Справа № 759/27432/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/15788/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Кравченко Ю.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
25 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року, ухвалене у м. Києві у складі судді Кравченка Ю.В., повний текст якого складений 21 липня 2025 року, у справі № 759/27432/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «Симиренко» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ «Симиренко» (далі - ТОВ «БЦ «Симиренко») про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Зазначала, що з 18 липня 2023 року вона неофіційно працювала у ТОВ «БЦ «Симиренко» на посаді садівника. На роботу її приймав ОСОБА_2 . Її заробітна плата становила 8 000,00 грн на місяць, яку їй платили готівкою. 03 червня 2024 року вона звільнилася з роботи за власним бажанням. При цьому ОСОБА_2 не провів з нею повного розрахунку, не виплатив заробітну плату в повному обсязі, не виплатив компенсацію за невикористану відпустку. З метою досудового врегулювання спору вона зверталася до ТОВ «БЦ «Симиренко», Державної служби з питань праці та правоохоронних органів, проте спір між нею і ТОВ «БЦ «Симиренко» дотепер не вирішений. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила зобов'язати визнати відносини між нею та ТОВ «БЦ «Симиренко» трудовими, внести запис про роботу в трудову книжку, виплатити заборгованість із заробітної плати, з урахуванням компенсації за кожен день прострочення та інфляційних втрат, виплатити компенсацію за невикористану відпустку, відшкодувати моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду,ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, зобов'язати визнати відносини між нею та ТОВ «БЦ «Симиренко» трудовими, внести запис про роботу з 18 липня 2023 року по 03 червня 2024 року в трудову книжку з виплатою їй заборгованості із заробітної плати в сумі 3000,00 грн. з урахуванням компенсації за кожен день прострочення та індексу зростання цін на споживчі товари, тарифи та послуги, відшкодувати моральні шкоду в розмірі 5000,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, зокрема, електронному листуванню в месенджері Viber між нею, заступником генерального директора бізнес центру «Симиренко» ОСОБА_2, та начальником адміністративного відділу бізнес центру «Симиренко» ОСОБА_3 щодо виконання нею функціональних обов'язків садівника на території бізнес центру з визначенням останніми конкретних завдань та строків їх виконання, що свідчить про те, що між ними були наявні трудові відносини. При цьому зазначає, що вона неодноразово просила заступника генерального директора бізнес центру «Симиренко» ОСОБА_2 за весь час роботи оформити її офіційно, але він не реагував на її законне прохання. Таким чином, суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні її позову.
Бігун Ю.В., яка діє в інтересах ТОВ «БЦ «Симиренко», подала відзив на апеляційну скаргу. Просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні ОСОБА_4., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
Представник ТОВ «БЦ «Симиренко» в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14 червня 2024 року ОСОБА_1 направила лист на адресу ТОВ «БЦ «Симиренко», в якому просила виплатити заборгованість із заробітної плати в сумі 3 000,00 гривень та компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.07.2023 по 03.06.2024 (а.с. 11-12).
Відповідно до листа від 09.07.2024 № 0907-24 ТОВ «БЦ «Симиренко» повідомило, що між ним і ОСОБА_1 не було трудових відносин, тому законні підстави для задоволення заяви від 14.06.2024 відсутні (а.с. 46).
09 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про зобов'язання генерального директора ТОВ «БЦ «Симиренко» виплатити заборгованість із заробітної плати в сумі 3 000,00 гривень та компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.07.2023 по 03.06.2024 та притягнення винних осіб до відповідальності (а.с. 13-14).
Відповідно до листа Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві № 107684-2024 від 12.07.2024 за результатом звернення ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів (а.с. 15).
09 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського окружної прокуратури із заявою про зобов'язання генерального директора ТОВ «БЦ «Симиренко»виплатити заборгованість із заробітної плати в сумі 3 000,00 гривень та компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.07.2023 по 03.06.2024 та притягнення винних осіб до відповідальності (а.с. 16-17).
Відповідно до листа Святошинського окружної прокуратури № 29-р від 19.07.2024 звернення ОСОБА_1 направлене начальнику слідчого відділу Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві (а.с. 18).
09 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського податкової інспекції міста Києва із заявою про зобов'язання генерального директора ТОВ «БЦ «Симиренко» виплатити заборгованість із заробітної плати в сумі 3 000,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.07.2023 по 03.06.2024 та притягнення винних осіб до відповідальності (а.с. 19-20).
В листі Головного управління ДПС у м. Києві № 3027/Н/26-15-24-02-02-09/ЗВГ від 25.07.2024 зазначено, що за даними звернення ОСОБА_1 неможливо ідентифікувати юридичну особу, якої стосується наведена інформація (а.с. 21-23).
22 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Державної служби України з питань праці із заявою про зобов'язання генерального директора ТОВ «БЦ «Симиренко» виплатити заборгованість із заробітної плати в сумі 3 000,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за період з 18.07.2023 по 03.06.2024 та притягнення винних осіб до відповідальності (а.с. 24-25).
В листі Центрального міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці № Ц/1/2553-ЦА-24 від 10.10.2024 також зазначено, що за даними звернення ОСОБА_1 неможливо ідентифікувати юридичну особу, якої стосується наведена інформація (а.с. 26-27).
Крім того, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 надала роздруківку листування в месенджері Viber, в якій наявні такі повідомлення з абонентом « ОСОБА_2 »:
- 13.07.2023 «Абонент»: (мовою оригіналу) «Здавствуйте. Меня зовут ОСОБА_5 . Проживаю по адресу АДРЕСА_1 . Ищу работу садовника. Опыт работы 13 лет. Буду признательна, если рассмотрите мою кандидатуру. Спасибо»; час відправлення повідомлення 18:30;
- 13.07.2023 «ОСОБА_2»: «Доброго вечора. Чекаю завтра після 12:00»; час відправлення повідомлення 18:37;
- 17.07.2023 «ОСОБА_2»: «Доброго ранку. Можете сьогодні знову до нас підійти?»; час відправлення повідомлення 9:09;
- 17.07.2023 «ОСОБА_2»: «Я вас наберу як буду розуміти час»; час відправлення повідомлення 9:11;
- 28.07.2023 «ОСОБА_2»: (мовою оригіналу) «Да, я видел, спасибо, хорошо вібрали сорняк»; час відправлення повідомлення 12:11;
- 08.08.2023 «ОСОБА_2»: (мовою оригіналу) «Вы де»; час відправлення повідомлення 12:52;
- 08.08.2023 «Абонент»: (мовою оригіналу) «Я ушла сегодня по раньше. У нас поламался замок от входной двери. Дверь не закрыть. А у мужа собеседование с работодателем. Он ушел, а я дома»; час відправлення повідомлення 13:0 (наступна цифра нерозбірливо);
- 29.12.2023 «Абонент»: (мовою оригіналу) «ОСОБА_2, мы будем работать 1 января?»; час відправлення повідомлення 18:44;
- 08.08.2023 «ОСОБА_2»: (мовою оригіналу) «Со 2-го»; час відправлення повідомлення 19:09;
- 29.12.2023 «Абонент»: (мовою оригіналу) «Спасибо» час відправлення повідомлення 19:30.
З абонентом «ОСОБА_3»:
- 13.04.2024 «ОСОБА_3»: (мовою оригіналу) «Тут половина куста не выжила. Может срезать? На следующей неделе?»; час відправлення повідомлення 9:20;
- 15.04.2024 «Абонент»: (мовою оригіналу) «Я обрезала барбарис возле камня. Спрашивала у ОСОБА_7 , когда он будет белить бордюры. Она пока не знает. На этой неделе дожди. В среду буду обрезать виноград, возле газовой трубы. А завтра иду к врачу»; час відправлення повідомлення 15:28;
- 17.04.2024 «Абонент»: (мовою оригіналу) «ОСОБА_3, доброе утро. Идет дождь. Мне выходить?»; час відправлення повідомлення 8:07;
- 18.04.2024 «Абонент»: (мовою оригіналу) « ОСОБА_3 , доброе утро. Идет дождь. Работать невозможно. Я намокла и иду домой. Сегодня целый день передают дождь»; час відправлення повідомлення 9:41;
- 01.05.2024 « ОСОБА_3 »: (мовою оригіналу) «Добрый день, пока хорошая погода помогите пожалуйста ОСОБА_7 покрасить бордюры»; час відправлення повідомлення 11:01;
- 01.05.2024 «Абонент»: (мовою оригіналу) «Хорошо»; час відправлення повідомлення 11:01;
- 06.05.2024 «Абонент»: (мовою оригіналу) «ОСОБА_3, я розы побрызгала. Нужно будет еще купить актару на всякий случай»; час відправлення повідомлення 10:44;
- 06.05.2024 «Абонент»: (мовою оригіналу) «И еще средство от одуванчиков»; час відправлення повідомлення 10:47;
- 08.05.2024 «ОСОБА_3»: (мовою оригіналу) «Доброе утро. Сегодня хорошая погода, можно покосить газон»; час відправлення повідомлення 8:36;
- 08.05.2024 «Абонент»: (мовою оригіналу) «Доброе утро. Я завтра покошу. Завтра муж дома, он мне поможет» час відправлення повідомлення 10:3 (наступна цифра нерозбірливо).
02.08.2021 користувач « ОСОБА_2 » розмістив у соціальній мережі «Facebook» оголошення такого змісту: (мовою оригіналу) «Сдам место для съемок. В БЦ « Симиренко », ул. Симиренко 36».
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «БЦ «Симиренко» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно ч. 3 ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Отже, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Відповідно до положень ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім; при укладенні трудового договору з фізичною особою; при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом; при укладенні трудового договору з домашнім працівником; в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», який набрав чинності 02 січня 2015 року, виключено частину четверту статті 24 КЗпП України, відповідно до якої трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.
При цьому, суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема, виконання працівником обов'язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством, - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.
Установлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 462/7621/15-ц, від 13 квітня 2020 року у справі № 344/2293/19, від 24 листопада 2021 року у справі № 361/3422/19, від 05 березня 2025 року у справі № 463/10998/23.
Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов'язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Тобто виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Наведене свідчить, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не було надано належних та достатніх доказів складання нею заяви про прийняття ТОВ «БЦ «Симиренко» її з 18 липня 2023 року на роботу на посаду садівника, надання ТОВ «БЦ «Симиренко» трудової книжки, копії паспорта, картки платника податків та інших документів, необхідних для працевлаштування. Також, позивачкою не доведено її підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, встановленого ТОВ «БЦ «Симиренко», систематичного виконання нею обов'язків, як вона зазначила, садівника, які можна визнати як трудові, а не цивільно-правові, та систематичного отримання заробітної плати, та наявності у ОСОБА_2 повноважень укладати трудові договори від імені ТОВ «БЦ «Симиренко».
При цьому, як було встановлено, в штатному розкладі ТОВ «БЦ «Симиренко» була відсутня посада садівника.
Крім того, у позовній заяві ОСОБА_1 указала, що працювала в ТОВ «БЦ «Симиренко» неофіційно, тобто, фактично усвідомлювала відсутність оформлення трудових відносин з відповідачем, а відтак і погоджувалася з цим. З позовом до суду позивачка звернулася лише після припинення відносин із ТОВ «БЦ «Симиренко», майже через пів року.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання визнати відносини між нею та ТОВ «БЦ «Симиренко» трудовими, внести запис про роботу в трудову книжку, виплатити заборгованість із заробітної плати, з урахуванням компенсації за кожен день прострочення та інфляційних втрат, виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Відповідно, оскільки судом не встановлено порушення трудових прав позивачки, суд першої інстанції також обґрунтовано відмовив у задоволенні її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Судом першої інстанції було надано належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, і листуванню в месенджері Viber.
Надані позивачкою докази лише вказують на виконання нею певних робіт на території бізнес-центру «Симиренко», проте, не є достатніми для встановлення між сторонами саме трудових відносин за визначених позивачкою період.
Колегія суддів не вбачає порушень судом норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді