23 червня 2025 року
м. Київ
справа № 361/9503/24
провадження № 61-6957ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна, на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення
з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітніх дітей.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
У листопаді 2024 року до Броварського міськрайонного суду Київської області
від представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенко І. К. надійшла заява, в якій остання просила стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, пов'язані
з наданням правничої допомоги адвоката у справі № 361/9503/24, у розмірі
14 000 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня
2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 25 березня 2025 року, заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лисенко І. К. про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1
на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі
8 000,00 грн.
31 травня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаренко О. В., через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу
на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року,
в якій представник заявниці, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року і ухвалити нове рішення
про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п'ята статті 142 ЦПК України).
Ухвала суду першої інстанції стосовно компенсації витрат відповідача, пов'язаних із розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача, є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат.
Відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали
про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього кодексу.
Отже, питання про розподіл судових витрат суд може вирішити як в ухвалі
про закриття провадження у справі, так і в ухвалі про такий розподіл, зокрема
про компенсацію витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат (пункт 13 частини першої статті 353 ЦПК України).
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаренко О. В.,оскаржила
в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу, а суд апеляційної інстанції залишив вказану ухвалу без змін. Ці судові рішення заявниця оскаржила до Верховного Суду.
За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу (частина перша статті 406 ЦПК України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після
їх перегляду в апеляційному порядку (пункт 2 частини першої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаренко О. В.,подала касаційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, щодо визначення розміру судових витрат. Пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України визначено виключний перелік ухвал суду першої інстанції,
які у касаційному порядку можна оскаржити окремо від рішення суду після їхнього перегляду в апеляційному порядку. Ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат у цьому переліку відсутня. Тому немає гарантованого права касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції
за результатами перегляду такої ухвали в апеляційному порядку. З огляду
на те, що заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення, касаційне оскарження яких не передбачене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2022 року
у справі № 477/1315/20 (пункти 15-26)).
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини
і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду
на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
«Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання
з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу
до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення
від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаренко О. В.,отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій, зокрема мала можливість надати свої заперечення щодо заяви про компенсацію судових витрат, пов'язаних із розглядом справи. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене.
Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Отже, зазначена мета є легітимною.
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаренко О. В.,подала касаційну скаргу на судові рішення, які не підлягають оскарженню у касаційному порядку. За таких умов обмеження на подання заявницею касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність її права на доступ до суду.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кухаренко Ольга Володимирівна,
на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 грудня
2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 березня 2025 року
у справі за заявою ОСОБА_2 про стягнення судових витрат
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська