Провадження № 23-з/803/2199/25 Справа № 206/4761/25 Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
01 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника Філіповського Віктора Валентиновича про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Руденка В.В. від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою захисника Філіповського В.В. на постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 03 листопада 2025 року,
без участі сторін,
26 листопада 2025 року у провадження судді надійшла заява захисника Філіповського В.В. про відвід судді Руденка В.В. від участі у розгляді апеляційної скарги Філіповського В.В., поданої в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 03 листопада 2025 року за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
За змістом заяви про відвід судді захисник вказує, що 26.11.2025 під час розгляду апеляційної скарги суддею Руденком В.В. відмовлено у задоволенні його клопотання про виклик свідків. Вважає, що вказані дії судді свідчать про незацікавленість всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.
На підставі зазначених обставин, з посиланням на положення ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», постанову Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» та практику Європейського суду з прав людини заявляє відвід та недовіру судді.
У призначене судове засідання захисник та особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи наявне підтвердження.
Суд не зобов'язаний самостійно з'ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов'язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.
Апеляційним судом вжито всіх необхідних та достатніх заходів для повідомлення осіб та дотримання їх права на особисту участь.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду заяви про відвід судді за відсутності вказаних осіб, що не протирічить ч.1 ст. 268 КУпАП.
Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши підстави для відводу судді Руденка В.В., доходжу висновку про відсутність підстав для задоволення заяви захисника, виходячи з наступного.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не регламентує поняття «відвід судді» та процесуальну форму його вирішення.
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як слідує з рекомендацій Ради суддів України, сформульованих у п. 4 рішення № 34 від 06.06.2017 (далі - Рішення РСУ), у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Найближчою за змістом правового регулювання суспільних відносин, що виникають у межах справ про адміністративні правопорушення, є КПК.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відвід судді - є процесуальним інститутом, спрямованим на усунення слідчого судді, судді або присяжного від участі у кримінальному провадженні за умови існування обставин, що виключають їх участь у ньому.
Такі обставини визначені у статті 75 КПК України і за їх наявності суддя зобов'язаний заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України), а якщо такі обставини відомі особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, то вони заявляють відвід судді (частина друга статті 80 КПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК відвід повинен бути вмотивованим.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
При цьому не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.
Захисник мотивує клопотання про відвід тим, що суддя під час розгляду справи відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідка.
Проте з такими доводами неможливо погодитись, оскільки вони ґрунтуються на власному, помилковому тлумаченні захисником положень законодавства та рішень Європейського суду з прав людини.
Під час проведення апеляційного розгляду захисник не позбавлений процесуальної можливості звернутись з будь-якими клопотаннями до суду, в тому числі, повторно про виклик свідків та дослідження певних доказів у справі, з урахуванням відомостей, які будуть досліджуватися безпосередньо в судовому засіданні, однак в межах, передбачених чинним законодавством.
З урахуванням наведених обставин посилання захисника в заяві про відвід є суто суб'єктивними та передчасними, оскільки оцінка всієї сукупності наявних по справі доказів буде відбуватись лише в нарадчій кімнаті, тобто після проведення апеляційного розгляду справи з дотриманням вимог чинного КУпАП, тому немає будь-яких процесуальних або фактичних підстав для задоволення заяви про відвід судді.
За таких обставин, припущення захисника щодо упередженості судді не підтверджуються будь-якими об'єктивними відомостями, а тому їх не можна брати до уваги, внаслідок чого його заява про відвід судді є необґрунтованою та передчасною, що свідчить про відсутність підстав для її задоволення. Незгода захисника з прийнятим у ході судового розгляду процесуальним рішенням судді не є підставою для задоволення відводу судді.
Пунктом першим статті 6 ЄКПЛ кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відтак безсторонність суду, зміст якої полягає у відсутності упередженості або необ'єктивності, є однією з гарантій, покликаних забезпечити загальну справедливість судового провадження. Дотримання її відповідно до усталеної практики ЄСПЛ встановлюється за двома критеріями: суб'єктивним та об'єктивним.
Безсторонність за суб'єктивним критерієм означає, що суддя не виявляв особистої упередженості або зацікавленості у результатах розгляду справи. Особиста безсторонність презюмується доти, доки з урахуванням поведінки та/або особистих переконань конкретного судді не буде доведено протилежного.
Об'єктивна безсторонність вимагає забезпечення самим судом, зокрема його персональним складом, достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви в його об'єктивності та неупередженості (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року (заява № 10644/08, пункт 56).
У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, підлягає перевірці наявність або відсутність переконливих фактів, які можуть викликати сумнів у його безсторонності. Це означає, що під час з'ясування питання про існування причин припускати небезсторонність судді вирішальною є не позиція заінтересованої сторони, а обґрунтованість відповідного побоювання. Об'єктивний критерій зазвичай стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження (рішення у справі «Михайлова проти України» від 06 березня 2018 року, заява № 10644/08, пункт 56).
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N 4785/02, рішення від 10 грудня 2009 року, п. 66, 67).
Таким чином, суддя доходить висновку, що відомості, зазначені в заяві захисника про відвід судді Руденка В.В. не можуть свідчити про упередженість судді і не виключають його участь у здійсненні апеляційного перегляду цієї справи, у зв'язку з чим наведені захисником доводи щодо відводу є безпідставними, а тому у задоволенні заяви захисника слід відмовити.
Керуючись статтями 7, 294 КУпАП, статтями 75, 80, 81 КПК суддя
Відмовити в задоволенні заяви захисника Філіповського Віктора Валентиновича про відвід судді Дніпровського апеляційного суду Руденка В.В. від участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за апеляційною скаргою захисника Філіповського В.В. на постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 03 листопада 2025 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун