Справа № 306/1544/25
Провадження № 2/306/1040/25
02 грудня 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Уліганинця П.І.
за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Полянської сільської ради, третя особа: Свалявська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,-
Представник позивачки звернулася до суду з названим позовом, посилаючись на те, що після смерті матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, а саме: житловий будинок у АДРЕСА_1 , з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка площею 510 кв.м., на якій збудований даний будинок. Зазначає, що мати позивачки не залишила заповіту, відтак спадщина розподіляється між її спадкоємцями за законом, а позивачка відноситься до першої черги таких, але на момент смерті матері постійно з нею не проживала. Зазначає, що до спадкоємців першої черги також належить рідна сестра позивачки ОСОБА_4 , однак остання від прийняття спадщини відмовилась відповідно до нотаріально посвідченої заяви. Представник зазначає, що у зв'язку із відстуністю у позивачки правовстановлюючих документів на майно, остання не має змоги отримати свідоцтво про право на спадщину, тому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на вищевказане спадкове майно.
Учасники в судове засідання не з'явилися, подали заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позовних вимог не заперечують(а.с.42,51,52).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис N?235, матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_3 . (а.с.16,17).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 10.05.2024 року, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 128, виданий Свалявським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівькому районі Закарпатської області Зхідного міжрегіонального міністерства юстиції (а.с.18,19).
З технічного паспорту, і/с №577 на 10.1989 року вбачається, що житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_7 та складається з: житлового будинку літера «А», уборна - «В», сарай - "Г", навіс. (а.с.11-22).
Згідно довідки №223 від 22.09.2009 року виданої КУП "Свалявське районне БТІ" видана ОСОБА_8 , про те, що житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_8 ; виписки з рішення №213 виконкому Свалявської міської ради депутатів трудящих від 22.10.1960 року, ОСОБА_7 відведено земельну ділянку під будівництво житлового будинку за вищевказаною адресою (а.с.24-31).
За приписами ч.2,3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і погодженою 15.01.1966 року із Верховним Судом УРСР, було встановлено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності (п.п. 2, 4); будинки і домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані, не підлягають реєстрації (п. 6); при відсутності правовстановлюючих документів, зазначених в Інструкції, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу бюро технічної інвентаризації при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, з метою їх подальшої реєстрації, а при відсутності таких книг необхідних для реєстрації питання вирішуються в кожному окремому випадку за заявою зацікавленої особи з проведенням відповідного обстеження і якщо зібрані матеріали підтверджують належність будинку заявнику, вирішується питання про оформлення права власності (п.п. 10, 20).
В пункті 3.1. «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року викладеного пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вказано, що Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
Таким чином, на час будівництва житлового будинку, з урахуванням також положень ст. 4 ЦК Української РСР (1963 року), реєстрація права власності на нього не вимагалася, як докази належності будинку певній особі могли бути прийняті документи, що не були передбачені Додатком №1 до згаданої Інструкції від 31.01.1966 року. Будинок з моменту побудови і до цього часу знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер. Придатність будинку для проживання та належність його спадкодавцю на час його смерті ніким не оспорюється.
Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За приписами ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
За приписами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Враховуючи викладене, матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та не суперечать нормам чинного законодавства, тому позов необхідно задовольнити.
Керуючись ст. 12, 18, 81, 200, 258, 263, 265, 273, 353 ЦПК України, ст. 15, 392, 1216, 1218, 1223, 1296, 1297 ЦК України, суд,-
Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Полянської сільської ради, третя особа: Свалявська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканкою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності в порядку спадкування на майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 510 кв.м. на якій будинок збудований, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець
02.12.2025 року