24 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 362/6684/16-ц
номер провадження 22-ц/824/15427/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник відповідача Ткач В.Д.,
прокурор Літковець Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Обухівської окружної прокуратури Яремчука Олексій Володимировича
на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року /суддя Лебідь-Гавенко Г.М./
у справі за позовом Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення селищної ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок, -
Заступник Керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області - Буренюк Г. в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області, Державного підприємства «Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення Глевахівської селищної ради № 919-36-V від 18.05.10 в частині передачі у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок. Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: серії ЯК № 105004 від 01.09.10, виданого ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:03:002:0109, яка розташована по АДРЕСА_1 ; серії ЯК № 105003 від 30.0810, виданого ОСОБА_3 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221455300:03:002:0108, яка розташована по АДРЕСА_1 , та скасувати їх державну реєстрацію. Витребувати на користь держави, в особі ГУ Держгеокадастру у Київській області та у постійне користування Державного підприємства «Дослідницьке сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України» з незаконного володіння: ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3221455300:03:002:0109, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 35 742,72 грн.; ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 3221455300:03:002:0108, яка розташована по АДРЕСА_1 , вартість якої складає 35 742,72 грн. Стягнути з відповідачів на прокуратури Київської області судовий збір.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року позов залишено без розгляду. /т. 4 а.с. 90-96/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, виконуючий обов'язки керівника Обухівської окружної прокуратури Яремчук О.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, зокрема абзац 2 частини 4 статті 177 ЦПК України в редакції Закону № 4292-ІХ від 12.03.2025, який набрав чинності 09.04.2025. Прокурор наголошує, що позов подано 30.12.2016 - до введення в дію нових вимог щодо обов'язкового внесення на депозитний рахунок суду вартості спірного майна при витребуванні від добросовісного набувача. Зазначає відсутність у Законі № 4292-ІХ прямої вказівки на зворотну дію абзацу 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України, який є процесуальною нормою. Посилається на ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦПК України та практику Верховного Суду (постанови від 12.10.2021 № 905/2382/18, від 21.07.2021 № 904/903/20 тощо), згідно з якою процесуальний закон застосовується у редакції на дату подання позову. Крім того, вважає, що ОСОБА_2 отримав ділянку безоплатно на підставі рішення органу місцевого самоврядування, а тому взагалі не є добросовісним набувачем у розумінні ст. 388 ЦК України, і нові положення щодо компенсації до нього незастосовні.
ОСОБА_1 звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказував, що прокурор пропустив строки на апеляційне оскарження та строки на усунення недоліків позовної заяви. Згідно з ч. 11 ст. 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачу. Суд першої інстанції встановив такі недоліки ще у 2024 році, але прокурор їх не усунув. Вказував і на те, що вимоги прокурора про витребування земельної ділянки площею є немайновими. Ціна позову 71 485,44 грн заявлена без проведення експертизи, що суперечить п. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України та Закону України № 4292-ІХ. Земельна ділянка набута добросовісно та законно. Ділянка була приватизована на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2010 року. На момент приватизації вона перебувала у комунальній власності Глевахівської селищної ради, у державній власності ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» вона ніколи не перебувала. Держакт виданий законно, право власності зареєстровано. Вказував, що Прокуратура та органи державної влади 9 років зловживають процесуальними правами. Справа перебуває в судах з 2016 року. Підготовче засідання закрито 10.10.2024, але по суті справа не розглянута. Отже, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Суд правильно застосував ст. 185, 175, 177 ЦПК України та залишив позов без розгляду.
Інші сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представника ОСОБА_1 , які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що позовну заяву подано до суду 30.12.2016 р.
На той час діяла редакція ЦПК України, яка не містила вимоги про обов'язкове внесення прокурором на депозитний рахунок суду вартості спірного майна при витребуванні від добросовісного набувача.
Абзац 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України в чинній редакції введено Законом України № 4292-ІХ від 12.03.2025, який набрав чинності 09.04.2025.
Прикінцеві та перехідні положення цього Закону передбачають зворотну дію лише щодо умов та порядку компенсації (ч. 5 ст. 390 ЦК України), але не стосовно процесуальних вимог до документів, що додаються до позову (абз. 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України).
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ст. 177 ч. 4 абз. 2 ЦПК України (в редакції Закону № 4292-ІХ) про те, що до позову прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача обов'язково додаються документи про внесення вартості майна на депозитний рахунок суду; ч. 5 ст. 390 ЦК України про те, що суд постановляє рішення про витребування майна від добросовісного набувача лише за умови попереднього внесення вартості майна прокурором; ч. 13 ст. 187, п. 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України про те, що при неусуненні недоліків позовної заяви у встановлений строк вона залишається без розгляду.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що вимога про внесення вартості майна на депозит є обов'язковою умовою розгляду справи, має зворотну дію та підлягає застосуванню навіть до позовів, поданих до набрання чинності Законом № 4292-ІХ.
Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги виконуючого обов'язки керівника Обухівської окружної прокуратури необґрунтованими та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Суд обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду через невиконання прокурором імперативної вимоги абзацу 2 частини 4 статті 177 ЦПК України (в редакції Закону України № 4292-ІХ від 12.03.2025) та частини 5 статті 390 ЦК України, а саме - невнесення на депозитний рахунок суду вартості витребовуваного майна (загалом 71 485,44 грн) як обов'язкової умови розгляду віндикаційного позову проти добросовісного набувача. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.10.2023 у справі № 904/4321/21 (провадження № 12-78гс23), від 06.03.2024 у справі № 910/11567/22 та від 18.09.2024 у справі № 761/13456/20-ц неодноразово вказувала, що саме попереднє внесення прокурором (або уповноваженим органом) вартості майна на депозитний рахунок суду є матеріально-правовою передумовою витребування нерухомості від добросовісного набувача, а її відсутність є самостійною підставою для залишення позову без розгляду незалежно від дати подання позову.
Прокурор протягом усього провадження у суді першої інстанції (після набрання чинності Законом №4292-ІХ 09.04.2025) не заявив жодного клопотання про призначення судової оціночно-земельної експертизи для достовірного визначення вартості ділянок, не просив про відстрочку чи розстрочку внесення коштів на депозит, при цьому, обов'язок обґрунтувати розмір відшкодування та вжити всіх заходів для внесення депозиту покладається виключно на позивача (прокурора); суд не має права з власної ініціативи призначати експертизу чи надавати відстрочку щодо виконання імперативної вимоги ч. 5 ст. 390 ЦК України, оскільки це порушило б принципи змагальності та диспозитивності цивільного процесу (статті 12, 13 ЦПК України). За відсутності таких дій прокурора суд першої інстанції правомірно констатував неусунення недоліків позовної заяви у встановлений строк.
Доводи апелянта про нібито відсутність зворотної дії абзацу 2 ч. 4 ст. 177 ЦПК України та про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 не є добросовісними набувачами, є безпідставними. Вимога про попереднє внесення вартості майна має зворотну дію до всіх справ, у яких на момент набрання чинності Законом № 4292-ІХ не ухвалено рішення по суті, незалежно від дати подання позову. Водночас питання добросовісності набувача може досліджуватись лише після виконання прокурором обов'язку щодо внесення коштів на депозит, при розгляді справи по суті; за його невиконання розгляд позову по суті є неможливим.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу виконуючого обов'язки керівника Обухівської окружної прокуратури Яремчука Олексій Володимировича на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: