Справа № 461/5354/25
Провадження № 1-кс/461/7265/25
Іменем України
27.11.2025 слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю заявника ОСОБА_3 , представника заявника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна -
ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просить скасувати арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2025 у справі №461/5354/25 (провадження №1-кс/461/4319/25), на грошові кошти у сумі 20700 Євро, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.07.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , а саме у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 20700 Євро. Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2025 накладено арешт на вилучені в ході проведення обшуку грошові кошти. Заявник стверджує, що вказані кошти належать їй на праві власності і не мають жодного відношення до злочинної діяльності її доньки ОСОБА_6 . Зокрема зазначає, що з 2002 року вона офіційно працевлаштована в Італії, її заробітна плата складає в середньому 15000 Євро на рік, а отримані заощадження вона привозить додому у м. Львів, де зберігає їх готівкою у квартирі. Окрім того, ОСОБА_3 повідомила, що з приводу незаконної діяльності її доньки ОСОБА_6 їй нічого не було відомо. Просить клопотання задоволити.
Заявник та її представник в судовому засіданні клопотання підтримали, просили таке задоволити.
Прокурор в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
Слідчий в судове засідання не з'явився, однак подав письмові заперечення, в яких зазначив, що документи, долучені до клопотання, не містять жодних ідентифікуючих ознак, що дали б підстави вважати, що вилучені під час обшуку грошові кошти, належать саме ОСОБА_3 .
Окрім того, в судовому засіданні був допитай свідок ОСОБА_7 , який є внуком ОСОБА_3 . Останній повідомив, що грошові кошти у сумі 20700 Євро були вилучені з сейфу у його кімнаті. Зокрема зазначив, що вказані грошові кошти належать його бабусі ОСОБА_3 , яка передавала їх з Італії, а він та його мама ставили їх у сейф на зберігання. ОСОБА_7 мав ключі від сейфу та у відсутності мами відкривав його.
Також в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_8 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та є сусідкою заявниці. Свідок стверджує, що їй відомо, що ОСОБА_3 присилала гроші дочці та внуку. Зокрема повідомила, що літом, перед тим як ОСОБА_3 повинна була приїхати з Італії, її внук забирав під під'їздом коробки та білий конверт і сказав, що бабуся як завжди вислала гроші з Італії.
Заслухавши пояснення заявника, її представника та прокурора, а також свідків, дослідивши матеріали клопотання та надані докази, слідчий суддя дійшов висновку, що дане клопотання необхідно задоволити, з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
Підставами для скасування заходу забезпечення кримінального провадження є такі обставини, що не перевірено та не встановлено наявності належних підстав для арешту майна; відсутні достатні докази, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; не встановлено розмір шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірності обмеження права власності; невідповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК України; розгляд клопотання слідчого про арешт майна за відсутності власника майна; накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.
Згідно абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024140000000202 від 29.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України.
06.07.2025 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 20700 Євро.
07.07.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 305, ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України.
07.07.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 305, ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2025 накладено арешт на грошові кошти у сумі 20700 Євро, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 (за місцем проживання ОСОБА_6 ).
Слідчий суддя зазначає, що вилучені під час обшуку грошові кошти не були попередньо ідентифікованими органом досудового розслідування.
Також, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 офіційно працевлаштована в Італії та отримує постійний дохід, що підтверджується копіями податкових декларації за 2017-2024 роки.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що подальший арешт грошових коштів, які були вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , що за адресою: АДРЕСА_1 , є неспіврозмірним завданням кримінального провадження, оскільки порушує право власника на мирне володіння та розпорядження своїм майном, слідчим та прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що такі грошові кошти були здобуті ОСОБА_6 злочинним шляхом, а відтак вважає клопотання ОСОБА_3 обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати арешт майна, накладений в рамках кримінального провадження №42024140000000202 від 29.08.2024, на підставі ухвали Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2025 у справі №461/5354/25 (провадження №1-кс/461/4319/25) на грошові кошти у сумі 20700 Євро, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1