01 грудня 2025 року Справа № 280/8533/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації частини доходу, яка була втрачена внаслідок порушення строків виплати компенсації за піднайом житла та відповідної суми щомісячної грошової компенсації ПДФО за періоди 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 компенсацію частини доходу, яка була втрачена внаслідок порушення строків виплати компенсації за піднайом житла та відповідної суми щомісячної грошової компенсації ПДФО за періоди 12 жовтня 2015 року по 30 червня 2016 року та 18 травня 2020 року - 11 липня 2022 року, в загальному розмірі 73737,79 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 НГУ, з якої звільнений 11 липня 2022 року. У період з 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року відповідач здійснював виплату його грошового забезпечення у розмірі меншому, ніж передбачено законом. Лише 05 червня 2025 року на виконання судового рішення в адміністративній справі № 280/247/23 позивачу виплачено кошти грошового забезпечення, недоплаченого за вказаний період, в сумі 96 049,91 грн. Позивач стверджує, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати його грошового забезпечення за період з 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року. Однак відповідач не нарахував та не виплатив позивачу таку компенсацію. Також, вказує, що під час виплати йому грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень був утриманий податок на доходи з фізичних осіб та не проведено грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з таких виплат. Позовну заяву просить задовольнити.
Ухвалою судді від 01 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін в порядку статті 262 КАС України. Крім того, вказаною ухвалою судді відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року відповідачу поновлено та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що грошова компенсація за піднайом житлового приміщення не є тим видом доходу, який пов'язаний з виконанням обов'язків служби, а тому не є об'єктом регулювання Порядку № 44. Грошова компенсація за піднайом житлового приміщення не є в повній мірі доходом військовослужбовця, а є соціальною виплатою компенсаторного характеру, яка становить дохід орендодавця, а Порядок № 44 не може наділяти позивача тими правами, які не передбачені нормами ПК України, тому слід застосувати саме норми статей 14, 164, 165, 167, 168, 170 ПК України, як норми вищої юридичної сили. Також, вказує про відсутність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат. У задоволенні позову просить відмовити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 11 липня 2022 року №181 (по стройовій частині), припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення: підполковника ОСОБА_1 (Г-046858), який перебуває у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 05 липня 2022 року № 122 о/с у відставку Збройних Сил України за станом здоров'я. 11 липня 2022 року та для взяття на військовий облік направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно, грошової компенсації за піднайом (найом) житла за періоди з 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року , позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом у справі № 280/247/23.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі № 280/8533/25, яке набрало законної сили 18 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості неотриманого речового майна;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України провести розрахунок вартості неотриманого речового майна за період проходження військової служби ОСОБА_1 та надати відповідну довідку про його вартість для проведення виплати компенсації вартості за неотримане речове майно за період служби ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна;
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, яка полягає у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за піднайом (найом) житла за період з 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за піднайом (найом) житла за період з 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року.
05 червня 2025 року на виконання вимог вищезазначеного судового рішення на банківський рахунок позивача надійшли кошти у сумі 96 049,91 грн.
17 червня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації частини доходу, яка була втрачена внаслідок порушення строків виплати компенсації за піднайом житла за періоди 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року.
Однак, листом від 16 серпня 2025 року № 10/29/13/1-Ж-97 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати йому вищезазначеної компенсації.
Також, позивачу стало відомо, що під час виплати сум грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень за період проходження служби, яку позивач отримав від відповідача 05 червня 2025 року, був утриманий податок на доходи з фізичних осіб та не проведено грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, що був утриманий з таких виплат.
Не погодившись із утриманням податку на доходи з фізичних осіб та не проведенням відповідачем грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, а також не виплатою компенсації частини доходу, яка була втрачена внаслідок порушення строків виплати компенсації за піднайом житла за періоди 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року позивач звернувся в суд з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Так, спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III, «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159), «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44) і «Порядку виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, розвідувальних органів, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 року №450).
У відповідності до статей 1-2 Закону №2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами та свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За приписами частини 1 статті 9 вищевказаного Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом 1 пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм та відповідно до вимог, які встановлені Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.
У разі відсутності можливості розміщення вищезазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
При цьому, слід зазначити, що для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України (абзац 5 пункту 1 статті 12 Закону №2011-XII).
Так, Порядок №450 визначає розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, а також зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними житлових приміщень, що додається (пункт 1 цього Порядку).
Пунктом 2 Порядку №450 передбачено, що особам, зазначеним у пункті 1 цього Порядку, грошова компенсація виплачується щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірі, який не перевищує:
у м. Києві - двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
у містах Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - півтора розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року;
в інших населених пунктах - одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.
Разом із тим, військовослужбовцям за наявності в них трьох та більше членів сім'ї зазначені розміри грошової компенсації збільшуються в 1,5 рази.
Водночас, якщо особа одночасно має право на отримання грошової компенсації, передбаченої цим Порядком, та інших компенсаційних виплат, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється лише за однією з підстав за її вибором.
У силу вимог абзацу 1 пункту 4 Порядку №450, грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця (незалежно від тривалості розгляду такого рапорту, перевірки інформації про нерухоме майно, яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї на праві власності, перевірки житлових умов) особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи).
Як передбачено абзацом 3 пункту 7 Порядку №450, виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем виключення із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу, закладу, установи), Держспецзв'язку (за винятком військовослужбовців, направлених у складі підрозділів для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки).
Умови ж та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород, а також інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) врегульовує Порядок №44.
У відповідності до пункту 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
За правилами пунктів 3-5 Порядку №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, які визначені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналізуючи наведене правове регулювання у контексті встановлених обставин справи, суд зазначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Тобто, для набуття такого права необхідним є такі ознаки: статус військовослужбовця (позивач мав даний статус, що підтверджується обставинами в межах адміністративної справи № 280/247/23 ); факт виплати коштів за період проходження військової служби; причинно-наслідковий зв'язок права на отримання коштів у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби. У даному випадку, слід звернути увагу на те, що за змістом пункту 1 Порядку №450, грошову компенсацію військовослужбовці отримують за час проходження військової служби, а відповідно до пункту 7, виплата грошової компенсації припиняється з дня, наступного за днем виключення із списків особового складу військової частини.
Законодавець передбачив грошову компенсацію за піднайом житлових приміщень, як одне із прав військовослужбовців, яке вони набувають під час проходження військової служби, і така грошова компенсація відноситься до категорії «інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби» в контексті пункту 2 Постанови №44.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованим наявності у позивача права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з виплаченої під час проходження служби грошової компенсації за піднайом житлових приміщень, як одного з прав військовослужбовців, яке вони набувають під час проходження військової служби.
Разом з тим, згідно зі статтями 1,2 Закону №2050-III, підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або ж уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до пункту 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат), сума індексації грошових доходів громадян та заробітна плата (грошове забезпечення).
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата, грошове забезпечення тощо).
Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі, частини його грошового забезпечення (яка не має разового характеру). При цьому, компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даному випадку - військовою частиною) добровільно або ж на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 15 серпня 2019 року по справі №674/24/17.
У силу вимог статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Норми аналогічного змісту містяться також і у Порядку №159.
Так, згідно з пунктом 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5 Порядку №159).
Разом із тим, правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Слід також зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Такі кошти спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/247/23 відповідачем 05 червня 2025 року нарахована та виплачена позивачу грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, який утримано з грошової компенсації за піднайом житлового приміщенні, яка належала до виплати щомісячно в період з 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року.
Доводи позивача з приводу недоплати позивачу відповідачем суми грошової компенсації за піднайом житлового приміщенні, а саме 18% ПДФО не підтверджені матеріалами справи та спростовуються наданим до суду відповідачем розрахунку.
Відтак вимоги, що стосуються податку з доходів фізичних осіб задоволенню не підлягають.
Враховуючи характер здійснених позивачу виплат, які є доходом в розумінні статті 2 Закону №2050-ІІІ, суд приходить до висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строку виплати вказаних сум. При цьому, розрахунок суми компенсації покладається на відповідача.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 грудня 2020 року по справі 521/21718/16-а, від 30 вересня 2020 року по справі №280/676/19, від 20 лютого 2018 року по справі №522/5664/17.
З огляду на вказане, з метою ефективного захисту прав позивача позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, за піднайом житла за періоди 12 жовтня 2015 року по 30 червня 2016 року та 18 травня 2020 року - 11 липня 2022 року.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 5, 7, 9, 2, 77, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати належної грошової компенсації за піднайом житла за період з 12 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року та з 18 травня 2020 року по 11 липня 2022 року - відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 01 грудня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов