Справа № 161/10747/25
Провадження № 2/161/3958/25
21 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ТзОВ «Новий Колектор» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що 14.05.2021 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №0699-1591, згідно з умовами якого відповідач отримав кошти в розмірі 5000,00 грн. та зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти відповідно до умов, зазначених у договорі.
Вказує, що 26.12.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0699-1591 від 14.05.2021 року.
Зазначає, що відповідач зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка становить 15000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10000,00 грн. -за відсотками.
У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, що вказаний договір позивачем не укладався, кредитні кошти він не отримував.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем до позову додано кредитний договір №0699-1591, який укладений 14.05.2021 року між ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за умовами якого відповідач мав би отримати кошти в розмірі 5000,00 грн. (а.с. ).
Згідно довідки, кошти в розмірі 5000 грн. за договором №0699-1591 від 14.05.2021 року перераховані на платіжну картку НОМЕР_1 (а.с. ).
26.12.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № УКФ-261224-2, відповідно до якого позивач набув право вимоги, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 0699-1591 від 14.05.2021 року (а.с. ).
Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що борг ОСОБА_1 за кредитним договором становить 15000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10000,00 грн. -за відсотками (а.с. ).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію», на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку, що лише виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.
В той же час, суд зазначає, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано копію договору №0699-1591 від 14.05.2021 року про відкриття кредитної лінії та розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 становить 15000,00 грн.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем коштів та користування ними. Крім цього, позивачем не надано виписки по особовому рахунку, яка може бути належним та допустимим доказом щодо заборгованості за кредитом. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а тому не може слугувати доказом наявності заборгованості за кредитом.
Крім того, як слідує з відповіді АТ «ТАСКОМБАНК», в банку станом на 25.07.2025 року ОСОБА_1 рахунки не відкривав, випуск картки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 не здійснювався (а.с. ).
Відповідно до ч.1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ «Новий Колектор» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.05.2021 року не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 417 ЦПК України, ст. ст. 512, 514, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд ,-
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю « Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 13, оф.601, код ЄДРПОУ 43170298.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 01 грудня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк