Провадження № 11-сс/821/551/25 Справа № 705/6892/25 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
28 листопада 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2025 року у кримінальному провадженні № 12025250320001543 від 09.11.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шляхова Бершадського району Вінницької області, українця, громадянина України, неодруженого, офіційно не працюючого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Черкаській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Просив слідчого суддю застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з подальшим утриманням в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», при цьому не визначати розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2025 клопотання слідчого задоволено та застосовано відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДП «Черкаський слідчий ізолятор» без можливості внесення застави на строк 60 днів, з 09 листопада 2025 року і до 07 січня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання з 09 листопада 2025 року і до 07 січня 2026 року включно.
Ухвала суду мотивована тим, що обставини, які дають підстави підозрювати ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення, обґрунтовуються зібраними доказами та іншими матеріалами кримінального провадження.
Повідомлення про підозру за своїм змістом відповідає вимогам ст. 278 КПК України та на даному етапі сумнівів щодо його законності або порушення порядку вручення не викликає.
Надаючи оцінку тому, чи існує ризик переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування, суду, слідчий суддя виходив з сукупності встановлених відомостей, що можуть доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на порушення відповідних обов'язків.
ОСОБА_8 усвідомлює, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання, у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється, зокрема санкція статті, та невідворотність вказаного покарання можуть спонукати останнього до переховування, а саме: зміни місця проживання або виїзду до непідконтрольних на даний час територій України.
Суд звернув особливу увагу на ту обставину, що підозрюваний ОСОБА_8 одразу після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишив місце скоєння протиправного діяння, покинувши при цьому свою дружину та малолітню дитину, навіть не перевіривши їх стан та не переконавшись, що їх життю та здоров'ю нічого не загрожує.
Після втечі підозрюваний ОСОБА_8 не вжив жодних заходів для повідомлення правоохоронних органів про подію та місце свого перебування, не вжив заходів для відвернення чи зменшення негативних наслідків своїх дій.
На думку суду, це свідчить про те, що ті соціальні зв'язки, які має ОСОБА_8 зі своєю родиною не є достатнім стримуючим фактором, який спонукатиме його сумлінно виконувати обов'язки підозрюваного.
При встановленні наявності ризику впливу на учасників у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя врахував, що підозрюваний може повпливати на потерпілого, свідків шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу, вимагати дачу неправдивих показань або зміну уже наданих під час досудового розслідування.
Крім того, підозрюваному ОСОБА_8 відомі з матеріалів кримінального провадження особисті дані учасників провадження та, будучи на волі, він матиме можливість і мотиви незаконно впливати на них, оскільки останній фактично проживає без реєстрації в тому ж населеному пункті де проживає потерпілий та свідки.
Серед іншого, суд звернув увагу, що одним зі свідків у даному провадженні є цивільна дружина підозрюваного, яка на даному етапі досудового розслідування надала викривальні покази щодо ОСОБА_8 .
Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини злочину, суспільну небезпечність та характер вчиненого злочину, за яким підозрюється ОСОБА_8 , вважав, що досягнення мети, визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом взяття підозрюваного ОСОБА_8 під варту.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11.11.2025 та ухвалити нову, якою обрати відносно ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на даний час в Україні оголошено військовий стан, підозрюваний є військовозобов'язаним та територію України покинути не може. На окуповану територію теж потрапити не може, оскільки по всій лінії розмежування відбуваються бойові зіткнення. Відстрочки від призову під час мобілізації підозрюваний не має.
Зазначає, що з місця події підозрюваний не тікав, а тікав від потерпілого, з метою збереження свого життя, оскільки одразу після ДТП останній почав наносити йому удари.
Жодних доказів того, що підозрюваний буде впливати на свідків, потерпілого слідчим до клопотання не надано.
Більш того, потерпілий у кримінальному провадженні є діючим військовослужбовцем, займає посаду командира розрахунку міномета, є більш фізично розвиненим за підозрюваного, має відповідну бойову підготовку, а тому ОСОБА_8 ніяким чином не може на нього впливати.
Вказує, що підозрюваний вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі.
Також зазначає, що слідчий не обґрунтував в клопотанні, а прокурор не довів у судовому засіданні, чим кожен із ризиків підтверджується та що взагалі свідчить про існування вказаних ризиків, єдиним посилання на підтвердження існування ризиків було лише тяжкість загрожуваного покарання та його невідворотність.
Судом не враховано того, що на даному етапі лише вирішується питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а не вирішується питання про винність підозрюваного та призначення йому покарання за вчинений злочин.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти її задоволення, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя для прийняття законного й обґрунтованого рішення відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
За змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12025250320001543 від 09.11.2025 за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
За даними матеріалів досудового розслідування встановлено, що 09.11.2025, близько 20 год. 45 хв., ОСОБА_8 , в порушення вимог п.п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до висновку медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп'яніння № 2085/134 від 10.11.2025, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Daewoo-Nexia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Лесі Українки в с. Колодисте Уманського району Черкаської області з боку с. Рижавка Уманського району Черкаської області в напрямку центра села в порушення вимог пунктів 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, допустив виїзд на ліве узбіччя по напрямку свого руху, де здійснив наїзд на паркан домоволодіння АДРЕСА_3 , та в подальшому здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка знаходилась поблизу паркану.
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження від яких загинула на місці події.
Керування транспортним засобом на час даної дорожньо-транспортної пригоди у стані алкогольного сп'яніння водієм ОСОБА_8 підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.11.2025, згідно якого останній перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «Daewoo-Nexia» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , а саме вимог пунктів п.п. 2.3 б), 2.9 а), 10.1 Правил дорожнього руху, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілій ОСОБА_11 .
09.11.2025 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
10.11.2025 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Так, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами: даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 10.11.2025; даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.11.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 10.11.2025; даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_13 від 10.11.2025; даними лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_11 від 10.11.2025 № 392; даними Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції № 2085/134 від 10.11.2025 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_8 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Слідчий суддя прийшов до висновку, що існують ризики передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді повністю погоджується й апеляційний суд з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, а тому враховуючи тяжкість можливого майбутнього покарання існує ризик того, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_8 одразу після вчинення ДТП залишив місце скоєння протиправного діяння.
Ризик можливого незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 може впливати на них шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності.
Доводи захисника підозрюваного в апеляційній скарзі про застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, перевірилися колегією суддів, проте не знайшли свого підтвердження.
Розглядаючи дане клопотання, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Також колегією суддів береться до уваги обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, вік підозрюваного, наявність міцних соціальних зв'язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця проживання.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також характеру вчиненого кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що слідчим суддею було вірно враховано усі ці обставини і вірно зроблено висновок про наявність ризиків, що підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Наведене вище, на думку колегії суддів, свідчить про те, що будь-які інші запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою, не зможуть запобігти ризикам, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначених у клопотанні слідчого.
На підставі вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема , щодо злочину, який спричинив загибель людини (п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України).
Розмір застави, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід, на думку колегії суддів, спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. А враховуючи положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку та вмотивовано не визначив підозрюваному розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу.
Наразі досудове розслідування триває, в процесі якого може бути надана оцінка доказам сторони захисту.
Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 листопада 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4