24 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 369/16117/23
номер провадження №22-ц/824/6997/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
відповідач ОСОБА_3 ,
представник відповідача ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5
на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року /суддя Пінкевич Н.С./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 пені за несвоєчасну сплату аліментів на утримання чотирьох дітей у розмірі 717 008,94 грн, посилаючись на заборгованість за період з 17.11.2009 по 11.03.2023, яка виникла через умисне ухилення відповідача від виконання рішення суду від 18.12.2008.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.12.2024 позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 300 000 грн, зменшивши її з урахуванням матеріального стану відповідача.
Не погоджуючись із рішенням, представник позивача ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та ухвалити нове, стягнувши пеню в повному розмірі (717 008,94 грн). Апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, зокрема не дослідив належним чином матеріальний стан відповідача, який не надав доказів скрутного фінансового становища. На думку позивача, зменшення пені до 300 000 грн є необґрунтованим, оскільки суд не врахував, що відповідач володіє квартирою, яка могла бути реалізована для погашення заборгованості, що підтверджується звітом про оцінку арештованого майна від 18.09.2024. Крім того, апелянт наголошує, що відповідач є працездатною особою без хронічних захворювань, що перешкоджали б виконанню аліментних зобов'язань. Позивач зазначає, що відповідач свідомо ухилявся від сплати аліментів, знаючи про виконавче провадження, відкрите ще у 2010 році, що підтверджується листом ДВС від 15.02.2011 та його власною апеляційною скаргою від 02.12.2011 у іншій справі. Апелянт посилається на ст. 196 СК України, яка передбачає стягнення пені за наявності вини боржника, та на практику Верховного Суду (постанова від 14.12.2020 у справі №661/905/19), яка покладає на боржника обов'язок доведення відсутності вини. Позивач стверджує, що зменшення пені суперечить інтересам дітей, які мають переважати відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини та ст. 7 СК України, оскільки позивачка, самостійно утримуючи чотирьох дітей, зазнавала значних матеріальних труднощів. Апелянт також просить долучити додаткові докази (постанову про арешт майна від 05.09.2023, звіт про оцінку від 18.09.2024), які, на його думку, підтверджують платоспроможність відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та відмовити в позові в повному обсязі. Апелянт стверджує, що заборгованість виникла не з вини ОСОБА_3 , а через бездіяльність виконавчої служби, яка протягом 13 років (2010-2023) не вжила заходів для примусового стягнення аліментів, зокрема не звернула стягнення на заробітну плату відповідача, хоча він був офіційно працевлаштований. Відповідач наголошує, що позивачка не пред'являла виконавчий лист до виконання після його повернення у 2017 році, що свідчить про її бездіяльність і, можливо, отримання нею коштів на утримання дітей іншими способами. ОСОБА_3 зазначає, що не був належним чином повідомлений про виконавче провадження до 2023 року, що підтверджується відсутністю листів чи документів від ДВС у 2010-2022 роках. Апелянт посилається на ст. 196 СК України та практику Верховного Суду (постанова від 19.02.2024 у справі №761/893/23), які виключають відповідальність за пеню, якщо заборгованість виникла з незалежних від боржника причин. Відповідач стверджує, що добровільно надавав кошти на утримання дітей готівкою або через поштові перекази, хоча докази цього не збереглися через давність. Крім того, апелянт вказує на помилки в розрахунку заборгованості, оскільки виконавець не врахував досягнення повноліття двома дітьми ( ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що мало зменшити розмір аліментів відповідно до ст. 183 СК України. Відповідач також зазначає, що розрахунок виконаний з нарахованої заробітної плати без вирахування податків, що суперечить ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження». Апелянт посилається на ч. 3 ст. 197 СК України (редакція до 02.06.2016), яка дозволяє звільнити боржника від заборгованості, якщо виконавець не пред'явлений через неповажні причини. На думку відповідача, позивачка активізувала стягнення лише після отримання ним спадщини (квартири), що свідчить про недобросовісну поведінку.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача, представник відповідача ОСОБА_5 заперечує проти задоволення скарги ОСОБА_1 , вважаючи її вимоги безпідставними. Вказує, що заборгованість виникла не з вини відповідача, оскільки позивачка звернулася з виконавчим листом до примусового виконання лише у січні 2023 року, тоді як пеня нараховується за період з 2009 по 2023 роки, що суперечить принципам відповідальності за зобов'язання. Зазначає, що позивачка не надала доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату аліментів чи повідомлення реквізитів для перерахунку, що виключає його вину. Відповідач посилається на ст. 614 ЦК України, яка передбачає, що особа не несе відповідальності за порушення зобов'язання без вини, і стверджує, що відповідач вжив усіх залежних заходів для виконання обов'язку, пропонуючи позивачці мирову угоду про погашення заборгованості. Крім того, підкреслює, що розрахунок заборгованості не враховує досягнення повноліття двома дітьми, а також виконаний з порушенням, оскільки базується на нарахованій, а не чистій заробітній платі. Відповідач заперечує обґрунтованість долучення позивачем нових доказів (звіт про оцінку майна, постанова про арешт), вважаючи, що вони не стосуються суті спору про вину у виникненні заборгованості. Апелянт також наголошує, що позивачка не оскаржувала бездіяльність ДВС і не вживала заходів для стягнення аліментів до 2023 року, що свідчить про її непослідовну поведінку.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з відмовою у позові, на підставі наступного.
Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 18.12.2008 стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання чотирьох дітей у розмірі 1/2 частини доходів щомісячно з 17.11.2009 до досягнення дітьми повноліття. Виконавче провадження відкрито 18.01.2010 (ВП НОМЕР_5).
Згідно з розрахунком Вишневого ВДВС, заборгованість станом на 11.03.2023 становить 717 008,94 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався ст. 196 СК України, яка передбачає стягнення пені у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення за наявності вини боржника, але не більше 100% заборгованості, а також дозволяє зменшити пеню з урахуванням матеріального та сімейного стану платника (ч. 2 ст. 196). Суд також посилався на п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 №3, який вказує, що відповідальність за пеню настає лише за наявності вини, та на постанову Великої Палати ВС від 03.04.2019 у справі №333/6020/16-ц, яка встановлює порядок нарахування пені за кожен прострочений платіж.
Відповідач не надав суду доказів, які беззаперечно спростовують наявність його вини в утворенні заборгованості. При цьому суд першої інстанції враховував, що про відкрите виконавче провадження та судове рішення про стягнення аліментів відповідачу було достеменно відомо.
При вирішенні спору, відповідно до ч. 2 ст. 196 СК України, суд враховував, що загальний розмір заборгованості станом на 11 березня 2023 року складає 717 008,94 грн., яку боржник зобов'язаний сплатити і загальний розмір пені 717 008,94 грн. (розмір в межах позовних вимог) будуть надмірним фінансовим тягарем для боржника, дійшов висновку, що пеню слід зменшити та стягнути з ОСОБА_3 в розмірі 300 000 грн.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
23 березня 2004 року шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , було розірвано.
Від шлюбу з ОСОБА_1 , відповідач має чотирьох дітей:
- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Поліського райвиконкому Київської області 15 липня 1992 року;
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Поліського райвиконкому Київської області 03 червня 1993 року;
- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Вишневої міської ради Києво - Святошинського району Київської області 07 квітня 2005 року;
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану виконкому Вишневої міської ради Києво - Святошинського району Київської області 07 квітня 2005 року.
Заочним рішенням Києво Святошинського районного суду Київської області від 18 грудня 2009 року №2-4480\9 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/2 частини з усіх видів його заробітку ( доходів) щомісячно, починаючи з 17 листопада 2009 року та до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, пеня стягується у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, але не більше 100% заборгованості.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції прийняв розрахунок заборгованості і пені, наданий позивачкою при зверненні до суду. /т. 1 а.с. 24-30/
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Таким чином, розмір пені напряму залежить від розміру заборгованості по аліментам.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданим Вишневим відділом державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ), він охоплює період понад 10 років, а саме з 2009 року по 2023 рік. Такий розмір аліментів, відповідно рішення суду стягується у розмірі на 4 дітей, а саме - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
При цьому, ОСОБА_8 досяг повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ОСОБА_9 досяг повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Відповідно ст. 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Отже, суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував своє рішення невірним розрахунком.
Судом апеляційної інстанції було надано перерву позивачці для надання оновленої довідки щодо заборгованості за виключенням повнолітніх дітей, задля перевірки розрахунків пені.
Представником позивачки 15.09.2025 р., надано клопотання про те, що з метою отримання актуальної інформації щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, представник позивача та позивач безпосередньо, звернулись до державного виконавця Вишневого відділ ДВС для повідомлення про розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_6 та видачу довідки про розмір заборгованості ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . За результатами розгляду заяви, вказаним державним виконавцем був наданий Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 01.09.2025, згідно якого, залишок боргу на 01.09.2025 складає 592 401, 79 грн. (враховуючи оплати/стягнення з 2023 по 2025 рік). Водночас розмір заборгованості станом на березень 2023 року, складав 736 184, 54 грн, без проведення оплат протягом тривалого періоду. Таким чином, представник вказував, що наведені в позовній заяві розрахунки та обрахування пені є релевантними.
19.11.2025 р. представником позивача зазначено про те, що державним виконавцем був наданий Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 31.10.2025, згідно якого, залишок боргу на 31.10.2025 складає 337 503, 06 грн. (враховуючи оплати/стягнення з 2023 по 2025 рік). Відповідно, саме вказаний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів є актуальним на сьогодні. Водночас сукупний розмір заборгованості станом на березень 2023 року, згідно вказаного розрахунку складав 500 783, 79 грн, без проведення оплат протягом тривалого періоду. За таких обставин, просив долучити розрахунок заборгованості до матеріалів справи та врахувати при розгляді апеляційних скарг.
Водночас, незважаючи на достатність часу у зв'язку з перервою, розрахунку пені у зв'язку з новими розрахунками так і не надано.
Крім того, як вбачається з довідки, державним виконавцем з листопада 2009 року здійснювалось відрахування 50 %, з травня 2011 року - 33,33% по березень 2023 року, водночас, ОСОБА_8 досяг повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ОСОБА_9 досяг повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Таким чином, за відсутності розрахунку заборгованості, з урахуванням набуття повноліття двома дітьми у 2010 році та у 2011 році, та ще двома дітьми 11.03.2023 року, відсутності розрахунку пені по якому було обґрунтовано позов, який було скасовано ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.09.24 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12.02.25 р. /т. 2 а.с. 14-22/, апеляційний суд позбавлений надати таким розрахункам оцінку, перевірити правильність, здійснити власні розрахунки, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставою для скасування рішення є неповне з'ясування обставин та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року - задовольнити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2024 року - скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей відмовити.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: