03 грудня 2025 року м. Чернівці Справа № 715/3031/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар: Сарган Ю.В.,
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Цуркана В.В., дата виготовлення повного тексту рішення 07 жовтня 2025 року,
У вересні 2025 року ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.2-7).
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №3248517677/216313 від 22.01.2020 року у розмірі 5442,50 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині стягнення витрат на правничу допомогу, сторона відповідача оскаржила його, подавши апеляційну скаргу.
Вважає, що оскаржуване рішення у цій справі слід скасувати в частині стягнутих з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні такої вимоги, а також стягнути з ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 119,04 грн.
В обґрунтування доводів скарги вказує на те, що суд першої інстанції зменшив позивачу розмір судових витрат на правничу допомогу з 10 500 грн до Провадження №22-ц/822/1046/25
6000 грн з підстав неспівмірності ціни позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) без урахування пропорції розміру задоволення позовних вимог, а тому необхідно прийти до висновку, що такі витрати підлягають зменшенню з 6000 грн до 2 880,96 грн, а отже і з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 119,04 грн.
ТОВ «ФК Дебт Коллекшн» у відзиві на апеляційну скаргу заперечувало щодо доводів такої, просило рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення суду в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення щодо витрат на правничу допомогу суд першої інстанції обґрунтував його наступним.
На думку суду, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10500 грн є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, відповідач ОСОБА_1 просив суд стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
На думку суду, понесені відповідачем витрати на правничу допомогу у розмірі 9000 грн є неспівмірними складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з позивача на користь відповідача слід стягнути 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, суд прийшов до висновку щодо необхідності стягнути з відповідача на користь позивача різницю у судових витратах на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Проте, колегія суддів вважає такі висновки суду не в повній мірі відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ціна позову складала 11 334,75 грн, а за результатами розгляду вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача 5 442,50 грн, що складає 48,02% від ціни позову.
Подаючи позовну заяву стороною позивача заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат, з яких 10 500 грн витрати на правничу допомогу (а.с.2-7).
У відзиві на позовну заяву сторона відповідача, крім іншого, заявила про те, що вже на час його подання понесла 9 000 грн витрат на правничу допомогу, додано на підтвердження надання послуг: копію ордера серії ВІ №1336658 від 24.09.2025 року; копію договору №1379 про надання правничої допомоги від 20.09.2025 року; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відзив не містить заперечень щодо заявлених витрат на правничу допомогу з боку сторони позивача (а.с.52-63).
У відповіді на відзив ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» заперечило щодо розміру заявлених стороною відповідача витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що вартість виконаних робіт є явно завищеною та не узгоджується ані з критеріями малозначності спору, ані з рівнем його фактичної складності. Наголосило, що витрачений час на надання усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, а також підготовку та складання відзиву на позовну заяву не відповідає вимогам реальності та співмірності адвокатських витрат, що, у свою чергу, виключає можливість визнання їх розумними та обґрунтованими.
Крім того, представник ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» 01.10.2025 року подав заяву щодо компенсації судових витрат у заявленому в позові розмірі 10 500 грн, додавши: копію довіреності від 11.07.2025 року за якою ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» уповноважило адвоката Пархомчука С.В. представляти інтереси ТОВ; копію акту про отримання правової допомоги від 15.09.2025 року з описом наданих послуг та їх вартості, платіжної інструкції №9542 від 15.09.2025 року щодо сплати 10 500 грн (а.с.66-80).
02.10.2025 року від сторони відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника, до заяви додано: копію квитанції №1379 від 20.09.2025 року про оплату ОСОБА_1 9000 грн; детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с.85-89).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 686/4996/23.
Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2024 року у справі №757/555/22-ц, від 14 лютого 2024 року у справі №161/14183/22, від 18 березня 2024 року у справі №357/1559/22.
Такі висновки відповідають висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.
Апеляційний суд звертає увагу те, що за відсутності клопотанням іншої сторони суд не може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі №761/415/24.
Разом з тим, у разі часткового задоволення позову суд може застосувати критерії співмірності та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Плати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 червня 2023 року у справі №357/8277/19, від 22 травня 2024 року у справі №206/4841/20, від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22, від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23, від 02 квітня 2025 року у справі №925/457/23.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції зменшуючи понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10500 грн вказав, що такі є неспівмірними ціні позову, складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт і враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Крім цього, щодо понесення відповідачем витрат на правову допомогу у розмірі 9000 грн суд вказав, що витрати у вказаному розмірі є неспівмірними складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) і враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, дійшов висновку, що з позивача на користь відповідача слід стягнути 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції з урахуванням норми ч.10 ст.141 ЦПК України здійснив між сторонами взаємозалік понесених витрат, однак недотримався принципу пропорційності при вирішенні питання розподілу судових витрат та не врахував критеріїв здійснення такого розподілу щодо обох сторін.
Так, позовні вимоги сторони позивача задоволено на 48,02%, відповідно заперечення сторони відповідача задоволено на 51,98%, що вказує на необхідність застосування принципу пропорційності до обох сторін, а тому до зменшеної суми витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн, з якою погодилася сторона позивача, слід застосувати пропорцію задоволених вимог для визначення розміру понесених витрат стороною позивача (3000 * 48,02% ) = 1 440,60 грн, яка підлягала стягненню.
З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було порушено норми процесуального права, про що міститься в доводах скарги, колегія суддів на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість з підстав невірних розрахунків апелянта та необхідності задовольнити апеляційну скаргу частково зі зміною рішення в частині розподілу витрат на правничу допомогу, зменшивши такі до 1 440,60 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2025 року в частині розподілу витрат на правничу допомогу змінити.
Визначити до стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» витрати на правничу допомогу в розмірі 1440,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.Н. Лисак
Судді: І.М. Литвинюк
І.Б. Перепелюк