02 грудня 2025 року м. Рівне №460/15712/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Великоомелянської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі - позивач) до Великоомелянської сільської ради (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання делегованих повноважень, а саме не забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Великоомелянської сільської ради, в частині встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водному об'єкті: ставок площею 0,7915 га, що знаходиться за межами села Грушвиця Перша та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;
зобов'язання відповідача виконати делеговані повноваження в частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради, а саме встановити в натурі (на місцевості) межі прибережних захисних смуг водний об'єкт: ставок площею 0,7915 га, що знаходиться за межами села Грушвиця Перша та внести відомості про них до Державного земельного кадастру.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.
За змістом позовної заяви вимоги позивача ґрунтуються на тому, що ним здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади. Перевіркою встановлено, що Великоомелянською сільською радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Великоомелянською сільської ради, а саме: встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг водного об'єкту ставка площею 0,7915 га, що знаходиться за межами села Грушвиця Перша та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру. При цьому, відповідна вимога позивача № 16 від 22.03.2024 залишена відповідачем без належного реагування. Наведене свідчить про недотримання відповідачем вимог пункту "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.
09.01.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію) суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що межі прибережних захисних смуг навколо спірних водних об'єктів на території Великоомелянської сільської ради проходять через земельні ділянки, що перебувають у приватній власності громадян. Враховуючи зазначене, з метою запобігання соціальної напруги серед жителів територіальної громади, забезпечення ефективного, економного та раціонального використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, відповідач не вбачає потреби та доцільності в розробці дороговартісної технічної документації із землеустрою та встановлювати в натурі (на місцевості) межові знаки на приватній власності громадян. Також, відповідач вказує, що в бюджеті Великоомелянської сільської ради на 2024 рік не передбачені видатки на встановлення прибережних захисних смуг на водних об'єктах. Водночас, відповідач зазначає, що 23.12.2024 між Великоомелянською сільською радою та ТзОВ «ЕКОЮРСЕРВІС» укладено договір про надання послуг № 137, предметом якого підготовка та розроблення паспорту водного об'єкта на земельній ділянці площею 0,7915 га, кадастровий номер 5624683700:04:016:0006, що розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, поблизу Грушвиця Перша на території Великоомелянської сільської ради. В подальшому, на підставі такого паспорта водного об'єкта будуть виводитися захисні прибережні смуги. З наведених мотивів, відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.
13.01.2025 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.
ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою суду від 27.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.
Розглянувши матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339 «Про затвердження Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади», Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 32, наказу Державної екологічної інспекції України від 05.12.2023 № 159 «Про затвердження Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році», та наказу Державної екологічної інспекції Поліського округу від 08.02.2024 № 100-ОД та від 16.02.2024 № 121-ОД, в період з 12.02.2024 по 22.032024 здійснено державний нагляд (контролю) за дотриманням Великоомелянською сільською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади в присутності голови Великоомелянської сільської ради - Карпюк Алли Володимирівни.
Згідно з Актом, складеним за результатами проведення перевірки додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, від 22.03.2024 № 16, під час перевірки встановлено, що загальна площа Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області становить 103,6 кв. км. До складу громади входить 6 сіл - Велика Омеляна, Вересневе, Грушвиця Перша, Грушвиця Друга, Дібрівка, Мартинівка (Грушвицький старостинський округ, адміністративний центр - с. Велика Омеляна). На території громади розташовані 3 ставки ( поблизу с.Велика Омеляна, в с.Грушвиця Перша, за межами с. Грушвиця Перша) та протікають річки Стубелка та Омелянка. Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги водного об'єкту площею 0,7915 га, що знаходиться за межами с. Грушвиця Перша не розроблявся, відомості про неї до Державного земельного кадастру не вносилися.
Отже, перевіркою встановлено та в акті № 16 від 22.03.2024 зафіксовано, що Великоомелянською сільською радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Великоомелянською сільської ради, а саме: встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг водного об'єкту - ставка площею 0,7915 га, що знаходиться за межами с. Грушвиця Перша та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням Великоомелянською сільською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади, позивачем видано відповідачу вимогу № 16 від 22.03.2024. Пунктом 1 вказаної вимоги зобов'язано Великоомелянську сільську раду забезпечити виконання делегованих повноважень щодо організації і здійснення землеустрою на території Великоомелянської сільської ради, в частині встановлення на місцевості меж прибережних захисних смуг водного об'єкту ставка площею 0,7915 га, що знаходиться за межами с. Грушвиця Перша та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
В подальшому, відповідач листом від 18.09.2024 за № 738/02-21 повідомив позивачу про те, що межі прибережних захисних смуг навколо спірних водних об'єктів на території Великоомелянської сільської ради проходять через земельні ділянки, що перебувають у приватній власності громадян. Враховуючи зазначене, з метою запобігання соціальної напруги серед жителів територіальної громади, забезпечення ефективного, економного та раціонального використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, відповідач не вбачає потреби та доцільності в розробці дороговартісної технічної документації із землеустрою та встановлювати в натурі (на місцевості) межові знаки на приватній власності громадян. Також, у листі відповідач покликався на те, що в бюджеті Великоомелянської сільської ради на 2024 рік не передбачені видатки на встановлення прибережних захисних смуг на водних об'єктах.
Позивач, не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача та вважаючи її протиправною, звернувся до суду з цим позовом.
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон № 1264-XII).
За приписами частини 1 статті 20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про охорону атмосферного повітря, охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорону земель.
Відповідно до статті 34 Закону № 1264-XII завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до пункту 2 Розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633 (далі - Положення № 230) державна екологічна інспекція відповідної області відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Державна екологічна інспекція Поліського округу діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32 (далі - Положення №32), згідно якого Держекоінспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.
Державна екологічна інспекція Поліського округу у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міндовкілля, дорученнями Міністра захисту довкілля та природних ресурсів, його заступників, наказами Держекоінспекції України, дорученнями Голови Держекоінспекції України, актами Житомирської та Рівненської обласних державних адміністрацій, обласних рад, іншими актами законодавства України, а також Положенням про Інспекцію.
Пунктом 2 розділу 2 Положення № 32 встановлено, що Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог екологічного законодавства, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Також, згідно даного Положення № 32 Інспекція є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції (центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів) до повноважень якого, зокрема віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; за установленням та використанням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержанням режиму використання їх територій, а також за додержанням органами місцевого самоврядування вимог законодавства про охорону земель в частині виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, в тому числі на умовах оренди, земельних ділянок.
Одночасно, ст.7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV визначено, що до повноважень Держекоінспекції та її міжрегіональних територіальних органів віднесено, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок.
В свою чергу делеговані повноваження органів місцевого самоврядування в сфері охорони навколишнього природного середовища чітко визначені пунктом "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.
Одним із повноважень у даній сфері, які делеговані органам місцевого самоврядування, є організація та здійснення землеустрою.
Крім того, організація землеустрою віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування статтею 12 Земельного кодексу України та статтями 19, 21 Закону України "Про землеустрій" .
Згідно із статтею 1 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Згідно зі статтею 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил (ст.181 Земельного кодексу України та ст.1 Закону № 858-IV).
Окрім того, статтею 182 Земельного кодексу України метою землеустрою визначено, зокрема, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.
Пунктом "в" статті 183 Земельного кодексу України до основних завдань землеустрою віднесено в тому числі встановлення на місцевості меж територій з особливим природоохоронним і заповідним режимами.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин, управлінні земельними ресурсами, організації раціонального використання та охорони земель, здійсненні землеустрою ведеться Державний земельний кадастр.
Згідно статті 5 Закону № 3613-VI ведення Державного земельного кадастру здійснюється зокрема шляхом внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру за результатами здійсненого землеустрою.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ фактично здійснено розмежування земель державної і комунальної власності, а також встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а також те, що органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Так, відповідно до частини 1 статті 58 Земельного кодексу України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Згідно вимог статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
В свою чергу, статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності та встановлено відповідні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, а саме:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
г) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Згідно статті 113 Земельного кодексу України чітко передбачено, що навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно- епідеміологічної захищеності.
Частиною 2 даної норми визначено, що у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.
Одночасно статтею 1 Водного кодексу України визначено, що зона санітарної охорони це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим, з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
Статтею 93 Водного кодексу України передбачено, що метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
Частиною 2 даної статті передбачено, що межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
За приписами ч.1-2 ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-XII (далі - Закон № 2456-XII) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст.6 Закону № 2456-XII об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
Згідно з частиною 4 статті 7 Закону №2456-ХІІ межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 8 Закону № 2456-XII збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:
встановлення заповідного режиму;
організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;
додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля;
запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;
здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;
встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;
проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною 3 статті 26 Закону № 2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до частини 3 статті 60 Закону № 2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Як встановлено судом, Державною екологічною інспекцією Поліського округу здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Великоомелянською сільською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади. Зокрема перевіркою встановлено, що сільською радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території ради, про що видано вимогу № 16 від 22.03.2024, якою відповідача зобов'язано забезпечити виконання делегованих повноважень щодо організації і здійснення землеустрою на території селищної ради, в частині встановлення на місцевості меж прибережних захисних смуг водного об'єкту ставка площею 0,7915 га, що знаходиться за межами с. Грушвиця Перша та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
Крім того, судом встановлено, що протягом тривалого часу Великоомелянською сільською радою не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства та забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, які визначені пунктом "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", позаяк, матеріалами справи стверджується, що відповідне порушення було встановлено посадовими особами позивача за наслідками проведення заходів державного контролю у 2021 та 2022 роках.
Вказані обставини свідчать на користь висновку, що через тривалу бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог чинного законодавства існує небезпека використання земель не за цільовим призначенням, самовільного зайняття даних земель, порушення режиму обмежень господарської діяльності на даних територіях тощо.
Покликання відповідача на те, що в бюджеті Великоомелянської сільської ради на 2024 рік не передбачені видатки на встановлення прибережних захисних смуг на водних об'єктах, суд відхиляє як безпідставне та необґрунтоване, оскільки, по-перше, бюджет сільської ради формується безпосередньо самим відповідачем, а, по-друге, відсутність бюджетних асигнувань на відповідні цілі жодним чином не спростовує обов'язок відповідача щодо виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, які визначені пунктом "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до ст.28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно з ч.4 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно п.10 розділу II Положення №32 Держекоінспекція вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Відповідно до частин 1-2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Державної екологічної інспекції Поліського округу знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, з огляду на що суд вважає за необхідне позов задовольнити: визнати протиправною бездіяльність Великоомелянської сільської ради щодо невиконання делегованих повноважень, а саме не забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Великоомелянської сільської ради, в частині встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водному об'єкті: ставок площею 0,7915 га, що знаходиться за межами села Грушвиця Перша та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
Також, з огляду на виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства суд вказує про наявність підстав для зобов'язання Великоомелянської сільської ради виконати делеговані повноваження в частині організації і здійснення землеустрою на території Великоомелянської сільської ради, в частині встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водному об'єкті: ставок площею 0,7915 га, що знаходиться за межами села Грушвиця Перша та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
Частинами першою, другою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, викладених у заявах по суті, оцінивши надані ними докази, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак позовну заяву належить задовольнити повністю.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки судом під час розгляду даної справи свідки не залучались, судова експертиза не проводилася, то підстави для відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Державної екологічної інспекції Поліського округу до Великоомелянської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Великоомелянської сільської ради щодо невиконання делегованих повноважень, а саме не забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Великоомелянської сільської ради, в частині встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водному об'єкті: ставок площею 0,7915 га, що знаходиться за межами села Грушвиця Перша, та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;
Зобов'язати Великоомелянську сільську раду виконати делеговані повноваження в частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради, а саме встановити в натурі (на місцевості) межі прибережних захисних смуг водний об'єкт: ставок площею 0,7915 га, що знаходиться за межами села Грушвиця Перша, та внести відомості про них до Державного земельного кадастру.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02.12.2025
Учасники справи:
позивач - Державна екологічна інспекція Поліського округу (вул. Леха Качинського, буд. 12А, м. Житомир, Житомирська обл., 10014; код ЄДРПОУ/РНОКПП 42163803);
відповідач - Великоомелянська сільська рада (вул. Шевченка, буд. 79, с. Велика Омеляна, Рівненський р-н, Рівненська обл., 35360; код ЄДРПОУ/РНОКПП 04387154).
Суддя Ольга ПОЛІЩУК