Справа № 757/44139/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7430/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганськ, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого на посаді заступника керівника 2 підрозділу 2 головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави.
Визначено заставу у розмірі 990 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 997 720 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
p/p UA128201720355259002001012089;
МФО (код банку) 820172;
Банк: ДКСУ, м.Київ; ЄДРПОУ банку: 26268059.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, але не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріусом ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.
Строк обов?язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено до 07.11.2025 року включно.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі невнесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, або коли не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні вказаного клопотання.
На обґрунтування апеляційної скарги, захисник посилається на те, що вважає оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо законності, обгрунтованості та вмотивованості, та вважає її такою, що підлягає скасуванню.
17.10.2025 року на адресу Київського апеляційного суду від адвоката ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких вона вказує на те, що висновок слідчого судді на даній стадії кримінального провадження щодо належності та допустимості доказів та обгрунтованості підозри є необгрунтованим.
Захисник посилається на те, що у повідомленні про підозру та в клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначено, що ОСОБА_7 відповідно до положень ст. 366-2 КК України є суб'єктом декларування та мав зобов'язання відобразити повні і достовірні відомості в декларації.
Захисник вважає за необхідне зазначити, що згідно щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, поданої ОСОБА_7 28.03.2024 року, будь які відомості в розділі 3 про об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , не містяться.
Спірний об'єкт нерухомості, про зазначення недостовірних відомостей щодо якого в щорічній декларації ОСОБА_7 стверджує орган досудового слідства, належить ОСОБА_17 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав, реєстрація права власності 05.12.2023 приватним нотаріусом ОСОБА_14 , Ужгородський міський нотаріальний округ, Закарпатська область.
Право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_17 на підставі документів, поданих для державної реєстрації, а саме: технічний паспорт, довідка про сплату членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, документ, що підтверджує присвоєння закінченому будівництвом об'єкту адреси, витяг з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ.
Отже, з моменту реєстрації 05.12.2023, саме у ОСОБА_17 виникло право власності на вказану квартиру.
Користування родиною ОСОБА_7 вказаним об'єктом нерухомості відбувається на підставі договору оренди від 09.12.2023, укладеного між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
З наявної в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування інформації, слідує, що ОСОБА_7 задекларував орендовану квартиру за адресою: АДРЕСА_2 в щорічній декларації за 2024 рік.
Водночас відомості в щорічній декларації ОСОБА_7 відповідають дійсним відомостям, які містяться в правовстановлюючих документах, і такі надають можливість повної ідентифікації об'єкта нерухомості.
Захисник у скарзі зазначає, що для того, щоб дії ОСОБА_7 підпадали під ознаки ч.1 ст. 366-2 КК України, він мав усвідомлювати, що не зазначаючи достовірні відомості щодо особи, якій належить об'єкт нерухомого майна і права на нього, станом на 31.12.2023, який перебував у нього в оренді станом на 31.12.2023, він вчиняє суспільно небезпечне діяння, яким порушується визначений порядок декларування; передбачати, що невнесення достовірних відомостей про об'єкт нерухомості порушить визначений порядок декларування; бажати порушити визначений порядок декларування об'єкту нерухомості шляхом внесення недостовірних відомостей щодо особи, якій належить об'єкт нерухомого майна і права на нього, станом на 31.12.2023 до декларації.
Крім того, слідчий суддя залишив поза увагою ту обставину, що про відсутність прямого умислу на внесення завідомо недостовірних відомостей та несумлінне ставлення до заповнення декларації свідчить роздруківка щорічної декларації за 2024 рік, заповненої ОСОБА_7 , де зазначено відомості щодо вказаного об'єкта нерухомості.
ОСОБА_7 зазначив в розділі 3 декларації за 2024 рік відомості про вид об'єкта нерухомості, дату набуття права власності, загальну площу, реєстраційний номер, його місцезнаходження, розкрито інформацію щодо особи, якій належить об'єкт і права на нього, а саме ОСОБА_17 , оренда - ОСОБА_7 , дружина ОСОБА_18 , діти ОСОБА_19 та ОСОБА_20 . В графі вартість на дату набуття права власності, або за останньою грошовою оцінкою вказано «не відомо», що не суперечить Порядку та роз'ясненням НАЗК щодо заповнення цього розділу.
Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 не збирався приховувати факт користування об'єктом нерухомості та спростовують твердження сторони обвинувачення про наявність умислу на декларування завідомо недостовірної інформації.
На цьому акцентувала увагу слідчого судді сторона захисту, однак як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали, наведені фактичні дані були залишені поза увагою слідчого судді, і ці ключові доводи сторони захисту не знайшли своєї оцінки при постановленні судового рішення.
Версія органу досудового слідства щодо придбання спірної квартири ОСОБА_7 та його дружиною ОСОБА_18 05.12.2023 за власні кошти в сумі 98 500 дол. США, є лише припущенням, котре суперечить даним, відображеним у договорі відступлення права вимоги (цесія) від 30.11.2023.
Отже, слідчий суддя в ухвалі про застосування запобіжного заходу при оцінці обгрунтованості підозри не звернув уваги на те, що підозра є необґрунтованою, упередженою і необ'єктивною, оскільки не грунтується на наданих до матеріалів клопотання доказів.
Апелянт вказує на те, що клопотання не містить належного обгрунтування та доведення цитованих ризиків. Як слідчим і прокурором, так і слідчим суддею висловлені лише припущення, щодо ризиків, котрі протирічать фактичним обставинам у житті ОСОБА_7 , виходячи з наступного:
Зазначаючи у своєму клопотанні про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду, орган досудового розслідування посилається на те, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , станом на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
Мати ОСОБА_21 - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , має паспорт громадянки рф від 30.10.2023 № НОМЕР_1 , закордонний паспорт громадянки рф від 17.04.2024 НОМЕР_2.
Таким чином, на думку сторони обвинувачення існує ризик того, що ОСОБА_7 на час досудового розслідування та судового розгляду може вчинити спроби переховуватися від слідства та суду.
Сторона захисту акцентувала увагу слідчого судді на тій обставині, що ОСОБА_7 у період часу з жовтня 2015 року займав посади детектива Національного бюро Другого відділу детективів Підрозділу детективів (державного службовця); детектива Другого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів (державний службовець); детектива Національного бюро четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів (державного службовця); старшого детектива Національного бюро четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів (державного службовця); старшого детектива Національного бюро четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, та на теперішній час ОСОБА_23 займає посаду заступника керівника 2 підрозділу 2 головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.
Ураховуючи умови, викликані військовими діями російської федерації проти України, які тривають з лютого 2022 року, припущення щодо того, що ОСОБА_7 може вдатися до дій в разі застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, з огляду на проживання його матері в м. Луганськ, є абсурдними, адже такі дії вочевидь матимуть наслідком загрозу життю та здоров'ю як ОСОБА_7 , так і його матері, ураховуючи специфіку його діяльності.
Про вказане також свідчить відсутність у клопотанні будь-яких відомостей про вчинення підозрюваним підготовчих дій для можливої втечі за кордон (спроби реалізації майна тощо), оскільки відомостей протилежного прокурором не надано.
Крім цього, при визначенні наявності вказаного ризику слід взяти до уваги гарантії способу життя ОСОБА_7 , а саме наявність у останнього зареєстрованого місця проживання, сім'ї, малолітніх дітей та стабільне місце роботи.
В даному випадку, матеріали клопотання не містять доказів, що підозрюваний умисно вчинив дії з метою переховування від органів досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Матеріали клопотання не містять доказів, що підозрюваний не з'являвся до органу досудового розслідування, або вчиняв інші дії з метою ухилення.
Отже, посилання сторони обвинувачення на формальні обставини (місце реєстрації матері, її громадянство рф, сам факт воєнних дій) не підкріплені жодними конкретними доказами, які б свідчили про намір чи підготовку ОСОБА_7 до втечі. Навпаки, його службове становище, родинні та соціальні зв'язки, відсутність закордонних активів, а також повна публічність діяльність, свідчать про протилежне.
Висновки слідчого судді про існування цього ризику грунтуються на абстрактних припущеннях, що суперечить вимогам ст. 177, 178 КПК України та стандартам ЄСПЛ.
Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_7 , маючи можливість вільного пересування та контактів, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано як на свідків - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріуса ОСОБА_14 , ріелторів: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , так і на інших фігурантів кримінального провадження, які надавали допомогу під час пошуку та реєстрації об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2844504921100 - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема визначати з ними спільний план свідчень у провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві дані щодо власних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання, а так само впливати на свідків з вказаною метою.
Окрім того, обвинувачення вважає, що існує ризик того, що ОСОБА_7 вчинить спробу незаконно впливати на експертів та спеціаліста, які проводили дослідження у вказаному кримінальному провадженні.
Однак, у цьому аспекті необхідно зазначити, що у рішенні у справі «Лабіта проти Італії» (2000 року) ЄСПЛ зазначає, що небезпека чинення тиску на свідків та ризик фальсифікації доказів могли виступати юридичними підставами обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проте правоохоронні органи не вказали жодного факту, який міг би довести, що зазначені підстави справді існували.
Зокрема доказами на обгрунтування ризику може бути незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально.
В цій справі такі докази та дані відсутні і стороною обвинувачення не доведені.
При цьому, вказані свідки вже допитані стороною обвинувачення, зокрема ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 двічі. Стаття 66 КПК не надає права свідку ініціювати повторний допит чи подавати клопотання про відмову від раніше наданих показань.
Реєстраційні дії щодо спірної квартири приватним нотаріусом ОСОБА_14 вчинені, правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості, в тому числі і технічна документація, акт приймання-передачі квартири, договір відступлення права вимоги (цесії) № 30/11/23 від 30.11.2023 наявні в матеріалах кримінального провадження.
Експерти та спеціалісти, які проводили дослідження у вказаному кримінальному провадженні, вже надали документальне підтвердження результатів проведених досліджень та експертиз, які наявні в кримінальному провадженні.
Висновки експертів та спеціалістів спростовуються, у відповідності до КПК, лише у спосіб призначення повторних або ж додаткових досліджень, при наявності у них протирічь.
Захисник у скарзі також зазначає, що слідчий суддя застосував до ОСОБА_7 міри запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 990 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 997 720 грн.
Разом з тим, згідно зі ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , а саме ч. 1 ст. 366-2 КК України, відноситься до категорії нетяжких, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді штрафу від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За цих умов, розмір застави мав би бути визначений, за умови наявності обставин визначених п. 1-2 ч. 1 ст. 194 КПК, у розмірі, вказаному в п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК (від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Виключні випадки (коли застава може бути призначена у розмірі, який перевищує розмір п. 2-3 ч. 5 ст. 182 КПК), котрі передбачені абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК не стосуються цього кримінального провадження, адже вони можуть бути застосовними лише щодо особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Тим самим, слідчим суддею порушено порядок встановлений у ч. 5 ст. 182 КПК України.
Тобто, запобіжний захід у вигляді застави має відповідати принципу пропорційності і не може ставати надмірним фізичним тягарем.
При визначені розміру застави вагомим є індивідуальний підхід з урахуванням таких факторів: фінансового стану підозрюваного, суті та тяжкості інкримінованого правопорушення, можливості застави виконувати роль гарантії належної явки на судові засідання та неухильного дотримання процесуальних обов'язків, відсутності надмірного обмеження свободи, яке може виникнути через непропорційний розмір застави.
Водночас вказана сума є явно неспівмірною із загальною сумою доходів, отриманих та задекларованих ОСОБА_25 у щорічній декларації. Також непомірність розміру застави підтверджується тим, що на утриманні підозрюваного є двоє малолітніх дітей та безробітна дружина. Тобто ОСОБА_7 є єдиним годувальником своєї родини.
Із довідки Управління бухгалтерського обліку та звітності НАБУ від 09.09.2025, виданої ОСОБА_7 , слідує, що нарахована заробітна плата останнього за 2024 рік становить 1 569 371,34 грн, а за період 01.01.2025 до 31.08.2025 включно - 1 312 015,60 грн.
Наведене в сукупності свідчить, що матеріальний стан підозрюваного не відповідає обставинам цього кримінального провадження, а розмір застави, визначений слідчим суддею, є непідйомною сумою, що робить для підозрюваного запобіжний захід у вигляді застави неспіврозмірним матеріальному становищу.
Визначений слідчим суддею розмір застави не відповідає ані категорії кримінального правопорушення, ані фактичному майновому становищу підозрюваного. Сума застави 2 997 720 грн. є для ОСОБА_7 явно непомірною, з огляду на рівень його офіційних доходів, відсутність накопичень, наявність на утриманні безробітної дружини та двох дітей. Такий розмір застави суперечить вимогам ст. 182 КПК України та принципу пропорційності, закріпленому в практиці ЄСПЛ.
Сторона захисту зазначає, що з ч. 5 ст. 194 КПК України слідує, що слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Відповідно ч. 5 ст. 194 КПК містить у собі, як зобов'язання (речення 1 абз. 1 ч. 5 ст. 194 КПК), так і обов'язки (п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК).
Тобто, зобов'язання прибувати за кожною вимогою уповноваженого органу є складовою запобіжного заходу, не пов'язаного з тримання під вартою, але це зобов'язання не відноситься до переліку обов'язків, вказаних у п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК.
Більш того, таке зобов'язання (прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади) не є тотожним обов'язку за п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК - прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю.
Слідчий суддя в ухвалі застосував це «зобов'язання» саме як «обов'язок» та вказав: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик у строк до 07.11.2025.
Випливаючи з цих умов, йдеться про порушення слідчим суддею ст. 2 КПК (особа піддана необгрунтованому процесуальному примусу із застосуванням неналежної правової процедури).
Тим паче, що ОСОБА_23 є працівником НАБУ, яке відповідно до Закону України «Про національне антикорупційне бюро», зокрема, здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів; здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом.
Тож покладання на підозрюваного вказаних у п. 1 цих доповнень обов'язків матиме наслідком перешкоджання ОСОБА_26 здійснювати свої функціональні обов'язки.
Водночас в оскаржуваному судовому рішенні не обгрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.
Тобто наявна ситуація, коли слідчий суддя не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи та доводів учасників, обмежився лише формальними висновками про доведеність обгрунтованості підозри без зазначення правового аргументування висновків суду з посиланням на конкретні докази, прийняті судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги з доповненнями та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, міжвідомчою слідчою групою, до якої входять Головне слідче управління Державного бюро розслідувань та слідче управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000774, яке внесене до ЄРДР 02.07.2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 358 КК України.
10.09.2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
11.09.2025 року (клопотання датоване 10.09.2025) старший слідчий в ОВС 1 відділу управління ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 звернулась до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 1446 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, яка становить 4 379 700,00 грн., з покладенням на нього наступних обов'язків:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора, або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріусом ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України, в'їзд в Україну.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що міжвідомчою слідчою групою, до якої входять Головне слідче управління Державного бюро розслідувань та слідче управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025101110000774, яке внесене до ЄРДР 02.07.2025 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 358 КК України.
Відповідно до пп. «е» п. 1 ст. 9 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є: особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
Згідно з частиною першою ст. 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в» - «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національного агентства) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
В пункті 2 частини першої статті 46 Закону визначено, що у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
Наказом Національного агентства від 23.07.2021 № 449/21 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 987/36609, затверджено Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Порядок), та Форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до Форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на початку заповнення декларації суб'єкт декларування ознайомлюється з Правилами заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Після ознайомлення проставляється відповідна відмітка, без якої подальша робота з документом не можлива.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у персональному електронному кабінеті.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІ Порядку суб'єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки.
У пункті 4 розділу ІІ Порядку визначено, що після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб'єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації.
Перед підписанням декларації суб'єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.
Також, у пункті 5 розділу II Порядку визначено, що суб'єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону упродовж 30 днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію.
Згідно з абзацом 3 частини четвертої статті 45 Закону у разі самостійного виявлення суб'єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб'єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом із поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб'єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.
Так, у період часу з жовтня 2015 року ОСОБА_23 займав посади детектива Національного бюро Другого відділу детективів Підрозділу детективів (державного службовця); детектива Другого підрозділу (відділу) детективів Головного підрозділу детективів (державний службовець); детектива Національного бюро четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів (державного службовця); старшого детектива Національного бюро четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів (державного службовця); старшого детектива Національного бюро четвертого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів, та на теперішній час ОСОБА_7 займає посаду заступника керівника 2 підрозділу 2 головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.
А відтак, ОСОБА_7 було достовірно відомо про передбачений законодавством обов'язок його як суб'єкта декларування щорічно до 01 квітня подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік та вказати ній достовірну інформацію.
Таким чином, ОСОБА_7 відповідно до положень ч. 1 ст. 366-2 КК України є суб'єктом декларування та мав зобов'язання відобразити повні і достовірні відомості в Декларації.
Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, посягаючи на встановлений законодавством порядок функціонування системи запобігання корупції в Україні, з особистих мотивів, будучи суб'єктом декларування, в порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону вирішив зазначити завідомо неправдиву інформацію у Декларації, не повідомляючи інформацію про належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна в розділі 3 декларації «Об'єкти нерухомості».
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи кримінально-протиправну мету щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачаючи при цьому суспільно-небезпечні наслідки таких дій, та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 , будучи суб'єктом декларування, 28 березня 2024 року, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, нехтуючи встановленим законодавством порядком функціонування системи запобігання корупції в Україні, з використанням наданого йому носія інформації з електронним цифровим підписом, за допомогою мережі Інтернет та програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, заповнив та подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка охоплює попередній 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа - cf59ce9d-9d32-4dc6-8fa1-fe54cc060a6e).
У вказаній декларації ОСОБА_7 , розуміючи сутність пред'явлених до нього Законом вимог щодо фінансового контролю, достовірно знаючи, що він зобов'язаний відображати повну та достовірну інформацію в усіх розділах декларації, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік.
Так, згідно з поданою Декларацією суб'єкт декларування ОСОБА_7 в порушення вимог пп. 2 ч. 1 ст. 46 Закону умисно вніс у розділ 3 «Об'єкти нерухомості» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік завідомо недостовірні відомості щодо особи, якій належить об'єкт нерухомого майна і права на нього, станом на 31.12.2023, який фактично належний йому та членам його родини, а саме: - об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2844504921100 - квартиру, загальною площею 59,50 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що використовується його близькими родичами, а саме: жінкою та двома дітьми, для постійного проживання на праві оренди.
Разом із тим, досудовим розслідуванням встановлено, що вказані відомості є неправдивими, оскільки вказана квартира фактично належить ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_18 , які придбали її 05.12.2023 за власні кошти в сумі 98500 дол. США, що згідно з курсом Національного банку України на момент набуття складало 3 599 022,55 гривень.
При цьому, з метою приховування факту набуття права власності на нерухоме майно від фінансового контролю, стороною у правочині виступила ОСОБА_17 , яка є родичкою подруги ОСОБА_18 .
В подальшому, вказана квартира використовувалась для постійного проживання ОСОБА_18 та двох неповнолітніх дітей подружжя.
Відповідно до звіту про оцінку, оціночна вартість вказаної квартири станом на 28.03.2024 року становить 4 379 700,00 гривні.
Всього суб'єкт декларування ОСОБА_7 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» Декларації зазначив недостовірні відомості про вартість майна, які відрізняються від достовірних на загальну суму 4 379 700,00 гривень.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб, який діяв станом на 28.03.2024, тобто на дату подання декларації, становив 3028,00 гривень.
З викладеного, суб'єкт декларування ОСОБА_7 вніс недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 4 379 700,00 грн., що становить 1446 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
Таким чином, своїми діями, які виразились в умисному внесенні суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що 1) підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; а тому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України існує ризик того, що ОСОБА_7 на час досудового розслідування в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, може переховуватися від органів досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Так, ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , станом на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , має паспорт громадянки рф від 30.10.2023 № НОМЕР_1 , закордонний паспорт громадянки рф від 17.04.2024 НОМЕР_3.
Таким чином, існує ризик того, що ОСОБА_7 на час досудового розслідування та судового розгляду може вчинити спроби переховуватися від слідства та суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи специфіку скоєння інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а також обставини кримінального провадження, які стали йому відомі в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, існує ризик того, що ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків.
Так, ОСОБА_7 , маючи можливість вільного пересування та контактів, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано як на свідків - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріуса ОСОБА_14 , ріелторів: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , так і на інших фігурантів кримінального провадження, які надавали допомогу під час пошуку та реєстрації об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2844504921100 - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема визначати з ними спільний план свідчень у провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві дані щодо власних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання, а так само впливати на свідків з вказаною метою.
Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_7 вчинить спробу незаконно впливати на експертів та спеціаліста, які проводили дослідження у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, викладені обставини свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинить спроби незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв?язку з тим, що на даний час проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій та не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, з врахуванням поведінки підозрюваного, у разі не обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, ОСОБА_23 може неналежним чином виконувати обов'язки підозрюваного, чим перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином.
Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що згідно з матеріалами вказаного кримінального провадження відносно ОСОБА_7 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Враховуючи вказані вище обставини, існує наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують, що відносно ОСОБА_7 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді застави з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
З урахуванням викладеного менш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, визначеним п.п. 1, 3 та 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він не забезпечить запобігання вищевказаним ризикам, що підтверджують такі обставини: тяжкість вчиненого підозрюваним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким, тяжкість покарання, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину - карається штрафом від чотирьох тисяч до шести тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також можливість без будь-яких обмежень пересуватися на території України.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію вищевикладених ризиків є запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи майновий стан підозрюваного, високу заробітну плату останнього, та з урахуванням, що розмір застави має гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий просив визначити заставу у розмірі 1446 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, що становить 4 379 700,00 грн.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді застави відносно ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави.
Визначено заставу у розмірі 990 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 997 720 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
p/p UA128201720355259002001012089;
МФО (код банку) 820172;
Банк: ДКСУ, м.Київ; ЄДРПОУ банку: 26268059.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, але не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріусом ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначено до 07.11.2025 року включно.
Роз'яснено підозрюваному, що у разі невнесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, або коли не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленого законом для використання коштів судового збору.
З такими висновками колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді застави, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованого йому злочину, дані про особу підозрюваного та його процесуальну поведінку у кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України існує ризик того, що ОСОБА_7 на час досудового розслідування в разі не обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави, розмір якої повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, може переховуватися від органів досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Так, ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , станом на теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_5 , має паспорт громадянки рф від 30.10.2023 № НОМЕР_1 , закордонний паспорт громадянки рф від 17.04.2024 НОМЕР_3.
Таким чином, існує ризик того, що ОСОБА_7 на час досудового розслідування та судового розгляду може вчинити спроби переховуватися від слідства та суду.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи специфіку скоєння інкримінованого ОСОБА_7 злочину, а також обставини кримінального провадження, які стали йому відомі в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні, існує ризик того, що ОСОБА_7 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконно впливати на свідків.
Так, ОСОБА_7 , маючи можливість вільного пересування та контактів, спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано як на свідків - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріуса ОСОБА_14 , ріелторів: ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , так і на інших фігурантів кримінального провадження, які надавали допомогу під час пошуку та реєстрації об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 2844504921100 - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема визначати з ними спільний план свідчень у провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві дані щодо власних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання, а так само впливати на свідків з вказаною метою.
Крім того, існує ризик того, що ОСОБА_7 вчинить спробу незаконно впливати на експертів та спеціаліста, які проводили дослідження у вказаному кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді застави, із покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя належним чином не врахував вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України, та не обґрунтував необхідність визначення застави саме у розмірі 990 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 997 720 гривень.
Згідно п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину визначається у межах від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя в своїй ухвалі не надав ретельну оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення розміру застави, не врахував вимоги ч. 5 ст. 182 КПК України та дійшов помилкового висновку про визначення застави у розмірі, що перевищує визначений законом за вчинення нетяжкого кримінального правопорушення розмір застави (від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
При вирішення питання про розмір застави, яка підлягає визначенню у даному кримінальному провадженні, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Так, якзазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, підозрюваний ОСОБА_7 , раніше не судимий, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , працює на посаді заступника керівника 2 підрозділу 2 Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України.
Враховуючи вказані обставини, а також майновий стан підозрюваного, колегія суддів приходить до висновку, що визначена слідчим суддею застава у межах 990 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 997 720 гривень, є такою, що не співвідноситься з даними про особу підозрюваного ОСОБА_7 , та не узгоджується вимогами ч. 5 ст. 182 КПК України, у зв'язку із чим підлягає зміні.
За таких обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Постановляючи нову ухвалу, колегія суддів враховує конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, вищенаведені дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, та приходить до висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків здатна застава у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 гривень у національній грошовій одиниці.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками, особою підозрюваного, та зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного, та підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого, колегія суддів не вбачає.
Як убачається з вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
Вирішуючи питання про покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи клопотання слідчого про необхідність покладення на підозрюваного обов'язків: прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріусом ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та відсутності прямого умислу на вчинення злочину, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, не є тими обставинами, які підлягають перевірці під час вирішення питання по застосування запобіжного заходу, а потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Посилання захисника на недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та ризику незаконного впливу на свідків, експертів, спеціалістів та інших учасників провадження, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_7 не зможе виконувати обов'язки у зв?язку із займаною посадою, а покладення на нього обов'язку, передбачених п.1 ч. 5 ст. 194 КПК України, перешкоджатиме підозрюваному виконувати його посадові обов'язки, колегією суддів до уваги не беруться, зважаючи на те, що на підтвердження цих доводів захисником до скарги не долучено належних та допустимих доказів.
Інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування ухвали слідчого судді та відмови у задоволенні клопотання слідчого.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_27 запобіжного заходу у виді застави у розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 гривень в національній грошовій одиниці, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.11.2025 року.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 182, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року - скасувати.
Постановити у справі нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділу слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором у кримінальному проваджені - прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у виді застави щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 (сорок п'ять тисяч чотириста двадцять) гривень в національній грошовій одиниці.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , нотаріусом ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 07 листопада 2025 року включно.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4