Провадження № 11-кп/821/804/25 Справа № 712/7492/24 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
26 листопада 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Соснівського райсуду м. Черкаси від 3.11.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 , який наро-
дився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, ук-
раїнця, громадянина України, який
має вищу освіту, не одружений, є осо-
бою з інвалідністю III групи, не пра-
цює, раніше не судимий, проживає
АДРЕСА_1 ,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, до 1.01.2026 р. включно, -
В провадженні Соснівського райсуду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021251010000007 від 1.01.2021 р., за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_8 у виді тримання під вартою на 60 днів, до 1.01.2026 р. включно, без визначення розміру застави.
Відмовлено в задоволенні клопотання захисника про зобов'язання Філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в Черкаській обл. в забезпеченні проведення судово- медичної експертизи стану здоров'я обвинуваченого.
Зобов'язано Філію ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в Черкаській обл. надати відомості забезпечення невідкладного проведення судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до ухвали Соснівського райсуду м. Черкаси від 11.07.2025 р.
При прийняті рішення про продовження строку тримання під вартою, суд встановив наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, наведені прокурором ризики є триваючими, вони виключають можливості зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_8 , яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та/або підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки суворість передбачуваного покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Тяжкість кримінального покарання та суворість можливого вироку підвищують ймовірність переховування від суду.
Також враховано відсутність сталих соціальних зв'язків за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8 , відсутність постійного місця роботи, майновий стан, відсутність судимостей, стан його здоров'я, що він є особою з інвалідністю 3 групи, та зауважив, що характеризуючи дані обвинуваченого не переважають можливих ризиків неправомірної поведінки, є обставинами, які враховані при обранні запобіжного заходу, але не можуть спростувати ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Також, суд врахував, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину проти життя і здоров'я особи, підстави, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, прийняв рішення про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити прокурору в задоволенні його клопотання у продовженні строку тримання під вартою та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю за адресою АДРЕСА_2 .
На думку захисника, судом не надано повної оцінки доказам та аргументам сторони захисту. Фактичні обставини викладені в клопотанні прокурора, не підтверджуються доказами, а тому застосування найсуворішого запобіжного заходу є необґрунтованим.
На думку захисника, відсутня доцільність продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави. Обґрунтована підозра не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, зазначення лише переліка підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції. Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному судовому провадженню у справі не може оцінюватися абстрактно, він має бути підтверджений фактичними даними. Ризик переховування обвинуваченого не може оцінюватися виключно на підставі ступеню тяжкості можливого покарання, він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування, або доведуть що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтувати досудове ув'язнення (Рішення у справі «Бекчев проти Молдови», заява № 9190/03, п. п. 56, 59).
Суд не врахував того, що 6.11.2025 р. ОСОБА_8 встановлено 3 групу інвалідності, виник та стрімко почав розвиватися остеохондроз хребта, що призвело до частих та сильних болів у спині, крім того виникло неврологічне захворювання, тому стан здоров'я обвинуваченого дає підстави захиснику вважати, що обвинуваченому необхідне проведення СМЕ та належного лікування в закладі охорони здоров'я, наголошує, що лікування обвинуваченого фактично залежить від волі суду, оскільки обставини, які склалися є елементом катування, які можна припинити шляхом ухвалення рішення про призначення СМЕ стану здоров'я обвинуваченого.
Крім того не враховано, що обвинувачений ОСОБА_8 має офіційне місце реєстрації - АДРЕСА_1 (що підтверджено клопотанням про долучення доказів від 26.11.2026 р.), а тому цілком доречно застосувати до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту із застосуванням засобів електронного контролю.
Зауважує, що прокурором не доведено те, що начебто обвинувачений намагався видати себе за іншу особу, таких доказів не існує.
Звертає увагу суду на незаконність затримання ОСОБА_8 працівниками поліції 15.03.2024 р.
Ухвалою слідчого судді Соснівського райсуду м. Черкаси від 21.05.2024 р. було продовжено стосовно ОСОБА_8 строк тримання під вартою, крім того, філія ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» зобов'язана забезпечити проведення невідкладного медобстеження та лікування ОСОБА_8 . Лист філії «ЦОЗ ДКВС України в Черкаській та Кіровоградській обл.» № 285-ЧК-25 від 5.05.2025 р. щодо надання меддопомоги ОСОБА_8 не відповідає фактичним даним щодо надання меддопомоги, чим введено суд в оману.
Також, просить зобов'язати Філію ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській обл. забезпечити проведення судово-медичної експертизи стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_8 який підтримав доводи апеляції захисника, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, вважала ухвалу суду законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали, виділені з кримінального провадження, провівши судові дебати, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, об-ґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 до двох місяців, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого, відповідно, передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
Суд вірно врахував, наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені п. п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, наведені прокурором ризики є триваючими та виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Крім того ризики, які були наявні при обранні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд не встановив, інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження.
Прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 , доведено наявність обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України. Будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту не наведено, обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою не встановлено.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає не лише відомостям про особу обвинуваченого, а й характеру, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, продовжують існувати, в зв'язку з чим суд прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність збереження застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, зазначені ризики, наразі, є реальними, триваючими, та вони виключають можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який, альтернативний запобіжний захід, який не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду кримінального провадження.
З такими висновками місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого до двох місяців, тобто до 1.01.2026 р.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_8 не завершено, проведено лише підготовче судове засідання та оголошено обвинувальний акт, не допитані всі свідки, не досліджені докази, а тому доводи апеляційної скарги про обрання обвинуваченому занадто суворого запобіжного заходу без визначення розміру застави, апеляційний суд вважає не доречними, тому що доводи апеляційної скарги повністю дублюють вже розглянуті судом першої інстанції заперечення сторони захисту, подані на клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 3.11.2025 р., крім того вивченням сканованих судом першої інстанції виділених матеріалів та наданих сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, а його тривалість залежить від кількох чинників, як об'єктивних так і суб'єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законних підстав для впливу.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам виділеного кримінального провадження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , встановлених судом першої інстанції ризиків, сторона захисту не навела переконливих доказів того, що обвинувачений буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, а тому у суду першої інстанції були вагомі підстави для продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, апеляційний суд дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також, беручи до уваги покарання, яке у майбутньому йому загрожує за вчинення особливо тяжкого злочину, враховуючи особу обвинуваченого, підстави і мету запобіжного заходу, стадію розгляду кримінального провадження, яке до спливу строку обраного запобіжного заходу не буде завершено, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, то апеляційний суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.
Наявність даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_8 , зокрема те, що він має вищу освіту, є особою з інвалідністю, не працює, раніше не судимий, враховуючи стан здоров'я ОСОБА_8 - не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду, оскільки не спростовують висновки суду про те, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Враховуючи тяжкість, специфіку кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , апеляційний суд, виходячи із вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, не знаходить підстав для скасування ухвали та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та задоволення апеляції.
Суд першої інстанції ретельно розглянув клопотання захисника ОСОБА_7 про проведення судово-медичної експертизи стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , перевірив всі доводи клопотання та надані копії медичних документів та дійшов висновку, що підстави для його задоволення відсутні. З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, тому що воно цілком обґрунтоване та відповідає чинному законодавству.
Апеляційний суд звертає увагу, що порядок і підстави проведення судово-медичної експертизи під час судового розгляду кримінального провадження визначені ст. ст. 242 та 332 КПК України та призначаються, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання та за своїм загальним призначенням є способом доказування або спростування вини особи. Проте, захисник просить поставити перед експертами питання для з'ясування стану здоров'я обвинуваченого та інші, які не стосуються предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.
З таких обставин апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про зобов'язання Філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях забезпечити проведення судово-медичної експертизи стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 з огляду на наступне.
Захисник в своїй апеляції посилається на ухвалу слідчого судді Соснівського райсуду м. Черкаси від 21.05.2024 р., якою було продовжено стосовно ОСОБА_8 строк тримання під вартою, крім того, суд зобов'язав філію ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській обл. забезпечити проведення невідкладного медобстеження та лікування ОСОБА_8 . Захисник вказує в апеляції, що листом філії ЦОЗ ДКВС України в Черкаській та Кіровоградській обл. № 285-ЧК-25 від 5.05.2025 р. щодо надання меддопомоги ОСОБА_8 не відповідає фактичним даним щодо надання меддопомоги, суд введено в оману, то апеляційний суд зауважує, що судова влада поклала на відповідну державну установу обов'язок вчинити певні дії для перевірки стану здоров'я та лікування обвинуваченого, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для застосування додаткових дій, оскільки органом судової влади вже були застосовані достатні заходи для захисту прав особи.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 418 та 422-1 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Соснівського райсуду м. Черкаси від 3.11.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 1.01.2026 р. включно - залишити без змін.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зобов'язання Філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях провести судово-медичну експертизу стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 - відмовити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді