Справа №:755/18309/24
Провадження №: 2/755/891/25
"11" листопада 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Онопрійчук Д.П.
за участі: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , у якому просила суд:
1) визнати право власності у порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 , на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 38573827);
2) зняти арешт нерухомого майна накладений на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований 23.09.2004 Десятою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1326075 на підставі постанови ВДВС АА № 384754 від 17.09.2004, заборона № 246;
3) розподілити судові витрати.
Свої заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2023 в справі № 367/2623/23, за заявою ОСОБА_1 , встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
28.02.2023 заведено спадкову справу № 3/2023. У подальшому ОСОБА_8 , як діє від імені ОСОБА_1 , на підставі довіреності, звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право спадщину за законом по спадковій справі № 3/2023. Однак, ПН КМНО Галаган Оксаною Валеріївною у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовлено, оскільки при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину, ПН КМНО Галаган О.В., виявлено, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт нерухомого майна, що зареєстрований 23.09.2004 Десятою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1326075 на підставі постанови ВДВС АА № 384754 від 17.09.2004, заборона № 246.
Листом Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 02.03.2023 № 28394 повідомлено, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1965 від 06.10.1998 Дарницького районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 аліментів. 16.06.2011 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого документу. Заборгованість на момент повноліття дитини становить 70 409,87 грн. Виконавче провадження знищено за закінченням строків зберігання. Крім того, згідно листа Дніпровського відділу РАЦС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) від 08.03.2024, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про смерть складено 09.07.2015 № 10967 Київським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ МЮ (м. Київ). Дана обставина встановлена судом у справі №755/3464/24. Таким чином, позивач ОСОБА_1 будучи власником нерухомо майна у порядку спадкування за законом, не будучи стороною виконавчого провадження, через накладений арешт виконавчою службою, не може реалізовувати свого права на спадщину.
Крім того, позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просила суд:
1) визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у 1 (один) місяць, з дня набрання рішенням суду законної сили;
2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 15 968,96 грн.
Свої заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_3 , обґрунтовує тим, що між її батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_9 20.09.1990 укладено шлюб, від якого народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьки спільно піклувалися та ростили своїх дітей до часу, коли в житті померлого спадкодавця, не з'явилася інша жінка - ОСОБА_8 - мати відповідачки ОСОБА_1 . Батько позивачки перестав приділяти належної уваги та піклування своїм дітям, яких він мав від офіційного шлюбу з матір'ю позивачки, натомість, його часом та увагою повністю заволоділа нова сім'я, адже фактично він почав проживати із матір'ю відповідача, але офіційного шлюбу з нею так і не уклав. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , народилася донька відповідач ОСОБА_1 . При реєстрації народження відповідача батьківство ОСОБА_7 було вказано зі слів матері відповідача, до того ж, мати відповідача не дала їй від народження прізвище « ОСОБА_10 », натомість, вказала своє прізвище - « ОСОБА_11 ». Батьки позивача офіційно розірвали шлюб тільки 28.09.2004 та мати позивача звернулося до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дітей, однак батько добровільно рішення суду не виконував, аліменти не сплачував.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_12 , ПН КМНО, на підставі заяви відповідача - ОСОБА_1 , заведено спадкову справу №3/2023. При цьому, відповідач жодним чином не повідомила позивача про смерть батька та звернення до нотаріуса із такою заявою, хоча володіла інформацією про її місце проживання. Як вбачається із Довідки про заведення спадкової справи та склад спадкоємців від 07.04.2023 № 42/01-16, виданої ПН КМНО Галаган Оксаною Валеріївною, станом на 07.04.2023 ОСОБА_1 є єдиною особою, що подала заяву про прийняття спадщини, проте, підстави для закликання її до спадкоємства за законом відсутні у зв'язку з тим, що в Книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_1 08.09.1998 зроблено відповідний запис за № 1415, відомості про батька в якому записані за вказівкою матері. В подальшому відповідач звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2023 у справі № 367/2623/23 заяву було задоволено, тим самим встановлено факт батьківства ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_1 .
В подальшому, 16.10.2023 мати відповідача, яка діяла від її імені та на підставі довіреності, звернулася до нотаріуса Галаган О.В. із заявою № 74 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі №3/2023 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька відповідача та позивача, ОСОБА_7 , на квартиру АДРЕСА_1 (спадкове майно). Після розгляду цієї заяви нотаріус винесла Постанову від 16.10.2024 № 110/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, оскільки на спадкове майно було накладено арешт, у зв'язку із невиконанням останнім зобов'язань щодо сплати аліментів.
Відповідач звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із позовною заявою до Дніпровського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні. Рішенням від 20.05.2024 у справі №755/3464/24 ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач зазначає, що із наведеного чітко прослідковується те, що відповідач знала про наявність інших двох дітей спадкодавця, їх померлого батька ОСОБА_7 , а саме - доньки - ОСОБА_13 та сина - ОСОБА_14 . Відповідач навмисно не повідомила нотаріусу при відкритті спадкової справи про факт існування, окрім неї, ще двох рідних, народжених в офіційному шлюбі із ОСОБА_9 , дітей, адже неправомірно вважає лише себе єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_7 . Ба більше нотаріусом Галаган О.В., яка має доступ до державних реєстрів та здійснює їх моніторинг при відкритті спадкової справи, не вжито жодних діянь щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи. Відповідач навмисно уникала будь-яких контактів та повідомлення позивачу інформації про звернення нею до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи, адже не хотіла аби позивач та її брат - ОСОБА_14 , знали про відкриття спадщини та її фактичну наявність, адже позивач володіє точно таким же рівним правом на спадщину, як і відповідач. Більше того, вже маючи рішення у справі № 755/3464/24, де суд чітко зазначив про необхідність залучення у якості відповідачів і осіб, в тому числі в інтересах яких був накладений арешт на спадкове майно та на користь яких було призначено аліменти рішенням Дарницького районного суду міста Києва, тобто дітей спадкодавця - позивача та її брата- ОСОБА_15 . Відповідач звернулася до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на наведене рішення суду, який підтвердив його законність і обґрунтованість та відмовив відповідачу у задоволенні апеляційної скарги.
Саме з часу отримання копії позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту, ОСОБА_3 вперше дізналася про відкриття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 та про всі подальші дії, що вчиняла відповідач аби, не повідомляючи жодним чином про відкриття спадщини позивача, яка наділена рівним правом на частку у складі спадкового майна, незаконно та одноосібно отримати право власності на спадкове майно, маючи сумнівно добрі та батьківські стосунки із померлим. Окрім того, позивач зазначила, що під час повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, ІНФОРМАЦІЯ_8 народила сина - ОСОБА_16 , перебуваючи у важкому психо-емоційному стані після народження дитини в умовах війни, була змушена, тікаючи від війни, переїжджати з маленькою дитиною, в тому числі до Тернопільської області, де її прихистили люди, що приймали для проживання тих, хто тікав від війни. Не будучи жодним чином повідомленою як відповідачем, так і нотаріусом, яка відкрила спадкову справу, позивач не мала змоги вчасно реалізувати своє право щодо прийняття спадщини, що було б справедливим в даних умовах.
21.11.2024 позивач звернулася до ПН КМНО Галаган О.В., в якої відкрито спадкову справу після смерті батька позивача, із заявою про прийняття спадщини, яка відмовила у долученні заяви до спадкової справи з підстав пропущення позивачем шестимісячного строку для прийняття спадщини. Зважаючи на наведені фактичні дані, що по суті є об'єктивними та непереборні труднощі для неї щодо подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька, позивач вважає за необхідне звернутися до суду із позовною заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_7 , що було б цілком справедливим та розумним, оскільки про відкриття спадщини та не повідомлення позивачу будь-яких даних про це не дали можливості їй вчасно звернутися до нотаріуса, яка відкрила спадкову справу, із заявою при прийняття такої спадщини.
Також, позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд:
1) визначити ОСОБА_5 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті його батька ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у 1 (один) місяць, з дня набрання рішенням суду законної сили;
2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судові витрати.
Свої заявлені позовні вимоги позивач ОСОБА_5 , обґрунтовує тим, що у листопаді 2024 він дізнався від своєї рідної сестри ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву про визнання за нею право власності на спадкове майно: квартира АДРЕСА_1 , яке належить їхньому батьку і зняти з нього арешт. Після ознайомлення з матеріалами позовної заяви позивачу стало відомо, що його батько - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стало надзвичайною несподіванкою для позивача та фактично підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
ОСОБА_5 зазначив, що 20.09.1990 між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 укладено шлюб, у якому народилося двоє дітей - донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .. Подружжя довгий час проживало разом, вели спільне господарство та будували сім'ї, але одного дня у житті ОСОБА_7 з'явилась інша жінка ОСОБА_8 . Після цього, подружжя фактично почало проживати окремо, ОСОБА_7 не приділяв належної уваги та піклування своїм дітям від офіційного шлюбу, бо весь його час і увага зосередились на ОСОБА_8 , зокрема батько позивача почав разом з нею жити, але офіційно так і не оформив відносини. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 народилася донька - ОСОБА_1 .
Матір позивача ОСОБА_9 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва із позовом про стягнення аліментів на утримання своїх малолітніх дітей. Однак ОСОБА_7 добровільно рішення суду про стягнення аліментів не виконував. За таких обстави мати позивача була змушена самостійно забезпечувати сім'ю та постійно шукати додаткові способи заробітку. Після народження ОСОБА_1 батько позивача ще більше віддалився від своєї попередньої сім'ї та, зокрема, від своїх дітей. ОСОБА_7 не тільки не допомагав матеріально позивачу та його сестрі ОСОБА_3 , а навіть не цікавився їхнім життям та розвитком. В дорослому віці позивач та його сестра ОСОБА_3 створили власні сім'ї та почали жити окремо, звикнувши до того, що батько не виявляє інтересу до їхнього життя. ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_9 (мати позивача) померла, так і не отримавши за життя сплати заборгованості по аліментів від батька своїх дітей.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_7 , однак про його смерть позивача ніхто не повідомив. Через бездіяльність членів нової сім'ї батька позивача, останній навіть не мав змоги бути присутнім на похороні батька. Як відповідач, так і її рідні, не повідомляли позивача про смерть батька та навіть більше, активно приховували факт смерті ОСОБА_7 від позивача та його рідної сестри, що підтверджується тим, що 28.02.2023 ОСОБА_12 , ПН КМНО, на підставі заяви відповідача - ОСОБА_1 , заведено спадкову справу №3/2023. При цьому, відповідач не вжила жодних заходів щодо повідомлення позивача про смерть батька та нотаріуса про наявність інших спадкоємців, хоча знала, що у ОСОБА_7 є діти від першого шлюбу.
Як вбачається із Довідки про заведення спадкової справи та склад спадкоємців від 07.04.2023 № 42/01-16, виданої ПН КМНО Галаган Оксаною Валеріївною, станом на 07.04.2023 ОСОБА_1 є єдиною особою, що подала заяву про прийняття спадщини, проте, підстави для закликання її до спадкоємства за законом відсутні у зв'язку з тим, що в Книзі записів актів громадянського стану про народження ОСОБА_1 08.09.1998 зроблено відповідний запис за № 1415, відомості про батька в якому записані за вказівкою матері. У зв'язку з чим, відповідач звернулася до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису. Рішенням суду встановлено факт батьківства ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_1 .
16.10.2023 мати відповідача, яка діяла від її імені та на підставі довіреності, звернулася до нотаріуса Галаган О.В. із заявою № 74 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом по спадковій справі №3/2023, на квартиру АДРЕСА_1 (спадкове майно). Після розгляду цієї заяви нотаріус винесла Постанову від 16.10.2024 № 110/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у зв'язку з накладеним арештом внаслідок невиконання ОСОБА_7 зобов'язань щодо сплати аліментів.
26.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із позовною заявою до Дніпровського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні. Рішенням від 20.05.2024 р. у справі №755/3464/24 ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.
За даними інформаційної системи Судова влада вбачається, що відповідач, виступаючи позивачем у справі № 755/18309/24, звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва із первісним позовом про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, який судом було залишено без руху, однією із підстав для чого стало те, що позивачем (відповідач за цим позовом) не було надано суду доказів відправлення відповідачу (позивачу за цим позовом) копії позовної заяви та доданих до неї документів. Із детального вивчення позову відповідача у справі № 755/18309/24, доданих до нього та доступних позивачу за цим позовом матеріалів, вбачається грубе порушення прав та законних інтересів позивача як спадкоємця за законом після смерті батька ОСОБА_7 , що полягає в фактичному обмеженні відповідачем прав позивача на прийняття спадщини після смерті його батька, неповідомленні відповідачем про смерть батька та про будь-які дії, що вчинялися нею після смерті їх батька. Відповідач намагалась оминути всіма можливими способами повідомлення такого ж законного спадкоємця - сина померлого ОСОБА_5 про смерть батька та відкриття спадщини, адже він володіє абсолютно таким же рівним правом на спадкування спадкового майна після смерті його батька як і відповідач. Такі дії відповідача та її представника свідчать про те, що вони не хотіли, щоб позивач та його рідна сестра дізналися про смерть батька та відкриття спадщини в межах строків, які передбачені чинним законодавством для прийняття спадщини.
Арешт на спадкове майно померлого було накладено саме внаслідок невиконання ОСОБА_7 зобов'язань щодо сплати аліментів. Зазначене свідчить, що нотаріус Галаган О.В. мала достатньо інформації для розуміння наявності інших спадкоємців, не вчинила жодних діянь щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.11.2024 відкрито провадження у цивільній справі №755/18309/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи №3/2023, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_7 .
26.11.2024 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів.
12.12.2024 до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган О.В. надійшли, належним чином завірені копії, матеріалів спадкової справи №3/2023, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_7
26.12.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити ОСОБА_1 у визнанні права власності у порядку спадкування за законом на квартиру АДРЕСА_1 та у знятті арешту нерухомого майна, накладеного на вищезазначену квартиру. ОСОБА_3 вважає позовні вимоги незаконними та передчасними, зважаючи на те, що позивач жодним чином не повідомила її про смерть батька та звернення до нотаріуса. Позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки було виявлено накладений на нерухоме майно арешт. Арешт на спадкове майно спадкодавця - ОСОБА_7 було накладено внаслідок невиконання ним зобов'язань щодо сплати аліментів та в результаті сформованої документально підтвердженої заборгованості. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні, проте їй було відмовлено. Позивач завжди знала про наявність інших двох дітей спадкодавця, їх померлого батька ОСОБА_7 , а саме доньки ОСОБА_13 та сина ОСОБА_14 . Позивач навмисно не повідомила нотаріусу при відкритті спадкової справи про факт існування, окрім неї, ще двох рідних, народжених в офіційному шлюбі із ОСОБА_9 , дітей, адже неправомірно вважає лише себе єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_7 , а нотаріусом не вжито жодних діянь щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи. Саме з часу отримання копії цієї позовної заяви і доданих до неї матеріалів ОСОБА_3 вперше дізналася про відкриття спадщини після смерті свого батька та про всі подальші дії, що вчиняла позивач аби, не повідомляючи жодним чином про відкриття спадщини ОСОБА_3 , яка наділена рівним правом на частку у складі спадкового майна, незаконно та одноосібно отримати право власності на спадкове майно, маючи сумнівно добрі та батьківські стосунки із померлим. Не будучи жодним чином повідомленою як позивачем, так і нотаріусом, яка відкрила спадкову справу, відповідач 2 не мала змоги вчасно реалізувати своє право щодо прийняття спадщини, що було б справедливим в даних умовах. Вже після отримання від позивача копії позову 08.11.2024 р. відповідачу 2 стало відомо про все те, що описано вище. Крім того, позивач безпідставно стверджує те, що наявний на даний час арешт спадкового майна, накладений понад 20 років тому внаслідок невиконання спадкодавцем судового рішення, не пов'язаний з виконанням виконавчого документа стосовно стягнення з неї заборгованості і це перешкоджає їй як єдиній, на її думку, спадкоємиці, яка, приховуючи від інших законних спадкоємців померлого, подала заяву про прийняття спадщини, повідомила, що інших спадкоємців немає, прийняла спадщину, але не може нею розпоряджатися і просить зняти арешт та визнати за нею одноосібне право власності на спадкове майно. Крім того, ОСОБА_3 було подано позовну заяву про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.12.2024 (справа № 755/21297/24, провадження №: 2/755/11319/24) відкрито провадження у справі. Зважаючи на наведене, визнання позивача - ОСОБА_1 одноосібним спадкоємцем за законом, та, відповідно, особою - одноосібним власником спадкового майна та зняття з нього арешту є невиправданим та передчасним до набрання законної сили рішенням суду у справі № 755/21297/24.
08.01.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає їх незаконними та передчасними, з огляду на те, що ОСОБА_7 проживав окремо від відповідача з новою сім'єю та довгий час не спілкувався з сином, тому про смерть батька відповідач не знав. Через бездіяльність членів нової сім'ї батька відповідача, відповідач не мав змоги навіть бути присутнім на похороні батька. Крім того, позивачка встановлювала факт батьківства в судовому порядку, стверджуючи, що набуття нею права на спадкування ніяким чином не вплине на права інших осіб, знаючи при цьому про наявність інших спадкоємців першої черги. Проте нотаріусом було відмовлено у видачі їй свідоцтва про право на спадщину, оскільки було виявлено обтяження на нерухоме майно. На спадкове майно накладено арешт, зареєстрований 23.09.2004 Десятою київською державною нотаріальною конторою в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 1326075 на підставі постанови ВДВС АА№ 384754 від 17.09.2004 р., заборона № 246, який було накладено внаслідок невиконання ОСОБА_7 зобов'язань щодо сплати аліментів. 26.02.2024 позивач звернулася до суду з позовом про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні, проте ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. За даними інформаційної системи Судова влада вбачається, що позивач звернулася до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно і зняття з нього арешту, який судом було залишено без руху, однією із підстав для чого стало те, що позивачем не було надано суду доказів відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів. Із детального вивчення позову вбачається грубе порушення прав та законних інтересів відповідача як спадкоємця за законом після смерті батька - ОСОБА_7 , що полягає в фактичному обмеженні позивачем прав відповідача на прийняття спадщини після смерті його батька, неповідомленні позивачем про смерть батька та про будь-які дії, що вчинялися нею після смерті їх батька. Позивач намагалась оминути всіма можливими способами повідомлення такого ж законного спадкоємця - сина померлого ОСОБА_5 про смерть батька та відкриття спадщини, адже він володіє абсолютно таким же рівним правом на спадкування спадкового майна після смерті його батька як і позивач. Такі дії позивача свідчать про те, що вона не хотіла, щоб відповідач та його рідна сестра дізналися про смерть батька та відкриття спадщини в межах строків, які передбачені чинним законодавством для прийняття спадщини. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що 31.12.2024 ним подано до суду позовну заяву до ОСОБА_1 з вимогами визначити додатковий строк для прийняття спадщини. Зважаючи на наведене, визнання позивача - ОСОБА_1 одноосібним власником спадкового майна та зняття з нього арешту є невиправданим та передчасним до закінчення розгляду позовної заяви відповідача.
13.01.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_17 надійшло клопотання про зупинення розгляду справи № 755/18309/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 755/21297/24.
27.01.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, у якій останній зазначив, що доводи викладені відповідачами у відзивах є необґрунтованими. Крім того, відповідачі заперечують проти визнання за позивачем права власності на спадкове майно у порядку спадкування та проти зняття з нього арешту посилаючись на те, що вони також мають право на це спадкове майно, однак пропустили строк для прийняття спадщини та в судовому порядку намагаються встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , а арешт накладений у зв'язку зі стягненням аліментів в їхніх інтересах. Додатково зазначив, що після прийняття спадщини, позивачу стало відомо про накладений арешт на спадкове майно, що стало перешкодою для реалізації свого спадкового права та власне і подано даний позов з позовними вимогами про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту. Відповідачі є дітьми померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , та були обізнані про наявність заборгованості по аліментах ОСОБА_7 у розмірі 70 409, 87 гривень, але ніяких дій щодо стягнення цієї заборгованості за життя батька не вчиняли. Тим більше, звинувачення відповідачами позивача у фактичному обмеженні їх прав на прийняття спадщини після смерті батька, неповідомленні про смерть батька та про будь-які дії, що вчинялися нею після смерті їх батька, а саме: звернення до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи, звернення до суду з метою встановлення факту батьківства, звернення до суду з метою одноосібного володіння спадковим майном (справа № 755/3464/24), є необґрунтованими. Позивач не зобов'язана була повідомляти відповідачів ні про смерть батька, ні про відкриття спадкової справи, ні про подачу нею нотаріусу заяви про прийняття спадщини, ні про встановлення факту батьківства в судовому порядку. В діях позивача не вбачається будь-якого порушення прав відповідачів на спадкування, оскільки у позивача відсутній законодавчо закріплений обов'язок вчиняти будь-яку з перелічених відповідачами дій, а є лише їх бажанням та спробою зняти з себе відповідальність за свою необізнаність. З метою поновлення строку для прийняття спадщини відповідачами, після позову ОСОБА_1 , окремо подано позовні заяви та відкрито провадження: 1) справа №755/21297/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини; 2) справа №755/651/25 за позовом ОСОБА_5 - аналогічного змісту, однак доводи викладені в них не містять підстав для поновлення строку для прийняття спадщини, а ґрунтуються лише на незнанні про факт відкриття спадщини.
04.02.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній не погоджується з аргументами, які наведені представником позивача у відповіді на відзив. Представником позивача спостерігається спотворення та перекручення доводів та заперечень відповідачів, які вказувались у відзивах. Позивач приховала від нотаріуса при відкритті спадкової справи факт існування ще двох рідних дітей, а пропуск останніми строку для прийняття спадщини та незнання про смерть батька пов'язаний саме з діями позивача, оскільки остання намагалася будь-яким чином не допустити, щоб відповідачі дізналися про смерть батька та були залучені до процесу прийняття спадщини. Крім того, представником позивача не надано жодних аргументів, чому спроба спадкоємця захистити своє право на спадкування в судовому порядку повинна вважатися затягуванням розгляду цієї справи.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.12.2024 відкрито провадження у цивільній справі №755/21297/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
31.12.2024 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та про стягнення з відповідача суми судових витрат в розмірі 15 986,96 грн. У відзиві зазначив, що позивач є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , та була обізнана про наявність заборгованості по аліментах ОСОБА_7 у розмірі 70 409, 87 гривень, але ніяких дій щодо стягнення цієї заборгованості за життя батька не вчиняла. Зацікавленості протягом тривалого часу в долі батька у позивача не було, родинні відносини не підтримувались. Відсутність спілкування як з батьком, так і з відповідачем не турбувало позивача, допоки їй не стало відомо про смерть батька та не з'явилось меркантильне бажання успадкувати майно. Високі моральні принципи не завадили позивачу через 1 рік та 9 місяців після смерті батька звернутися з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Крім того, ПН КМНО Галаган О.В. 28.02.2023 за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 3/2023 щодо майна померлого ОСОБА_7 . Позивач та відповідач є дітьми померлого ОСОБА_7 , незалежно від того, яким чином підтверджується цей факт народженням в «офіційному» шлюбі чи встановленням цього факту в судовому порядку. Акцентування позивачем уваги на те, що «При реєстрації народження відповідача батьківство ОСОБА_7 було вказано зі слів матері відповідача, до того ж як видно з матеріалів справи, мати відповідача не дала їй від народження прізвище « ОСОБА_10 », натомість, вказала своє прізвище - « ОСОБА_11 », не перебування матері відповідача ОСОБА_8 , в офіційному шлюбі з померлим ОСОБА_7 », є лише емоційним навантаженням позову, незнанням мотивів батька та матері відповідача при реєстрації її народження, вимогами закону та не має ніякого юридичного значення при розгляді справи про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначив також, що законодавець не наділяє «офіційно» народжених дітей додатковими правами та не звільняє їх від обов'язку виконувати приписи закону щодо порядку прийняття спадщини. Ба більше, твердження позивача про те, що вона «не мала змоги вчасно реалізувати своє право щодо прийняття спадщини з причин неповідомлення її ні відповідачем, ні нотаріусом, яка відкрила спадкову справу», є хибними і спробою зняти з себе відповідальність за свою необізнаність. В обґрунтування своїх вимог про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини Позивач звинувачує відповідача у не повідомленні позивача про смерть батька, зверненні до нотаріуса із такою заявою, та навмисне приховування від нотаріуса при відкритті спадкової справи про факт існування ще двох рідних, народжених в офіційному шлюбі із ОСОБА_9 дітей, є необґрунтованими. Відповідач не зобов'язана була повідомляти позивача ні про смерть батька, ні про відкриття спадкової справи, ні про подачу нею нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
08.01.2025 від третьої особи ПН КМНО Галаган О.В. надійшли пояснення, у яких остання зазначила, що нею виконані всі передбачені законодавством дії, які повинен вчинити нотаріус при заведенні спадкової справи. Крім того, подача заяви про прийняття спадщини є прямим обов'язком спадкоємця, який бажає прийняти спадщину, протягом строку встановленого законодавством. А саме тому, позивач ОСОБА_3 звернувшись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини 21.11.2024 пропустила встановлений законодавством строк, про що власне було роз'яснено у направленому їй листі № 124/01-16 від 21.11.2024.
06.02.2025 від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме спадкової справи № 3/2023 , заведеної за заявою ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
14.02.2025 до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просить суд: 1) визначити ОСОБА_3 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті її батька - ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у 2 (два) місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили; 2) стягнути з відповідача - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 40 968,96 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.01.2025 відкрито провадження у цивільній справі №755/651/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
28.01.2025 до суду надійшли пояснення третьої особи, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган О.В., у яких остання зазначила, що нею виконані всі передбачені законодавством дії, які повинен вчинити нотаріус при заведенні спадкової справи та звинувачення нотаріуса у бездіяльності є безпідставними. Крім того, у даному випадку спадкування здійснюється за законом, у нотаріуса відсутній обов'язок щодо повідомлення інших спадкоємців про відкриття спадкової справи. Тим більше, позивач ОСОБА_5 звернувся із заявою про прийняття спадщини 21.11.2024, чим порушив передбачений законодавством строк, про що був повідомлений у листі від 21.11.2024 № 123/01-16.
03.02.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та про стягнення з відповідача суми судових витрат в розмірі 10 968,96 грн. У відзиві зазначив, що позивач подав цей позов з метою затягування розгляду справ № 755/18309/24 та № 755/21297/24. Позивач є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , та був обізнаний про наявність заборгованості по аліментах ОСОБА_7 , але ніяких дій щодо стягнення цієї заборгованості за життя батька не вчиняв. Зацікавленості протягом тривалого часу в долі батька у позивача не було, родинні відносини не підтримувались. Відсутність спілкування як з батьком, так і з відповідачем не турбувало позивача. В дорослому віці позивач та його сестра ОСОБА_3 створили власні сім'ї та почали жити окремо, звикнувши до того, що батько не виявляє інтересу до їхнього життя. Але надзвичайна несподіванка - смерть батька - кардинально змінила відношення позивача до сімейної ситуації та з'явилось меркантильне бажання успадкувати майно. Додатково зазначив, що оцінка дій матері відповідача щодо порушення питання про взяття та направлення біологічних зразків з тіла померлого та їх збереження у КМБК СМЕ для подальшого призначення ДНК експертизи в порядку цивільного судочинства, а саме для визнання факту батьківства в судовому порядку, не входить до компетенції позивача та є неприпустимою. Оскільки, мати відповідача належним чином отримала необхідні докази, щоб відповідач скористалась правом, передбаченим законодавством щодо можливості звернення до суду для визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, що ніяким чином не свідчить про узгодженість дій матері відповідача та відповідача стосовно уникнення будь-яких повідомлень інших спадкоємців про смерть батька позивача, та наявність наміру одноосібно заволодіти майном покійного ОСОБА_7 . Звинувачення позивачем відповідача у фактичному обмеженні його прав на прийняття спадщини після смерті батька, неповідомленні про смерть батька та про будь-які дії, що вчинялися нею після смерті їх батька, а саме: звернення до нотаріуса із заявою про відкриття спадкової справи, звернення до суду з метою встановлення факту батьківства звернення до суду з метою одноосібного володіння спадковим майном (справа № 755/3464/24), є необґрунтованими, оскільки відповідач не зобов'язана була повідомляти позивача ні про смерть батька, ні про відкриття спадкової справи, ні про подачу нею нотаріусу заяви про прийняття спадщини, ні про встановлення факту батьківства в судовому порядку. В діях відповідача не вбачається будь-якого порушення права позивача на спадкування, оскільки у відповідача відсутній законодавчо закріплений обов'язок вчиняти будь-яку з перелічених позивачем дій, а є лише його бажанням та спробою зняти з себе відповідальність за свою необізнаність. Крім того, приватним нотаріусом виконано всі передбачені законодавством дії, які повинен вчинити нотаріус при заведенні спадкової справи, та у нотаріуса також відсутній обов'язок повідомляти інших повнолітніх спадкоємців про відкриття спадкової справи.
06.02.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзив, у якому останній наголосив на тому, що викладення подробиць подружнього життя ОСОБА_7 та ОСОБА_9 є важливим для цієї справи, оскільки вони відображають обставини, що стали підставою для відсутності спілкування та фізичного зв'язку між батьком і сином. Крім того, розгляд судом справи № 755/18309/24 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту є також важливим для даної справи, адже майно, щодо якого ОСОБА_1 має намір зняти арешт та визнати на нього право власності є тим самим спадковим майном померлого батька позивача, щодо якого він звертається до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Окрім того, висвітлення цієї справи дає змогу всебічно зрозуміти попередні мотиви відповідача, якими вона керувалась та які використовувала аби унеможливити обізнаність позивача та його сестри про смерть батька та діяння, що нею вчинялись щодо спадкового майна. Позивач є рідним сином померлого ОСОБА_7 і має таке ж право на спадкування майна померлого як і його сестра. Позивач, бажаючи реалізувати своє право, подав позовну заяву з вимогою визначити додатковий строк для прийняття спадщини. Враховуючи зазначене, представник відповідача безпідставно звинувачує позивача, оскільки реалізація свого законного права не може вважатися зловживанням правами. Крім того, представник відповідача вдається до не етичних випадів на адресу позивача і звинувачує рідного сина померлого в «меркантильних бажаннях успадкувати майно». При цьому представником відповідача чомусь не беруться до уваги, що у викладених у позовній заяві подробицях подружнього життя ОСОБА_7 та ОСОБА_9 чітко описано, що батько покинув сім'ю досить рано, не допомагав матері з двома дітьми та не сплачував аліменти. Представник відповідача зазначає, що протягом тривалого часу позивач не мав зацікавленість в долі батька і родинні зв'язки не підтримував. Для висвітлення обставин при яких батько ще з маленьким сином перестав спілкуватись саме і вказувались в позовній заяві подробиці подружнього життя ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які, як чомусь стверджує представник відповідача, не мають юридичного значення. Позивач якраз і шукає справедливості в суді, оскільки рідні діти батька повинні мати однакові та рівні права на спадкування його майна. Крім того, позивач наголошує, що пропуск строку для прийняття спадщини та незнання ним про смерть батька пов'язаний саме з діями відповідача, оскільки остання намагалася будь-яким чином не допустити, щоб позивач дізнався про смерть батька та був залучений до процесу прийняття спадщини.
10.02.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позов, та вважає позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 безпідставним, оскільки у нього відсутні поважні причини для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, та просить відмовити у задоволенні позову про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва в межах розгляду цивільної справи №755/18309/24, об'єднано в одне провадження цивільну справу №755/18309/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту, із цивільними справами №755/21297/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та №755/651/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Об'єднаній цивільній справі присвоєно номер 755/18309/24.
24.02.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надійшла заява про огляд в судовому засіданні цивільної справи №755/3464/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
04.04.2025 від представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 надійшла заява про зупинення провадження у справі у зв'язку із перебуванням ОСОБА_5 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
08.04.2025 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли заперечення на заяву про зупинення провадження, у яких останній просив відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2025 залишено без задоволення заяву представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 про зупинення провадження у справі.
28.04.2025 з відділу цивільних справ суду надійшли матеріали цивільної справи № 755/3464/24 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові, позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Додатково зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не зверталися до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення боргу зі сплати аліментів. Стосовно їхніх позовів про надання додаткового строку для надання спадщини, то вони подані більше ніж через рік після смерті спадкодавця. Крім того, медичні документи, що надані ОСОБА_3 не свідчать про те, що її хвороби унеможливлюють її пересування, тим більше заяву про прийняття спадщини остання могла подати і засобами поштового зв'язку. В свою чергу, ОСОБА_5 не було надано доказів, щодо поважності пропуску ним строку прийняття спадщини. Стосовно встановлення позивачем в судовому порядку факту батьківства, то така категорія справ не передбачає залучення інших дітей в якості заінтересованих осіб. Представник зазначив, що у нього відсутня інформація щодо того, чи відомо було позивачці про наявність інших дітей у спадкодавця.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з підстав викладених в позові та вказала, що нею була подана заява до нотаріуса щодо прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 . Нотаріусом було відмовлено, оскільки виявлено арешт, який накладено на спадкове майно, через несплату аліментів та утворену внаслідок цього заборгованість. Представником ОСОБА_1 було з'ясовано, що колишня дружина ОСОБА_7 померла, однак залишились діти, про яких вона ніколи не знала, оскільки рідні їй не розповідали, що є брат та сестра, та вона ніколи не бачила їх фото в сімейних альбомах. Під час заведення спадкової справи, нотаріус не повідомляла їй про інших спадкоємців та не надавала витягу з реєстру. Під час встановлення факту батьківства в судовому порядку, вона не знає чи витребовували спадкову справу, оскільки участь брав її представник. ОСОБА_1 заперечувала щодо спадкування ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та їх поданих позовів, оскільки останні не спілкувалися з батьком, жодних стосунків не підтримували, в квартирі проживала вона з батьком і матір'ю. Також вказала, що не пам'ятає, що після поховання бабусі, матері покійного батька, вони підвозили ОСОБА_13 , та що з бабусею приходила до них у гості.
Представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у судовому засіданні позов ОСОБА_18 не визнав, просив відмовити у його задоволенні, позов ОСОБА_5 підтримав з підстав викладених в ньому, а також підтримав позовні вимоги ОСОБА_3 . Додатково пояснив, що у ОСОБА_7 існувала заборгованість зі сплати аліментів, він жодним чином не виявляв інтересів до своїх дітей. Якщо ж ОСОБА_1 вважала себе єдиним спадкоємцем, то логічним є запитання, чому остання не повідомила кредиторів спадкодавця щодо смерті останнього та не вжила заходів до погашення боргів спадкодавця. Стосовно надання ОСОБА_5 додаткового строку для прийняття спадщини, представник зазначив, що ОСОБА_5 не знав і не міг знати про смерть свого батька, оскільки ОСОБА_1 вчиняла дії та бездіяльність з метою приховування цього факту та про судові процеси. Під час встановлення в судовому порядку факту батьківства, ОСОБА_1 була зазначена мета - отримання спадщини, при цьому інших спадкоємці, як нею було зазначено, відсутні. Проте це рішення позбавляє інших дітей спадкодавця на спадкування. Стосовно відносин між ОСОБА_5 та його померлим батьком, представник зазначив, що ОСОБА_7 покинув матір ОСОБА_19 з двома дітьми, не сплачував аліменти, тому звісно образа у дітей до батька була, проте батько сам не хотів спілкуватися з дітьми.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що з 2023 року ОСОБА_1 подавала позови до суду, при цьому умисно не залучала дітей спадкодавця до участі у таких спорах, при цьому вказуючи, що інших спадкоємців не має. Покійна матір ОСОБА_5 та ОСОБА_3 постійно зверталася до різних органів щодо виконання рішення про стягнення аліментів, які виявилися безрезультатні. Жодних пропозицій від ОСОБА_1 щодо врегулювання заборгованості батька ОСОБА_7 по сплаті аліментів не надходило. Щодо надання ОСОБА_3 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини зазначив, що крім необізнаності щодо смерті спадкодавця, поважною причиною пропуску такого строку є те, що остання на початку повномасштабного вторгнення народила дитину, і змушена була заради безпеки переїхати в Тернопільську область, однак її не полишали хвилювання, щодо новонародженої дитини та чоловіка, який є військовослужбовцем. Також, вважав, що і сама необізнаність про смерть спадкодавця, який покинув малолітніх дітей, не проявляв турботи щодо них, не цікавився їх життям та який навіть на поховання їх матері не прибув, може бути поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 вжила усіх заходів, що діти спадкодавця не дізналися про його смерть, а саме: не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців, не залучила їх до участі в справі про встановлення факту батьківства та у справі про зняття арешту. При цьому звернув увагу, що в матеріалах спадкової справи була наявна інформація про дітей спадкодавця.
У судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, позов ОСОБА_1 не визнала. Пояснила, що в листопаді 2024 року отримала позовну заяву, звідки дізналася про смерть батька, брат нічого не знав, до того часу як вона зателефонувала йому. Вони обоє звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини. Вказала, що 10 років вони не спілкувалися з батьком ОСОБА_7 , оскільки останній не проявляв жодного інтересу до них. Коли померла їхня матір, то вона зателефонувала батьку, однак слухавку він не взяв, і не перетелефонував. Пізніше він приходив на роботу та вибачався за те, що не приїхав на поховання. Крім того, зазначила, що підтримувала спілкування з бабусею ОСОБА_20 , вона возила їх в село, була на її похороні, де була і ОСОБА_21 , вони підвозили її , ОСОБА_22 , а тому ОСОБА_21 не могла не знати про її існування. Щодо спадкового майна, квартири, зазначила, що теж має такі ж права як і ОСОБА_1 , оскільки проживала в цій квартирі до 4-ох років із сім'єю, в тому числі і батьком і бабусею, а тому розподіл спадщини між всіма дітьми буде справедливим. ЇЇ з братом дитинство було важким, батько покинув їх та не сплачував аліменти, не цікавився їх життям та ще протягом 8 років був у шлюбі з їх мамою після народження ОСОБА_21 . При цьому, батько не був записаний батьком ОСОБА_21 і не визнавав її як доньку, а лише після його смерті, вони встановили цей факт. Також додала, що не знає де похований її батько, а ОСОБА_1 два роки судиться за спадщину, не повідомляючи при цьому інших спадкоємців. Крім того, інша жінка батька мала б повідомити їм про його смерть, оскільки знала, що в нього є ще діти, та і її номер телефону був у батька записаний. До того ж, ОСОБА_22 повідомила, що ОСОБА_21 була у них в гостях в дитинстві разом зі бабусею, та її мама з батьком теж приходили до них, а тому вони знали де вони проживали. Стосовно поновлення строку для прийняття спадщини, то зазначила, що не знала про смерть батька, крім того мала багато проблем зі здоров'ям в той період, перенесла 3 операції.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Вирішуючи позовні вимоги про визначення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 додаткового строку для прийняття спадщини, суд доходить наступного.
Загальні положення про спадкування врегульовані Главою 84 Книги шостої Спадкове право Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та її батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.76, справа № 755/21297/24).
ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та його батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.66, справа № 755/651/25).
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 та її батьками записані ОСОБА_23 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 . Крім того, відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (т.1, а.с.154-155, справа № 755/18309/24).
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2023 у справі № 367/2623/23 задоволено заяву ОСОБА_1 та встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.18-23, справа № 755/18309/24).
31.01.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві повторно видано свідоцтво про народження, у якому її батьками записані ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (т.1, а.с.25, справа № 755/18309/24).
Таким чином, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 є дітьми ОСОБА_7 .
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
В свою чергу, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зроблено відповідний актовий запис № 3395 та видано свідоцтво серії НОМЕР_4 (т.1, а.с.16, справа № 755/18309/24).
28.02.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Галаган О.В. розпочато спадкову справу № 3/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (т.1, а.с.149-203, справа № 755/18309/24).
28.02.2023 ОСОБА_1 звернулася до ПН КМНО із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька, ОСОБА_7 (т.1, а.с.151, справа № 755/18309/24).
07.04.2023 ПН КМНО Галаган О.В. видано довідку щодо заведення спадкової справи та склад спадкоємців, у якій роз'яснено, що ОСОБА_1 слід звернутися до суду та встановити факт родинних відносин між батьком ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.27-28, справа № 755/18309/24).
16.10.2024 ПН КМНО Галаган О.В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 ,у зв'язку із виявленим арештом, що накладений на нерухоме майно (т.1, а.с.29-30, справа № 755/18309/24).
21.11.2024 ОСОБА_3 звернулася до ПН КМНО Галаган О.В. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька, ОСОБА_7 (а.с.50, справа № 755/21297/24).
Цього ж дня, ПН КМНО Галаган О.В. було надіслано лист ОСОБА_3 , у якому роз'яснено, що остання пропустила шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому її заява не підлягає долученню до спадкової справи. Крім того, у листі зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (а.с.81, справа № 755/21297/24).
21.11.2024 ОСОБА_5 звернувся до ПН КМНО Галаган О.В. із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті його батька, ОСОБА_7 (а.с.53, справа № 755/651/25).
Цього ж дня, ПН КМНО Галаган О.В. було надіслано лист ОСОБА_5 , у якому роз'яснено, що останній пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, а тому його заява не підлягає долученню до спадкової справи. Крім того, у листі зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (а.с.54, справа № 755/651/25).
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Такі висновки викладені у постанові ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , як спадкоємці першої черги за законом, крім іншого, посилалися на те, що їм не було відомо про смерть спадкодавця, оскільки з батьком вони не спілкувалася тривалий час після того як він покинув їх з матір'ю, не цікавився їх долею та навіть не сплачував аліментів на їх утримання, та про його смерть дізналася після отримання копії позовної заяви ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування та зняття арешту.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 6 п.24 постанови №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Верховний Суд України у постанові від 14.09.2016 у справі № 6-1215цс16 вказав, що саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
В той же час, суд дослідивши матеріали даних цивільних справ, а також матеріали цивільної справи № 755/3464/24, дійшов висновку, що в даному випадку незнання ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про смерть спадкодавця виникла через об'єктивні непереборні обставини, які від них не залежали.
Батько сторін у справі, ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 в свою чергу звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 28.02.2023. Отримавши довідку про те, що станом на 07.04.2023 остання є єдиною особою, що подала заяву про прийняття спадщини, але підстави для закликання її до спадкування за законом відсутні, ОСОБА_1 звернулася 20.04.2023 до суду із заявою про встановлення факту батьківства.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19.10.2023 у справі № 367/2623/23 встановлено факт батьківства, а саме, що ОСОБА_7 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с.18-22, справа № 755/18309/24).
В той же час, в матеріалах спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 наявні витяги від 28.02.2023 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у яких померлий ОСОБА_7 вказаний їх батьком (т.1 а.с.163-164, 165-166). З огляду на що, про ці обставини та, відповідно про наявність інших спадкоємців, ОСОБА_1 була обізнана на момент звернення до Ірпінського міського суду Київської області із заявою про встановлення факту батьківства. В той же час, у заяві про встановлення факту батьківства ОСОБА_1 вказала, мету встановлення факту - для отримання спадщини. При цьому, особами, які б мали бути заінтересованими у такій категорії справ, в даному випадку, мали б бути усі спадкоємці майна померлого та лише за відсутності заперечень останніх, така заява мала б бути розглянута у порядку окремого провадження. В іншому випадку, із заяви про встановлення факту батьківства з метою отримання права на спадкування вбачається спір про право, і заявник у такому разі, мала б звертатися до суду у порядку загального позовного провадження (ст. 315 ЦПК України). Натомість, ОСОБА_1 не залучила до участі в справі про встановлення факту батьківства заінтересованих осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , позбавивши останніх висловити свої заперечення щодо встановлення факту батьківства та відповідно, позбавила їх можливості бути обізнаними у смерті спадкодавця.
Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 755/3464/24, 26.02.2024 до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна у виконавчому провадженні.
Рішенням суду від 20.05.2024 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з огляду на неналежний суб'єктний склад учасників справи, оскільки відповідачем у даному позові залучено лише Дніпровський ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. Крім того, позивачем було обрано неефективний спосіб захисту порушених прав, який потребуватиме подання нового позову до суду, оскільки нею заявлено лише вимогу про зняття арешту з майна, хоча належним способом захисту в даному випадку є подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.
Дане рішення переглядалося судом апеляційної інстанції та постановою Київського апеляційного суду від 04.09.2024 було залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20.05.2024 - без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції вірно визначено той факт, що ОСОБА_1 як особою, яка не є стороною виконавчого провадження, але яка є спадкоємцем боржника (свого батька), заявлено вимоги про звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 , при цьому позов пред'явлено лише до органу державної виконавчої служби.
Виконавче провадження, в якому було накладено арешт постановою державного виконавця, було закінчено 16.06.2011 в зв'язку з закінченням строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, при цьому ОСОБА_7 мав заборгованість за аліментами в розмірі 70 409,87 грн. на момент повноліття дитини, які стягувались на підставі виконавчого листа.
Крім того, судом було встановлено, що стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.
Суд першої інстанції правильно врахував правові висновки Верховного Суду в постанові від 21.03.2018 у справі № 161/11682/15-ц (провадження № 61-3563св18) про те, що борг спадкодавця за аліментами стягується за рахунок активів спадкової маси і не є таким зобов'язанням, яке припиняється як нерозривно пов'язане із особою боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Зазначене дає підстави для висновку, що арешт, накладений на майно боржника в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дитини, накладено в інтересах дитини.
Матеріали справи не містять доказів, що позивачем ОСОБА_1 вживалися заходи зі встановлення особи, на утримання якої до її повноліття стягувалися аліменти у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1965 від 06.10.1998, і яка має бути належним відповідачем у даній справі.
16.10.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту, у якому відповідачами зазначила дітей свого покійного батька ОСОБА_7 .
Верховний Суд України, а в подальшому і Верховний Суд, зокрема у постановах від 1.01.2018 у справі № 198/476/16-ц, від 12.02.2018 у справі № 712/656/15-ц, від 06.06.2018 у справі № 592/9058/17-ц, від 11.07.2018 у справі № 381/4482/16-ц, від 11.11.2020 у справі № 750/262/20, від 29.05.2024 у справі № 757/48977/21, від 19.06.2024 у справі № 179/417/22, висловлював позицію щодо того, що не спілкування спадкоємця зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини та звертав увагу на обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків, яке може знаходити свою реалізацію не тільки у майновій формі, а й через немайнові відносини, зокрема у вигляді любові, поваги та підтримки.
В той же час, з огляду на обставини встановлені судом та які пов'язані із зверненням ОСОБА_1 до суду із заявою про встановлення факту батьківства та із позовом про зняття арешту із спадкового майна, убачається, що остання, протягом строку встановленого законом для прийняття спадщини, вчиняла дії які перешкоджали спадкоємцям першої черги дізнатися про смерть спадкодавця, що прямо випливає з її дій по незалученню спадкоємців до участі у таких справах.
Крім того, суд погоджується з твердженнями ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , що останні в інший спосіб не мали можливості дізнатися про смерть спадкодавця, оскільки єдиною людиною з якою вони підтримували стосунки була бабуся, мати спадкодавця, яка померла до його смерті. При цьому суд також враховує, що спадкодавець покинув своїх дітей коли ті були малолітніми, не приділяв їм батьківської турботи, уваги, не цікавився їх життям, не сплачував аліменти, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог 204 СК України діти спадкодавця мали об'єктивне право у звільненні від обов'язку утримувати спадкодавця. При цьому спадкодавець помер у віці 53 років, що свідчить про те, за відсутності доказів протилежного, що останній не був непрацездатним та не потребував стороннього допомоги, зокрема від своїх дітей від першого шлюбу.
Також, суд враховує ту обставину, що ОСОБА_1 жодним чином не спростувала тверджень ОСОБА_5 та ОСОБА_3 щодо часу з якого останні дізналися про смерть спадкодавця, та неможливість раніше дізнатися про його смерть та, відповідно, реалізувати свої права шляхом подання заяви про прийняття спадщини. При цьому, остання і не надала ґрунтовних пояснень своїх дій із не залученням спадкоємців до участі в справах за поданими неї заявою про встановлення факту батьківства про позову про зняття арешту з майна, а до її тверджень щодо необізнаності про дітей спадкодавця від попереднього шлюбу, суд відноситься критично, з огляду на наявність у спадковій справі витягу від 28.02.2023 щодо актових записів про народження.
З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 прослідковується недобросовісна поведінка, яка спрямовувалася на позбавлення права спадкування інших спадкоємців, та вчинення дій із одноосібного набуття права власності на спадкове майно.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням фізичних та юридичних осіб, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
За вимог ст. 63 цього ж Закону, нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Відповідно до п. 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 №296/5. В редакції чинній на момент відкриття спадщини, для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
З матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 убачається, що остання була заведена 28.02.2023 за зверненням особи, яка не мала права на спадкування на момент такого звернення, а саме ОСОБА_1 . На момент видачі останній довідки від 07.04.2023, приватному нотаріусу КМНО Галаган О.В. достовірно було відомо про відсутність до закликання до спадкування ОСОБА_1 та про наявність інших спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , а також станом на 16.10.2024 про наявність арешту на спадкове майна та відповідно, кредиторів спадкодавця. Однак, нотаріусом не вчинено жодних дій із охорони спадкового майна та повідомлення спадкоємців про відкриття спадщини.
З огляду на наведене, враховуючи встановлені судом обставини недобросовісної поведінки спадкоємця ОСОБА_1 та сукупність бездіяльності приватного нотаріуса, суд приходить до висновку, про наявність у спадкоємців ОСОБА_5 та ОСОБА_3 об'єктивних та непереборних труднощів у своєчасному зверненні із заявами про прийняття спадщини після смерті їх батька ОСОБА_7 .
Крім того, заслуговують на увагу твердження ОСОБА_3 , як поважні причини пропуску встановленого законом строку для подання заяви про прийняття спадщини, ті обставини, що остання ІНФОРМАЦІЯ_8 народила дитину та в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації в України та введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на всій території України воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого триває до теперішнього часу, вимушена була змінювати своє місце проживання задля збереження свого життя та життя своєї новонародженої дитини, що безумовно впливало на її психо-емоційний стан та вимагало додаткових зусиль для налагодження свого життя.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 3 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Беручи до уваги такі чинники як справедливість і розумність в рамках застосування принципу верховенства права, дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та задоволення позовів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Зважаючи на те, що для визнання права власності на спадкове майно та зняття з нього арешту матиме значення прийняття спадщини іншими спадкоємцями, оскільки впливатиме на розмір частки спадкового майна, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна.
Інші доводи сторін, наведені ними у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно, підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, в сумі 968,96 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 15, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1282 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визнання права власності на спадкове майно та зняття арешту - залишити без задоволення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , додатковий строк терміном у два місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , додатковий строк терміном в один місяць, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_13 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ;
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ;
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , АДРЕСА_3 ;
- Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код в ЄДРПОУ: 35011660, вул. Євгена Сверстюка, 15, м. Київ;
- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна, пр-т Миру, 15-А, оф. 106, м. Київ.
Повний текст рішення складено 01.12.2025.
Суддя: