Дата документу 13.11.2025 Справа № 334/8800/24
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1007/25Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний №334/8800/24Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 (з доповненнями) на ухвалу Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Енергодару Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 07.12.2025 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі та доповненнях до неї обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Свої вимоги мотивував тим, що оскаржуване судове рішення винесено без належного повідомлення та участі обвинуваченого. Останній не відмовлявся брати участь у судовому засіданні від 09.10.2025 року та вважає, що захисник не мав правових підстав представляти його інтереси. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 не вручалось. Попередня ухвала районного суду про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою оскаржується в апеляційному порядку та не набрала законної сили. Встановлені відносно обвинуваченого ризики не підтверджені жодним чином. Крім того, апелянт посилається на фальсифікацію доказів в рамках даного кримінального провадження.
Сторони кримінального провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду. Від прокурора у кримінальному провадженні та захисника клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю не надходило.
Згідно із ч.2 ст.336 КПК суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
Враховуючи, що наразі на території України діє воєнний стан, у відповідності до ч.2 ст. 336 КПК апеляційним судом було призначено апеляційний розгляд даного провадження в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», де утримується під вартою обвинувачений ОСОБА_6 .
Згідно інформації співробітника ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» ОСОБА_6 відмовився очікувати закінчення оголошеної в м.Запоріжжі повітряної тривоги і покинув облаштоване для відеоконференції приміщення, на розгляд поданої ним апеляційної скарги виходити відмовився, тим самим обвинувачений від участі в судовому засіданні апеляційного суду відмовився.
Відтак, з огляду на положення ч.4 ст.422-1 КПК та враховуючи відомості про відмову обвинуваченого від участі в судовому засіданні апеляційного суду, апеляційний розгляд здійснено без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Дніпровського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні передбаченого ч.4 ст.187 КК кримінального правопорушення.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що у справі існують ризики того, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судова колегія погоджується із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики переховування від суду, незаконного впливу на потерпілих та вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують, і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 .
На підтвердження існування передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років із конфіскацією майна.
Відомості про стримуючі фактори належної процесуальної поведінки обвинуваченого матеріали провадження не містять та апеляційному суду не надано.
Вказані обставини, на переконання колегії суддів, у сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначено у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, за відсутності стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки, потенційно може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин.
З матеріалів провадження вбачається, що судовий розгляд даного кримінального провадження наразі триває і не завершено. А тому з огляду на конкретні обставини вчинення інкримінованого злочину, що поставлено у провину обвинуваченому, існують достатні підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на потерпілих, яких наразі у суді не допитано.
Зазначений ризик підвищується ще й тим, що обвинувачений особисто знайомий із потерпілими та обізнаний про адреси їх проживання.
На підтвердження існування передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК ризику свідчать ті обставини, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі. Проте ОСОБА_6 свою злочинну діяльність не припинив та знову вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення.
Зазначені обставини, на переконання судової колегії, дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи особою раніше неодноразово судимою на шлях виправлення та перевиховання не став, свою злочинну діяльність не припинив та, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може продовжувати займатись протиправною діяльністю та вчинити інше кримінальне правопорушення.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі, а підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Гарантувати запобігання встановленим ризикам та належну процесуальну поведінку обвинуваченого без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , на переконання судової колегії, не вбачається можливим.
Доводи обвинуваченого про те, що він не відмовлявся від участі у судовому засіданні, за результатами якого останньому було продовжено строк тримання під вартою, а також аргументи ОСОБА_6 про невручення йому копії відповідного клопотання прокурора не ґрунтуються на матеріалах провадження.
Наведені твердження повністю спростовуються змістом наявної в матеріалах провадження заяви ОСОБА_6 від 09.10.2025 року про відмову від участі у судовому засіданні, а також акта ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» від 06.10.2025 року про відмову ОСОБА_6 від отримання кореспонденції (а.п.232, 217).
Викладені обставини було обґрунтовано взято до уваги судом першої інстанції. Крім того, судом враховано, що розгляд справи відкладався три рази саме з метою забезпечення участі ОСОБА_6 у судовому засіданні, який вкотре від такої участі відмовився.
Колегія суддів зауважує, що доводи апелянта про порушення його права на захист не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Заперечення апелянта, що стосуються попередньої ухвали районного суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 не є предметом апеляційного розгляду у даному провадженні, у зв'язку з чим апеляційний суд не вправі надавати юридичну оцінку з приводу вказаного судового рішення.
Аргументи апелянта про недоведеність пред'явленого йому обвинувачення є передчасними, оскільки ці питання безпосередньо стосуються доказування винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, і підлягають оцінці при розгляді місцевим судом справи по суті пред'явленого цій особі обвинувачення. Апеляційний суд при перевірці рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання особи під вартою, ухваленого під час судового розгляду, перевіряє лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків та необхідність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Відтак, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою відповідає характеру і особливої тяжкості інкримінованого діяння та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_6 під вартою, матеріали провадження не містять.
Отже, судова колегія, виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, не вбачає законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 (з доповненнями) залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 09 жовтня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4