Провадження № 22-ц/803/6704/25 Справа № 174/81/25 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
01 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Точилін Микита Валерійович, на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року у цивільній справі номер 174/81/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
У січні 2025 року до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що вона та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано.
Також, рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 року по справі №174/1230/23 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі частки з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на користь матері ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , починаючи з 22.12.2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Донька сторін ОСОБА_3 має незадовільний стан здоров'я та на сьогоднішній день стоїть на обліку у логопеда та на диспансерному обліку за станом здоров'я у 8 лікарів: невропатолога, гастроентеролога, алерголога, ортопеда-травматолога, кардіолога, окуліста, педіатра, хірурга.
За результатами медичних досліджень у ОСОБА_3 було діагностовано лактозну непереносимість, у зв'язку з чим дитина потребує постійної безлактозної дієти. Середньомісячні додаткові витрати позивачки, пов'язані з хворобою доньки, складають близько 6000,00 грн.
Зі свого боку ОСОБА_2 як батько обізнаний про стан здоров'я доньки та про потребу у несенні витрат на її спеціалізоване харчування, однак, жодної допомоги для цього не надає. Відповідно до викладеного, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивачки частину зазначених витрат.
Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Точилін М.В., подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 року по справі №174/81/25 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в суді першої інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача у розмірі 700,00 грн, судові витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом допущено порушення норм матеріального права.
ОСОБА_1 разом з донькою з вересня 2023 року проживають в Республіці Польща, у зв'язку з чим позивачкою і надаються відповідні квитанції, які на її думку, підтверджують відповідні витрати. Водночас судом першої інстанції не було прийнято в якості доказів копії відповідних чеків, оскільки до суду не надано їх нотаріально засвідченого перекладу українською мовою.
На переконання ОСОБА_1 , з відповідних чеків можливо встановити суму витрат у злотих та перелік безлактозних продуктів харчування, що не потребує відповідного перекладу. Більше того, відповідачем не ставилося питання щодо необхідності перекладу відповідних товарних чеків та не заперечувалися суми, викладені в них. Представник відповідача в ході судового розгляду ставив питання щодо відсутності перекладу медичної довідки, який підтверджує відповідне захворювання, однак, після цього його було надано позивачем до суду.
Від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08.04.2025 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Необхідність несення додаткових витрат на дитину, що має певне захворювання, крім усього іншого, має доводитись порівняльним розрахунком витрат на дитину, які несла позивачка до діагностування у дитини захворювання, з розміром витрат, які стала нести позивачка після діагностування у дитини захворювання. Такий розрахунок позивачка не надала, що ставить під сумнів її твердження про необхідність у додаткових витратах на харчування дитини.
З наданих позивачкою доказів слідує, що дитині діагностовано лактозну непереносимість та рекомендовано дотримання дитиною відповідної дієти. При цьому, за своїм медичним визначенням дієта - це певні обмеження у харчуванні з дотриманням режиму такого харчування, які встановлюються на певний строк, тобто є тимчасовими.
Позивачка не надала жодного допустимого та належного доказу того, що вона забезпечує дотримання дитиною дієти і що у зв'язку з цим, її витрати збільшились
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про оплату додаткових витрат на дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про оплату додаткових витрат на дитину, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 у справі №174/1051/23 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9, 10).
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 у справі №174/1230/23 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі частки з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на користь матері ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22.12.2023 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11-13).
Згідно з Консультаційним висновком лікаря-гастроентеролога дитячого КП «ДОДКЛ» ДОР» від 08.07.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: висипання на шкірі. Захитування. Живіт м'який, доступний пальпації, безболісний. Печінка + 1,0см з-під реберної дуги. ДЖВШ. Рекомендації: Дієта №5. Загальний аналіз крові. Глюкоза крові. Загальний аналіз сечі. Капрограма. Панкреатична еластаза калу. Кал на Ag лямблій. Біохімічний аналіз крові (печінковий комплекс, амілаза). Кров на At до Ag токсокар, аскорид. Гліадин IgA, IgG. Тканинна трансглутаміназа IgA. Кров або зішкріб на непереносимість лактози + Дихальний тест на непереносимість лактози. Диаміноксидоза. УЗД органів черевної порожнини з жовчогінним сніданком. Загальний IgE (а.с. 15).
Відповідно до записів 08.07.2020 року алергологом вказано про те, що у дівчинки непереносимість лактози, рекомендовані консультації інших лікарів. 27.02.2015 року надані рекомендації щодо харчування, встановлено діагноз екземопатія (а.с. 16-18).
До матеріалів справи долучені копії чеків імовірно польською мовою за вересень на суму 596,35 злотих, жовтень 2024 року в сумі 603,28 злотих, за листопад 2024 року в сумі 649,64 злотих (а.с. 19-21).
З довідки про доходи №1630 від 09.09.2024 року вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_2 , за період з січня 2024 року по липень 2024 року за виключенням аліментів, становить 116776,08 грн, а також, сума сплачених аліментів за цей період, становить 29422,47 грн (а.с. 22).
Згідно з нотаріально засвідченим перекладом медичної довідки недержавного закладу охорони здоров'я АТ «Здоров'я» від 11.04.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: Непереносимість лактози, дитині необхідно дотримуватися безлактозної дієти (а.с. 43-45).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та законним, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина 3 статті 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 8 ст. 7, ч. 2 ст. 150, ст. 180 СК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той і батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Відповідно до вимог Закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
У постанові від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно з яким СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних ї здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз'яснив, що за змістом ст. 185 Сімейного кодексу України передбачено участь батьків у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом), визначаються у твердій грошовій сумі, оскільки йдеться про фактично зазначені або передбачувані витрати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування-виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесенні у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Виходячи з аналізу вказаних норм, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
В ухвалі Верховного Суду від 19.02.2025 року у справі №367/12826/24 наведено висновок, що до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19.01.2024 у справі №174/1051/23 шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 25.01.2024 у справі №174/1230/23 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на користь матері ОСОБА_1 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 22.12.2023 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до записів 08.07.2020 року алергологом вказано про те, що у дівчинки непереносимість лактози, рекомендовані консультації інших лікарів. 27.02.2015 року надані рекомендації щодо харчування, встановлено діагноз екземопатія.
Згідно з нотаріально засвідченим перекладом медичної довідки недержавного закладу охорони здоров'я АТ «Здоров'я» від 11.04.2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: Непереносимість лактози, дитині необхідно дотримуватися безлактозної дієти.
До матеріалів справи долучені копії чеків без перекладу, імовірно польською мовою, за вересень на суму 596,35 злотих, жовтень 2024 року в сумі 603,28 злотих, за листопад 2024 року в сумі 649,64 злотих.
Аналізуючи надані копії, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність нотаріально засвідченого перекладу зазначених документів позбавляє суд можливості встановити їх зміст та інформацію, яка у них відображена, а тому, вони не можуть розцінюватися судом, як докази на підтвердження розміру понесених витрат.
Інші надані позивачкою докази містять рекомендації лікарів лише щодо безлактозної дієти.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що витрати на харчування дитини не є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими ст. 185 СК України, а є поточними витратами на забезпечення її основних життєвих потреб, які компенсуються за рахунок отримання аліментів.
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами понесення нею додаткових витрат на дитину.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для зміни розподілу судових витрат не вбачається.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Точилін Микита Валерійович, залишити без задоволення, рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: