Справа № 759/24035/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8298/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 листопада 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №1202510000000502 від 18.06.2025 року - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця м. Березань Київської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 189, ч.2 ст. 146 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11.12.2025, взявши останнього під варту в залі судового засідання.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО- 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначено термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, в межах строку досудового розслідування, а саме: з дня внесення застави до 12.12.2025.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року тапостановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого і застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що вказана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, винесена без урахування істотних обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, без належної оцінки існуючих у провадженні ризиків і є такою, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Прокурор зазначає, що за результатами розгляду клопотання слідчий суддя дійшов висновку про обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, одночасно визначивши розмір застави.
Так, суд обираючи щодо підозрюваного найсуворіший запобіжний захід, фактично погоджується з доводами органу досудового розслідування щодо наявності обґрунтованої підозри та ризиків, які покладені в основу клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також з тим фактом, що заявлені органом досудового розслідування ризики існують.
Натомість, визначаючи заставу, яка зможе запобігти вищенаведеним ризикам, слідчий суддя, усупереч вимогам КПК України, жодним чином не мотивує своє рішення щодо розміру застави, не посилається на докази, на підставі яких дійшов до висновку про можливість застосування застави, що застава, яка є мінімальним розміром, який застосовується до підозрюваних у вчиненні особливо тяжких злочинів зможе запобігти настільки суттєвим ризикам, наявність яких сам слідчий суддя і констатує.
Прокурор вважає, що висновки слідчого судді щодо можливості застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у виді застави є хибними та ґрунтуються на помилковій оцінці зібраних у кримінальному провадженні та доданих до матеріалів клопотання доказів щодо фактичних обставин скоєння підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень, доказів, які характеризують його особу, а також поверхневій оцінці ризиків, зазначених у клопотанні, та ступеню ймовірності їх настання.
Також, на думку прокурора, судом необґрунтовано залишено поза увагою доводи сторони обвинувачення про незастосування застави, враховуючи ті злочини, за якими повідомлено про підозру - ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України (вчинення злочинів із застосуванням фізичної сили та погрозою застосування насильства щодо потерпілого).
Таким чином, суд фактично нівелює прийняте рішення щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що в свою чергу, в разі настання ризиків, визначених ст. 177 КПК України може унеможливити виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Водночас, слідчим суддею не достатньо враховано тяжкість вчиненого злочину, особу підозрюваного, а також наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_7 в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Крім того, на підтвердження існування заявлених ризиків також вказує характер вчиненого кримінального правопорушення, а саме вимагання грошових коштів в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з погрозою застосування насильства.
Прокурор стверджує, що обставини кримінальних правопорушень, у яких підозрюється ОСОБА_7 , свідчать про відсутність у підозрюваного будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що він розуміючи невідворотність реального покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, враховуючи суспільний резонанс навколо вказаних злочинів, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності, в тому числі протиправним шляхом.
Апелянт наголошує, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, покарання за вчинення яких передбачене у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Також вказує, що слідчим суддею не враховано, що у ОСОБА_7 відсутнє підтвердження достатніх стримуючих факторів, які б переважали встановлений високий ступінь ризику ухилення від органів досудового розслідування та суду, вчинення нових злочинів чи продовження кримінальних правопорушень, у яких підозрюється, незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у кримінальному провадженні, відсутні підстави вважати, що застосування запобіжного заходу у вигляді застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку вказаної особи.
Слідчим суддею не враховано, що в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим, визначений альтернативний запобіжний захід - застава - жодним чином не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, так як він не буде належним чином обмежений у спілкуванні з свідками, іншими підозрюваними, з метою узгодження показань, висунення хибних версій скоєних злочинів, узгодження порушень процесуальної поведінки з метою перешкоджанню досудовому розслідуванню та подальшому судовому розгляду, доступі до речей і документів, які мають значення для досудового розслідування. Крім того, характеризуючі дані підозрюваного дають обґрунтовані підстави побоюватись за життя та здоров'я свідків у кримінальному провадженні, що вказує на необхідність максимальної ізоляції підозрюваного від суспільства.
Таким чином, на переконання прокурора, поверхнева оцінка слідчим суддею доказів, наданих органом досудового розслідування, неврахування істотних обставин, що мають значення для вирішення клопотання призвели до ухвалення необґрунтованого судового рішення, яке підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із матеріалів судового провадження, відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025110000000502 від 18.06.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 05.03.2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 21 год. 30 хв., під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час, маючи на меті незаконне збагачення, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виник злочинний умисел на вимагання грошових коштів в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів у потерпілого ОСОБА_13 .
Так, 05.04.2025 року орієнтовно о 21 год. 30 хв., ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , знаходячись в невстановленому транспортному засобі червоного кольору біля розважального закладу, розташованого в м. Березань Київської області, більш точне місцерозташування не встановлено, побачивши ОСОБА_13 , який підійшов до автомобіля, та, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на вимагання грошових коштів, вийшли з транспортного засобу, після чого ОСОБА_11 наніс декілька ударів по тулубу ОСОБА_13 , одразу після чого ОСОБА_7 та ОСОБА_10 штовхнули його на землю, стоячи біля лежачого на землі потерпілого та не даючи йому встати, почали висловлювати вимогу щодо надання їм грошових коштів без зазначення конкретної суми за нібито існуючий конфлікт. На відповідь потерпілого щодо відсутності на даний момент у нього грошових коштів вони повідомили, що знайдуть його наступного дня.
06.04.2025 року, орієнтовно о 8 год. ранку, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , прибули на невстановленому транспортному засобі сірого кольору, марки «Фольцваген» за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Шевченків Шлях, буд. 132, де на той час перебував потерпілий ОСОБА_13 , покликали останнього до себе та почали вимагати грошові кошти в сумі 15 000 грн за нібито виниклий конфлікт, який мав місце 05.04.2025 року, при цьому погрожували, що у разі ненадання їм грошових коштів його будинок, де він проживає зі своєю матір'ю, можуть спалити, при цьому погрожували застосуванням фізичної сили. У зв'язку із тим, що ОСОБА_13 сприйняв погрозу реально, побоювався за своє здоров'я, та знищення майна, повідомив, що віддасть грошові кошти 8-9 квітня 2025 року.
08.04.2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_10 , на виконання єдиного злочинного умислу, бажаючи завершення реалізації злочинного умислу, спрямованого на вимагання грошових коштів, зателефонував з мобільного номеру телефону НОМЕР_1 на мобільний телефон потерпілому ОСОБА_13 та запитав, коли останній віддасть їм грошові кошти, які винен за обставини, які відбулися 05.04.2025 року, на що потерпілий повідомив, що не отримав ще заробітну плату.
Після чого, 08.04.2025 року у вечірній час, більш точний час досудовим розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , з метою реалізації єдиного злочинного умислу, спрямованого на вимагання грошових коштів, на невстановленому транспортному засобі сірого кольору, марки «Фольцваген», прибули до місця проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , покликали останнього та наказали присісти в зазначений автомобіль, де повідомили, що сума неіснуючого боргу складає вже 20 000 гривень, у зв'язку із затриманням її віддачі.
09.04.2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, ОСОБА_10 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , бажаючи завершення реалізації злочинного умислу, спрямованого на вимагання грошових коштів, надіслав смс-повідомлення з невстановленого номеру мобільного телефону потерпілому з номером банківської картки: НОМЕР_2 , який належить останньому.
У подальшому, 09.04.2025 року о 15 год. 27 хв., ОСОБА_13 надіслав на зазначену банківську карту грошові кошти у сумі 20 000 гривень, під острахом можливої реалізації погроз, які йому озвучували раніше.
Окрім того, 20.04.2025 року у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час, маючи на меті незаконне збагачення, у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виник злочинний умисел на вимагання грошових коштів в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів у потерпілого ОСОБА_13 .
Так, 20.04.2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на вимагання грошових коштів, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, на невстановленому транспортному засобі темно зеленого кольору, марки «БМВ», приїхали на пляж біля озера в м. Березань Київської області, де на той час перебував ОСОБА_13 , вийшли з транспортного засобу, підійшли до останнього, нанесли удар по потилиці потерпілому, після чого заштовхнули його у зазначений транспортний засіб та поїхали у невідомому напрямку.
У подальшому, через деякий час (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не представилось можливим), реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , за попередньою домовленістю з ОСОБА_14 , привезли ОСОБА_13 до останнього, а саме на територію покинутої будівлі у м. Яготин Київської області, адресу якої досудовим розслідуванням встановити не представилось можливим, де ОСОБА_14 почав залякувати ОСОБА_13 , погрожуючи фізичною розправою, наніс йому декілька ударів, більше двох, в область грудної клітини та повідомив, що той винен йому 10 000 грн за неіснуючий борг, зокрема й за те, що вони були вимушені його везти на автомобілі, окрім того погрожував негативними наслідками у разі його звернення до правоохоронних органів.
Після чого, через деякий час (більш точний час досудовим розслідуванням встановити не представилось можливим), ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 , на невстановленому транспортному засобі темно зеленого кольору марки «БМВ» привезли ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_3 , де ОСОБА_7 погрожував йому фізичною розправою у разі, якщо працівникам поліції стане відомо про обставини та події, які стались із ним, а також щодо вимоги у останнього передачі 10 000 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
12.10.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
13.10.2025 року слідчий слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , за погодження з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на те, що обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:
- заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_13 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 18.06.2025 року;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, якими підтверджена участь у скоєнні кримінальних правопорушень ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 30.06.2025 року;
- протоколом огляду речей і документів від 24.09.2025 року, де зафіксовано перерахування грошових коштів ОСОБА_10 ;
- проведеним тимчасовим доступом до речей і документів у операторів стільникового зв'язку, по якому проведено аналіз технічної інформації абонентських номерів, які використовують ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ;
- іншими доказами, зібраними у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Також слідчий зазначив, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом погодження показань з особами, причетними до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність обрання щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_7 , може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочини які інкримінують ОСОБА_7 є особливо тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкриміновані злочини для уникнення покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування (учасники групи перевіряються на причетність до вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень на території Київської та інших областей), не встановлені всі причетні особи до вчинення кримінальних правопорушень, не встановлено всіх місць тимчасового проживання підозрюваних, місць здійснення їх протиправної діяльності, місця зберігання знаряддя та засобів вчинення злочинів.
Ураховуючи вищевикладене, у випадку обрання стосовно ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, останній може спілкуватися з особами, які можуть бути причетними до вказаних кримінальних правопорушень з приводу планів укриття злочинної діяльності, знищення, приховання та спотворення речових доказів, що негативно вплине на подальше здійснення досудового розслідування та притягнення винних до кримінальної відповідальності.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, виражається у тому, що отримавши матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 володітиме інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно нього та інших учасників організованої групи, у зв'язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , маючи певний авторитет серед жителів Київської області та зв'язки у злочинних колах, може перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також враховуючи те, що на теперішній час досудове розслідування триває та перевіряється причетність всіх учасників, в тому числі ОСОБА_7 , до інших злочинів, розслідуванню яких він може перешкодити.
Ураховуючи те, що зазначені вище злочини вчинялися ОСОБА_7 з корисливих мотивів, метою яких було незаконне вимагання грошових коштів, стало одним з основних доходів ОСОБА_7 , орган досудового розслідування вважає, що слід прийти до висновку, що у випадку обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу більш м'якого ніж тримання під вартою, це призведе до вчинення останнім інших кримінальних правопорушень з метою особистого збагачення.
Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, в тому числі з метою прикриття своєї злочинної діяльності.
Зухвалість вищевказаних кримінальних правопорушень свідчить про відсутність у підозрюваного будь-яких моральних принципів та дає підстави вважати, що ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність покарання за вчинені ним діяння, знаючи про чисельність вчинених ним інших злочинів, обставини яких на даний час встановлюються органом досудового розслідування, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності.
Ураховуючи характер вчинених підозрюваним злочинів та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, слідчий вважає, що підозрюваний може залишити місце свого постійного проживання або реєстрації та виїхати за межі м. Києва та Київської області, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами через залякування впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжуватиме вчиняти злочини з метою запобігання вказаним ризикам, відтак об'єктивно необхідним є застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також слідчий вказав, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 .
На переконання слідчого, єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого управління ГУНП в Київській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 11.12.2025, взявши останнього під варту в залі судового засідання.
Визначено ОСОБА_7 заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на підозрюваного ОСОБА_7 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначено термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, в межах строку досудового розслідування, а саме: з дня внесення застави до 12.12.2025.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
Обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень та доводять, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів крім тримання під вартою не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, підтверджуються наступними матеріалами кримінального провадження:
- заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_13 ;
- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 18.06.2025 року;
- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, якими підтверджена участь у скоєнні кримінальних правопорушень ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ;
- протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дій - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 30.06.2025 року;
- протоколом огляду речей і документів від 24.09.2025 року, де зафіксовано перерахування грошових коштів ОСОБА_10 ;
- проведеним тимчасовим доступом до речей і документів у операторів стільникового зв'язку, по якому проведено аналіз технічної інформації абонентських номерів, які використовують ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 ;
- іншими доказами, зібраними у матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Крім того, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, їх наслідки, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, висновок слідчого судді щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.
При цьому, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, та вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).
Гарантії, передбачені частиною 3 статті 5 Конвенції, покликані в першу чергу забезпечити не відшкодування шкоди, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta), § 70; «Мангурас проти Іспанії [ВП]» (Mangouras v. Spain [GC]), § 78; «Ноймайстер проти Австрії» (Neumeister v. Austria), § 14).
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 .
Підстав вважати вказаний розмір застави недостатнім для виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків колегія суддів не вбачає.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, про що порушує питання прокурор в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а відтак, з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, щодо останнього слід застосувати запобіжний захід без визначення застави, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком, а тому доводи органу досудового розслідування у цій частині є необґрунтованими.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, на переконання колегії суддів, врахувавши процесуальну поведінку підозрюваного та дані про його особу, який раніше не судимий, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховані слідчим суддею при визначенні розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою який, на думку колегії суддів, співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінальних правопорушень, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не убачає.
Крім того, викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи не містять обставин, які б давали підстави для обґрунтованого висновку, що з урахуванням даних про особу підозрюваного, його майнового стану, визначений слідчим суддею розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн., є недостатнім стримуючим заходом для підозрюваного, та не забезпечує належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доказів недостатності застосованого підозрюваному запобіжного заходу для виконання покладених на нього обов'язків, прокурором не надано.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга прокурора з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні №1202510000000502 від 18.06.2025 - прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4