7 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 362/6352/18
провадження № 61-2220св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Крушинська сільська рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Садове товариство «ІНФОРМАЦІЯ_1»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Луєнка Юрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 18 червня 2020 року, ухвалене у складі судді Марчука О. Л., та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Гаращенка Д. Р., Борисової О. В., Пікуль А. А.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області (далі - Крушинська сільська рада), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Садове товариство (далі - СТ) «ІНФОРМАЦІЯ_1», про визнання недійсним рішення, скасування рішення та державної реєстрації.
В обґрунтування позову вказував, що з 1985 року він є користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,11 га, розташованої в Садовому товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_1» у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області на території Крушинської сільської ради.
Рішенням 25 сесії 7 скликання Крушинської сільської ради від 18 травня 2018 року йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 для колективного садівництва, розташованої у селі Дерев'янки
СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» Васильківського району Київської області.
Листом від 28 вересня 2018 року № 97-10-0.24-2456/167-18 начальник відділу у Васильківському районі Головного управління Держгеокадастру в Київській області повідомив позивача про те, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка № НОМЕР_1 з кадастровим номером 3221482003:04:012:0109 площею 0,1006 га, цільовим призначенням якої є колективне садівництво, розташована у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області, обліковується за іншою особою.
17 жовтня 2018 року Крушинська сільська рада листом № 365-02-11 повідомила позивача про те, що на момент прийняття сільською радою рішення від 22 вересня 2017 року про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109 площею 0,1548 га, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташованої у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області (до складу якої входить спірна земельна ділянка), графічні дані щодо СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» були відсутні.
На думку позивача, Крушинська сільська рада визнала, що прийняте
22 вересня 2017 року рішення порушило конституційне право ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки.
Посилаючись на те, що передана ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 221484003:04:012:0109 накладається на його земельну ділянку, уточнивши позовні вимоги, позивач просив:
- скасувати рішення Крушинської сільської ради від 23 листопада
2016 року № 221-11-7 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 »;
- визнати недійсним рішення 20-ї сесії 7-го скликання Крушинської сільської ради від 22 вересня 2017 року № 737-20-7 про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є для ведення особистого селянського господарства, розташованої у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташованої у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року позов задоволено.
Скасовано рішення Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 листопада 2016 року № 221-11-7 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_2 ».
Визнано недійсним рішення 20-ї сесії 7-го скликання Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області від 22 вересня 2017 року № 737-20-7 про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташованої у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області.
Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку
площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташованої у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що Крушинська сільська рада прийняла рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та надання йому у приватну власність земельної ділянки площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109 без урахування графічних даних про земельну ділянку
СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» площею 2,0 га. Місцевий суд зазначив, що опис меж земельної ділянки площею 2,0 га із відображенням перетину меж земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 чітко відображено на збірному (зведеному) кадастровому плані, сформованому у березні 2019 року ТОВ «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району».
Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Луєнка Ю. В., який діяв в інтересах ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 18 червня 2020 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про існування правових підстав для задоволення позову, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У лютому 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Луєнко Ю. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) про те, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про необхідність встановлення обставин щодо порушення прав позивача, оскільки для таких висновків мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа цієї земельної ділянки відповідачем. Такі обставини, зазвичай, можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста. На думку заявника, неврахування судами попередніх інстанцій вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що у справі, яка переглядається, відсутні належні та допустимі докази, які б могли ідентифікувати земельну ділянку позивача та її межі, що унеможливлює встановлення обставин щодо порушення цих меж відповідачами.
Вказує про встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу - збірного (зведеного) кадастрового плану земельних ділянок, складеного у березні 2019 року ТОВ «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району».
Зазначає про порушення судом першої інстанції частини восьмої статті 83 ЦПК України щодо прийняття доказів, поданих позивачем з пропуском
встановлених законом строків, а саме: Листа державного науково-виробничого підприємства (далі - ДНВП) «Картографія» № 185 з додатками, протоколів спільних зборів адміністрації та профкому Васильківського хлібозаводу
від 4 вересня 1985 року № 45 і від 30 жовтня 1985 року № 48, протоколу загальних зборів членів СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 грудня 1985 року № 1 та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42019111200000783.
Також заявник вважає, що, ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині скасування рішення Крушинської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду про те, що заявлення такої вимоги є неефективним способом захисту права у подібних правовідносинах, викладених:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року
у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), за яким отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю його прийняття;
- у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц
(провадження № 61-31365св18), про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування земельною ділянкою. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Позиція інших учасників справи
У березні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов О. В., а
у квітні 2021 року - Крушинська сільська рада та СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» подали до Верховного Суду відзиви на касаційну скаргу, в яких зазначили про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про:
- неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року
у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18), у постанові
Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц
(провадження № 61-31365св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів від 12 березня 1984 року № 140 вилучено з користування радгоспів та інших землекористувачів земельні ділянки і надано їх у постійне користування для колективного садівництва підприємствам, установам і організаціям в розмірах згідно з додатком.
У додатку № 1 до цього рішення вказано про надання земельної ділянки
площею 2 га Васильківському хлібозаводу.
Зі змісту державного акта на право користування землею серії Б № 086027 суди встановили, що у 1985 році Васильківському хлібозаводу надано безстроково у безоплатне користування 2 га землі для організації колективного садівництва. У вказаному державному акті відтворено план земельної ділянки та опис меж земельних ділянок суміжних землекористувачів.
Суди встановили, що згідно з протоколом спільних зборів адміністрації та профкому Васильківського хлібозаводу від 4 вересня 1985 року № 45 працівникам хлібозаводу, в тому числі і ОСОБА_1 у постійне користування передано земельні ділянки площею 0,05 га для ведення колективного садівництва.
Протоколом від 30 жовтня 1985 року № 48 спільних зборів адміністрації та профкому Васильківського хлібозаводу створено при вказаному хлібозаводі
СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Протоколом № 1 загальних зборів членів СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 грудня 1985 року прийнято рішення про проведення розподілу земельних ділянок шляхом жеребкування і затвердження відповідного списку, яким ОСОБА_1 визначено земельну ділянку № НОМЕР_1 .
Суди встановили, що СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстровано як юридична особа 30 серпня 2007 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію серії НОМЕР_2 та свідоцтво від 30 серпня 2007 року № 16 про реєстрацію об'єднання громадян
СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» для ведення садівництва та дачного будівництва.
З довідки СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 4 жовтня 2018 року № 87 суди встановили,
що ОСОБА_1 з 1985 року є користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1
площею 0,11 га в СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке створено шляхом об'єднання працівників Васильківського хлібозаводу, розташоване в межах села Дерев'янки Крушинської сільської ради.
Рішенням Крушинської сільської ради від 18 травня 2018 року № 522-25-7 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення для передачі у власність земельної ділянки № НОМЕР_1 , цільовим призначенням якої є колективне садівництво, яка розташована в СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» у селі Дерев'янки Крушинської сільської ради.
Листом від 28 вересня 2018 року № 97-10-0.24-2456/167-18 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 0,1006 га
в СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» у селі Дерев'янки Крушинської сільської ради, яка відводиться у власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах земельної ділянки із кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, яка обліковується за іншою особою.
Рішенням Крушинської сільської ради від 23 листопада 2016 року № 221-11-7 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність ОСОБА_2 . Рішенням 20-ї сесії 7-го скликання Крушинської сільської ради від 22 вересня 2017 року № 737-20-7 передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташовану у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області.
Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 4 березня 2019 року № 158339463 суди встановили, що право власності на земельну ділянку площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, яка розташована в селі Дерев'янки Васильківського району Київської області, зареєстровано за ОСОБА_2 .
З листа Крушинської сільської ради від 17 жовтня 2018 року № 583-02/12 суди встановили, що на час прийняття рішення від 22 вересня 2017 року № 737-20-7 про надання ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки площею 0,1548 га
з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташованої в селі Дерев'янки Васильківського району Київської області, в розпорядженні сільської ради були відсутні графічні дані щодо земельних ділянок СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
У вказаному листі зазначено, що Крушинська сільська рада, не маючи відомостей про земельну ділянку СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1», не врахувала її під час прийняття
рішення від 22 вересня 2017 року № 737-20-7.
Суди встановили, що за заявою СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019111200000783, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 листопада 2019 року
за частиною четвертою статті 358 КК України за фактом використання підроблених рішень Крушинської сільської ради для оформлення права власності на земельні ділянки.
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні отримано лист ДНВП «Картографія» № 185, за змістом якого земельна ділянка з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109 перебуває в архівному шарі Державного земельного кадастру та повністю збігається за місцем розташування, конфігурацією та площею із земельними ділянками з кадастровими номерами 3221484003:04:012:0115 і 3221484003:04:012:0114, які повністю накладаються на земельну ділянку, передану у користування за державним актом серії Б № 086072.
Зі змісту збірного (зведеного) кадастрового плану, сформованого у березні
2019 року ТОВ «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» суди встановили опис меж земельної ділянки площею 2,0 га із відображенням перетину меж земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що:
- рішенням виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів
від 12 березня 1984 року № 140 вилучено з користування радгоспів та інших землекористувачів земельні ділянки і надано їх в постійне користування для колективного садівництва підприємствам, установам і організаціям в розмірах згідно з додатком. У додатку № 1 до цього рішення вказано про надання земельної ділянки площею 2 га у користування Васильківському хлібозаводу, якому у подальшому видано державний акт на право користування землею
серії Б № 086027;
- протоколами спільних зборів адміністрації та профкому Васильківського хлібозаводу № 45 від 4 вересня 1985 року та № 48 від 30 жовтня 1985 року вказану земельну ділянку передано у користування працівників хлібозаводу та створено
СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1»;
- протоколом № 1 загальних зборів членів СТ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 грудня 1985 року у користування ОСОБА_1 передано земельну ділянку № НОМЕР_1 у вказаному садовому товаристві;
- рішенням 20-ї сесії 7-го скликання Крушинської сільської ради № 737-20-7
від 22 вересня 2017 року передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1548 га з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, цільовим призначенням якої є ведення особистого селянського господарства, розташовану у селі Дерев'янки Васильківського району Київської області;
- за змістом листа ДНВП «Картографія» № 185, земельна ділянка з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109 перебуває в архівному шарі Державного земельного кадастру, повністю збігається за місцем розташування, конфігурацією та площею із земельними ділянками з кадастровими номерами 3221484003:04:012:0115 і 3221484003:04:012:0114, які повністю накладаються на земельну ділянку, передану у користування за державним актом серії Б № 086072;
- сформований у березні 2019 року ТОВ «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» опис меж земельної ділянки площею 2,0 га підтверджує перетин меж земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Пунктом «г» частини третьої статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Встановивши, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, яка надана у власність ОСОБА_2 , сформована за рахунок земельної ділянки, що на момент прийняття оспорюваного рішення сільської ради (22 вересня 2017 року) перебувала у користуванні ОСОБА_1 (з 10 грудня 1985 року), суди правильно визнали недійсним рішення 20-ї сесії 7-го скликання Крушинської сільської ради від 22 вересня 2017 року № 737-20-7.
Такий висновком узгоджується з висновком Верховного Суду,
викладеним у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 663/216/19 (провадження № 61-14407св20).
Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про існування правових підстав для скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109, проведену на підставі рішення 20-ї сесії 7-го скликання Крушинської сільської ради № 737-20-7
від 22 вересня 2017 року.
За частинами десятою, тринадцятою статті 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно з частинами шостою-восьмою статті 16 Закону «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.
У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність та про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 731/264/23 (провадження № 61-18504св23) зазначено, що належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів є скасування державної реєстрації земельної ділянки, якщо таку реєстрацію проведено з порушенням прав іншого власника/користувача земельної ділянки.
Встановивши, що державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109 проведено з порушенням права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про скасування такої державної реєстрації.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), є безпідставними, оскільки обставини щодо накладення земельної ділянки, переданої на підставі оспорюваного рішення ОСОБА_2 , на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , встановлено на підставі досліджених доказів, зокрема, листа ДНВП «Картографія» № 185 та збірного (зведеного) кадастрового плану, сформованого у березні 2019 року ТОВ «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району».
Крім того, Крушинська сільська рада не заперечувала обставини порушення оспорюваним рішенням прав ОСОБА_1 , яке полягає у передачі ОСОБА_2 земельної ділянки без урахування відомостей про земельну ділянку, передану позивача в користування.
Вказані обставини протягом розгляду справи судами попередніх інстанцій ОСОБА_2 не спростував належними і допустимими доказами.
Доводи касаційної скарги про те, що збірний (зведений) кадастровий план, сформований у березні 2019 року ТОВ «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району», є недопустимим доказом, відхиляється касаційним судом з огляду на відсутність підстав вважати цей доказ таким, що одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Посилання заявника на безпідставне прийняття судом першої інстанції доказів, які подані позивачем з порушенням встановленого законом строку, аналогічні доводам апеляційної скарги, які були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, і цей суд з додержанням статей 367 і 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою та про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним рішення сільської ради про затвердження проекту землеустрою та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили в цій частині судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги у вказаній частині без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду у відповідних частинах без змін.
Разом з тим, Верховний Суд не погоджується з висновками судів про задоволення позову в частині скасування рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2021 року
в справі № 925/642/19 (Провадження № 12-52гс20) зазначено, що порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року
у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Згідно з частинами першою, третьою-п'ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій-сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проекту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»).
Отже, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.
Системний аналіз норм статей 22, 116, 118 ЗК України дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання зацікавленою особою клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання зацікавленою особою погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або у користування є лише першою стадією у процедурі вирішення питання про передачу земельної ділянки зацікавленій особі. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) та від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16 (провадження № 11-986апп18) і постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 145/693/16-ц (провадження № 61-31365св18).
Спірні правовідносини стосуються захисту прав позивача на земельну ділянку. Підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом у справі, що переглядається, була неможливість приватизації земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, з огляду на накладення на неї земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2 .
Встановивши, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221484003:04:012:0109 є сформованою та переданою у приватну власність
ОСОБА_2 , відомості про що внесені до Державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на нерухоме майно, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що скасування рішення Крушинської сільської ради від 23 листопада 2016 року № 221-11-7, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, не призведе до поновлення прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду.
Таким чином, заявивши вимоги про скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, тому у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє з наведених підстав.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених
статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, касаційний суд скасовує рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про скасування рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою і ухвалює в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги і ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову в частині скасування рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню пропорційно задоволених вимог судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн, та касаційної скарги
у розмірі 1 409,60 грн, а всього 2 466,80 грн.
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня
2020 року стягнено зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 089 грн у відшкодування судового збору.
Враховуючи часткове задоволення касаційної скарги, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2020 року, а сума стягнених з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат складатиме 1 377,80 грн (2 466,80 грн - 1 089 грн).
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Луєнка Юрія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року
в частині вирішення позову ОСОБА_1 до Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області та ОСОБА_2 про скасування рішення Крушинської сільської ради Васильківського
району Київської області від 23 листопада 2016 року № 221-11-7 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області та ОСОБА_2 про скасування рішення Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області від 23 листопада 2016 року № 221-11-7.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 червня
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року
в частині стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 089 грн у відшкодування судового збору скасувати.
В іншій частині рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 18 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 377,80 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк