Подільський районний суд міста Києва
№ 2-5421/10
2010 рік
23 листопада 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі
головуючого судді: Гребенюк В.В.,
за участю секретаря: Литовченко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, треті особи: комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», перша київська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з під арешту, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), треті особи: комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі по тексту - третя особа 1), перша київська державна нотаріальна контора (далі по тексту - третя особа 2), про звільнення майна з під арешту.
Зазначив, що 27.11.2008 року слідчим в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Мельником Я.В. було порушено кримінальну справу відносно його сина - ОСОБА_3 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. В ході проведення досудового слідства по вказаній кримінальній справі, постановою слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Мельником Я.В. від 20 січня 2009 року по кримінальній справі № 60-3006 був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1. Оскільки дана квартира належить позивачу на праві власності, відповідно до договору дарування квартири від 19.06.1995 року і ніякого відношення до майна сина немає, позивач просить звільнити з-під арешту спірну квартиру.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.
Представник відповідача вимоги позову не визнав, надав заперечення проти позову (а.с. 61-63).
Третя особа 1 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, у направленому до суду письмовому поясненні просила розглянути справу у відсутність свого представника, та винести рішення згідно закону (а.с. 57, 66, 81-83).
Третя особа 2 в судове засідання не з'явилась, про розгляд справи була повідомлена належним чином, у направленому до суду письмовому поясненні просила розглянути справу у відсутність свого представника, та винести рішення згідно закону (а.с. 57, 66-68).
Суд, заслухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши письмові пояснення третіх осіб, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 червня 1995 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, уклавши договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Соловйовим Г.Л. зереєстрований у реєстрі за № 2-11912 (а.с. 18). Позивачем вказана квартира була зареєстрована третьою особою 1, про що було здійснено запис в реєстровій книзі під № 4824 від 30.11.1995 року (а.с. 18).
20 січня 2009 року по кримінальній справі № 60-3006 постановою слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Мельника Я.В., з метою відшкодування завданих злочином збитків, забезпечення цивільних позовів та можливої конфіскації майна, на підставі ст. ст. 125, 126, 130 КПК України, був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19-20).
У відповідності до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
'Третя особа 1 проводить державну реєстрацію майна у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5 та Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майно та прав власності на них в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року за № 74/74.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до пункту 1.4. Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припинення прав власності на нерухоме майно, що здійснюються БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів коштами особи, що звернулася до БТІ.
Пунктом 1.5. Тимчасового положення визначено, що обов'язковій реєстрації прав власності підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування та держави в особі органів, уповноважених управляти держаним майном.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, примусове виконання обов'язку в натурі, визнання незаконними дії чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості.
На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є обов'язковою, а інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Як встановлено в судовому засіданні, договір дарування квартири АДРЕСА_1 був зареєстрований у встановленому законом порядку, а тому позивач набув право власності з моменту її реєстрації, тобто з 30.11.1995 року.
У відповідності до ст. 125 КПК України слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.
В справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.
Статтею 126 КПК України передбачено, що забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось.
Таким чином, аналізуючи докази надані сторонами по справі, суд приходить до висновку, що оскільки обвинувачений по кримінальній справі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент винесення постанови від 20.01.2009 року не був неповнолітньою, недієздатною або обмежено дієздатною особою, а його батько ОСОБА_1, позивач по даній справі, не визнавався будь - яким державним органом законним представником, опікуном, піклувальником обвинуваченого ОСОБА_3, тому позивач не має нести за законом матеріальної відповідальності за дії свого повнолітнього та дієздатного сина.
Крім цього, судом враховується той факт, що позивач набув право власності на спірну квартиру 30.11.1995 року, тобто задовго до винесення постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3 від 27.11.2008 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, таким чином інкриміновані 08.05.2009 року ОСОБА_3 дії щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачених ст. 209 КК України, відноситись до набуття 30.11.1995 року права власності позивачем квартири АДРЕСА_1, не можуть.
За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві старшого лейтенанта міліції Мельника Я.В. від 20 січня 2009 року по кримінальній справі № 60-3006, якою був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 винесена необґрунтовано та незаконно, а тому вказана спірна квартира підлягає звільненню з під арешту.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, положеннями ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5, Тимчасового положення про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майно та прав власності на них в місті Києві, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року за № 74/74, ст. ст. 125, 126 КПК України, ст. 5, 6, 8, 10, 11, 60, 74, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, треті особи: комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», перша київська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з під арешту - задовольнити;
Звільнити з-під арешту квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, накладеному постановою слідчого в особливо важливих справах СУ ГУ МВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Мельником Я.В. від 20 січня 2009 року по кримінальній справі № 60-3006;
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В. Гребенюк