24 листопада 2025 р.Справа № 520/27311/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/27311/25
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання незаконним та скасування рішення,
Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - позивач, КП «Харківводоканал») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, Північне МУ ДПС, апелянт), в якому просило суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення № 11/4-3500 від 16.09.2025 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
КП «Харківводоканал» подало заяву про забезпечення позову, в якій просило суд зупинити стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців позивача у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення № 11/4-3500 від 16.09.2025.
В обґрунтування вимог заяви вказав, що КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством для Харкова та 52 населених пунктів Харківської області, яке виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків від споживачів. В умовах воєнного стану робота підприємства як об'єкту критичної інфраструктури набула особливого значення. Тому позивач уважає, що в цих умовах є неприпустимим безспірне стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу, без встановлення у судовому порядку його законності, оскільки призведе до фінансового колапсу та зупинки критично важливих об'єктів водопостачання та водовідведення. Також позивач стверджує, що законодавством унормовано надання підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення сум субвенцій для погашення заборгованості з різниці в тарифах, з метою чого позивач здійснив дії щодо оформлення договору про організацію взаєморозрахунків в рахунок погашення податкового боргу, але фактичного фінансування так і не відбулося.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року по справі № 520/27311/25 заяву КП «Харківводоканал» - задоволено.
Забезпечено адміністративний позов шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/ емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу Підприємства на підставі Рішення № 11/4-3500 від 16.09.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/27311/25.
Відповідач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 та прийняти рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач вказує, що позивачем не доведено та документально не підтверджено, обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливлювали їх захист без вжиття відповідних заходів або наявність очевидності ознак протиправності рішення Північного міжрегіонального управління від 16.09.2025 №11/4-3500. Вказує, що позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду її по суті. Правова оцінка питань правомірності прийняття Північного МУ ДПС від 16.09.2025 №11/4-3500, його впливу на права та свободи позивача підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення коштів за оскаржуваного рішення контролюючого органу здійснюються у безспірному порядку, то невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» на підставі рішення № 11/4-3500 від 16.09.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/27311/25 може призвести до значно гірших наслідків для публічних інтересів суспільства у сталому щоденному функціонуванні мереж водопостачання та водовідведення ніж накопичення комунальним підприємством поточного податкового боргу, відповідальність за погашення якого згідно з чинним національним законом України. Зазначив, що у контексті конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Відповідно до приписів частини другої статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Колегія суддів звертає увагу, що положення статті 150 КАС передбачаються дві альтернативні підстави для вжиття заходів забезпечення позову: 1) наявність очевидних ознак протиправності рішення (дій, бездіяльності) відповідача; 2) ускладнення або неможливість поновлення порушених прав позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 440/9568/22 зазначив, що суд при розгляді питання щодо вжиття заходів забезпечення повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих альтернативних підстав.
Разом з цим, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також ураховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При цьому, доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не доведено та документально не підтверджено, обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливлювали їх захист без вжиття відповідних заходів або наявність очевидних ознак протиправності рішення Північного МУ ДПС № 11/4-3500 від 16.09.2025. Апелянт зазначає, що позов не може бути забезпечений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду її по суті та правова оцінка питань правомірності прийняття Північного міжрегіонального управління № 11/4-3500 від 16.09.2025, його впливу на права та свободи позивача підлягає з'ясуванню під час розгляду справи по суті.
Разом з тим колегія суддів звертає увагу відповідача, що суд першої інстанції у своєму судовому рішенні щодо заяви про забезпечення позову не надавав оцінки законності чи протиправності прийнятого контролюючим органом рішення про стягнення боргу, а підставою для вжиття заходів забезпечення позову було те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Так, з матеріалів справи встановлено, що КП «Харківводоканал» виконує функції життєзабезпечення і надає послуги централізованого водопостачання та відведення каналізаційних стоків споживачів міста Харкова та Харківської області, і врегулювання його господарської діяльності підпадає під дію Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", які, в свою чергу, унормовують тарифне регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.
Функціонування такого підприємства в умовах воєнного стану, з урахуванням Закону України "Про критичну інфраструктуру", є елементом національної безпеки.
КП «Харківводоканал» в умовах воєнного стану знаходиться у складному фінансовому стані, коли несе витрати, які не компенсуються, що зумовлено звільненням у певний період мешканців міста від оплати за надані послуги, а також невиконанням державою обов'язків щодо компенсації різниці між установленим тарифом та реальною вартістю послуг.
Водночас здійснення стягнень з рахунків КП «Харківводоканал» у банках в рахунок погашення податкового боргу може унеможливити поточну діяльність цього підприємства як об'єкту критичної інфраструктури, що призведе до зупинки об'єктів водопостачання та водовідведення.
На підставі зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки стягнення грошових коштів на підставі рішення контролюючого органу здійснюються у безспірному порядку, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення грошових коштів з банківських рахунків КП «Харківводоканал» на підставі рішення № 11/4-3500 від 16.09.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/27311/25 може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, або привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся із позовною заявою до суду першої інстанції у цій справі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у контексті конкретних обставин цієї справи вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті, на що помилково вказує скаржник, і не свідчить про неправомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів.
Зазначена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 13.12.2023 у справі № 520/12248/22.
Відповідач не навів у апеляційній скарзі жодних мотивів, з яких він стверджує про необґрунтованість висновків суду, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви КП «Харківводоканал» про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців КП «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей в рахунок погашення податкового боргу на підставі рішення № 11/4-3500 від 16.09.2025 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/27311/25.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2025 року по справі №520/4893/25, від 05 червня 2025 року по справі №520/2073/25, між тими самими сторонами та з тих саме питань у подібних правовідносинах.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на її необґрунтованість та безпідставність.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 150-154, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року по справі №520/27311/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 01.12.2025.