано вище, дане майно було передано відповідачеві за Актом приймання-передачі від забудовника.
Відповідно, наразі доводи та заперечення відповідача, які ґрунтуються на тому, що він не є власником спірного майна (зовнішнього водопроводу на якому сталась аварійна ситуація) суперечать наявним у матеріалах справи доказам та не відповідають попередній поведінці відповідача, який укладав з позивачем договори технічного обслуговування зовнішнього водопроводу, який, за його теперішніми доводами, йому не належить.
Разом з цим, як вже було зауважено вище, наявні матеріли справи не містять, а сторонами, зокрема відповідачем, не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що власником (балансоутримувачем) зовнішнього водопроводу 1611,0 метрів, є не відповідач, а будь-яка інша особа.
Відповідно, саме ОСББ "ДОБРОБУТ", як станом на час виникнення аварійної ситуації, так й на теперішній час, є власником зовнішнього водопроводу 1611,0 метрів.
Оцінюючи дії позивача щодо повідомлення ОСББ "ДОБРОБУТ" з приводу виникнення аварійної ситуації та зовнішньому водопроводі, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем було скеровано на адресу відповідача лист від 02.01.2024 вих. № 02-01/24-1 в якому повідомлено про те, що 29.12.2023 були проведені земляні роботи в точках входу магістрального трубопроводу в блок Б будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. В результаті чого в зазначеній ділянці було виявлено рясне замокання гранту. З огляду на таке, позивач просив відповідача, в найкоротший строк вжити заходи щодо ліквідації можливого витоку (т. 1, а.с. 103 зворотна сторона, 104).
Листом від 07.02.2024 вих. № 07-02/24-1 позивач повідомив відповідача про те, що станом 31.01.2024 обсяг витоку холодної води (небаланс води) складає 2025 м3. В даному листі позивач вимогам сплатити компенсацію вказаних обсягів витоку холодної води та надати ТОВ «УПРАВДОМ» інформацію щодо вжитих ОСББ «Добробут» заходів, направлених на ліквідацію витоку холодної води та результатів цих заходів (т.1, а.с. 102 зворотна сторона, 103).
20.03.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою вих. 20-03/24/1 в повідомило про те, що в мережах на ділянці між комерційним вузлом обліку до приладів обліку в секціях існує виток води. ТОВ "УПРАВДОМ" спільно із представниками ОСББ «Добробут» щотижня виконуються зняття показників з приладів обліку та фіксується втрата води в водоводі. Проведені позивачем заходи з обстеження ймовірного місця витоку зафіксували місце, в якому напевно пошкоджений водопровід та є виток води та це місце знаходиться в зоні відповідальності ОСББ «Добробут». Відтак, ТОВ "УПРАВДОМ" вимагало від ОСББ «Добробут» виконати роботи з встановлення місця витоку води та роботи з ремонту водоводу (т.1, а.с. 95 зворотна сторона-97).
У відповідь на даний лист-претензію ОСББ «Добробут» листом від 05.04.2024 повідомило про те, що описані у претензії-вимозі роботи є у плані робіт ОСББ «Добробут» на 2024 рік. Стосовно втрат води, відповідач зазначив, що на ділянці, яка попередньо, визначена як можливо аварійна, ОСББ «Добробут» з представниками ТОВ «Управдом» були проведені заміри, а саме: засувками була відсічена ділянка труби, і на ній були встановлені монометри. Після очікування 30 хв. тиск на трубі не зменшився, що доводить, що на цій ділянці витоку води немає. За цих обставин, не надається за можливе визначити місце наявного витоку води і чи є він взагалі. Об'єднання вважає, що необхідно спільними зусиллями ОСББ та ТОВ «Управдом» більш ретельно обстежити усі загальнобудинкові мережі водопостачання (т.1, а.с. 95).
У листі від 06.05.2024 ТОВ "УПРАВДОМ" вимагало сплатити компенсацію обсягів витоку холодної води, а також в найкоротший строк надати інформацію щодо вжитих ОСББ «Добробут» заходів, направлених на ліквідацію витоку холодної води та результатів цих заходів (т.1, а.с. 93).
Листом від 21.05.2024 позивач повідомив відповідача про те, що працівниками ТОВ «УПРАВДОМ» було виявлено протікання в зовнішніх інженерних мережах будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 на магістральному трубопроводі діаметром 300 мм в проміжку між приямком № 6 і насосною станцією. По показникам вимірювальних приладів (водомірів) втрати води склали 201м3 за місяць. У зв'язку з чим, ТОВ «УПРАВДОМ» вимагало терміново вжити заходи по ліквідації протікання та ремонту зовнішніх мереж водопроводу, які є спільним майном співвласників будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, а також компенсувати ТОВ «УПРАВДОМ» втрати води, що пов'язані з вищезазначеним витоком в зовнішніх мережах (т.1, а.с. 90).
Отже, наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що ТОВ "УПРАВДОМ" неодноразово повідомляв власника майна, а саме ОСББ "ДОБРОБУТ" про наявність аварійної ситуації на зовнішньому водопроводі, що призводить до втрат води, підтоплення ґрунту та загрожує майну позивача, а також просив вжити заходів по ліквідації аварії.
Втім, ОСББ "ДОБРОБУТ" не було вжито належного реагування та заходів з усунення виниклої аварії.
Натомість, як свідчать наявні матеріали справи, а саме Акт виконання робіт господарським способом № 1609 від 16.09.2024, ТОВ "УПРАВДОМ" було самостійно виконано ремонтні роботи магістрального трубопроводу Д300мм, загальна вартість яких склала 33 425,34 грн (т.1, а.с. 87 зворотна сторона).
Звіт (лист) про проведені ремонті роботи вих. №16-09/24-1 від 16.09.2024 позивачем було направлено ОСББ "ДОБРОБУТ" (т.1, а.с. 88). В названому листі позивач повідомив відповідача про те, що в період з 10 по 13 вересня 2024 року ним самостійно були проведені аварійні роботи з ліквідації витоку води на ділянках зовнішнього водопроводу, який знаходиться на балансі ОСББ «ДОБРОБУТ». У зв'язку з неможливістю виявлення точного місця пошкодження (глибина закладки труб більш ніж 2 м) обидві ділянки були перекриті. Для забезпечення безперервного подання води в житловий комплекс був облаштований тимчасовий водопровід з пластикових труб від насосної станції до кільцевого водопроводу Д200мм із заміною несправних засувок Д200мм в кількості 2 шт на загальну суму 18 785.34 гри. Вартість проведення вищезазначених робіт складає 14 640,00 грн.
В даному листі позивач також зазначив про те, що попередження подібних випадків на інших ділянках зовнішнього водопроводу є виключною відповідальністю ОСББ «ДОБРОБУТ». Не проведення дій з обслуговування та ремонту зовнішніх мереж може призвести не тільки до припинення водопостачання всього будинку з кількістю більш ніж 350 квартир, а й може суттєво вилинути на міцність несучих конструкції будинку та його фундаменту. ТОВ «УПРАВДОМ» вимагало від ОСББ «ДОБРОБУТ, належним чином здійснювати дії, які покладені на ОСББ ст. 18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» а саме забезпечувати належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна, що належить співвласникам.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає доведеним факт того, що позивачем були за власний кошт виконані роботи на ділянці магістрального трубопроводу, який як вже було вказано та встановлено вище, належить відповідачеві.
При цьому, такі роботи були дійсно необхідні, оскільки як вбачається з наявних матеріалів справи (про що також буде вказано нижче, під час дослідження вимог про відшкодування за витоки води за аварійного водопроводу), витоки води з трубопроводу були значними, що загрожувало, як майну позивача (насосній станції), так й могло призвести до руйнування загального та неподільного (спільного майна), що є на балансі ОСББ «Добробут». Також, такі роботи були проведені з метою попередження загрози припинення можливості водопостачання в житловий будинок, потрапляння в побутовий водопровід забруднень з ґрунту, зменшення наслідків від розмивання ґрунту, підтоплення фундаменту будівель та інших мереж (в т.ч. затоплення кабельної траси електроспоживання), які перебувають поблизу трубопроводу.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат по ліквідації аварії у розмірі 33 425,34 грн.
Судова колегія зауважує, що у даному випадку, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б достеменно свідчили про те, що зовнішні мережі (трубопровід) не був в аварійному стані, витік води з нього не загрожував майну сторін, та відповідно не потребував втручання та ремонту.
Щодо наданого відповідачем Акту огляду технічного стану та рекомендації щодо усунення існуючих недоліків об'єкту (т. 2, а.с. 35-41), колегія суддів зазначає таке.
За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, зі змісту даного Акту вбачається, що він складений за участі представників відповідача, експертом з технічного обслуговування будівель та споруд Якушевим Д.І. та провідним експертом будівельним Чехічіною О.А. При цьому, доказів того, що представники позивача запрошувались до участь у складенні такого Акту та були присутні при огляді, наявні матеріли справи не містять, а відповідачем надано не було.
До того ж, з наданого Акту вбачається, що відповідними особами (експертами) було здійснено загальний опис об'єктів житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, зокрема паркінгу, допоміжних приміщень, пандусів, вимощення та зазначено загальну інформацію щодо схеми підключення житлового будинку до міської мережі водопроводу.
Однак, такий Акт не містить жодного посилання на огляд та дослідження зовнішнього водопроводу, який належить відповідачеві та причин витоків води з нього.
В даному Акті експерти обмежились лише посиланням (припущенням) на те, що можливою причиною невідповідності показань приладів комерційного обліку сумарним показанням приладів обліку кінцевих водокористувачів є як технологічні втрати, так і витікання із системи трубопроводів та накопичувальних резервуарів, відсутність метрологічної перевірки приладів обліку кінцевих водокористувачів.
Також, у названому Акті вказано про те, що для визначення можливих аварійних ділянок трубопроводів необхідно провести гідравлічні випробування із залученням сертифікованих спеціалістів та ліцензованих підрядних організацій.
Однак, наявні матеріли справи, як вже було вказано вище, не містять жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідачем вживались будь-які дії з метою з'ясування обставин виникнення аварійної ситуації (витоків води з трубопроводу) та їх усунення.
З приводу заявлених позивачем вимог про відшкодування за витоки води за аварійного водопроводу у розмірі 351821,50 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ «Управдом» забезпечує в межах своєї відповідальності водою мешканців багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1, співвласниками якого створене ОСББ «Добробут».
Вказане водоспоживання здійснюється на підставі колективного договору №10141 від 23.11.2018 року, відповідно до умов якого ТОВ «Управдом» є споживачем послуг, які надають відокремленим підрозділом ТОВ «ІНФОКС» - Філією «Інфоксводоканал».
За період з січня 2024 року по вересень 2024 року Філією «Інфоксводоканал» виставлено ТОВ «Управдом» до сплати за водоспоживання та водовідведення на об'єктах в межах Договору № 10141 (двух об'єктів в межах цього договору - будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 та будинку за адресою: м. Одеса, Гагарінське плато, 5/3) - 2 378 718,82 грн в т.ч. з ПДВ, з яких 1 252 831,06 грн в т.ч. ПДВ безпосередньо будинком за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 (т.1, а.с. 67-75).
Дані рахунки були сплачені ТОВ «Управдом» в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями (т.1, а.с. 76-83).
У наявних матеріалах справи містяться, надані позивачем, розрахунки втрат (витоку води) на ділянці водопроводу між точками встановлення лічильника водонасосної станції та точками встановлення лічильників блоків житлового будинку та точками встановлення лічильників непобутових споживачів за результатами та зняття контрольних показників вузлів обліку холодної води в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 (т.1, а.с. 39-54).
Колегія суддів зазначає, що з вищевказаного розрахунку вбачається, що його здійснено позивачем на підставі показників лічильника водонасосної станції та колективних лічильників (по житловим блокам) побутових та непобутових споживачі.
В даних розрахунках також містяться відомості про загальний обсяг споживання води та обсяг втрат води в трубах ОСББ "Добробут" між точками встановлення лічильників.
За вказаними розрахунками, втрати води становлять 10 006,3 куб.метрів., а вартість втрат води через витік в аварійному водопроводі ОСББ «Добробут» становить 351 821,50 грн (вартість втрат води через витік в аварійному водопроводі ОСББ «Добробут» = 10 006,3 куб.м * 35,16 грн з ПДВ тариф за воду, встановлений ТОВ «ІНФОКС») за період з 02.01.2024 по 10.09.2024.
При цьому, як вже було вказано вище, вартість даного обсягу води було в повному обсязі сплачено позивачем на користь ТОВ «ІНФОКС» - Філія «Інфоксводоканал».
Слід також зауважити, що відповідач своїм правом на подання контррозрахунку не скористався, а також не зазначив в чому полягає не вірність визначено позивачем, з урахуванням показників лічильників, розрахунку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Отже при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Водночас зі змісту частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Такі висновки викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21.
Так, у даному випадку, колегія суддів вважає, що наявні усі складові цивільного правопорушення, зокрема: неправомірна поведінка відповідача, який будучи достеменно обізнаним про виникнення аварійної ситуації та належному йому зовнішньому водопроводі, не вжив жодних заходів задля усунення аварії, та відповідно попередження понаднормового витоку води; наявність шкоди, яка полягає у наявності втрат води, оплату вартості якої було покладено на позивача; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що саме бездіяльність та пасивна поведінка відповідача призвела до витоків води з аварійний зовнішніх мереж, які належать відповідачеві, а також вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, яка проявляється у вигляді невжиття жодних заходів задля попередження або усунення обставин, що призвело до витоків води.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що майнова шкоди, а саме вартість втрат води через витік в аварійному водопроводі ОСББ «Добробут» у сумі 351 821,50 грн, має бути компенсована позивачеві за рахунок відповідача, оскільки саме бездіяльність останнього, яка полягає в неусунені аварії на належному йому трубопроводі, призвела до витоків, та відповідно, втрат води.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 за проектом “Капітальний ремонт ділянки мереж водопостачання житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1. Стадія “Робочий проект», виконаним Виробничо-комерційною фірмою “МАРС» (мале підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю) або за будь-якою іншою проектною документацією, яка відповідає чинним вимогам ДБН, ДСТУ та законодавства України, а також вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату проектних робіт у сумі 37354,66 грн, судова колегія зазначає таке.
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначена як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.
Зазначені правові позиції є сталими і послідовними та неодноразово висловлювалися Верховним Судом, та, зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, тощо.
У даному випадку, звертаючись із позовними вимогами про зобов'язання відповідача виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу багатоквартирного будинку, позивач не зазначив на підставі яких нормативно-правових актів, договорів тощо у відповідача виникає обов'язок вчинення саме таких дій саме на користь позивача.
До того ж, позивачем не зазначено, які саме права та інтереси ТОВ "УПРАВДОМ" будуть захищені у разі задоволення таких позовних вимог, зокрема з урахуванням вищевстанволених обставин, які свідчать про те, що зовнішні мережі водопроводу багатоквартирного будинку за адресою м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 140/1 належать відповідачеві, а не позивачу.
З огляду на наведене, колегія судді вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату проектних робіт у сумі 37354,66 грн, безпосередньо пов'язанні з вимогами про зобов'язання відповідача виконати ремонт зовнішніх мереж водопроводу, у задоволенні яких судом відмовлено, такі вимоги також не підлягають задоволенню.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Тому інші доводи учасників справи, що викладені у заявах по суті справи, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених апеляційним судом, не впливають на вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення частковому скасуванню, із прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 по справі №916/158/25 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" витрат по ліквідації аварії у розмірі 33 425,34 грн та відшкодування за витоки води у розмірі 351 821,50 грн - скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог, в решті рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути 3 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" 33 425,34 грн - витрат по ліквідації аварії та 351 821,50 грн - відшкодування за витоки води.
Стягнути 3 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" 4622,96 грн судового збору за подання позовної заяви.
В задоволенні решти позову - відмовити".
Стягнути 3 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДОБРОБУТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПРАВДОМ" 5547,55 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Таран С.В.
Суддя Філінюк І.Г.