номер провадження справи 4/64/17-14/30/19
28.10.2025 Справа № 908/2828/19 (908/837/17)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., матеріали у справи № 908/2828/19 (908/837/17)
За позовом Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 30-А, адреса для листування: 01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 24, 4 поверх)
до відповідача Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3)
про стягнення 5980000,00 доларів США основного боргу за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008, 1204567,95 доларів США відсотків за користування кредитом
за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3)
до відповідача (за зустрічним позовом) Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 30-А, адреса для листування: 01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 24, 4 поверх)
про визнання недійсним права вимоги
За участю представників сторін: від позивача - Бойко Г.О. дов.№2024/296 від 17.09.2024.; від відповідача - Романенко М.В. дов.№292 від 30.12.2024.
В провадженні Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) перебувала справа № 908/837/17 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 5980000,00 доларів США основного боргу за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 та 1204567,95 доларів США відсотків за користування кредитом та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», м. Київ про визнання грошової вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 (із змінами та доповненнями), що виникли з підстав несвоєчасного повернення грошових коштів, недійсною.
Також, в провадженні судді Господарського суду Запорізької області Сушко Л.М. перебувала справа № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області (суддя Зінченко Н.Г.) у справі № 908/837/17 від 17.01.2020 матеріали справи № 908/837/17 передано до Господарського суду Запорізької області, в провадженні якого перебуває справа № 908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» для розгляду спору по суті в межах вказаної справи.
Витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.01.2020 справу № 908/837/17 передано для розгляду судді Сушко Л.М.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 у справі № 908/2828/19 прийнято до розгляду справу № 908/837/17 за первісним позовом Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя про стягнення 5980000,00 доларів США основного боргу за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 та 1204567,95 доларів США відсотків за користування кредитом та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», м. Київ про визнання грошової вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 (із змінами та доповненнями), що виникли з підстав несвоєчасного повернення грошових коштів, недійсною та відкрити провадження у справі в межах справи № 908/2828/19. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.02.2020.
20.02.2020 від Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» надійшло клопотання про залишення позовної заяви Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна» без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Також 20.02.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Окрім того, Господарським судом зазначено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.10.2019. відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», 69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (свідоцтво №143 від 15.04.2013 року, адреса: 03035, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, офіс 1005, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Попереднє засідання суду призначено на 05.12.2019. о 10-30.
Враховуючи той факт, що у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» станом на 20.02.2020 господарським судом не постановлено ухвалу за результатами попереднього засідання, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2020. провадження у справі №908/2828/19 (908/837/17) за позовом Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна» до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» про стягнення 5980000,00 доларів США основного боргу за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008, 1204567,95 доларів США відсотків за користування кредитом зупинено до постановлення ухвали за результатами попереднього засідання у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», 69600, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, 3, код ЄДРПОУ 00213428.
16.06.2025. до господарського суду Запорізької області від Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, яке обгрунтовано наступним: 18 листопада 2019 року Банк звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог, які становили предмет спору в позовному провадженні. Під час розгляду Справи про банкрутство грошові вимоги Банку до Боржника, які становлять предмет розгляду даної Справи, були визнані господарським судом у повному розмірі. Разом з тим, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 5 червня 2025 року провадження у Справі про банкрутство було закрито на підставі пункту 8 частини 1 статті 90 Кодексу. З огляду на те, що частина 4 статті 9 Кодексу визначає, що: «Ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають законної сили з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом», ухвала про закриття провадження у Справі про банкрутство набрала законної сили 5 червня 2025 року. Відповідно до положень пункту 4 статті 90 Кодексу, вимоги Банку до Боржника за результатами закриття провадження у Справі про банкрутство не вважаються погашеними. Таким чином, провадження у Справі про банкрутство було закрите, а вимоги Банку до Боржника залишаються непогашеними. За таких обставин Банк вважає, що існують підстави для поновлення провадження у Справі за позовом Банку до Боржника про стягнення заборгованості за Кредитним договором.
Ухвалою суду від 15.07.2025. клопотання Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна» задоволено. Поновлено провадження у справі №908/2828/19 (908/837/17) за позовом Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна» до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» про стягнення 5980000,00 доларів США основного боргу за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008, 1204567,95 доларів США відсотків за користування кредитом. Призначено підготовче засідання суду на 26.08.2025. о/об 10-20.
У судовому засіданні 26.08.2025. оголошувалась перерва до 16.09.2025. о/об 11-00.
11.09.2025. від Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна» надійшли додаткові пояснення у справі.
15.09.2025. від відповідача також надійшли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 16.09.2025. продовжений строк підготовчого засідання на 30 днів. Підготовче засідання відкладено на 16.10.2025. о/об 10-40.
15.10.2025. від Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор» надійшли додаткові пояснення у справі.
16.10.2025. від Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна» надійшло клопотання про пришвидшення розгляду справи та початок розгляду справи по суті.
У підготовчому засіданні судом з'ясовано, що клопотань про укладення мирової угоди, передачі справи на розгляд третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, про звернення до суду для проведення врегулювання спору за участю судді, уточнень позовних вимог, а також заяв з інших питань, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, від сторін до суду не надходило.
Ухвалою суду від 16.10.2025. закрито підготовче провадження у №908/2828/19 (908/837/17) та призначено справу до розгляду по суті на 28.10.2025. о/об 12-20 год.
Позивач за первісним позовом підтримав вимоги з підстав зазначених у позові, в обґрунтування вимог зазначає наступне: 24.09.2008 між сторонами по справі укладено договір про надання фінансових послуг № 08/037, який погоджений сторонами в новій редакції від 11.11.2010. До зазначеного договору сторонами неодноразово вносились зміни, що фіксувались Змінами та Доповненнями до нього. 19.11.2015 відповідач звернувся до позивача із заявкою про надання кредиту № 191, відповідно до якої просив надати кредит у розмірі 29 900 000,00 доларів США. 19.11.2015 позивач надав відповідачеві кредит в розмірі 29 900 000,00 доларів США. Підпунктом (b) пункту 17.1 статті 17 «Забезпечення» Договору про надання фінансових послуг в редакції змін та доповнень № 4 до Договору про надання фінансових послуг від 15.06.2012, сторони передбачили, що зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором про надання фінансових послуг, окрім іншого, забезпечуються банківською гарантією, випущеною Bank N.V. (ІНГ Банк Н.В.), Нідерланди. Так, як зазначає позивач, станом на дату повідомлення про невиконання договору про надання фінансових послуг (15.12.2017) загальний розмір заборгованості становив: за основною сумою боргу за кредитом - 29 900 000,00 доларів США; відсотки за користування кредитом - 5626664,73 доларів США. Позивач направив Гаранту вимогу за Гарантією, якою повідомив про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання фінансових послуг і просив частково оплатити заборгованість відповідача у розмірі 80 % від розміру кредиту та відсотків за користування кредитом, що складає 28421331,78 грн., яка погашена Гарантом, за твердженням позивача, з яких: за основною сумою боргу за кредитом - 23 920 000,00 доларів США; відсотки за користування кредитом - 4501 331,78 доларів США. В результаті чого, позивач просить стягнути з відповідача 5 980 000,00 доларів США основного боргу за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 та 1204567, 95 доларів США відсотків за користування кредитом.
Відповідач за первісним позовом проти позову заперечує, у поданих суду відзиві та додаткових поясненнях зокрема зазначає наступне: за змістом сторінки 2 позовної заяви вбачається, що станом на дату Повідомлення про невиконання (15.02.2017) загальний розмір заборгованості Відповідача складав: 29 900 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 5 626 664,73 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Зазначений розмір заборгованості за відсотками є хибним та таким, що суперечить змісту Розрахунку заборгованості Позивача (додаток №20 до позовної заяви), відповідно до якого за період з 19.11.2015 (дата надання кредитних коштів) по 15.12.2017 (дата Повідомлення про невиконання) заборгованість Відповідача за відсотками за користування кредитом складає 3 552 219,67 дол. США. При цьому, як вбачається із змісту сторінки 2 та 3 позовної заяви, Позивач стверджує, що на виконання Гарантії, 21.02.2017 Гарант сплатив 80% заборгованості, що складає 28 421 331,78 дол. США, з яких: 23 920 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом; 4 501 331,78 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом. Таким чином, вбачається очевидне та повне погашення заборгованості за нарахованими відсотками, оскільки, згідно наданого розрахунку Позивача, Гарант здійснив погашення відсотків 16.02.2017 у розмірі 4 501 331,78 дол. США а отже в повному обсязі погасив заборгованість за відсотками за період з 19.11.2015 по 15.02.2017 у розмірі 3 552 219,67 дол. США. США. При цьому залишок від ризниці у сумі 949 112,11 дол. покриває наступну нараховану суму за відсотками у розмірі 79 235,00 дол. США в повному обсязі. Виходячи із вищевикладеного сума, що заявлена до стягнення не відповідає дійсності та не може бути задоволена судом. При цьому, аналіз наданого Розрахунку заборгованості дає всі підстави стверджувати, про неправильність його здійснення Позивачем в бік необгрунтованого збільшення такої суми, оскільки Позивачем не вірно застосований розмір процентної ставки, а також неправомірно збільшено період нарахування відсотків, так як Позивач мав право нараховувати такі відсотки виключно до 29.04.2016. Як прямо вбачається із змісту позовної заяви та умов Кредитного договору, Дата Закінчення Дії Лінії є 29.04.2016 включно (підпункт (ії) пункту 4.1. статті 4 Кредитного договору в редакції Змін та Доповнень №19 від 09.09.2015). Відповідно до положень статті 1 Кредитного договору «Дата Закінчення Дії Лінії» означає день, у який Лінія закінчує діяти відповідно до статті 4 Кредитного договору, та в який, якщо інше не встановлено Договором Несплачена Сума має бути повністю сплачена Клієнтом. Отже, Позивач має право нараховувати та заявляти до стягнення відсотки виключно до дати виконання основного зобов'язання, а саме до 29.04.2016, оскільки усі наступні платежі не мають правового значення та не підлягають виконанню у зв'язку із настанням Дати Закінчення Дії Лінії.
Позивач за зустрічним позовом підтримує заявлені вимоги, в обґрунтування чого зазначає, що як вбачається із змісту позову (первісного), Позивач звернувся до Суду із вимогою стягнення грошових коштів за Кредитним договором з підстав порушення Відповідачем положень пункту 4.1 статті 4 Кредитного договору в редакції Змін та Доповнень №19 від 09.09.2015, якою визначено, що Датою Закінчення Дії Лінії є 29.04.2016 та повідомлення Позивача від 15.02.2017 про Випадок невиконання Кредитного договору із встановленням строку його виконання до 16.02.2017. Разом з цим, Змінами та Доповненнями №15 від 26.05.2014 доповнено статтю Кредитного договору наступним: «Документи, що підтверджують походження коштів» - означає одночасно: (1) Офіційний лист-підтвердження, наданий Клієнтом під кожну суму повернення Кредиту та/або іншої Фінансової Послуги за формою, що наведена у Додатку №3 до цього Договору; (2) Завірені копії платіжних доручень та/або SWIFT-повідомлення, а також завірені копії контрактів. «Країна-суб'єкт Санкцій» - означає країну чи територію, котра є суб'єктом економічних чи фінансових санкцій чи торгових ембарго, накладених, введених чи застосованих Органом з питань Санкцій. «Список суб'єктів Санкцій» - означає будь-які списки спеціально визначених країн, осіб чи суб'єктів (чи їх еквівалентів), котрі веде Орган з питань Санкцій, у кожному разі з урахуванням змін, додатків чи замін, що вносяться час від часу. «Санкції» - означають: (1) Будь-які економічні чи фінансові санкції чи торгові ембарго, які час від часу накладаються, вводяться чи застосовуються Органом з питань Санкцій, якщо такі санкції чи торгові ембарго можуть застосовуватись до бізнесу, операцій чи видів діяльності Клієнта чи відповідного члена Групи (залежно від обставин); (2) Будь-який закон чи положення, введене в дію, опубліковане чи видане будьяким Органом з питань санкцій після дати цього договору; (3) Будь-яких інший закон, підзаконний акт, виконавчий наказ, чи положення, котре видане чи грунтується на будь-якому з вищенаведених документів. «Орган з питань Санкцій» - означає: 1 (і) Уряд США (іі) Організацію об'єднаних націй; (iiі) Європейський Союз та всіх його країн-членів, або (iv) будь-який (інший) відповідний державний чи регуляторний орган, установу чи агенцію, котра застосовує економічні чи фінансові санкції чи торгові ембарго. «Визначена особа» - означає особу, зокрема (d) з якою Клієнту, Материнському підприємству чи будь-якому члену Групи заборонено мати ділові стосунки чи проводити будь-які інші транзакції згідно з будь-якими Санкціями. Даними Змінами та Доповненнями №15 від 26.05.2014 до Кредитного договору доповнено пункт 13.1 статті 13 Кредитного договору підпунктом 13.1 (xv) в наступній редакції: (xv) Заяви, Жоден з членів Групи та Клієнт: (а) не порушив і не порушує будь-яких Санкцій та не є Визначеною Особою; (b) не використовує і не використовуватиме кредитних коштів за Лінією для, зокрема: (і) цілей фінансування чи надання коштів прямо чи опосередковано будь-якій фізичній або юридичній особі, які включені до будь-якого Списку суб'єктів Санкцій чи в даний час знаходяться у Країні-суб'єкті Санкцій чи у Визначеній Країні, якщо таке фінансування чи надання коштів заборонене Санкціями чи іншим чином призводить до порушення Санкцій будь-якою фізичною особою або юридичною особою. Крім того, Змінами та Доповненнями №15 від 26.05.2014 до Кредитного договору доповнено статтю 14 Кредитного договору, зокрема: (xvi) забезпечувати, щоб кожен член Групи дотримувався у всіх аспектах (і) всіх законів, які можуть регулювати її діяльність, якщо таке недотримання призводить чи обгрунтовано може вирогідно мати Суттєвий Негативний Ефект та (ii) будь-яких ОСОБА_1 (хіх) кожен член Групи: (а) дотримується Санкцій у всіх відношеннях та дотримується у всіх аспектах (і) всіх законів, які можуть регулювати її діяльність, якщо таке недотримання призводить чи обгрунтовано може вірогідно мати суттєвий негативний ефект та (ii) будь-яких Санкцій; (b) не сприятиме. З кінця 2013 року до цього часу на території України існують загальновідомі обставини непереборної сили, що мають своє вираження: - у військовому конфлікті на сході України; актів військової агресії Російської Федерації відносно України; застосування Радою Європейського Союзу, Сполученими Штатами Америки, урядом України санкцій відносно Російської Федерації, що полягають в обмеженні господарських відносин фізичних та юридичних осіб, зокрема, України, із суб'єктами господарювання, які зареєстровані у Російській Федерації. Рішенням Ради ЄС передбачається заборона на експорт до Російської Федерації устаткування для модернізації енергетичної галузі, нафтової промисловості та електроніки подвійного призначення. Устаткування Відповідача саме за цільовим призначенням використовувалось в РФ для модернізації енергетичної галузі, а основними споживачами продукції були такі компанії, як ВАТ «Федеральна мережева компанія Єдиних енергетичних систем Росії», ВАТ «Концерн Росенергатом», ВАТ «Русгідро», ВАТ «Мосенерго» та інші. 3 моменту введення в дію схвалених Європейським Союзом санкцій проти економіки Російської Федерації у Відповідача вкрай ускладнилось можливості укладання нових договорів з підприємствами РФ. Слід звернути увагу на те, що фактичний випуск силових трансформаторів Відповідача в силу обставин непереборної сили скоротився у 2-3 рази у період 2013-2016 роках в порівнянні з попереднім періодом часу. Зокрема, невтішна статистика фактичного випуску силових трансформаторів та реакторів Відповідача є наступною: > у 2013 році було випущено продукції в обсязі 31 700 МВА; > у 2014 році було випущено продукції в обсязі 12 280 MBA; > У 2015 році було випущено продукції в обсязі 7 100 МВА; > у 2016 році було випущено продукції в обсязі 10 200 MBA. До того ж, у 2014-2015 роках, тобто у період часу значного погіршення фінансово економічної ситуації в Україні та введення секторальних санкцій проти економіки РФ, 64% із загальної сукупності контрактів Відповідача складали поставки до Російської Федерації, що відповідно негативно позначилося на прибутку Відповідача, від якого відповідно також прямо залежала можливість належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором. Таким чином, враховуючи чинне законодавство України, вимоги Ради Європейського союзу, які є обов'язковими до суб'єктів господарювання України з огляду на, підписання Україною Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яку ратифіковано Законом України від 16.09.2014 за №1678-VII, Змінами та Доповненнями №15 від 26.05.2014 до Кредитного договору Відповідач в силу обставин, що від нього не залежать, не може здійснювати як подальші господарські зобов'язання із суб'єктами господарювання РФ так укладати нові договори із такими суб'єктами, тобто утримуватись від постачання країні агресору устаткування для модернізації його енергетичної галузі. Позивач наголошував та акцентував увагу Відповідача на загальновідомих обставинах, що стосуються складної фінансової та політичної ситуації, а також наявність значних і вагомих факторів, що здійснюють вплив на становище діяльність Відповідача, а саме на: зниженні реалізації продукції Відповідача внаслідок зміни інвестиційної політики в країнах СНД; різкому скороченні обсягів експорту продукції Відповідача до Російської Федерації внаслідок переходу Російської Федерації до політики «імпортозаміщення»; погіршенні економічних та політичних взаємовідносин з Російською Федерацією та іншими країнами СНД; зниженні розвитку економіки України загалом та енергетичної галузі зокрема; замороженні більшістю компаній інвестиційних програм. З огляду на зазначене, та враховуючи, що обставини непереборної сили викликані явищами поза контролю Позивача і що від Позивача нерозумно було очікувати прийняття до уваги таких обставин під час укладення Кредитного договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків, Позивач звільняється від відповідальності за неналежне виконання умов Кредитного договору в частині несвоєчасного повернення грошових коштів, що як наслідок визначає право Відповідача на стягнення заборгованості з Позивача за порушення строків повернення кредитних коштів.
Відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечує, зокрема зазначає, що обставини, на які Боржник посилається у Зустрічному позові, вважаючи їх обставинами непереборної сили, не мають надзвичайного характеру та прямо не впливають на неможливість виконання Боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором. Єдиною обставиною, яка призвела до невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, є погіршення його фінансового становища під час здійснення підприємницької діяльності, що відповідно до статтей 617 ЦК України та 218 ГК України, не є підставою для звільнення Боржника від відповідальності за невиконання ним умов Кредитного договору.
В судовому засіданні по суті 28.10.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24.09.2008 між Акціонерним товариством “ІНГ Банк Україна» та Приватним акціонерним товариством “Запоріжтрансформатор» був укладений Договір про надання фінансових послуг №08/037. В подальшому зазначений Договір був викладений в новій редакції від 11.11.2010.
В пункті 2.1. статті 2 Кредитного договору Сторони передбачили, що Заявник погоджується відкрити Боржнику кредитну лінію загальним розміром 30 000 000,00 доларів США.
17.12.2014 Сторони в Договорі (в редакції Змін та Доповнень №17 від 17.12.2014 до Кредитного договору) погодили зменшити розмір кредитної лінії до 29 900 000,00 доларів США.
При цьому, згідно статті 1 «Визначення» Договору про надання фінансових послуг, у визначенні «Лінія» передбачено, що Позивач погодився надавати Відповідачу Фінансові послуги [кредит] в рамках Лінії на умовах, визначених Договором про надання фінансових послуг та Заявкою Відповідача.
Пунктом 6.1 Договору про надання фінансових послуг встановлено, що надання кредиту здійснюється на підставі заявки Позивача.
19 листопада 2015 року Відповідач звернувся до Позивача із заявкою про надання кредиту № 191, відповідно до якої просив надати кредит у розмірі 29 900 000,00 доларів США. При цьому, як видно із зазначеної заявки, Кредит надавався під загальну кредитну ставку у розмірі 9,48% річних і мав бути повернений Відповідачем Позивачеві 18 грудня 2015 року.
На виконання умов Кредитного договору, на підставі Заявки Боржника №191 від 19.11.2016, Заявник надав кредит Боржнику у сумі 29 900 000,00 доларів США.
Факт надання кредиту підтверджується наступними доказами: Заявкою Боржника №191 від 19.11.2015; Меморіальним ордером №27839900 від 19.11.2015; Випискою по особовим рахункам Заявника від 16.08.2018 за період з 11.07.2014 по 10.04.2017.
Факт отримання кредиту не спростовується Боржником.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 “Відсотки, комісії та платежі» Кредитного Договору (в редакції Змін та Доповнень № 3 від 27 січня 2012 року до Кредитного Договору, в редакції Змін та Доповнень № 15 від 26 травня 2014 року та Змін та Доповнень № 22 від 2 грудня 2016 року до Кредитного Договору; копії додаються, додаток № 7), Відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати Позивачу відсотки за користування кредитом відповідно до визначеної відсоткової ставки на дату погашення строкового кредиту.
Відповідно до умов Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 15 від 26 травня 2014 року, яка діяла на момент подання Відповідачем Заявки на отримання Кредиту; копія додається), відсоткова ставка за користування Кредитом становила 9,48 % річних. Крім того, зазначений розмір відсотків за користування Кредитом підтверджується і Заявкою Відповідача на отримання Кредиту від 19 листопада 2015 року. Саме в такому розмірі Відповідач був зобов'язаний сплачувати відсотки за користування Кредитом, одержаним від Позивача, починаючи з 19 листопада 2015 року до 01 грудня 2016 року.
Разом з тим, 02 грудня 2016 року Позивачем і Відповідачем було підписано Зміни та Доповнення № 22 до Договору про надання фінансових послуг, відповідно до яких сторони погодили зменшити розмір відсотків за користування Кредитом до 9% річних. Дана відсоткова ставка підлягала застосуванню з дати набуття чинності Змінами та Доповненнями № 22, тобто з 02 грудня 2016 року.
Відповідно до пункту 12.2 статті 12 «Відсотки, комісії та платежі» Договору про надання фінансових послуг: «Для Кредитів в USD та/або EUR відсотки розраховуються на основі року у 360 днів та фактичної кількості днів користування Кредитом у відповідному Періоді Нарахування Відсотків (включаючи перший день та за виключенням останнього дня)».
Відповідно до підпункту (іі) пункту 4.1 статті 4 «Термін Лінії» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 19 до Договору про надання фінансових послуг від 09 вересня 2015 року) сторонами договору було визначено, що лінія з надання Кредиту діє до 29 квітня 2016 року включно, що є Датою Закінчення Дії Лінії.
Згідно статті 1 «Визначення» Договору про надання фінансових послуг «Дата Закінчення Дії Лінії» означає день, у який лінія закінчує діяти відповідно до статті 4 Договору про надання фінансових послуг, та в який, якщо інше не встановлено договором, несплачена сума має бути повністю сплачена позичальником.
В той же час, пунктом 4.3 статті 4 «Термін Лінії» визначено, що: «Жодна з дат повернення не може мати місця після Дати Закінчення Дії Лінії, якщо інше не погоджено з Банком».
З огляду на невиконання Відповідачем зобов'язань із повернення Кредиту за Договором про надання фінансових послуг, 15 лютого 2017 року Позивач направив Відповідачеві повідомлення про невиконання договору про надання фінансових послуг, зазначивши про настання «Випадку невиконання» в розумінні статті 15 Договору та оголосивши, що вся заборгованість за Договором про надання фінансових послуг є такою, що підлягає терміновому погашенню до 16 лютого 2017 року.
Станом на дату Повідомлення про невиконання загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитом становив:
за основною сумою боргу за Кредитом - 29 900 000,00 доларів США;
відсотки за користування Кредитом - 5 626 664,73 доларів США.
Однак, враховуючи вартість наданого Відповідачем забезпечення за Договором про надання фінансових послуг, Позивач вимагав від Відповідача сплатити на його користь лише 80% від суми, вказаної вище, а саме - 28 421 331,78 доларів США, з яких:
за основною сумою боргу за Кредитом - 23 920 000,00 доларів США;
відсотки за користування Кредитом - 4 501 331,78 доларів США.
Також, Позивач попередив Відповідача, що у випадку несплати Відповідачем Кредиту до 16 лютого 2017 року, він буде змушений реалізувати свої права за Гарантією.
Так, підпунктом (b) пункту 17.1 статті 17 «Забезпечення» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 4 до Договору про надання фінансових послуг від 15 червня 2012 року) сторони передбачили, що зобов'язання Відповідача перед Позивачем за Договором про надання фінансових послуг, окрім іншого, забезпечуються банківською гарантією, випущеною ING BankN.V. (ІНГ Банк Н.В.), Нідерланди.
30 січня 2017 року така гарантія № 2016/25 була надана ING Bank N.V., Нідерланди Позивачеві на забезпечення виконання Відповідачем умов Договору про надання фінансових послуг.
Відповідно до умов Гарантії, Гарант взяв на себе зобов'язання протягом строку дії Гарантії до 31 січня 2018 року включно, оплатити будь-яку заборгованість Відповідача, як основну, так і відсотки за користування Кредитом перед Позивачем, яка виникла на підставі Договору про надання фінансових послуг, і не перевищує розмір 29 900 000,00 доларів США. При цьому, Гарант має сплатити заявлений Позивачем розмір заборгованості протягом 3 робочих днів з дня отримання вимоги у вигляді SWIFT - повідомлення з визначеним Гарантією змістом.
16 лютого 2017 року Відповідач не повернув Кредит Позивачеві, і в Позивача виникло право вимоги за Договором про надання фінансових послуг. З огляду на це, Позивач направив Гаранту вимогу (SWIFT-повідомлення) за Гарантією. Цією вимогою Позивач повідомив Гаранта про невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання фінансових послуг, і попросив частково оплатити заборгованість Відповідача у розмірі 80% від розміру Кредиту та відсотків за користування Кредитом, що складає 28 421 331,78 доларів США, а саме:
за Кредитом - 23 920 000,00 доларів США;
відсотки за користування Кредитом -4 501 331,78 доларів США.
На виконання Гарантії, 21 лютого 2017 року Гарант сплатив на користь Позивача часткову заборгованість Відповідача перед Позивачем за Кредитом у розмірі 80%, що складала 28 421 331,78 доларів США (копія виписку з рахунку Відповідача та копія підтвердження Гарантом сплати за Гарантією разом з перекладом додається).
Станом на дату подання позовної заяви, заборгованість Відповідача за Кредитом та відсотками за Договором про надання фінансових послуг становить 7 184 567,95 доларів США, а саме:
за основною сумою боргу за Кредитом - 5 980 000,00 доларів США;
відсотки за користування Кредитом - 1 204 567,95 доларів США.
08 січня 2020 року на адресу суду надійшов Висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 1912/1913-19 від 04 листопада 2019 року, відповідно до якого судовий експерт дійшов наступних висновків:
По першому питанню: «Розрахунок заборгованості ПАТ «ІНГ Банк Україна» станом на 10.04.2017 відповідає умовам Договору про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 у новій редакції від 11 листопада 2010 року (із змінами та доповненнями) та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором».
По другому питанню: «Документально підтверджується заборгованість за тілом кредиту за Договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 у новій редакції від 11 листопада 2010 року (зі змінами та доповненнями) за заявкою на надання траншу № 191 від 19.11.2015/транш №LD01043373 станом на 10.04.2017 в сумі 5.980.000,00 доларів США».
По третьому питанню: «Документально підтверджується заборгованість за відсотками за Договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 у новій редакції від 11 листопада 2010 року (зі змінами та доповненнями) за заявкою на надання траншу № 191 від 19.11.2015/транш №LD01043373 станом на 10.04.2017 в сумі 1.204.567,95 доларів США».
Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є фінансовими зобов'язаннями. Правовим регулюванням таких правовідносин є норми, які встановлені у §1 Фінанси і банківська діяльність Господарського кодексу України та Главі 71 Цивільного кодексу України.
Підставою виникнення таких правовідносин, відповідно до положень закону є укладення письмового договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями статті 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до приписів статті 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, які визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
За правилами статті 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Судом встановлено, що відповідно до преамбули Договору про надання фінансових послуг, Позивач відкрив Відповідачеві генеральну кредитну лінію, при цьому, відповідно до пункту 2.1 статті 2 «Розмір Лінії» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 17 до Договору про надання фінансових послуг від 17 грудня 2014 року), розмір такої лінії складав 29 900 000,00 доларів США.
Відповідно до підпункту (іі) пункту 4.1 статті 4 «Термін Лінії» Договору про надання фінансових послуг (в редакції Змін та Доповнень № 19 до Договору про надання фінансових послуг від 9 вересня 2015 року) сторонами договору було визначено, що: «Лінія діє до 29 квітня 2016року включно, що є Датою Закінчення Дії Лінії»,
19 листопада 2015 року Позивач надав Відповідачеві Кредит. За умовами Договору про надання фінансових послуг вся заборгованість мала бути погашена на Дату Закінчення Дії Лінії, однак повернення Кредиту так і не відбулось.
Статтею 1 Договору про надання фінансових послуг визначено: «Випадок Невиконання» означає будь-який із випадків, згаданих у пункті 15,1 Статті 15 цього Договору».
Так, відповідно до пункту 15.1 статті 15 «Випадки невиконання» Договору про надання фінансових послуг Випадками невиконання, зокрема, є ситуація, коли: Клієнт не сплачує Банкові будь-яку суму за цим Договором на погоджену дату чи в погоджений час.
Таким чином, невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання фінансових послуг до 29 квітня 2016 року свідчить про настання Випадку невиконання в розумінні пункту 15.1 статті 15 Договору про надання фінансових послуг.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, відповідач допустив порушення умов кредитного договору у частині невиконання грошового зобов'язання з погашення належних платежів по кредиту, що надає банку право вимагати виконання позичальником обов'язку з повернення усіє кредитної суми та сплати відсотків за користування кредитними коштами протягом цього строку.
Станом на дату подання заяви, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить: за основною сумою боргу за Кредитом - 5 980 000,00 доларів США; відсотки за користування Кредитом - 1 204 567,95 доларів США.
Відповідач жодних належних та допустимих доказів щодо виконання позичальником договірних зобов'язань за кредитним договором суду не надав, наявність і розмір заборгованості за кредитом доведені позивачем належними, достатніми та допустимими доказами, вимоги позивача відповідачем не спростовані, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо заперечень ПрАТ “Запоріжтрансформатор», що АТ "ІНГ" не міг нараховувати відсотки за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037 після 29.04.2016, оскільки останнім днем нарахування відсотків на грошові кошти, отримані за договором про надання фінансових послуг від 24.09.2008 № 08/037, є дата, в яку мала бути погашена вся заборгованість: 29.04.2016, суд зазначає наступне:
За змістом частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Водночас за змістом частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України у разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов'язання Велика Палата Верховного Суду вказала на таке.
Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
У постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 зазначено, що у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що основна заборгованість за кредитними договорами підтверджена, проте проценти за користування кредитом нараховані після спливу строку кредитування (після 29.04.2016).
Разом з тим, умовами договору, а саме п. 16.3. Кредитного договору визначено, що для уникнення будь-яких сумнівів, на будь-який Кредит та/або Овердрафт, несплачений у належну дату, нарахування відсотків не припиняється, і відсотки нараховуються за відсотковою ставкою, що застосовувалася до такого Кредиту та/або Овердрафту на дату настання Випадку Невиконання, і сплачуються згідно положень Статті 12 даного Договору.
Свобода договору, яка передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, і свобода підприємницької діяльності, яка полягає у самостійному здійсненні без обмежень будь-якої підприємницької діяльності, не забороненої законом, є ключовими засадами цивільного права та господарського права, закріпленими у статтях 3, 627 ЦК, статтях 6, 43 Господарського кодексу України.
Отже, умовами укладеного договору передбачено право Банку на нарахування відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом та, відповідно, обов'язок позичальника сплатити вказані нарахування.
Щодо підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в іноземній валюті.
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах №373/2054/16-ц, №464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу в іноземній валюті.
Крім того, поруч з викладеним вище, суд зазначає наступне:
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 відкрито провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.
18.10.2019 за №63742 у встановленому законодавством порядку оприлюднено повідомлення про порушення справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор".
До господарського суду Запорізької області в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства надійшла заява з грошовими вимогами до боржника Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" на суму 214 246 577,55 грн.
Підстави виникнення заборгованості боржника - Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" перед Акціонерним товариством "ІНГ Банк Україна" у справі №908/2828/19 є аналогічними підставам, які слугували зверненню Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя з позовом про стягнення 5980000,00 доларів США основного боргу за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 та 1204567,95 доларів США відсотків за користування кредитом.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у цій справі, зокрема, визнано грошові вимоги Акціонерного товариства "ІНГ Банк Україна" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп - 1 черга задоволення, на суму 207 359 762 (двісті сім мільйонів триста п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 76 коп - 4 черга задоволення, на суму 24 667 290 (двадцять чотири мільйона шістсот шістдесят сім тисяч двісті дев'яносто) грн 13 коп - 6 черга задоволення.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2022. у справі №908/2828/19 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" та Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19 задоволено частково. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 23.11.2021 у справі № 908/2828/19 скасовано в частині визнання грошових вимог Акціонерного товариства "Сбербанк". Прийнято в цій частині нове рішення. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства "Сбербанк" до Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на суму 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп - 1 черга задоволення, на суму 1 241 618 850 (один мільярд двісті сорок один мільйон шістсот вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 48 коп - 4 черга задоволення, 204 731 018 (двісті чотири мільйона сімсот тридцять одна тисяча вісімнадцять) грн 32 коп - 6 черга задоволення, на суму 739 002 505 (сімсот тридцять дев'ять мільйонів дві тисячі п'ятсот п'ять) грн 21 коп - вимоги забезпечені заставою майна боржника (підлягають окремому включенню). Решту ухвали залишено без змін.
Частинами 3, 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, оскільки провадження у справі №908/2828/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" - закрито, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду.
Щодо зустрічних позовних вимог суд установив наступне.
Так, ПрАТ “Запоріжтрансформатор» у зустрічному позові просить суд визнати грошові вимоги Банку за Кредитним договором, що виникли з підстав несвоєчасного повернення грошових коштів, недійсними, мотивуючи це звільненням від відповідальності за порушення Кредитного договору, оскільки це порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, а саме: військового конфлікту на сході України; актів військової агресії Російської Федерації відносно України; застосування Радою Європейського Союзу, Сполученими Штатами Америки, урядом України санкцій відносно Російської Федерації, що полягають в обмеженні господарських відносин фізичних та юридичних осіб, зокрема, України, із суб'єктами господарювання, які зареєстровані у Російській Федерації.
За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Як встановлено судом, у даній справі відсутні підстави для звільнення ПрАТ “Запоріжтрансформатор» від відповідальності за порушення умов Кредитного договору в частині неповернення грошових коштів Банку на підставі статей 617 ЦК і 218 ГК, оскільки:
ПрАТ “Запоріжтрансформатор» не довело наявність обставин непереборної сили, які прямо і безпосередньо впливають на неможливість виконати ним зобов'язання за Кредитним договором, оскільки єдиною обставиною, яка призвела до невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, є погіршення його фінансового становища;
обставини, на які посилається ПрАТ “Запоріжтрансформатор», не мають надзвичайного характеру;
ПрАТ “Запоріжтрансформатор» не доводить того, що ним було вжито заходів, спрямованих на поліпшення свого фінансового становища;
Відсутній причинно-наслідковий зв'язок між обставинами, на які посилається ПрАТ “Запоріжтрансформатор», і неможливістю виконання ним обов'язків за Кредитним договором.
Так, по-перше, ПрАТ “Запоріжтрансформатор» на підтвердження наявності обставин непереборної сили та їх впливу на неможливість належного виконання ним умов Кредитного договору не надав ні сертифікату щодо форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), ні будь-яких інших належних доказів.
Друге, жодним нормативно-правовим актом, на які посилається ПрАТ “Запоріжтрансформатор», прямо не передбачено заборони Боржникові виконати свої зобов'язання за Кредитним договором, а, отже, посилання на неможливість виконання зобов'язань за Кредитним договором з огляду на існування певних «санкцій», є безпідставними.
Третє, обставини, на які ПрАТ “Запоріжтрансформатор» посилається у Зустрічному позові, вважаючи їх обставинами непереборної сили, не мають надзвичайного характеру та прямо не впливають на неможливість виконання ним своїх зобов'язань за Кредитним договором. Єдиною обставиною, яка призвела до невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, є погіршення його фінансового становища під час здійснення підприємницької діяльності.
Четверте, відсутній прямий причинно-наслідковий зв'язок між обставинами, на які посилається ПрАТ “Запоріжтрансформатор» як на обставини непереборної сили, та неможливістю повернення Боржником грошових коштів Банку за Кредитним договором.
Так, політико-економічні чинники, на які посилається ПрАТ “Запоріжтрансформатор» як на обставини непереборної сили, прямо не унеможливлювали належне виконання Боржником своїх зобов'язань перед Банком за Кредитним договором, оскільки, ПрАТ “Запоріжтрансформатор», міг вчинити ряд дій, які за даних обставин дозволили б йому належно виконати умови Кредитного договору.
Зазначений висновок прямо узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у здібних правовідносинах, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14: «Отже, окупація території АР Крим Російською Федерацією та пов'язана із цим неможливість позивачеві здійснювати господарську діяльність не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за кредитним договором, не перебувають у причинному зв'язку із неповерненням грошей за кредитним договором. а позивач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та неможливості запобігти збиткам позивача».
П'яте, позовна вимога ПрАТ “Запоріжтрансформатор» про визнання грошової вимоги Банку недійсною, яка виникла на підставі Кредитного договору і в силу положень чинного законодавства, є безпідставною та необгрунтованою, оскільки жодною нормою законодавства не передбачено можливості і підстав для визнання грошових вимог недійсними.
Враховуючи наведене, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», м. Київ про визнання грошової вимоги за договором про надання фінансових послуг № 08/037 від 24.09.2008 (із змінами та доповненнями), що виникли з підстав несвоєчасного повернення грошових коштів, недійсною.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Приватне акціонерне товариство “Запоріжтрансформатор».
Керуючись ст. ст. 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України суд
Первісний позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Запоріжтрансформатор», (69600, м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 00213428) на користь Публічного акціонерного товариства “ІНГ Банк Україна», (юридична адреса: 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 31684818) 5 980 000,00 доларів США (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят тисяч доларів США 00 центів) - суму основного боргу за кредитом, 1 204 567,95 доларів США (один мільйон двісті чотири тисячі п'ятсот шістдесят сім доларів США 95 центів) - відсотків за користування кредитом та 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч грн. 00 коп.) судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.М. Сушко