Справа № 2-5324/10
9 листопада 2010 року Подільський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Гребенюк В.В.
при секретарі - Литовченко Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - приватний нотаріус Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі по тексту - відповідач 1), Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (відповідач 2), приватний нотаріус Бондар Ірина Михайлівна (далі по тексту - третя особа), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в квітні 2010 року позивач отримала від відповідача 2 постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2010 року. З постанови позивачка дізналась, що 16.03.2010 року третьою особою видано виконавчий напис за № 2200 про звернення стягнення на рухоме майно: транспортний засіб Nissan Аlmerа, д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачеві. Вважає, що виконавчий напис № 2200 від 16.03.2010 року був вчинений з порушеннями чинного законодавства та не підлягає виконанню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала з тих же підстав, просила його задовольнити.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позовні вимог не визнала, проти задоволення позову заперечувала, відповідач 2 у судове засідання не з'явився, до початку судового розгляду подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 89), третя особа в судове засідання не з'явилася, до початку судового засідання подала клопотання про розгляд справи без її участі (а.с. 47, 65, 81).
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача 1, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про залишення позову без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 1 серпня 2008 року між Позивачем та Відповідачем 1 було укладено Кредитний Договір № СL-013/341/2008 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого позивачеві було надано кредит у розмірі 21 835 грн. 56 коп., фіксована процентна ставка за кредитним договором складала 12,75 % річних. Датою остаточного повернення кредиту сторонами було визначено 1 серпня 2015 року (а.с. 7-20).
1 серпня 2008 року на виконання умов кредитного договору між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір застави автотранспортного засобу № РСL-013/341/2008, за яким позивач надав відповідачеві 1 у заставу автомобіль Nissan Аlmerа, д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 21-25).
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або біліше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та замови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Згідно п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Отже, якщо позивачем було допущене порушення графіку повернення кредиту та прострочення сплати відсотків, відповідач 1 отримав право захистити свої права кредитора та обрати такий спосіб, як дострокова вимога повернення кредиту.
П. 1.9.1 кредитного договору передбачено, що відповідач 1 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому, або у визначеній частині, у випадку невиконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором, або умов кредитного договору на адресу позивача відповідної вимоги та повинно бути проведено позивачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позивачем відповідної вимоги.
П. 3.1 кредитного договору передбачено, що в якості забезпечення всіх своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач передає в заставу відповідачу 1 рухоме майно.
Ст. 6 договору застави передбачено, що за рахунок предмета застави відповідач 1 може задовольнити всі боргові зобов'язання, не сплачені позивачем, вимоги, стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням позивачем його зобов'язань.
П. 6.2 договору застави заставним випадком визначено несплата позивачем відповідачу 1 будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі.
П. 6.3 договору застави передбачено, що настання заставного випадку посвідчується письмовим повідомленням, яке друкується на бланку відповідача 1, підписується уповноваженими особами відповідача 1 і надсилається позивача телефаксом, кур'єром або поштою. Заставне повідомлення має інформаційний характер та його відсутність не означає відсутності у відповідача 1 підстав для звернення стягнення на предмет застави.
Як встановлено в судовому засіданні, 03.11.2009 року на адресу позивача відповідачем 1 була надіслана досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором за вих. № 22-2/219266 від 26.10.2009 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа (а.с. 91-92).
П 6.4 договору застави передбачено право відповідача 1 звернутись до уповноважених органів за захистом своїх прав в порядку, встановленому законодавством.
Вказані положення договору відповідають нормам Цивільного кодексу України.
Ст. 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Відповідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 визначений перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема вчинення виконавчого напису на нотаріально посвідченій угоді, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 284 даної інструкції передбачено, що нотаріус вчиняє написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не: більше трьох років. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Як встановленому в судовому засіданні та не заперечується сторонами, для вчинення виконавчого напису № 2200 від 16.03.2010 року нотаріусу були надані наступні документи: копія кредитного договору № СL-013/341/2008 від 01.08.2008 року, оригінал договору застави № РСL-013/341/2008 від 01.08.2008 року, заява нотаріусу, розрахунок заборгованості, досудова вимога.
Станом на час розгляду справи, позивачем заборгованість не погашена та відповідні суми відповідачеві 1 не сплачені.
В зв'язку з невиконанням умов кредитного договору 16.03.2010 року третьою особою видано виконавчий напис за № 2200 про звернення стягнення на рухоме майно: транспортний засіб Nissan Аlmerа, д.н.з. НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачеві, а відповідачем 2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.04.2010 року (а.с. 35-36).
Відповідно до ст. 20 ЗУ "Про заставу" звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса. Таким чином, спосіб звернення стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язання, передбачений даним законом. Пояснення представника позивача щодо невідповідності дій відповідачів 1, 2 та третьої особи положенням Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», спростовуються запереченнями представника відповідача 1 та матеріалами справи, оскільки сторонами було укладено саме договір застави, договірні відносини сторін регулюються саме його положеннями, як спеціальною нормою. Стаття 20 ЗУ «Про заставу» яка надає право кредиторові звертатись до нотаріуса, для вчинення виконавчого напису, на нотаріально посвідченій угоді, після внесення змін, після прийняття Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" залишена без змін.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий напис № 2200 від 16.03.2010 року був вчинений третьою особою відповідно до ст. 34 Закону України «Про нотаріат» у редакції, який діяв на момент вчинення виконавчого напису, тому суд прийшов до висновку про відсутність порушень з боку нотаріуса при вчиненні виконавчого напису.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 18, 610, 611, 626, 628 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України "Про заставу", ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 20 червня 1999 року, положеннями Наказу Міністерства Юстиції України № 20/5 від 03.03.2004 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» ст. ст. 3-14, 60, 79, 81, 88, 209, 213, 214, 215, 224 - 233, 294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», Відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - приватний нотаріус Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, залишити без задоволення;
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ В.В. ГРЕБЕНЮК