Справа № 2-5481/10
21 грудня 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гребенюк В.В.,
при секретарі - Литовченко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Київпастранс”, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до КП «Київпастранс» (надалі за текстом - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (надалі за текстом - третя особа), про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 02.10.2008 року близько 17 год. 10 хв. третя особа на підставі довіреності від 13.12.2007 року № 5174, керуючи автомобілем «Даймлер-Крайслер 902», д.н.з. НОМЕР_1 (надалі за текстом - автомобіль), який належить на праві приватної власності позивачу в м. Києві по просп. Науки, внаслідок розриву контактної тролейбусної мережі та падіння проводу, сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі за текстом - ДТП), в результаті якої автомобіль, зазнав механічних ушкоджень: лобового скла, передньої лівої стійки, передніх лівих дверей, скла передніх лівих дверей.
З метою проведення ремонту автомобіля, третя особа звернулася до ТОВ «Альфа-Сервіс» (наряд замовлення на ремонт № 254 від 13.06.2008 року), в результаті чого ТОВ «Альфа-Сервіс» надало рахунок фактуру № 001-00315 від 16.10.2008 року згідно з якими вартість відновлювальних робіт складає 7 906 грн., що підтверджується також актом приймання-здачі виконаних робіт № 001-00254 від 16.10.2008 року та квитанцією про оплату виконаних робіт від 16.10.2008 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що позивачем не доведено позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що подія, про яку йдеться в позові, мала місце і, що матеріальна шкода, яка не доведена належними та допустимими доказами, спричинена позивачці саме діями відповідача.
Третя особа в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.
Представником позивача не надано доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а саме відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначений порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. П. 1 ч. 1 ст. 1187 передбачає, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється виключно судом. Так, позивачем не надано рішення суду, що вступило в законну силу, у відповідності до якого відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності та встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та спричиненою шкодою позивачу.
Стаття 22 ЦК України визначає поняття збитків: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами, розміру понесених збитків. Представник позивача посилався на наряд замовлення на ремонт № 254 від 13.06.2008 року, рахунок фактуру № 001-00315 ТОВ «Альфа-Сервіс» від 16.10.2008 року, акт приймання-здачі виконаних робіт № 001-00254 від 16.10.2008 року, квитанція про оплату виконаних робіт від 16.10.2008 року, згідно з якими вартість відновлювальних робіт складає 7 906 грн., однак позивачем автотоварознавчого дослідження не проводилось. Наряд замовлення не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту понесених позивачем збитків. Крім того, позивачем не обґрунтовано факт понесення ним збитків, оскільки витрати понесені третьою особою, а доказів належності позивачу коштів, витрачених на ремонт автомобіля не доведено, довіреності на здійснення даних дій позивачем третій особі не надавалось.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Частиною 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Наведені позивачем в позові та в судовому засіданні обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази, які б засвідчували наявність неправомірних дій з боку працівників відповідача, які призвели до завдання матеріальної шкоди позивачці.
Постанова Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі та майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільні-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено
За таких обставин суд, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які піддягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 22, 1166-1167, 1172, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 61, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294-296 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до Комунального підприємства „Київпастранс”, третя особа: ОСОБА_2, про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення;
Суддя В.В. Гребенюк