26 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 644/8405/23
провадження № 22-ц/818/4119/25
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
За участі секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року у складі судді Ізмайлова І.К.
У жовтні 2023 року представник ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після уточнення якого ( а.с. 140-145) просив суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 93303,01 грн, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку зі сплати аліментів, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 98196,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.12.2020 заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі № 644/10300/19 з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вказане рішення набрало законної сили 05.01.2021. 19.01.2021 постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Цуркова С.І. відкрито виконавче провадження № 64183528. Починаючи з 05.01.2021, тобто з дати набрання заочним рішенням законної сили, і до березня 2023 сплата аліментів не проводилась, а з квітня 2023 аліменти сплачувалися частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, що є підставою для стягнення з відповідача встановленої СК України пені, як відповідальності за несвоєчасне виконання боржником зобов'язань з утримання дітей.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 93303, 01 грн та судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що позивач надала належні та допустимі докази на підтвердження позову. Судом встановлено, що аліменти відповідачем у період з 05.01.2021 по грудень 2021 сплачені не в повному розмірі, з січня 2022 по грудень 2022 аліменти не виплачувалися, у період з січня 2023 по грудень 2023 включно, а також з січня 2024 по липень 2024 аліменти сплачувалися не в повному розмірі, частково погашаючи заборгованість. Перевіривши долучений до позовної заяви розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що його правильність не викликає сумнівів і відповідач не заперечив математичну правильність розрахунків. Розрахунок пені здійснений судом за формулою: фактична заборгованість з аліментів, що утворилася, починаючи з 05.01.2021 наростаючим підсумком помножена на фактичну кількість днів прострочення помножена на 1% та обмежена розміром заборгованості відповідача за період з 05.01.2021 року по 30.10.2023 року у виконавчому провадженні № 64183528 становить 93303,01 грн.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права просив рішення змінити в частині зменшення розміру пені.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні спору суд не врахував його прохання врахувати сімейний та матеріальний стан та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню враховуючи те, що у 2022 році, після початку збройної агресії, відповідач допустив прострочення сплати аліментів. Водночас до початку воєнних дій діти значну частину часу перебували з відповідачем та періодично проживали разом із ним, при цьому він продовжував виконувати обов'язок зі сплати аліментів. Після початку повномасштабного вторгнення відповідач втратив роботу, однак у березні 2023 року знову працевлаштувався та відновив сплату аліментів та у серпні 2024 року повністю погасив заборгованість зі сплати аліментів у сумі 98 196 грн. Він перебуває у зареєстрованому шлюбі та має обов'язок утримувати народжену у шлюбі дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також дружину, яка здійснює догляд за дитиною та не має власного доходу. З огляду на значні ризики для життя та здоров'я членів сім'ї, він був змушений евакуювати дружину та доньку до західних областей України, що потребувало значних фінансових витрат. Крім того, в лютому та листопаді 2023 року за проханням дітей він купував планшети для навчання та годинники, а син - ОСОБА_6 - зареєстрований за місцем проживання відповідача, тому він несе витрати на оплату комунальних послуг за зазначеною адресою з урахуванням сина.
10.07.2025 представник Індутний-Шматько С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін та стягнути судові витрати. Зазначив, що відповідачем не надано суду заперечень щодо розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Доказів на підтвердження того, що Відповідач повідомляв про свій майновий стан державного виконавця матеріали справи не містять, що дає підстави для застосування стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України. Таким чином, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази, що боржник вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та виходячи з того, що він знав про стягнення з нього аліментів та разом з тим, будь-яких дій щодо добровільного виконання вказаного судового рішення, у передбаченому статтею 187 СК України не вчиняв, хоча був поінформований про наявність відкритого виконавчого провадження, що свідчить про його бездіяльність щодо виконання рішення суду та мало наслідком утворення заборгованості по аліментах, стягнення з відповідача пені у заявленому у позові розмірі є законним і обґрунтованим.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 04.12.2020 (справа № 644/10300/19) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.8-11).
19.01.2021 постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Цуркова С.І. відкрито виконавче провадження № 64183528 (а.с.12-13).
Згідно копії розрахунку проведеного державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.08.2024, заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 98196,96 грн. усунуто відповідачем у липні 2024 (а.с. 102-103).
Згідно з наданим позивачем розрахунком неустойки (пені) за несплату ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей, розмір неустойки (пені) за період з 05.01.2021 по 30.10.2023 складає 93303,01 грн.
16.10.2024 відповідач подав до суду першої інстанції додаткові пояснення до заяви про перегляд судового рішення, до яких долучив копії фіскальних чеків від 19.11.2022, 07.02.2023 та 25.02.2023. З наданих документів убачається, що відповідач здійснював придбання товарів на загальну суму 28 648 грн (а.с. 104-107).
Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_8 21 грудня 2019 року (а.с. 108). ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі народилась донька ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 109).
Згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 11.06.2020 звільнений з посади фрезерувальника у ФОП ОСОБА_9 за власним бажанням, та 28.05.2024 прийнятий на роботу до ФОП ОСОБА_10 на посаду фрезерувальника (а.с. 110-111).
Згідно довідки від 13.03.2023 №14/2023 виданою директором ТОВ «НВО «ТІХОН» Москаленко М.М. вбачається, що ОСОБА_2 працює у ТОВ «НВО «ТІХОН» на посаді фрезерувальника з 13 березня 2023 року по теперешній час та його місячний оклад складає 6760 грн (а.с. 112).
Згідно довідки від 19.04.2022 №2104-5001518415 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_7 , що супроводжує малолітню дитину ОСОБА_11 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 113).
Постановою про скасування заходів примусового виконання від 20.08.2024 скасовано заходи примусового виконання виконавчого листа №644/10300/19 виданого 11.01.2021 (а.с.114)
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Водночас стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Відповідно до наданого державним виконавцем Індустріального ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) розрахунку заборгованості від 20.80.2024, відповідач рішення суду виконував не в повному обсязі, аліменти сплачував нерегулярно, внаслідок чого станом на 06.2024 утворилась заборгованість у сумі 98196,96 грн .
Відповідно до зробленого судом розрахунку пені, що відповідачем не оскаржується, загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати відповідачем аліментів за період з 05.01.2021 року по 30.10.2023 року у виконавчому провадженні № 64183528 становить 93303,01 грн.
Суд першої інстанції, надаючи оцінку зібраним у справі доказам, правильно застосував положення частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, відповідно до яких у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів з вини платника, одержувач має право на стягнення неустойки (пені).
З урахуванням установлених обставин, норм сімейного законодавства, а також загальних засад справедливості, добросовісності та розумності регулювання сімейних відносин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) у межах, передбачених законом, тобто у розмірі, що не перевищує 100 відсотків від суми заборгованості станом на день звернення з позовом.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Доводи апелянта про наявність підстав для зменшення визначеного судом розміру пені, повторюють доводи відповідача з зазначеного питання, яким суд дав належну оцінку.
Всупереч вимог ст.12, 81 ЦПК відповідач не надав належних доказів на підтвердження майнового стану, наявність у відповідача третьої дитини не звільняють відповідача від виконання судового рішення та не є підставою для невиконання аліментних зобов'язань.
Понесені ним витрати на придбання товарів для навчання дітей відповідно до ч.1 ст.185 СК України є додатковими витратами на дитину та не входять до складу аліментів. Отже, зазначені витрати мають самостійний характер і не зменшують відповідальності відповідача за неналежне ним обов'язку зі сплати аліментів.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій та не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - залишенню без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 03.12.2025 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук