02 грудня 2025 рокум. Рівне№460/12824/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з вказаним адміністративним позовом (позовною заявою) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відмову відповідача щодо складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , яка викладена в листі від 23 червня 2025 року №6444 та зобов'язати відповідача в 10-денний строк скласти акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач протиправно відмовив у проведенні обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 та не склав акт обстеження, необхідний для звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами, оскільки підставою для звільнення є наявність на утриманні позивача матері яка є особою з інвалідністю ІІ групи та яка потребує постійного стороннього догляду. У зв'язку з наведеним позивач звернувся до суду з наведеними вище вимогами до відповідача, оскільки така відмова порушує право позивача на звільнення з військової служби. З огляду на вказане, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 24.07.2025 позивачем у паперовій формі шляхом направлення засобами поштового зв'язку, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 28.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 04.08.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свій відзив на позов до суду не подав.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю позивача , який проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.03.1988 та не заперечується сторонами.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії РВН №161116 від 02.07.2009 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (по зору).
18.06.2025 матір позивача звернулась до відповідача з метою проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 (позивача), до якої долучено копії таких документів: паспорта, довідки про присвоєння ІК, свідоцтва про народження ОСОБА_1 , заяви від 24.12.2024, висновок ЛКК №454, довідки до акта огляду МСЕК, акту №82, заяви ОСОБА_3 від 13.06.2025 та ОСОБА_4 від 12.06.2025.
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 23.06.2025 №6444 відмовив у проведенні обстеження та складанні акту обстеження сімейного стану з підстав відсутності можливості застосування існуючого механізму оформлення акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, який звільняється з військової служби у запас через сімейні обставини або з інших поважних причин за частинами 4 - 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», перелік яких визначений частиною дванадцятою Закону.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом (позовною заявою) у цій справі з наведеними вище позовними вимогами до відповідача.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є зобов'язання відповідача скласти акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником відповідача.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Статтею 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Так, пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Згідно абзацу 13 пункту 3 частини 12 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з виконанням громадянами військового обов'язку в запасі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами здійснюється командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Згідно пункту 223 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року №170 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170), якою визначено механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення №1153/2008.
Додатком 19 до Інструкції №170 визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби за підставами через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: 26) у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я: документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022, №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення про ТЦК).
Згідно абзацу 17 пункту 11 Положення про ТЦК районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення перевіряють за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця.
Також, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно із статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач у грудні 2024 року по команді подав рапорт з підтверджуючими документами про звільнення його з військової служби за сімейними обставинами, зокрема у зв'язку з постійним стороннім доглядом за матір'ю інвалідом 2 групи (інвалід дитинства по зору), однак 25 грудня 2024 року отримав відмову, обґрунтовану відсутністю акту обстеження сімейного стану. З огляду на вказане, позивач вважає відмову відповідача у проведенні обстеження сімейного стану позивача та видачі акту обстеження сімейного стану військовослужбовця протиправно, оскільки такі дії відповідача порушують право позивача на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
У ході розгляду справи суд встановив, що на заяву матері позивача від 18.06.2025 відповідач листом від 23.06.2025 №6444 відмовив у проведенні обстеження та складанні акту обстеження сімейного стану з підстав відсутності можливості застосування існуючого механізму оформлення акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, який звільняється з військової служби у запас через сімейні обставини або з інших поважних причин за частинами 4 - 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», перелік яких визначений частиною дванадцятою Закону. У вказаному листі відповідач також зазначив, що за даними Єдиного державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів до складу сім'ї військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 входять: мати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначена інформація отримана в рамках Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників військовозобов'язаних та резервістів» з метою наповнення персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану. Крім того, до заяви додано нотаріально посвідчені заяви двох дочок ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які у своїх заявах заявили про відмову здійснювати догляд за матір'ю. Статтею 202 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає. У зв'язку з цим відмова дочок ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 , від здійснення догляду за ОСОБА_2 , не має жодних юридичних наслідків при вирішенні питання про звільнення сина ОСОБА_1 , з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вирішуючи цей спір по суті суд виходить з того, що суб'єкт владних повноважень, яким є ІНФОРМАЦІЯ_6 , при реалізації своїх повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
При цьому «у межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані «похідні повноваження», «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби».
Аналізуючи наведене, слід зазначити, що кожний суб'єкт владних повноважень, має свою предметну компетенцію, і поза межами нею він не може вчиняти дії, оскільки це буде перевищенням повноважень.
Згідно приписів Закону №2232-XII та Положення №1153/2008 питання звільнення позивача із військової служби належить до повноваження командування військових частин, а не відповідача, тому саме командування військової частини визначає чи має право позивач, за наявного пакету документів, на звільнення із військової служби, при цьому відповідач неуповноважений здійснювати оцінку документів, необхідних для звільнення з військової служби.
Водночас відповідач, відповідно до абзацу 17 пункту 11 Положення про ТЦК перевіряє за зверненням командира військової частини або за заявою родичів (за наявності підстав) сімейний стан військовослужбовця, та згідно підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 забезпечує складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, який затверджується його керівником.
Такі повноваження не є дискреційними, а тому у разі отримання звернення командира військової частини або родичів щодо перевірки сімейного стану військовослужбовця, відповідач був зобов'язаний таку перевірку здійснити та скласти акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, який затверджується його керівником.
Однак, всупереч приписів абзацу 17 пункту 11 Положення про ТЦК та підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170, відповідач таку перевірку не здійснив та не склав акт обстеження сімейного стану військовослужбовця. Доказів зворотного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до правової природи та усталеної судової практики суб'єкт владних повноважень при реалізації своїх владних управлінських функцій може вчиняти наступні делікти: ухвалити протиправне рішення; вчинити протиправні дії; та допустити протиправну бездіяльність.
При цьому під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто, мова йде про протиправну пасивність з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідач, всупереч положенням статей абзацу 17 пункту 11 Положення про ТЦК та підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 перевірку не здійснив та не склав акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, який затверджується його керівником.
Отже, на переконання суду, відповідач допустив протиправну бездіяльність, а проведення перевірки сімейного стану та складання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, є не правом відповідача, а повноваженням, яке має бути реалізовано, не залежно від змістової якості доданих документів.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що відповідач в установленому чинним законодавством порядку не провів перевірки сімейного стану позивача та не склав акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірності такої своєї бездіяльності, отже позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання обов'язку з проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , а також нескладання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, що затверджується керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки та зобов'язання відповідача провести обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 та скласти акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
6. Розподіл судових витрат.
Приписами пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, то ж позивач при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір не сплачував.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиконання обов'язку з проведення обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 , а також нескладання акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 із зазначенням інформації про наявність або відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю ОСОБА_2 , що затверджується керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_7 здійснити обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 та скласти акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю ОСОБА_2 , затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК