Провадження № 22-ц/803/6000/25 Справа № 208/4567/24 Головуючий у першій інстанції: Похваліта С. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
01 грудня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Похвалітої С.М. від 15 січня 2025 року по справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, -
28 травня 2024 року ТОВ «Оселя» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ним позивачем надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою по АДРЕСА_1 . Відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 у вказаному будинку, 24.12.2015 з нею укладений типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Однак, ОСОБА_1 своєчасно не оплачує надані послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах передбачених договором. Тому станом на 01.05.2024 року утворилась заборгованості у розмірі 20204,86 грн. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки вказану заборгованість у загальному розмірі 20204,86 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року, з урахуванням ухвали Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року про виправлення описки, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Оселя» 20204,86 грн - заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком, 3028,00 грн - судовий збір, а всього 23232,86 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 23232,86 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Від ТОВ «Оселя» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішенням місцевого суду - без змін.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення прпо часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 з 12.03.2013 є власником квартири за адресою по АДРЕСА_3 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №393304424 від 03.09.2024 (а.с. 43).
24.12.2015 між ТОВ «Оселя» та ОСОБА_1 укладений типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, предметом якого є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території за адресою по АДРЕСА_1 (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів, а відповідач зобов'язалась своєчасно оплачувати надані послуги за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до пункту 7.1 вказаного вище договору, він укладався на п'ять років. Позивач зазначає, що ним надавалися послуги за умовами договору від 24.12.2015 до 01 листопада 2016 року.
01 травня 2017 року та 04 квітня 2019 року між ТОВ «Оселя» та уповноваженими співвласниками багатоквартирного будинку (обраними на загальних зборах 23.11.2016) були укладені типові договори про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою по АДРЕСА_1 , за умовами яких управитель (ТОВ «Оселя») зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю зазначену послугу, яка вноситься ними не пізніше 20 числа (п. 9 договору від 01.05.2017) та не пізніше 30 числа (п. 11 договору від 04.04.2019) місяця, наступного за розрахунковим (а.с. 42-15, 16-21).
Згідно пунктів 36, 37 договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 01.05.2017, договір набирає чинності з 01.05.2017 та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на наступний однорічний строк і так в подальшому.
За змістом пунктів 30, 31 договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 04.04.2019, цей договір набирає чинності з 01.05.2019 та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на наступний однорічний строк і так далі.
ТОВ «Оселя» виконувало свої зобов'язання з надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою по АДРЕСА_1 .
Однак, ОСОБА_1 , як власниця квартири за адресою по АДРЕСА_1 , свої зобов'язання зі сплати за надані послуги належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 01.05.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 20204,86 грн (а.с. 8-9).
Також установлено, що 26 грудня 2019 року за заявою ТОВ «Оселя» Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було видано судовий наказ № 208/7925/19, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» заборгованість за надані послуги - 5227 (п'ять тисяч двісті двадцять сім) гривень 72 копійок, індекс інфляції за весь час прострочення - 452 (чотириста п'ятдесят дві) гривні 69 копійки, три відсотки річних від простроченої суми - 168 (сто шістдесят вісім) гривень 42 копійки, всього 5848 (п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 83 копійок (а.с. 22-23, 24).
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року скасовано судовий наказ №208/7925/19 від 26 грудня 2019 року, виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за заявою ТОВ «Оселя» про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суму заборгованості за надання послуг в розмірі 5227,72 грн.; 452,69 грн. - інфляційні витрати; 168,42 грн. - 3 відсотки річних та судові витрати в розмірі 192,10 грн (а.с. 25).
Згідно зі статтями 319, 321 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV (який був чинним по 01.05.2019), залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVвиконавець зобов'язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVспоживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IVпередбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №14-280цс18.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII (який набрав чинності 10.12.2017), до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2189-VIII).
Частиною першою статті 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII встановлено, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (абзац 4 ч. 1 ст. 15 Закону від 09.11.2017 року №2189-VIII).
За змістом пунктів 1, 2 частини другої статті 8 вказаного вище Закону, виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України №2189-VIII).
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши перебування у власності відповідачки квартири за адресою по АДРЕСА_3 у спірний період з січня 2016 року; приймаючи до уваги неналежне виконання нею зобов'язань з оплати за утримання будинку та прибудинкової території, - колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо наявної у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у період з січня 2016 року по квітень 2024 року включно у розмірі 20204,86 грн.
Разом з тим, відповідачкою до ухвалення оскаржуваного рішення подано заяву про застосування строків позовної давності, яка викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 35-36).
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор протягом усього часу вправі заявити в суді вимоги про повернення тієї частини боргу, що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
Відтак, оскільки у даних правовідносинах встановлено обов'язок відповідачів сплачувати вартість наданих житлово-комунальних послугщомісячно на підставі показників лічильника (індивідуального чи загальнобудинкового) на кінець розрахункового періоду, тобто зі спливом кожного календарного місяця, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.
Подібний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У пункті 2.1 типового договору від 24.12.2015 погоджено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться не пізніше 15 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Отже, перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення, починається з 15 числа наступного (за розрахунковим) місяця, відповідно до умов договору від 24.12.2015.
Встановлено, що даний позов пред'явлений до суду 28 травня 2024 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 до 30 червня 2023 року.
Отже, беручи до уваги вищевказані положення постанов Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діяв з 12.03.2020 до 30.06.2023.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023) встановлено, що уперіод дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною слід вважати позовну давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року.
Строк позовної давності за вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважається продовженим на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупиненим на строк дії воєнного стану в Україні.
Колегія зауважує, що станом на 12 березня 2017 року, за встановлених вище строків оплати послуг, був пропущений щомісячний платіж за січень 2017 року, який мав бути сплачений не пізніше 15.02.2017. Строк оплати платежу за лютий 2017 року встановлювався по 15.03.2017 року.
Отже, строки позовної давності відносно заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у період з лютого 2017 року по квітень 2024 року включно (згідно змісту позовних вимог) в розмірі 19652,89 грн - позивачем не пропущена.
Враховуючи викладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Оселя» заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком за період з лютого 2017 року по квітень 2024 року включно у сумі 19652,89 грн.
Підстави для стягнення з відповідачки заборгованості в сумі 551,97 грн за період з січня 2016 року по січень 2017 року включно відсутні, у зв'язку з пропуском позивачем строків позовної давності відносно даної частини позовних вимог.
Обґрунтування позивача про переривання строків позовної давності, у зв'язку з поданням ним заяви до суду про видачу судового наказу, є безпідставним.
Судом установлено, що 28.11.2019 ТОВ «Оселя» звернулось із заявою про видачу судового наказу, у зв'язку з чим 26 грудня 2019 року Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області було видано судовий наказ № 208/7925/19, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оселя» заборгованість за надані послуги - 5227 (п'ять тисяч двісті двадцять сім) гривень 72 копійок, індекс інфляції за весь час прострочення - 452 (чотириста п'ятдесят дві) гривні 69 копійки, три відсотки річних від простроченої суми - 168 (сто шістдесят вісім) гривень 42 копійки, всього 5848 (п'ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 83 копійок (а.с. 22-23, 24).
Ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 жовтня 2020 року скасовано судовий наказ №208/7925/19 від 26 грудня 2019 року, виданий Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за заявою ТОВ «Оселя» про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 суму заборгованості за надання послуг в розмірі 5227,72 грн.; 452,69 грн. - інфляційні витрати; 168,42 грн. - 3 відсотки річних та судові витрати в розмірі 192,10 грн (а.с. 25).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення за певними вимогами, зокрема, і про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України).
При вирішенні цього спору суд першої інстанції не звернув уваги, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 38 постанови від 07 липня 2020 року (справа №712/8916/17, провадження №14-448цс19).
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, висновок місцевого суду, що звернення позивача до суду у листопаді 2019 року із заявою про видачу судового наказу про стягнення із відповідача заборгованості за комунальні послуги перериває строк позовної давності, не відповідає вимогам закону.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною шостою вказаної вище статті встановлено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги щодо визнання незаконними дій старшого державного виконавця, скасування постанови старшого державного виконавця та всіх заходів примусового стягнення, зобов'язання старшого державного виконавця вчинити певні дії не приймаються до уваги, адже такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. ст. 141 ЦПК України).
Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, на відповідачку покладаються судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору при поданні позовної заяви (3028,00 грн), пропорційно задоволеним позовним вимогам (97,27%) в сумі 2945,34 грн (а.с. 1, 4).
На позивача покладаються судові витрати у вигляді сплаченого відповідачкою судового збору при поданні апеляційної скарги (4542,00 грн), пропорційно залишеним без задоволення вимогам (2,73%) в сумі 123,99 грн (а.с. 69а, 90а).
Таким чином, колегія дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки (сторона, на яку покладено більшу суму судових витрат) різницю сум на користь позивача у розмірі 2821,35 грн (2945,34 грн - 123,99 грн).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 січня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя» (код ЄДРПОУ 31523053) заборгованість за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, станом на 01.05.2024, у розмірі 19652 (дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві) грн 89 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Оселя» (код ЄДРПОУ 31523053) судові витрати у розмірі 2821 (дві тисячі вісімсот двадцять одна) грн 35 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова