Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/16551/2025
м. Київ Справа № 363/4050/25
24 листопада 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року, постановлену під головуванням судді Рукас О.В., у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння,-
У липні 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння. В якому просив суд витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:001:0714, площею 0,2 га.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння, залишено без руху.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області Василенко Микола подав апеляційну скаргув якій просив суд ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року скасувати та направити справу до Вишгородського районного суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала Вишгородського районного суду від 20.08.2025 у справі N? 363/4050/25 винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, що є підставою для її скасування на направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Зазначає, що позовна вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння свідчить про її майновий характер.
Вказує на те, що площа земельної ділянки лісогосподарського призначення, що незаконно вибула з володіння держави, становить 0,2 га. Виходячи з нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення, за інформацією Держгеокадастру, вартість 1 га земель даної категорії становить 7946 грн., а відтак, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1589 грн., що є ціною позову.
Таким чином, в позові обґрунтовується та доданими документами підтверджується те, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель лісогосподарського призначення, а не за рахунок земель житлової та громадської забудови та вилучення цих земель з постійного користування лісового господарства, так як і зміна цільового призначення земель не проводилась, що також обґрунтовано в позовній заяві.
Зазначає, що у позові обрахунок ціни позову проведено, як за землі лісогосподарського призначення, виходячи з усереднених показників нормативної грошової оцінки земель лісогосподарського призначення за 1 га.
З урахуванням вказаного, у випадку проведення оцінки вартості майна згідно Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка буде проведена як, щодо земель житлової та громадської забудови, а не як щодо земель лісогосподарського призначення, однак за позовом витребовуються з незаконного володіння саме землі лісогосподарського призначення.
Посилається на те, що ч. 2 ст. 176 ЦПК України визначає, що якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред?явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд, з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Аналогічна норма закріплена в абз. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», де зазначено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Зазначає, що Законом України « Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» доповнено частиною 5 статтю 390 ЦК України. Зі змісту цієї норми ЦК України вбачається, що механізм компенсації вартості майна, яке незаконно вибуло з володіння держави чи територіальної громади застосовується виключно у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач.
Добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 ЦК У країни є особа, яка не знала і не могла знати, що вона за відплатним договором придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати.
Зазначає, що у даному випадку добросовісність відповідача виключається, виходячи з наступного.
По-перше, відповідач не придбавав спірну земельну ділянку за відплатним договором, а набув її вперше на підставі рішення Богданівської сільської ради.
По-друге, відповідач в силу зовнішніх, об?єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 Лісового кодексу України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знала або, проявивши розумну обачність, міг і зобов?язаний був знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі N? 200/606/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі N? 359/3373/16-ц).
Так, згідно картографічних матеріалів ТОВ «Київзем», спірна земельна ділянка розташована в межах земель лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні Дніпровсько-Тетерівського ДЛМГ на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 26.07.2000 року, серії I-КВ N? 000338 та за матеріалами лісовпорядкування 2014 року розташована в 256 кварталі Овдієвонивського лісництва. Аналогічну інформацію надано Дніпровсько-Тетерівським ДЛМГ.
Посилається на те, що визначення предмету та підстав позову є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обгрунтованості позову -обов'язком суду під час розгляду справи та ухвалення рішення.
Вважає, що вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і він не вправі відхиляти твердження позивача ще на стадії розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40, ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється апеляційним судом без виклику сторін у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Судом встановлено, що в липні 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння. У вказаному позові прокурор просив суд витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:001:0714, площею 0,2 га.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11 серпня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіннязалишено без руху.
Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції зазначив, що не погоджується із розрахунком визначення позивачем ціни позову у розмірі 1 589 грн, оскільки вказаний розрахунок проведений всупереч приписам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та не відображає ринкової вартості майна на момент звернення до суду із позовом та не підтверджений відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи). Відсутність звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельної ділянки позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру, який підлягає сплаті позивачем при зверненні до суду із вимогами про витребування земельної ділянки.
В порядку усунення недоліків позову судом запропоновано позивачу усунути вказані недоліки позовної заяви шляхом уточнення ціни позову, сплати судового збору з урахуванням ціни позову та внесення на депозитний рахунок суду (депозитний рахунок ТУ ДСА України в Київські області, код ЄДРПОУ: 26268119, рахунок: UA768201720355259001000018661, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ) відповідної грошової суми в розмірі оцінки (експертно-грошової оцінки земельної ділянки),здійсненої в порядку, визначеному Законом України «Про оцінку земель», чинної на дату подання позовної заяви, і додати до позову вказані документи.
18 серпня 2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява керівника Вишгородської окружної прокуратури. У вказаній заяві позивач зазначав, що механізм компенсації вартості спірного майна, яке незаконно вибуло з власності держави чи територіальної громади, застосовується у разі, якщо відповідачем за позовом прокурора є добросовісний набувач. Добросовісним набувачем майна, в розумінні ст. 388 ЦК України, є особа, яка не знала і не могла знати, що вона за відплатним договором придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати. У даному випадку добросовісність відповідача- ОСОБА_1 виключається з підстав вказаних у позові.
Прокурор у позовній заяві вказав, що відповідачка є першим набувачем спірної земельної ділянки та не набувала її за відплатним договором. Саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом.
Вважає, що вирішення питання щодо добросовісності/недобросовісності відповідача у спірних правовідносинах має здійснюватися судом на стадії ухвалення рішення і він не вправі відхиляти твердження позивача ще на стадії розгляду справи.
Стверджує, що невнесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду може бути підставою для відмови у задоволенні позову при установленні судом добросовісності відповідача, як набувача спірного майна, проте, не є підставою для залишення позову без руху.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння визнано неподаною та повернуто позивачу.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції посилався на те, що судовий розгляд у даній справі стосується позовних вимог про витребування земельної ділянки, право на яку зареєстровано за відповідачем у передбаченому законом порядку, а отже, у випадку прийняття судом рішення про витребування спірної земельної ділянки у набувача, який може бути визнаний судом добросовісним, суд буде зобов'язаний здійснити, передбачені ч. 5 ст. 390 ЦК України, дії щодо забезпечення права відповідача на отримання компенсації вартості земельної ділянки.
Оцінюючи доводи прокурора, який зазначав, що у випадку підтвердження в ході судового розгляду недобросовісності набувача, суд задовольняє позов без застосування ч. 5 ст. 390 ЦК України, а у разі спростування відповідних доводів прокурора і встановлення обставин добросовісності відповідача, відмовляє у задоволенні позову, застосовуючи ч. 5 ст. 390 ЦК України, з огляду на невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду, суд зазначає, що поза увагою прокурора залишилась відсутність у суду процесуальної можливості наперед встановити добросовісність, чи недобросовісність набувача, яким є відповідач, а також те, що ч. 5ст. 390 ЦК України є імперативною нормою, якою зокрема, встановлено, що суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Тобто, ч. 5 ст. 390 ЦК України не встановлено альтернативу щодо внесення чи не внесення прокурором вартості спірного майна на депозитний рахунок суду, у тому числі, і як підставу для відмови в позові з підстав невнесення прокурором вартості майна на депозитний рахунок суду, а є не інакше, як тлумаченням відповідних норм прокурором на власний розсуд.
При цьому, належний висновок щодо добросовісності, чи недобросовісності відповідача, суд має право викласти лише у судовому рішенні, постановленому за наслідками судового розгляду. Отже, суд має вжити всіх, передбачених законом заходів, з метою захисту прав відповідача, як потенційно добросовісного набувача.
Відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Крім того, прокурором не усунуто недоліки щодо надання до позову звіту про нормативно-грошову оцінку вартості земельних ділянок, що позбавляє суд можливості правильно визначити розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні зазначеної позовної заяви за вимоги майнового характеру, визначення ціни позову при зверненні до суду із вказаним позовом, яка без належного обґрунтування вказана позивачем у розмірі 1589 грн. та додання до матеріалів позовної заяви платіжної інструкції про сплату судового збору у розмірі 3028 грн.; щодо здійснення оцінки вартості майна та надання її суду, сплативши судовий збір, з урахуванням вартості оцінки майна або сплатити максимальний розмір судового збору, який повинен відповідати сумі вимог.
За таких обставин, суд визнає, що прокурор не усунув, визначених судом недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.
Колегія суддів із такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України, частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Форма та зміст позовної заяви, яка подається до суду, визначені у ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Абзацом першим та другим частини другої статті 185 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом позовних вимог, поданий керівником Вишгородської окружної прокуратури Київської області позов у даній справі є віндикаційним (статті 387, 388 ЦК України).
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» № 4292-ІХ від 12 березня 2025 року, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною п'ятою наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Обов'язковість врахування положень Закону № 4292-IX також відображено у постановах Верховного Суду, зокрема, від 30 квітня 2025 року у справі № 686/14711/21, від 07 травня 2025 року у справі № 128/680/21, від 21 травня 2025 року у справі № 678/1280/21.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява про витребування земельної ділянки подана прокурором до суду у липні 2025 року, тобто, після набрання чинності Законом № 4292-ІХ та нової редакції частини четвертої статті 177 ЦПК України, яка набула чинності 09 квітня 2025 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що прокурор, який звернувся до суду із цим позовом для вирішення віндикаційного спору, був зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна станом на дату подання позовної заяви та сплати судовий збір, визначаючи його розмір з урахуванням вказаної оцінки нерухомого майна. Про вказані недоліки позовної заяви суд підставно вказав прокурору в ухвалі від 11 серпня 2025 року про залишення позову без руху.
Проте, керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області не усунув визначені судом недоліки позовної заяви, а саме: на виконання вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України не вніс на депозитний рахунок Вишгородського районного суду Київської області грошові кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки, не сплатив судовий збір за подання позову до суду з урахуванням ціни позову, що є підставою, визначеною частиною третьою статті 185 ЦПК України, для повернення позовної заяви позивачу.
Доводи апеляційної скарги про те що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не врахував обізнаності відповідачки щодо незаконності виділення їй спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, що свідчить про її недобросовісність у спірних правовідносинах і звільняє прокурора від обов'язку, передбаченого частинною четвертою статті 177 ЦПК України, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на те, що згідно з частиною п'ятою статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто, незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне.
Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/20528/21).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції наголошує, що обставини добросовісності/недобросовісності набувача земельних ділянок досліджуватимуться та встановлюватимуться судом безпосередньо під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду і відкриття провадження у справі. При цьому факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає що, повертаючи позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки лісового фонду із чужого незаконного володіння з підстав не усунення ним її недоліків, встановлених в ухвалі суду про залишення позову без руху, щодо невнесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми у розмірі вартості спірного майна та несплати судового збору відповідно до вартості майна, суд першої інстанції діяв відповідно до норм процесуального права.
Колегія суддів зауважує, що поверненням позовної заяви жодним чином не порушуються права позивача, оскільки, відповідно до положень частини сьомої статті 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню прокурора із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду, власного тлумачення заявником норм процесуального права, та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації залишити без задоволення.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 20 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: