Справа № 759/22797/24
№ апеляційного провадження: 22-з/824/1315/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Ульяновська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
25 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката Ковальова Віктора Михайловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткової постанови суду у цивільній справі № 759/22797/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди. Просила стягнути з ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану в результаті залиття квартири, в сумі 284 345,00 грн. та понесені витрати на оплату вартості проведення оцінки майна в розмірі 12 680,00 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок залиття квартири, у розмірі 284 345,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2970,25 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 5 000,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року залишено без змін.
01 жовтня 2025 року адвокат Ковальов В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про ухвалення додаткового рішення суду, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.
24 листопада 2025 року ОСОБА_2 подала заперечення на заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу, просила відмовити в задоволенні вказаної заяви в повному обсязі.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення повідомлені належним чином, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяви про розгляд заяви без їх участі, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заява адвоката Ковальова В.М., подана в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково.
Відповідно до положень п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, або судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Як було зазначено, постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 червня 2025 року залишено без змін.
Правничу допомогу позивачці ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції надавав адвокат Ковальов В.М., який подавав відзив на апеляційну скаргу, клопотання по справі та представляв інтереси позивачки в судовому засіданні (т.2, а.с. 71, 83-84, 86-87, 88, 93-99). У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Ковальов В.М. зазначав, що позивачкою будуть понесені витрати на правничу допомогу, загальний орієнтовний розмір яких становить 25 000,00 - 30 000,00 грн. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції до закінчення судових дебатів у справі адвокат Ковальов В.М. зробив заяву про те, що докази витрат, які ОСОБА_1 сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
01 жовтня 2025 року адвокат Ковальов В.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав заяву про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 понесені позивачкою витрати на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи в сумі 25 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивачки надано копії договору про надання правової допомоги, додатку №7 до договору про надання правничої допомоги від 23 грудня 2024 року, звіту про виконання договору щодо надання правової допомоги (детального опису правничої допомоги), акту приймання-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року, рахунку №2 від 01 жовтня 2025 року за договором про надання правової допомоги від 23 грудня 2024 року, відповідно до яких розмір витрат позивачки на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції склав 24 000,00 грн. (т. 2, а.с. 130-131, 132, 133).
Відтак, надання правничої допомоги позивачці ОСОБА_1 адвокатом Ковальовою В.М. підтверджується матеріалами справи, з яких можна встановити обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг, а також встановити їх вартість.
Враховуючи вище викладене, з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з апеляційним переглядом справи позивачка ОСОБА_1 понесла витрати на правничу допомогу.
Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим заявлений представником ОСОБА_1 розмір витрат на правничу допомогу, визначений заявником розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним до складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.
Так, за розрахунком представника ОСОБА_1 загальна сума витрат позивачки на професійну правничу допомогу склала 25 000,00 грн.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг від 01 жовтня 2025 року адвокатом Ковальовим В.М. надано ОСОБА_1 наступні послуги: 20 та 25 серпня 2025 року подано до Київського апеляційного суду заяви про направлення копії апеляційної скарги ОСОБА_2 , підготовлено та подано до суду відзив на апеляційну скаргу, прийнято участь в судовому засіданні.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та представництво інтересів позивачки у даній справі не потребувало вивчення великої кількості документів та нормативно-правових актів, правова позиція була фактично сформована під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Таким чином, визначений представником позивачки розмір витрат на правничу допомогу - 25 000,00 грн. є явно завищеним.
Відтак, враховуючи характер спору, складність справи, обсяг наданої адвокатом правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, а також вимоги співмірності та розумності, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн., понесені позивачкою у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву адвоката Ковальова Віктора Михайловича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткової постанови суду задовольнити частково.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди додаткову постанову.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: