Справа № 991/9881/25
Провадження № 1-кп/991/120/25
ВСТУПНА ЧАСТИНА [І].
Дата і місце постановлення [1-1].
25 листопада 2025 року, місто Київ.
Назва та складу суду, секретаря судового засідання [1-2].
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 (надалі - суддя), секретар судового засідання ОСОБА_2 .
Найменування (номер) кримінального провадження [1-3].
Кримінальне провадження за № 12024000000001129 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі - ЄРДР) 13 червня 2024 року.
Прізвище, ім'я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання [1-4].
1) обвинувачений ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Колісники Ніжинського району Чернігівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) обвинувачений ОСОБА_4 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Турійськ, Турійського району, Волинської області, проживає заадресою: АДРЕСА_2 ;
3) обвинувачений ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Мрин, Носівського району, Чернігівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа [1-5].
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України (обвинувачений ОСОБА_3 ), кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України (обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ).
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження [1-6].
Сторона обвинувачення: прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 .
Сторона захисту: захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; обвинувачені: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА [ІІ].
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається [2-1].
Вирішується питання про повернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за № 12024000000001129 від 13 червня 2024 року.
Дане питання вирішується за клопотанням захисника обвинуваченого ОСОБА_3 та представника заставодавця ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 .
Встановлені суддею обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів [2-2].
Суддя встановив таке.
25 вересня 2025 року до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 12024000000001129 від 13 червня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, а також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України.
Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 30 вересня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання на 10 год 00 хв 25 листопада 2025 року.
У підготовчому судовому засіданні, 25 листопада 2025 року, від адвоката ОСОБА_7 надійшло клопотання про повернення застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_3 , яке обґрунтоване наступним.
06 серпня 2025 року слідчим суддею Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою до щодо ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908.400,00 гривень, а також покладено низку обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 06 жовтня 2025 року.
08 серпня 2025 року ОСОБА_9 внесла на депозитний рахунок Вищого антикорупційного суду заставу за ОСОБА_3 у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді.
Захисник зазначає, що прокурори та детективи не звертались з клопотанням про продовження строку дії покладених обов'язків або запобіжного заходу, а тому о 24 годині 00 хвилин 06 жовтня 2025 року ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припинила свою дію, а обов'язки перестали діяти в часі.
Захисник також стверджує, що в разі закінчення строку дії обов'язків, перестає діяти мета обрання запобіжного заходу у вигляді застави, тобто перестає діяти і запобіжний захід у вигляді застави, тому що застава перестає забезпечувати обов'язки, які перестали існувати
У зв'язку з викладеним, захисник ОСОБА_7 , як адвокат, що діє в інтересах заставодавиці ОСОБА_9 , звернувся до суду з клопотанням, у якому просить повернути останній кошти в сумі 908.400,00 гривень, внесені як заставу за ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12024000000001129 від 13.06.2024 року ОСОБА_3 .
У судовому засіданні захисник/адвокат та обвинувачений ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 , а також обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 клопотання підтримали.
Прокурор проти клопотання заперечував і зазначив, що закінчення строку дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , не свідчить про закінчення строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Суддя дослідив клопотання з доданими матеріалами та заслухав думки сторін та учасників кримінального провадження.
Мотиви, з яких суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався [2-3].
Суддя дійшов висновку про таке.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України: «Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом».
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 42 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений зобов'язаний: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді».
Відповідно до вимог п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України: «Запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 КПК України: «Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу».
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 3 ст. 182 КПК України: «При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків».
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України: «Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього».
Відповідно до вимог п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України: «Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні».
Відповідно до вимог ч. ч. 5 та 7 ст. 194 КПК України: «Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю. Обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються».
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 201 КПК України: «Підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України: «Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу».
Системний аналіз зазначених норм кримінального процесуального права дає суду підстави для висновку про те, що запобіжний захід у вигляді застави не має визначеного строку дії та залишається чинним до його скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження, тоді як обов'язки, покладені слідчим суддею чи судом є строковими і мають обмежену дію у часі.
Таким чином, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, які були покладені на підозрюваного ОСОБА_3 ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 06 серпня 2025 року, припинили свою дію 06 жовтня 2025 року, тоді як запобіжний захід у вигляді застави продовжує свою дію до теперішнього часу.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що запобіжний захід у вигляді застави забезпечує виконання обвинуваченим (підозрюваним) не тільки обов'язків, які передбачені п. п. 1-9 ч. 5 ст. 194 КПК України та покладаються судом, так і загальних процесуальних обов'язків, що встановлені кримінальним процесуальним законом, а саме ч. 7 ст. 42 КПК України.
За таких обставин, суд не встановив підстав для повернення застави заставодавцю.
Суддя, з огляду на викладене, загальні засади кримінального провадження та керуючись положеннями ст. ст. 7, 9, 131, 132, 182, 201, 315, 372, 376 КПК України дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7
РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА [ІІІ].
Висновок суду [3-1].
Суд постановив.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , а також представляє інтереси заставодавця ОСОБА_9 , про повернення застави у кримінальному провадженні за № 12024000000001129 від 13 червня 2024 року відмовити.
Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження [3?2].
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене вимогами ч. 1 ст. 392 КПК України.
Повний текст ухвали складений та оголошений 01 грудня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1