Провадження № 22-ц/803/6193/25 Справа № 182/1886/23 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
01 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року в цивільній справі номер 182/1886/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,
У квітні 2023 року до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської областізвернулась ОСОБА_1 а з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що від фактичних шлюбних відносин сторонни мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківство якого визнав ОСОБА_2 . Майже одразу після народження дитини відповідач не бажав приймати участі в утриманні дитини, а в 2018 році, коли дізнався, що дитина є інвалідом, взагалі самоусунувся від спілкування з сином. З цього приводу вона звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про примусове стягнення аліментів на утримання дитини. На даний час їх дитина є інвалідом та перебуває на обліку у дитячого ендокринолога з приводу цукрового діабету 1 типу, важкої форми, субоптимальний глікемічний контроль, діабетична нефропанія 4 ступеня. Тому, у зв'язку з цим, дитина потребує лікування, купівлі медикаментів та кожні 3 місяці їй необхідно проводити лабораторні дослідження. Однак, їй важко тягнути це самій, оскільки на лікування дитини вона змушена витрачати величезну суму коштів. І кожного разу вона змушена звертатись за допомогою до своїх близьких та знайомих для отримання грошей, а відповідач як батько дитини участі в його лікуванні не приймає.
Позивачка, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 119367,27 грн.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину- задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 3017,75 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (ІПН НОМЕР_1 ), на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодилась позивачка ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, просила скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції є таким, що ухвалено з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Позивачкою було акцентовано увагу на тому, що у зв'язку з хворобою син потребує постійного стороннього догляду, постійного вживання медикаментів, для контролю стану здоров'я дитині необхідно регулярно проводити лабораторні обстеження. Без постійного вживання медикаментів та досліджень матеріалу дитина не може жити.
Судом не враховано надані позивачкою докази, а саме бланки-замовлення та фіскальні чеки на підтвердження понесених матеріальних витрат на лікування дитини.
Крім того, позивачка не погоджується з тим, що судом не прийнято як доказ рахунок на оплату №884 від 10 червня 2022 року, до якого долучено квитанцію про здійснення сином позивачки ОСОБА_4 грошового переказу на ім'я позивачки для придбання інсулінової помпи MiniMerdTM 720G, оскільки ці кошти залишались синові ОСОБА_4 на зберігання, який не пред'являє ніяких вимог матеріального характеру до сторін по справі.
На думку позивачки ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2023 року було незаконно скасовано заочне рішення, яким її позов було задоволено у розмірі 111471,73 грн.
Також позивачка не погоджується з висновком суду про недоведеність необхідності витрат на санаторно-курортне оздоровлення дитини в санаторіях ендокринологічного та опорно-лікувального профілів та неможливістю стягнення коштів, які не витрачено.
Від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Шашликов Д.Г., надійшов відзив, в якому відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Відповідач вважає, що фіскальні чеки ТОВ Незалежна лабораторія «Інвітро» в м. Нікополь та ТОВ «Лікувально-діагностичний центр Лер-Клінік» в м. Нікополі не є належними доказами понесення позивачкою додаткових витрат на утримання дитини, оскільки дослідивши вказані чеки неможливо ідентифікувати їх походження, та вони не свідчать про те, що безпосередньо позивачкою були здійснені вищевказані фінансові операції, а суми, які в них зазначені, пов'язані та витрачені на лікування дитини сторін, оскільки відомості щодо платника відсутні.
Щодо копії замовлень №1202122288 від 17.05.2021 року лабораторії «Діасервіс», представник відповідача зазначає, що в матеріалах справи не міститься доказів, що вказані замовлення були оплачені позивачкою та виконані лабораторією, оскільки долучені результати досліджень, виконані за замовленням №612 від 27.12.2021 року та замовленням №1916 від 06.12.2021 року.
Доказ «оплата за IME-DC ланцети №100 в розмірі 96,30 грн - відповідно до товарної накладної №617 від 18.04.2023 року» є неналежним, адже не доводить, що ОСОБА_1 оплачувала вказаний товар за цією видатковою накладною. Також фіскальні чеки, а саме: оплата лабораторних досліджень біоматеріалу дитини в ТОВ «Лікувально-діагностичний центр Лер-Клінік» в м. Нікополі 184,50 грн - згідно з фіскальним чеком від 04.02.2023 року; - оплата лабораторних досліджень біоматеріалу дитини в ТОВ «Лікувально-діагностичний центр Лер-Клінік» в м. Нікополі 256,00 грн - згідно з фіскальним чеком від 04.02.2023 року» додані без замовлення. З цих фіскальних чеків неможливо встановити хто саме отримував послугу в цій лабораторії.
Також, ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , звертає увагу суду, що позивачкою зазначено, що вищевказані лабораторні дослідження в 2021 році та в лютому 2023 року були проведені за медичними рекомендаціями, наданими в консультативному висновку від 10.04.2023 року.
Наявність в матеріалах справи копії товарного чеку ОСОБА_6 від 17.11.2020 року щодо діагностики та придбання окулярів для комп'ютера на загальну суму 1350,00 грн також не має під собою доказового підґрунтя, адже матеріали справи не містять доказів, що вказаний чек був оплачений позивачкою.
Заявлена вимога про стягнення додаткових витрат з відповідача на санаторно-курортне оздоровлення в санаторіях ендокринологічного та опорно-рухового профілів у сумі 7500,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки належних доказів щодо понесення суми витрат в розмірі 15000,00 грн позивачкою не надано. Вважає, що одержання путівки, без долучення доказів понесених витрат на суму 15000,00 грн не може свідчити про факт витрат.
Щодо оплати витрат на оплату інсулінової помпи представник відповідача звертає увагу на те, що відповідачу достеменно відомо, що інсулінову помпу ОСОБА_1 отримала для сина від Благодійного фонду в рамках програми допомоги дітям з захворюванням на цукровий діабет. Також, нею надано документи щодо двох інсулінових помп різних моделей. Позивачка не могла придбати і встановити сину одночасно дві інсулінові помпи. Вказані докази є неналежними та недостовірними. Вважає, що ОСОБА_1 достеменно було відомо, що вона надала до суду неналежні документи з метою заплутати та ввести суд в оману.
Доказів сплати позивачкою рахунків на оплату №884 від 10 червня 2022 року від постачальника ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС» на загальну суму 143418,00 грн та №531 від 30 березня 2023 року на загальну суму 4900,00 грн матеріали справи не містять. В рахунку на оплату №884 від 10.06.2022 року в розділі «Товари (роботи, послуги)» зазначена Інсулінова помпа MiniMed 640G MMT-175 1WWK загальною вартістю 88785,05 грн. Поряд з цим, відповідно до квитанції «Монобанк» №6C8B-16E4-E503-HAM9 від 05.07.2022 року в призначені платежу зазначена інсулінова помпа MiniMedТМ 720G.
Рахунок на оплату №884 від 10 червня 2022 року на загальну суму 143418,00 грн є зразком заповнення платіжного доручення, отримувачем якого є ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС», тобто, не є беззаперечним доказом щодо понесених витрат на лікування, оскільки фактично є документом, який містить найменування «Зразок заповнення платіжного доручення» та, в розмінні ст. 76-81 ЦПК України, не може розцінюватись судом, як додаткові витрати.
Позивачкою, на підставі вищевказаного зразку заповнення платіжного доручення, було долучено до позовної заяви квитанцію, з якої вбачається, що ОСОБА_7 здійснив грошовий переказ на розрахунковий рахунок ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС», який було зазначено в зразку заповнення платіжного доручення, призначенням платежу: ОСОБА_1 . Інсулінована помпа MiniMedTM 720G, тому позивачка не є безпосередньою особою, яка понесла витрати на придбання ліків, які, в розуміння вимог чинного законодавства, слід вважати додатковими.
Щодо фіскальних чеків на оплату голки для інсулінових ручок, 4 упаковок тест-смужок та енаринальних таблеток, представник відповідача зазначає, що додані фіскальні чеки не є належними доказами, оскільки дослідивши вказані чеки неможливо ідентифікувати їх походження. Також неможливо встановити причинно-наслідковий зв'язок між вищевказаними доказами понесених витрат тому, що позивачкою не долучено медичні документи або направлення лікарів, наприклад, щодо необхідності вживання цих медичних препаратів.
Апелянт у поданій скарзі не долучає жодного нового належного чи допустимого доказу, який би не досліджувався судом першої інстанції або не міг бути поданий у суді першої інстанції без поважних причин, не зазначає нові обставини та докази, які суд першої інстанції об'єктивно не дослідив, або які з'явилися після ухвалення рішення. Аргументи апелянта фактично спрямовані не на спростування обґрунтованості рішення, а на намагання замінити висновки суду своїм власним баченням оцінки доказів.
Відповідач погоджується зі встановленим судом першої інстанції розміром додаткових витрат на дитину на загальну суму 3017,75 грн.
Пунктом 1 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім, зокрема, спорів про оплату додаткових витрат на дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про оплату додаткових витрат на дитину, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у дитячого ендокринолога з приводу цукрового діабету 1 типу, важкої форми, субоптимальний глікемічний контроль, діабетична нефропанія 4 ступеня (а.с. 6).
До матеріалів справи долучено бланки замовлення та фіскальні чеки, зокрема, копія бланку замовлення №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 597,50 грн (а.с. 10), копія бланку замовлення №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 295,50 грн (а.с. 11), копія рахунку на оплату №531 від 30 березня 2023 року на суму 4900,00 грн (а.с. 24), квитанція на суму 242,50 грн (а.с. 37).
Отже, позивачкою було долучено дві ідентичних копії бланку замовлення №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 597,50 грн. та №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 295,50 грн.
До справи також долучено чек від 06 лютого 2023 року на суму 184,50 грн (а.с. 14), чек від 28 жовтня 2022 року на суму 242,50 грн(а.с. 17), чек від 20 грудня 2022 року на суму 225,20 грн (а.с. 18), чек від 06 лютого 2023 року на суму 184,50 грн. (а.с. 19), чек від 04 лютого 2023 року на суму 256,00 грн (а.с. 20).
Також ОСОБА_1 долучено до рахунок на оплату №884 від 10 червня 2022 року на загальну суму 143418,00 грн (а.с. 37)
З квитанції №6С8В-16Е4-Е503-НАМ від 05 липня 2022 року на суму 68000,00 грн вбачається, що ОСОБА_4 здійснив грошовий переказ на розрахунковий рахунок ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС», який було зазначено в зразку заповнення платіжного доручення, призначенням платежу: ОСОБА_1 Інсулінована помпа MiniMedTM 720G (а.с. 38).
Позивачкою надано довідки для одержання путівки на санаторно-курортне лікування (а.с. 26-27).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості в певному обсязі, а саме в частині стягнення додаткових витрат на лікування відповідно до наданих позивачем належних та допустимих доказів, в сумі 6035,50 грн, від даної суми складає 3017,75 грн, яка підлягає стягненню з відповідача у якості додаткових витрат на дитину.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та законним, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 8 ст. 7, ч. 2 ст. 150, ст. 180 СК України, ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той і батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.
Відповідно до вимог Закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
У постанові від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, згідно з яким СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних ї здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»,роз'яснив, що за змістом ст. 185 Сімейного кодексу України передбачено участь батьків у додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом), визначаються у твердій грошовій сумі, оскільки йдеться про фактично зазначені або передбачувані витрати.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування-виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесенні у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Виходячи з аналізу вказаних норм, до особливих обставин, які викликають необхідність додаткових витрат на дитину, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв'язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу тощо. Такі особливі обставини будуть індивідуальними у кожному конкретному випадку.
Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивачка та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у дитячого ендокринолога з приводу цукрового діабету 1 типу, важкої форми, субоптимальний глікемічний контроль, діабетична нефропанія 4 ступеня.
Матеріали справи містять бланки замовлення та фіскальні чеки, зокрема, копія бланку замовлення №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 597,50 грн, копія бланку замовлення №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 295,50 грн, копія рахунку на оплату №531 від 30 березня 2023 року на суму 4900,00 грн, квитанція на суму 242,50 грн. Тобто, загальна сума підтверджених витрат становить 6035,50 грн.
Отже, неповнолітній ОСОБА_3 має ряд особливостей розвитку, зумовлених його станом здоров'я, на які потребуються додаткові витрати.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що позивачкою було долучено дві ідентичних копії бланку замовлення №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 597,50 грн та №1202122288 від 17 травня 2021 року на суму 295,50 грн; долучено чек від 06 лютого 2023 року на суму 184,50 грн, чек від 28 жовтня 2022 року на суму 242,50 грн, чек від 20 грудня 2022 року на суму 225,20 грн, чек від 06 лютого 2023 року на суму 184,50 грн, чек від 04 лютого 2023 року на суму 256,00 грн, які не можуть свідчити про те, що вищевказані суми пов'язані та витрачені на лікування дитини ОСОБА_3 , оскільки відомості щодо платника відсутні.
На підставу витрат на лікування дитини, пов'язаних з хворобою цукрового діабету, позивачкою долучено до позовної заяви рахунок на оплату №884 від 10 червня 2022 року на загальну суму 143418,00 грн, що не є беззаперечним доказом щодо понесених витрат на лікування, оскільки відсутні докази на підтвердження здійснення відповідних витрат ОСОБА_1 .
З квитанції №6С8В-16Е4-Е503-НАМ від 05 липня 2022 року на суму 68000,00 грн вбачається, що ОСОБА_4 здійснив грошовий переказ на розрахунковий рахунок ТОВ «МЕД ЕК СЕРВІС», який було зазначено в зразку заповнення платіжного доручення, призначенням платежу: ОСОБА_1 інсулінована помпа MiniMedTM 720G. Тобто, дані обставини свідчать про те, що позивачка не є безпосередньою особою, яка понесла витрати на придбання ліків, які, в розуміння вимог чинного законодавства, слід вважати додатковими.
Інші платіжні доручення та чеки на підтвердження понесення ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дитини стороною позивача надані не були.
Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про доведеність належними та допустимими доказами позовних вимог в частині стягнення додаткових витрат на лікування в сумі 6035,50 грн, від даної суми складає 3017,75 грн, яка підлягає стягненню з відповідача у якості додаткових витрат на дитину.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами, та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11 2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: