номер провадження справи 32/64/17-14/30/19
28.10.2025 Справа № 908/2828/19 (908/844/17)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М. розглянувши матеріали справи
За позовом ING BANK N.V., Bijlmerplein 888, 1102 MG, Amsterdam, the Netherlands (адреса для кореспонденції: 01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 24, 4 поверх)
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3)
про стягнення 28 421 331,78 доларів США
За участю представників сторін: від позивача - Бойко Г.О. дов.№2024/296 від 17.09.2024.; від відповідача - Романенко М.В. дов.№292 від 30.12.2024.
В провадженні Господарського суду Запорізької області (суддя Колодій Н.А.) перебувала справа № 908/844/17 за позовом ING BANK N.V. до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 28421331,78 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.12.2017 зупинено провадження у справі №908/844/17 до вирішення по суті Господарським судом м. Києва справи №910/8073/17 та набрання рішенням по цій справі законної сили.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області (суддя Колодій Н.А.) у справі № 908/844/17 від 22.01.2020 матеріали справи № 908/844/17 передано до Господарського суду Запорізької області, в провадженні якого перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» для розгляду спору по суті в межах вказаної справи.
Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.01.2020 справу № 908/844/17 передано для розгляду судді Сушко Л.М.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.01.2019. суддею Сушко Л.М. прийнято до розгляду справу № 908/844/17 за позовом ING BANK N.V. до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 28421331,78 доларів США та відкрито провадження у справі в межах справи №908/2828/19. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження № 32/64/17-14/30/19. Провадження у справі №908/2828/19 (908/844/17) зупинено до вирішення по суті господарським судом м. Києва справи № 910/8073/17 та набрання рішенням по цій справі законної сили.
03.11.2020. до господарського суду Запорізької області від ING BANK N.V. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв'язку з вирішення по суті господарським судом м. Києва справи №910/8073/17 та набрання рішенням по цій справі законної сили. Так, до клопотання додана належним чином завірена копія рішення господарського суду м. Києва від 03.03.2020. по справі №910/8073/17 про відмову у задоволення позову та належним чином завірена копія ухвали господарського суду м. Києва від 03.03.2020. по справі №910/8073/17 про закриття провадження у справі в решті позовних вимог.
Окрім того, Господарським судом зазначено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2019. відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», 69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (свідоцтво №143 від 15.04.2013 року, адреса: 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, офіс 1005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Попереднє засідання суду призначено на 05.12.2019. о 10-30.
Враховуючи той факт, що у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» станом на 13.11.2020 господарським судом не постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання, ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2020. клопотання ING BANK N.V. задоволено. Поновлено провадження у справі №908/2828/19 (908/844/17) за позовом ING BANK N.V. до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 28421331,78 доларів США, яке було зупинено ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.01.2020. Зупинено провадження у справі №908/2828/19 (908/844/17) за позовом ING BANK N.V. до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 28421331,78 доларів США до постановлення господарським судом ухвали за результатами попереднього засідання у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», 69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428.
16.06.2025. до господарського суду Запорізької області від ING BANK N.V. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке обгрунтовано наступним: 18 листопада 2019 року Банк звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог, які становили предмет спору в позовному провадженні. Під час розгляду справи про банкрутство грошові вимоги Банку до Боржника, які становлять предмет розгляду даної Справи, були визнані господарським судом у повному розмірі. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 5 червня 2025 року провадження у Справі про банкрутство було закрито на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 Кодексу. З огляду на те, що частина 4 статті 9 Кодексу визначає, що: «Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом», ухвала про закриття провадження у Справі про банкрутство набрала законної сили 5 червня 2025 року. Відповідно до положень пункту 4 статті 90 Кодексу, вимоги Банку до Боржника за результатами закриття провадження у Справі про банкрутство не вважаються погашеними. Таким чином, провадження у Справі про банкрутство було закрите, а вимоги Банку до Боржника залишаються непогашеними. За таких обставин Банк вважає, що існують підстави для поновлення провадження у Справі за позовом Банку до Боржника про стягнення заборгованості в порядку регресу.
Ухвалою суду від 15.07.2025. клопотання ING BANK N.V. задоволено. Поновлено провадження у справі №908/2828/19 (908/844/17) за позовом ING BANK N.V. до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 28421331,78 доларів США. Призначено підготовче засідання суду на 26.08.2025. о/об 10-00.
У судовому засіданні 26.08.2025. оголошувалась перерва до 16.09.2025. о/об 11-20.
11.09.2025. від ING BANK N.V. надійшли додаткові пояснення у справі.
15.09.2025. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому Приватне акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор» просить суд відмовити у задоволенні позову.
03.07.2025. від Міністерства енергетики України надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач 3. просить суд у задоволенні позовної заяви ліквідатора Державного підприємства “Науково-дослідний та проектний інститут “Укрдіпрогазоочистка» відмовити в повному обсязі.
У судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 16.09.2025. продовжений строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 16.10.2025. о/об 11-00.
15.10.2025. від Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» надійшли додаткові пояснення у справі.
16.10.2025. від ING BANK N.V. надійшло клопотання про пришвидшення розгляду справи та початок розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні судом з'ясовано, що клопотань про укладення мирової угоди, передачі справи на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, про звернення до суду для проведення врегулювання спору за участю судді, уточнень позовних вимог, а також заяв з інших питань, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, від сторін до суду не надходило.
Ухвалою суду від 16.10.2025. закрито підготовче провадження у №908/2828/19 (908/837/17) та призначено справу до розгляду по суті на 28.10.2025. о/об 12-40 год.
Позивач підтримав вимоги з підстав викладених у позові, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, 30 січня 2017 року ING Bank N.V. (ІНГ Банк Н.В.), юридичною особою, створеною та існуючою за законодавством Королівства Нідерландів було видано гарантію № 2016/25/01. Гарантія була видана на забезпечення виконання Публічним акціонерним товариством “Запоріжтрансформатор» умов Договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24 вересня 2008 року, який в подальшому був викладений в новій редакції від 11 листопада 2010 року, укладеного з Публічним акціонерним Товариством «ІНГ Банк Україна». Відповідно до умов Гарантії Гарант взяв на себе зобов'язання протягом строку дії Гарантії [з 30 січня 2017 року по 31 січня 2018 року включно] оплатити будь-яку заборгованість Відповідача (як основну, так і відсотки за користування Кредитом, тощо) перед Кредитором, яка виникла на підставі Договору у розмірі 29 900 000,00 доларів США. При цьому, Гарант мав сплатити заявлений Кредитором розмір заборгованості протягом 3 (трьох) робочіх днів з дня отримання вимоги у вигляді SWIFT-повідомлення з визначеним Гарантією змістом. Розмір суми та валюта виконання Гарантії мали бути визначені у SWIFT-повідомленні, направленому Кредитором Гарантові. 16 лютого 2017 року Гарант отримав від Кредитора SWIFT-повідомлення встановленого Гарантією змісту, відповідно до якого Кредитор повідомив Гаранта про невиконання Боржником умов Договору щодо погашення існуючої заборгованості Боржника перед Кредитором, та вимагав від Гаранта сплатити суму за Гарантією у розмірі 28 421 331,78 доларів США, з яких: за основною сумою боргу за Договором - 23 920 000,00 доларів США; відсотки за користування кредитом за Договором -4 501 331,78 доларів США. В той же день, 16 лютого 2017 року Гарант повідомив Боржника листом № 413/2 про отримання від Кредитора Вимоги за Гарантією на суму 28 421 331,78 доларів США, яка має бути виконана не пізніше 21 лютого 2017 року. На виконання Гарантії, 21 лютого 2017 року Гарант сплатив на користь Кредитора заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором у розмірі, визначеному Вимогою, що складав 28 421 331,78 доларів США. Таким чином, Гарант здійснив оплату Кредиторові суми у розмірі 28 421 331,78 доларів США на виконання Боржником взятих на себе зобов'язань за Договором. В той же час, умовами Гарантії визначалося, що Гарант має право зворотної вимоги до Боржника з розмірі суми, виплаченої Гарантом Кредиторові. З огляду на це, наразі Гарант має право зворотної вимоги до Боржника у розмірі суми, що була сплачена ним Кредиторові, а саме-28 421 331,78 доларів США. Цим Позивач звертається із позовною заявою про стягнення із Відповідача в порядку регресу суми у розмірі 28 421 331,78 доларів США.
Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та виникнення обов'язку відшкодування ING BANK N.V. грошових коштів в порядку регресу, оскільки ПрАТ «ЗТР» не вступав у договірні відносини з ING BANK N.V. як аплікант чи інструктуюча сторона, яка давала інструкції ING BANK N.V. на видачу гарантії та була відповідальною за відшкодування гаранту. Правовідносини з видачі і виконання гарантії не є тотожними правовідносинам між позивачем і відповідачем щодо наявності регресного зобов'язання, до правовідносин регресу підлягає застосуванню українське право. Відповідно до законодавства України виникнення у гаранта права на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за одностороннім правочином - гарантією кредиторові (бенефіціару), є наслідком укладення гарантом та боржником (принципалом) договору про надання гарантії. При цьому, відповідно до ст. 569 Цивільного кодексу України, умови договору про надання гарантії, який укладається між гарантом і боржником, мають пріоритет у визначенні меж права гаранта на зворотну вимогу (регрес) до боржника при виконанні гарантом свого зобов'язання перед бенефіціаром за одностороннім правочином - гарантією. Уніфіковані правила міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою (видання №758) в ст. 2 визначають, що особою, відповідальною за відшкодування гаранту є інструктуюча сторона, яка дає інструкції на видачу гарантії. Втім, ПрАТ «ЗТР» як аплікант чи інструктуюча сторона не надавав ING BANK N.V. інструкції на видачу гарантії безумовно та безвідклично оплатити будьяку заборгованість (як основну так і відсотки за користування кредитом, тощо) перед ПАТ “ІНГ Банк Україна», яка виникла на підставі договору про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 у розмірі, що не перевищує 29 900 000,00 доларів США, а отже не є відповідальною особою за відшкодування гаранту. Крім того, ING Bank N.V. вказує, що за гарантією від 30.01.2017 2016/25/01 сплачено 28 421 331,78 доларів США, з яких 23 920 000,00 доларів США на погашення основного боргу за тілом кредиту, а 4 501 331,78 долар США - на погашення відсотків за користування кредитом. ПрАТ «ЗТР» не визнається наявність заборгованості за відсотками за користування кредитом за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 в сумі 4 501 331,78 долар США з огляду на наступне. Пунктом 4.1. договору про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037, укладеного між ПАТ “ІНГ Банк Україна» та ПрАТ «ЗТР» (в редакції змін та доповнень від 09.09.2015 № 19), передбачено, що: « 4.1. Умови надання Лінії визначаються згідно наступного: (і) Лінія дозволена до отримання починаючи з дати виконання попередніх умов, викладених у Статті 18 цього Договору, та до 28 квітня 2016 року включно, що є Періодом Дозволеного Отримання; (іі) Лінія діє до 29 квітня 2016 року включно, що є датою Закінчення Дії Лінії». В п. 1 договору про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 надається визначення терміну «Період Нарахування Відсотків»: «Період Нарахування Відсотків означає для кожного Кредиту період, за який на суму фактично отриманого Кредиту нараховуються відсотки за Відсотковою Ставкою, визначеною у Статті 12 Договору. При цьому перший Період Нарахування Відсотків щодо кожного Кредиту починається на Дату Надання такого Кредиту і закінчується на першу після дати надання Кредиту Дату Сплати Відсотків. Кожен наступний Період Нарахування Відсотків починається в останній день попереднього Періоду Нарахування Відсотків і закінчується на найближчу Дату Сплати Відсотків». При цьому: - під «Датою Сплати Відсотків», відповідно до того ж п. 1 договору, розуміється «число, що припадає на Дату Повернення Кредиту», - а «Дата Повернення Кредиту» означає дату, на яку Кредит має бути погашений. Таким чином, ПАТ “ІНГ Банк Україна» не може нараховувати відсотки за користування кредитом за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 після 29.04.2016. Враховуючи викладене, ПрАТ «ЗТР» заперечує проти заявлених позовних вимог та виникнення обов'язку відшкодування ING BANK N.V. грошових коштів в порядку регресу.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24.09.2008 між ПАТ “ІНГ Банк Україна» та ПрАТ “Запоріжтрансформатор» було укладено Договір про надання фінансових послуг №08/037. В подальшому зазначений Договір був викладений в новій редакції від 11.11.2010.
В пункті 2.1. статті 2 Кредитного договору Сторони передбачили, що Банк погоджується відкрити Боржнику кредитну лінію загальним розміром 30 000 000,00 доларів США.
17.12.2014 Сторони в Договорі (в редакції Змін та Доповнень №17 від 17.12.2014 до Кредитного договору) погодили зменшити розмір кредитної лінії до 29 900 000,00 доларів США.
На виконання умов Кредитного договору, на підставі Заявки Відповідача №191 від 19.11.2015, ПАТ “ІНГ Банк Україна» надав ПрАТ “Запоріжтрансформатор» кредит у сумі 29 900 000,00 доларів США (Меморіальний ордер №27839900 від 19.11.2015).
Пунктом 4.3. статті 4 Кредитного договору визначено, що вся заборгованість мала бути погашена на Дату закінчення дії лінії - 29.04.2016.
На забезпечення виконання ПрАТ “Запоріжтрансформатор» зобов'язань за Кредитним договором гарантом - ING BANK N.V. було видано Банку гарантію №2016/25/01 від 30.01.2017.
Відповідно до умов гарантії ING BANK N.V. взяв на себе зобов'язання протягом дії гарантії (з 30.01.2017 року по 31.01.2018 року включно) безумовно та безвідклично оплатити будь-яку заборгованість ПрАТ “Запоріжтрансформатор» (як основну так і відсотки за користування кредитом, тощо) перед ПАТ “ІНГ Банк Україна», яка виникла на підставі Кредитного договору у розмірі, що не перевищує 29 900 000,00 доларів США.
16.02.2017 ING BANK N.V. отримав від Банку SWIFT-повідомлення встановленого Гарантією змісту, відповідно до якого Банк повідомив Заявника про невиконання ПрАТ “Запоріжтрансформатор» умов Кредитного договору щодо погашення існуючої заборгованості Боржника перед Банком, та вимагав від ING BANK N.V. сплатити суму за Гарантією у розмірі 28 421 331,78 доларів США, з яких:
23 920 000,00 доларів США - за основною сумою боргу (тіло кредиту);
4 501 331,78 доларів США - за відсотками за користування кредитом.
16.02.2017 ING BANK N.V. направив Відповідачу лист №413/2 про отримання від ПАТ “ІНГ Банк Україна» вимоги за Гарантією.
Із змісту виданої гарантії вбачається, що зобов'язання ING BANK N.V. щодо її оплати підпорядковуються уніфікованим правилам Міжнародної Торгової палати.
Таким чином, Уніфіковані правила підлягають застосуванню до Гарантії в силу прямої вказівки про це в тексті Гарантії.
Матеріалами справи підтверджується, що сплата Гарантом заборгованості Відповідача на користь Банку за Гарантією, була здійснена відповідно до Уніфікованих правил.
В той же час, умовами Гарантії визначалося, що Позивач має право зворотної вимоги (в порядку регресу) до Відповідача у розмірі суми, виплаченої кредитором на користь банку.
Суд вважає, що регресне зобов'язання боржника з повернення Гаранту сплаченої на користь Банку заборгованості є окремим зобов'язанням, яке не врегульоване ані Гарантією, ані іншим договором, натомість, регулюється нормами матеріального права.
Так, Гарантія є одностороннім правочином, зобов'язання внаслідок видачі якої виникає саме у гаранта (Кредитора) перед бенефіціаром (Банком). Зазначене зобов'язання було виконане гарантом (Кредитором) перед бенефіціаром (Банком) у повному обсязі, що зумовило припинення зобов'язання за Гарантією.
З урахуванням того факту, що зобов'язання гаранта зі сплати заборгованості за гарантією припинилося його належним виконанням, гарант отримав право зворотної вимоги (регресу) до Боржника щодо стягнення заборгованості, сплаченої Гарантом банку за Кредитним Договором.
Отже, за відсутності вибору права між Гарантом та боржником, право, яке підлягає застосуванню до зворотної вимоги, визначається з урахуванням норм, визначених Законом України "Про міжнародне приватне право".
Згідно з Частинами 2,3 Закону України "Про міжнародне приватне право" у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
В даному випадку, стороною, яка повинна здійснити виконання за регресним зобов'язанням, яке має вирішальне значення для змісту правочину, тобто повернення гаранту сплаченої на користь банку заборгованості, є Відповідач.
Місцем знаходження ПрАТ “Запоріжтрансформатор» є територія України, а отже, відповідно до положень Закону, повернення гаранту сплаченої на користь банку заборгованості в порядку зворотної вимоги (регресу) повинно регулюватись матеріальним правом України.
Крім того, суд звертає увагу, що сторонами за основним договором про надання фінансових послуг №08/037 від 24.09.2008 є юридичні особи, зареєстровані на території України, що в свою чергу також свідчить про необхідність застосування до спірних правовідносин матеріального права України.
За приписами частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 200 Господарського кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.
Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (частина перша статті 563 ЦК України).
За умовами частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Отже, у разі доведеності підстав і обставин виплати гарантом кредитору (бенефіціару) коштів відповідно до укладеного договору про надання банківської гарантії на забезпечення виконання боржником (принципалом) зобов'язань перед бенефіціаром гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Таким чином, гарант має право на зворотну вимогу щодо стягнення коштів з боржника в порядку регресу у разі виплати бенефіціару коштів відповідно до умов договору банківської гарантії.
Враховуючи той факт, що ING BANK N.V. сплатив ПАТ “ІНГ Банк Україна» за Гарантією суму у розмірі 28 421 331,78 доларів США, однак дана сума не була повернута ПрАТ “Запоріжтрансформатор», суд вважає, що Позивач отримав право зворотної вимоги до Відповідача у розмірі 28 421 331,78 доларів США.
Щодо заперечень ПрАТ “Запоріжтрансформатор», що АТ "ІНГ" не міг нараховувати відсотки за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 після 29.04.2016, суд зазначає наступне:
За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що основна заборгованість за кредитними договорами підтверджена, проте проценти за користування кредитом нараховані після спливу строку кредитування (після 29.04.2016).
Разом з тим, умовами договору, а саме п. 16.3. Кредитного договору визначено, що для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який Кредит та/або Овердрафт, несплачений у належну дату, нарахування відсотків не припиняється, і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовувалася до такого Кредиту та/або Овердрафту на дату настання Випадку Невиконання, і сплачуються згідно положень Статті 12 даного Договору.
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК, статтях 6, 43 Господарського кодексу України.
Отже, умовами укладеного договору передбачено право Банку на нарахування відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом та, відповідно, обов'язок позичальника сплатити вказані нарахування.
Щодо підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в іноземній валюті.
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в іноземній валюті.
Крім того, поруч з викладеним вище, суд зазначає наступне:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.
18.10.2019 за №63742 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".
До господарського суду Запорізької області в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява з грошовими вимогами до боржника ING BANK N.V., Bijlmerplein 888, 1102 MG, Amsterdam, the Netherlands на суму 741 046 577,02 грн.
Підстави виникнення заборгованості боржника - Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" перед ING BANK N.V. у справі №908/2828/19 є аналогічними підставам, які слугували зверненню ING BANK N.V. з позовом до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 28421331,78 доларів США.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі №908/2828/19, визнано грошові вимоги ING BANK N.V., Bijlmerplein 888, 1102 MG, Amsterdam, the Netherlands до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп - 1 черга задоволення, на суму 739 175 653 (сімсот тридцять дев'ять мільйонів сто сімдесят п'ять тисяч шістсот п'ятдесят три) грн 48 коп. - 4 черга задоволення.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2022. у справі №908/2828/19 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/2828/19 залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.10.2021 у справі № 908/2828/19 залишено без змін.
Частинами 3, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 31684818) 28 421 331,78 доларів США (двадцять вісім мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста тридцять один доларів США 78 центів) та 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч грн. 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.М. Сушко