19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 331/8204/16-ц
провадження № 61-1277св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Олійник А. С.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Четверта запорізька державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Ящук Олена Валеріївна, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року, постановлену колегією у складі суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кримської О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета
спору, - Четверта запорізька державна нотаріальна контора, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на квартиру, витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування позову вказував, що 6 серпня 2015 року відкрилась спадщина після ОСОБА_6 , до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .
Позивач є спадкоємцем за заповітом. Після звернення до нотаріуса із заявою
про прийняття спадщини йому стало відомо, що вказана квартира була відчужена ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 19 серпня 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . 22 серпня 2015 року ОСОБА_2 відчужив квартиру АДРЕСА_1
ОСОБА_3 , яка 29 березня 2016 року відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 .
Позивач зазначав, що укладений 19 серпня 2015 року від імені ОСОБА_6 договір купівлі-продажу є недійсним, оскільки вказаний правочин вчинений після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .
Вказуючи на те, що внаслідок відчуження квартири
АДРЕСА_1 були порушені права ОСОБА_1 як спадкоємця після ОСОБА_6 , позивач, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсним укладений 19 серпня 2015 року від імені ОСОБА_6 договір купівлі-продажу вказаної квартири, визнати за ним право власності на спірну квартиру, витребувати на свою користь квартиру
АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_4 , скасувавши державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за
ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Запорізької області
від 12 вересня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1 , укладений 19 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченком В. М. за № 1059.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - квартиру
АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і витребувано на користь позивача вказану квартиру.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 23 травня 2018 року і постанову апеляційного суду Запорізької області
від 12 вересня 2018 року - без змін.
Не погоджуючись з рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя
від 23 травня 2018 року, особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2018 року вказана квартира була витребувана з володіння ОСОБА_4 , тому суд першої інстанції не вирішував питання про право, інтерес чи обов'язок ОСОБА_5 щодо спірної квартири та в рішенні не містяться судження про права та обов'язки заявника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2021 року представник ОСОБА_5 - адвокат Ящук О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що на час ухвалення рішення судом першої інстанції квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_5 на праві власності за укладеним зі ОСОБА_4 договором купівлі-продажу
від 1 листопада 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Спірідоновою М. А. за № 2603.
Зазначає про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 вересня 2019 року у справі № 686/28850/18 (адміністративне провадження № К/9901/15080/19), від 15 жовтня 2019 року
у справі № 127/25893/16-а (адміністративне провадження № К/9901/34248/18),
від 15 жовтня 2019 року у справі № 686/28853/18 (адміністративне провадження № К/9901/23620/19), від 28 листопада 2019 року у справі № 523/4824/17 (адміністративне провадження № К/9901/11373/19), від 6 лютого 2020 року
у справі № 750/2501/19 (адміністративне провадження № К/9901/21238/19),
від 14 квітня 2020 року у справі № 580/3136/19 (адміністративне
провадження № К/9901/2892/20), від 23 квітня 2020 року у справі № 811/1470/18 (адміністративне провадження № К/9901/59724/18), від 29 квітня 2020 року
у справі № 703/2908/17 (адміністративне провадження № К/9901/60448/18), про те, що «правовим наслідком незалучення до участі у справі третіх осіб є порушення конституційного права на судовий захист, оскільки особи не беруть участі у справі, вирішення якої може безпосередньо вплинути на їх права, свободи, інтереси або обов'язки та не реалізують комплексу своїх процесуальних прав».
Позиція інших учасників справи
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шокарєва А. В. подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначила про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 686/28850/18 (адміністративне провадження № К/9901/15080/19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 127/25893/16-а (адміністративне провадження № К/9901/34248/18), від 15 жовтня 2019 року
у справі № 686/28853/18 (адміністративне провадження № К/9901/23620/19),
від 28 листопада 2019 року у справі № 523/4824/17 (адміністративне
провадження № К/9901/11373/19), від 6 лютого 2020 року у справі № 750/2501/19 (адміністративне провадження № К/9901/21238/19), від 14 квітня 2020 року
у справі № 580/3136/19 (адміністративне провадження № К/9901/2892/20),
від 23 квітня 2020 року у справі № 811/1470/18 (адміністративне
провадження № К/9901/59724/18), від 29 квітня 2020 року у справі № 703/2908/17 (адміністративне провадження № К/9901/60448/18).
Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
6 серпня 2015 року відкрилась спадщина після ОСОБА_6 .
За життя ОСОБА_6 на випадок смерті розпорядився належним йому майном, склавши 27 квітня 2013 року заповіт, за яким усе своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, у тому числі належна йому на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 , заповів ОСОБА_1 . Вказаний заповіт посвідчений державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Грибачовою Л. Д. та зареєстрований за № 2-160.
17 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_6 .
При оформленні спадкових прав позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Садовніченком В. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1059, зазначена у заповіті квартира відчужена ОСОБА_2 . Продавцем у договорі вказано ОСОБА_6
22 серпня 2015 року ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_1 відчужена на користь ОСОБА_3 , яка 29 березня
2016 року відчужила вказану квартиру ОСОБА_4 .
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя,
є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій
підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно з частиною першою статті 352 ЦК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже, законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо з судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року
у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20), від 29 червня 2021 року
у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21) та 8 вересня 2021 року
у справі № 158/3576/19 (провадження № 61-10729св21).
З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов'язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов'язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилався на те, що на час ухвалення судом першої інстанції рішення квартира АДРЕСА_1 (яка витребувана у ОСОБА_4 ) належала йому на праві власності на підставі укладеного зі ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 1 листопада 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Спірідоновою М. А. за № 2603.
Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 1 листопада
2019 року у справі № 331/4522/19 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання вказаного договору купівлі-продажу квартири недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Апеляційний суд, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3
частини першої статті 362 ЦПК України, вказаного не врахував, не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги і дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції не вирішував в оскаржуваному рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_5 , який не брав участі у справі та був власником спірної квартири на час ухвалення рішення місцевим судом.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Зазначені обставини свідчать про порушення апеляційним судом норм процесуального права, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Оскільки справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якого діє адвокат Ящук Олена Валеріївна, задовольнити.
Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 9 грудня 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк