01 грудня 2025 рокусправа № 380/17721/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого-суддіМартинюк Віталій Ярославович
секретар судового засіданняКлочко Наталія Сергіївна
за участі представників
від позивача - Яківець М.В.,
від відповідача - Твердовська У.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Львівській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.03.2025 року № 10007/13-01-24-09; №10009/13-01-24-09; № 9999/13-01-24-09; № 10004/13-01-24-09.
У заявах по суті позивач наводить такі аргументи в підтвердження позовних вимог. Відповідач, розпочавши 20.01.2025 року проведення документальної позапланової перевірки позивача, не пересвідчився у дотриманні однієї з обов'язкових умов для початку проведення такої(визначеною п.79.2 ст.79 ПК України), якою є вручення платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місця проведення перевірки, і таке порушення є істотним, що має наслідком визнання протиправними актів індивідуальної дії прийнятих за наслідками такої перевірки. Звертає увагу суду на те, що окрім інформації з листа ДПС України, акт документальної перевірки не містить посилань на документи про фінансово-господарську діяльність позивача, отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, яка може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої достовірно вбачалося порушення позивачем вимог податкового законодавства (виписки банку, договори про надання послуг тощо). Крім того, зазначає, що правовою підставою для проведення перевірки був підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, а не підп.78.1.2 цого ж пункту.
У заявах по суті відповідач наводить такі аргументи в підтвердження необгрунтованості позовних вимог. Уважає, що жодних порушень законодавства у процедурі проведення перевірки не допускалось, оскільки контролюючим органом було отримано інформацію про отримання позивачем доходу, який не був оподаткований. Іформація отримана від іноземного органу та на підставі неї було визначено обов'язкові платежі та застосовано фінансову відповідальність. При цьому, позивачем не було додано інших документів у спростування обставин отримання доходу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, просить у його задоволенні відмовити.
Ухвалою від 03.09.2025 року судов відкрито загальне позовне провадження.
Підготовче провадження, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання 03.11.2025 року, продовжено на 30 днів.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засіданні від 17.11.2025 року, підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються наступні обставини.
Зміст акта перевірки вказує на те, що наказом відповідача від 10.12.2024 року за №6815- ПП в тому числі на підставі підп.78.1.2 п.78.1 ст.78 Пк України призначено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів платником податків (позивачем) за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року складено акт від 30.01.2025 року за №3786/13-01-24-09/3754703182.
На підставі цього акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.03.2025 року:
за №10004/13-01-24-09, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 121523 грн. 03 коп., в тому числі 97218 грн. 42 коп. - за податковим зобов'язанням та 24304 грн. 61 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
за №10007/13-01-24-09, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий в розмірі 10126 грн. 93 коп., в тому числі 8101 грн. 54 коп. - за податковим зобов'язанням та 2025 грн. 39 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
за №9999/13-01-24-09, яким накладено штраф в сумі 340 грн. 00 коп.;
за №10009/13-01-24-09, яким накладено штраф в сумі 1020 грн. 00 коп.
Змістом спірних правовідносин є відповідність згаданих податкових повідомлень-рішень критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Вирішуючи даний спір по суті суд виходив з таких мотивів.
Фундаментальні правила співіснування держави та особи закріплені у статті 19 Конституцій України.
Згідно наведеної норми правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Також у цій статті зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Основного Закону України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - ПК України).
Щодо процедурних порушень.
Згідно положень підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Відповідно до положень пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
У відповідності до підп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.
Відповідно до положень пунктів 79.1, 79.2 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (пункт 79.3 статті 79 ПК України).
Відповідно до підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73, пункту 85.2 статті 85 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За вимогами абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
У свою чергу за змістом п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем надсилались копія наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення від 11.12.2024 року №1024/13-01-24-09 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивачу, однак така кореспонденція повернута з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Таким чином, у розумінні п. 42.2 ст. 42 ПК України вищевказані документи вважаються належним чином врученими відповідачу.
З урахуванням того, що згадані копія наказу та письмового повідомлення надіслані 11.12.2024 року, а перевірка проводилась з 20.01.2025 року, суд уважає, що відповідачем не було порушено вимоги абзацу другого пункту 79.2 статті 79 ПК України.
Також, суд уважає, що контролюючим органом правомірно призначено перевірку на підставі підп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, оскільки було отримано інформацію про контрольовані операції позивача (отримання коштів від нерезидентів).
Як наслідок аргументи щодо порушення процедури проведення перевірки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо податкового повідомлення-рішення за №10009/13-01-24-09.
Згідно з пунктами 44.1, 44.3, п.44.5, п.44.6 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв'язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.
У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до вищевказаного письмового повідомлення №1024/13-01-24-09 від 11.12.2024, серед іншого було зазначено, що: «відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, слід починаючи із зазначеного терміну, забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема первинні та інші документи, які підтверджують отримання доходів і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС».
Водночас, позивач жодних пояснень і документів, які стосувалися предмету перевірки податковому органу не надавав, більше того, таких документів не долучено і до матеріалів цієї справи.
Відповідно до п.121.1. ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
З огляду на наведене, судом не встановлено порушень при прийнятті податкового повідомлення-рішення за №10009/13-01-24-09.
Щодо податкових повідомлень-рішень за №10004/13-01-24-09, за №10007/13-01-24-09 та за №9999/13-01-24-09 слід зазначити таке.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно наявної податкової інформації платник податків - позивач за 2022 рік отримала іноземний дохід в сумі 540102 грн. 33 коп. (14769,00 доларів США), який згідно норм Податкового кодексу України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки контролюючим органом було використано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, а також інформацію, що надійшла від ДПС України, надану листом від 02.10.2024 за №27331/7/99-00-24-04-03-07.
Так, листом від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07 Державною податковою службою України на адресу Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві було направлено інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, яка набула чинності 11.08.1993, стосовно одержання доходів фізичними особами резидентами України від британського суб'єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2020-2022 роки.
У додатку до цього листа у переліку фізичних осіб зазначена ОСОБА_1 та вказано саме її РНОКПП.
За період з 01.01.2022 по 31.12.2022 платник податків - позивач, згідно наданої інформації отримала дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України в розмірі 540102 грн. 33 коп.
Вирішуючи питання щодо того, чи може у спірних правовідносинах інформація, надана компетентним органом іноземної держави, про обсяги отриманих платником податків грошових переказів, бути підставою для висновку податкового органу про порушення таким платником вимог податкового законодавства в частині декларування отриманого у періоді, що перевірявся, загального оподатковуваного доходу, суд виходить з наступного.
Стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок.
Підпункт 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн, затверджений наказом Мінфіна від 16.04.2022 №118 ( далі - Порядок №118).
Порядок №118 спрямований на забезпечення ефективного обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних держав за спеціальними запитами про надання податкової інформації.
Згідно підпункту 51 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №227, Державна податкова служба України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює взаємодію та обмін інформацією з компетентними органами іноземної юрисдикції згідно із законодавством, міжнародними договорами України.
Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки.
Приписи підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 ПК України покладають на контролюючі органи функції з контролю своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Відповідно до частин першої, другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 Кодексу КАС України).
З аналізу наведених норм права вбачається, що на виконання покладених функцій податкові органи вправі здійснювати обмін інформацією з компетентними органами іноземної юрисдикції згідно із законодавством, міжнародними договорами України.
Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.
При цьому, положення статей 72, 73, 83 ПК України у взаємозв'язку з нормами статей 72-74 КАС України не дають підстав вважати, що отримана податковим органом у порядку, встановленому ПК України, інформація від компетентного органу іноземної юрисдикції згідно із законодавством, міжнародними договорами України є недопустимим доказом, оскільки саме така установа уповноважена законом на надання відомостей такого характеру.
Суд зауважує, що платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов'язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб'єкта владних повноважень. Це зумовлено специфікою поставленого в провину платнику податків порушення, а саме заниження загального оподатковуваного доходу, у зв'язку з чим контролюючому органу достатньо довести саме факт отримання останнім доходу у періоді, що перевірявся.
Поряд з цим, у разі заперечення таких обставин платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов'язання не відповідають дійсності або він не виконав обов'язок щодо подання декларації за наявності об'єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи.
Це узгоджується з нормою абзацу першого пункту 85.2 статті 85 ПК України, згідно з якою платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Наведене також випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 140/403/19.
При цьому, позивачем ні під час, ні в ході розгляду даної справи не було надано жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, як не надано і жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів та не здійснення їх декларування, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2022 році доходів, без їх належного обліку, звітності і оподаткування.
Наведеним спростовуються твердження представника позивача щодо відсутності достатніх документів у відповідача при формуванні висновку про порушення податкового законодавства.
Посилання представника позивача про те, що податковий орган не вчинив належних дій з метою перевірки походження вказаних коштів, встановлення осіб, які їх перераховували, не встановив рахунки, з яких надходили ці кошти, є безпідставним оскільки, такі обставини не спростовують факту надходження вищевказаних сум грошових коштів на банківські рахунки, які належать саме позивачу, а не будь-яким іншим особам.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з пп. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Пункт 164.2 статті 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу (підпункт 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
При цьому у статті 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, у статті 166 ПК України передбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.
Відповідно до пункту 164.3 статті 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт 167.1 статті 167 ПК України).
Пункти 167.2-167.5 статті 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.
Згідно з підпунктом «в» пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (підпункт 179.1 статті 179 ПК України).
Відповідно до підп. 1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Як передбачено підп. 1.2 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до підп. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв'язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому Податковий кодекс України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.
При цьому, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені ст.165 ПК України.
Водночас, у ході судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Крім того, позивачем не заперечується, що декларація про майновий стан і доходи за 2022 рік ним не подавалась.
Враховуючи це та факт ненадання позивачем жодних первинних документів з приводу одержання такої суми коштів, суд дійшов висновку, що податковий орган правомірно вказав на порушення останнім пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. «в» п. 176.1 ст.176, п.179.1 ст.179; п. 163.1 ст. 163, пп.164.1.1 п. 164.1 ст.164, пп. 164.2.20 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст. 167; пп. 1.2, пп. 1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».
Крім того, п. 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування ( п. 123.2 ст. 123 ПК України)
За наведеного правового регулювання, донарахування контролюючим органом до податку на доходи фізичних осіб та військового збору штрафної (фінансову) санкції розміром 25 відсотків є обґрунтованим.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, якими позивачу встановлено податкові зобов'язання з військового збору, з податку на доходи фізичних осіб, а також штрафні (фінансові) санкції, є правомірними.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень критеріїв правомірності, передбачених положеннями ч.2 ст.2 КАС України, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, а тому позов є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.
Щодо судових витрат то такі, у відповідповідності до вимог ст.139 КАС України, належить присудити з позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 02 грудня 2025 року.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович