справа № 759/27123/24
головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.
провадження № 22-ц/824/14879/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
27 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Канюка Ярослава Юрійовича на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року
за клопотанням представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, -
У грудні 20245 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна.
Зупинено провадження у цивільній справі № 759/27123/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільної майна до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України.
Зобов'язано відповідача ОСОБА_3 невідкладно повідомити Святошинський районний суду міста Києва про припинення перебування останнього у складі Збройних Сил України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідач призваний на військову службу та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , суд приходить до висновку про необхідність зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Канюк Я.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року та направити справу до Святошинського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що сам факт служби у ЗСУ не є достатнім для зупинення справи. Відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 20 вересня 2022 у справі № 756/5201/22-ц), для зупинення провадження сторона має надати докази, що підтверджують її неможливість брати участь у справі.
Наказ про перебування у лавах ЗСУ, який доданий до клопотання адвоката про зупинення провадження не є доказом неможливості участі у судовому процесі.
Відповідач не надав доказів:
участі в бойових діях або відрядження у зону бойових дій;
неможливості комунікації з адвокатом для надання позиції у справі.
Факт перебування у ЗСУ сам по собі не свідчить про неможливість участі у процесі, що підтверджується наступним:
відповідач постійно проживає у місті Києві та здійснює свою професійну діяльність у місті Києві, що підтверджено:
актом обстеження умов проживання від 11 березня 2024 року (додано до заперечення на клопотання про зупинення провадження);
листом Служби у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 березня 2024 року (додано до заперечення на клопотання про зупинення провадження);
відповідач був позивачем у справі про розірвання шлюбу (Справа № 54/15126/23) і не ініціював зупинення тієї справи, хоча перебував у тій самій життєвій ситуації.
Вказує, що відповідач має можливість брати участь у судовому процесі особисто або через представника, що виключає підстави для зупинення справи.
Інші учасники не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги наухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У частині 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04).
Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Підстави, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, передбачені статтею 251 ЦПК України.
Так, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно з частинами 1,2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
Зупинення провадження у справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв'язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об'єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.
Обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Згідно з пунктом 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення № 1153/2008 дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 (провадження № 61-9218св22), від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 (провадження № 61-7918св22).
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №289 від 10 жовтня 2024 року старший солдат ОСОБА_3 призначений наказом начальника Генерального штабу ЗСУ від 30 вересня 2024 року № 1220-РС на посаду водія-електрика відділення засобів електронної підтримки взводу засобів електронної підтримки роти розгортання засобів електронної підтримки, який прибув з військової частини НОМЕР_2 місто Київ для подальшого проходження військової служби та з 10 жовтня 2024 року зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення і вважається таким, що з 10 жовтня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою, з посадовим окладом 2 820 грн на місяць, «солдат» (а.с. 55).
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судом під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2024 року у справі № 852/2а-2/24 (адміністративне провадження № А/990/5/24).
Апеляційний суд звертає увагу на те, що конструкція норми пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України носить імперативний характер та покладає на суд саме обов'язок зупинити провадження у справі за цією підставою, при цьому, незалежно від наявності у сторони представника, стадії процесу (підготовче провадження, розгляд справи по суті), ціни позову, виду вимог, що розглядаються у провадженні, чи будь-яких інших чинників.
Закон зазначає, що не допускається зупинення провадження у певних категоріях справ, що стосуються інтересів дитини, або якщо відсутня сторона веде справу через представника (частини друга, третя статті 252 ЦПК України), однак ці положення не стосуються тих випадків, коли суд зобов'язаний зупинити провадження згідно з вимогами статті 251 ЦПК України.
Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія апеляційного суду вважає, що ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Канюка Ярослава Юрійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська