28 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/653/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши справу № 915/653/25
за позовом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
про стягнення 13859,77 грн.
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, -
Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 13859,77 грн. відшкодування середнього заробітку працівникам приватного акціонерного товариства “Укренерго» за час проходження військових зборів, посилаючись на наступне.
Згідно з повідомленням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про залучення військовозобов'язаного до навчальних зборів, на підставі п. 47 постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року № 921 «Про затвердження порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних» та наказу № 100-к/01-8 від 22.09.2021 Південного територіального управління обслуговування мережі, працівника НЕК «Укренерго» ОСОБА_1 направлено на військові збори у період з 28.09.2021 по 12.10.2021.
Наказом від 22.09.2021 № 100-к/01-8 «Про увільнення від роботи на час проходження навчальних зборів» ОСОБА_1 , електромонтера з ремонту повітряних ліній електропередачі 4 розряду лінійної дільниці Вознесенська відділу експлуатації ліній ІНФОРМАЦІЯ_4 дирекції експлуатації та розвитку мережі, з 28 вересня 2021 року по 12 жовтня 2021 року увільнено від роботи на час проходження навчальних зборів у Збройних Силах України із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час зборів.
Як вказує позивач, листом від 09.05.2024 № 04-17-2-5-46 позивач звернувся з вимогою до відповідача компенсувати НЕК «Укренерго» витрати на виплату середньої заробітної плати ОСОБА_1 , електромонтера з ремонту повітряних ліній електропередачі 4 розряду лінійної дільниці Вознесенська відділу експлуатації ліній Миколаївського регіонального центру обслуговування мережі Південного територіального управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі з 28.09.2021 по 12.10.2021 у розмірі 7157,42 грн., відповідно до довідки про середній заробіток військовозобов'язаного ОСОБА_1 .
Також позивач вказує, що згідно з повідомленням військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про навчання резервістів оперативного резерву першої черги та військовозобов'язаних на навчальні збори» від 27.09.2021 року № 75 та наказ № 104-к/01-8 від 23.09.2021 південного територіального управління обслуговування мережі, працівника НЕК «Укренерго» ОСОБА_2 направлено на навчальні збори.
Наказом від 23.09.2021 № 104-к/01-8 «Про увільнення від роботи на час проходження навчальних зборів» ОСОБА_2 , інженера з організації експлуатації та ремонту 1 категорії відділу експлуатації ліній Миколаївського регіонального центру обслуговування мережі Південного територіального управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі, з 28 вересня 2021 року по 12 жовтня 2021 року увільнено від роботи на час проходження навчальних зборів у Збройних Силах України із збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на час зборів.
Листом від 09.05.2024 № 04-17-2-5-47 позивач звернувся з вимогою до відповідача компенсувати НЕК «Укренерго» витрати на виплату середньої заробітної плати ОСОБА_2 , інженера з організації експлуатації та ремонту 1 категорії відділу експлуатації ліній Миколаївського регіонального центру обслуговування мережі Південного територіального управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі, з 28 вересня 2021 року по 12 жовтня 2021 року за час проходження проходження військових зборів.
За ствердженнями позивача, відповідачем на день подання позовної заяви витрати на виплату середньої заробітної плати працівників НЕК «Укренерго» за період навчальних зборів позивачу не компенсовано, загальний розмір нарахованих та виплачених сум, які підлягають відшкодуванню становить 13859,77 грн.
Наразі позивач посилається на те, що відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2006 р. № 1664 “Про порядок і розміри виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних», виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, проводиться підприємствами, де працюють призвані на збори, з подальшим відшкодування цих витрат військовими комісаріатами.
Позивач зазначає, що відповідно до положень п. 2 Постанови № 1644 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, у тому числі резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Розрахунок середньої заробітної плати проводиться відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 100 від 08.02.95, виходячи із заробітку за два останні місяці.
Положеннями абз.1 п.7 і п.8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, затвердженої наказом Міністром оборони України від 12.03.2007 № 80 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26.03.2007 за № 269/13536, передбачено, що за військовозобов'язаними, призваними на збори, зберігається на весь період зборів, уключаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, місця роботи, займана посада та середній заробіток як на основній, так і на сумісних роботах. Особам, призваним на збори, виплачується заробітна плата за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв'язку з від'їздом на збори, а також середня заробітна плата за перші півмісяць зборів. За решту часу перебування на зборах виплата заробітної плати провадиться у звичайні строки, установлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов'язаний. Виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами (п.11 Інструкції).
Відповідно до п. 11, 12, 13 Інструкції виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами. Підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
За умовами пункту 4.6 Інструкції, командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи), тощо. Умовами пункту 4.7 Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України N 560 від 11.11.2009, передбачено, що обласні військові комісаріати (військовий комісаріат Автономної Республіки Крим) зобов'язані після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку, тощо.
Відповідно до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 389 від 03.06.2013, обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" N 1357-IX від 30.03.2021, який набув чинності 23.04.2021, до ряду законодавчих актів, внесені зміни, якими, зокрема, слова "військовий комісаріат" у всіх відмінках та числах замінено словами "територіальний центр комплектування та соціальної підтримки" у відповідному відмінку та числі.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону N 1357-IX від 30.03.2021 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.
В свою чергу Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 154 від 23.02.2022, передбачено, що до функцій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя віднесено здійснення відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних та резервістів, призваних на збори за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
За таких обставин, позивач вважає, що відповідач є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним працівникам, які проходили військові збори.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Укренерго» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/653/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою суду було встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали з наданням до відзиву доказів в обґрунтування заперечень на позов, якщо такі докази не надані позивачем; а позивачу - 7-денний строк для подання до суду відповіді на відзив з дня отримання відзиву відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України, відповідачу - 7-денний строк для подання до суду заперечень з дня отримання відповіді на відзив відповідно до ч. 2 ст. 251 ГПК України.
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - ТОВ “Аспін» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 28.04.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/653/25 була доставлена 29.04.2025 о 10:14 год. відповідачу до наявного зареєстрованого в системі “Електронний суд» електронного кабінету в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку документа в кабінет електронного суду від 29.04.2025 р., з якої вбачається, що повідомлення про доставлення ухвали суду до електронного кабінету відповідача отримано судом 29.04.2025 о 10:18 год.
Таким чином, перебіг встановленого відповідачу 15-тиденного строку на подачу відзиву розпочався з 30.04.2025 р., а кінцевий строк - по 14.05.2025 р.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», починаючи з 24.02.2022, на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, наскільки це було можливим за вказаних умов, в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» від 22.09.2021 № 100-к/01-8 “Про увільнення від роботи на час проходження навчальних зборів» ОСОБА_1 (таб. № 65331), електромонтера з ремонту повітряних ліній електропередачі 4 розряду лінійної дільниці Вознесенська відділу експлуатації ліній Миколаївського регіонального центру обслуговування мережі Південного територіального управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі, з 28.09.2021 по 12.10.2021 увільнено від роботи на час проходження навчальних зборів у Збройних Силах України із збереженням місяця роботи, посади та середнього заробітку на час зборів. Підставою для видачі вказаного наказу є повідомлення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Також наказом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» від 23.09.2021 № 104-к/01-8 “Про увільнення від роботи на час проходження навчальних зборів» ОСОБА_2 (таб. № 64186), інженера з організації експлуатації та ремонту І категорії відділу експлуатації ліній Миколаївського регіонального центру обслуговування мережі Південного територіального управління обслуговування мережі Дирекції експлуатації та розвитку мережі, з 28.09.2021 по 12.10.2021 увільнено від роботи на час проходження навчальних зборів у Збройних Силах України із збереженням місяця роботи, посади та середнього заробітку на час зборів. Підставою для видачі вказаного наказу є повідомлення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 12.10.2021 № 15 «Про повернення резервістів оперативного резерву першої черги з навчальних зборів» встановлено військовозобов'язаного - солдата ОСОБА_1 вважати таким, що пройшов навчальні збори резервістів у військовій частині НОМЕР_2 в період з 28.09.2021 по 12.10.2021 та повернутий до постійного місця проживання.
Також, як вбачається зі змісту повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_6 № 3894 від 13.10.2021 на адресу ПАТ «НЕК Укренерго», солдат резерву ОСОБА_2 пройшов збори резервістів оперативного резерву першої черги військової частини НОМЕР_2 у період з 28.09.2021 по 12.10.2021.
У вказаному повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_8 просив позивача до 22.10.2021 подати до відділення забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 для перевірки та передачі на проведення оплати оформлені розрахунки та відомості на компенсацію середнього заробітку військовозобов'язаним, які пройшли збори.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, зокрема, військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) військовозобов'язані призиваються на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори. Резервісти проходять підготовку та збори відповідно до програм у порядку, встановленому положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві. Про початок та закінчення зборів військовозобов'язаних та резервістів видається відповідний наказ командира військової частини. Чисельність військовозобов'язаних, які підлягають призову на навчальні збори, щорічно визначається Міністерством оборони України в межах бюджетних асигнувань на оборону.
Відповідно до абз. 1, 2 ч. 9 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) військовозобов'язані та резервісти, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) на прибуття для призову на збори, зобов'язані прибути в пункт і в строк, зазначені у повістці.
Керівники підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування та форми власності на вимогу відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України забезпечують своєчасне прибуття військовозобов'язаних та резервістів до визначених пунктів збору.
Відповідно до ч. 11 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за призваними на збори військовозобов'язаними на весь період зборів та резервістами на весь час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві, включаючи час проїзду до місця їх проведення і назад, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середня заробітна плата на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до ч. 13 ст. 29 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за громадянами України, які проходять підготовку з військово-технічних спеціальностей з відривом від виробництва, на весь час підготовки, включаючи час проїзду до місця підготовки та у зворотному напрямку, зберігаються місце роботи, а також займана посада та середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування і форм власності.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 119 Кодексу законів про працю України на час виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством України ці обов'язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України “Про військовий обов'язок і військову службу» і “Про альтернативну (невійськову) службу», “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
Відповідно до абз. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам» від 23.11.2006 № 1644 виплата середнього заробітку військовозобов'язаним та резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працюють призвані на збори громадяни, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міністерства оборони та інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.
Інструкція з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.11.2009 № 560 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.12.2009 за № 1162/17178 (у редакції наказу Міністерства оборони України 05.04.2013 № 245) визначає порядок організації планування та проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними, крім резервістів, обов'язки посадових осіб Збройних Сил України з організації і проведення навчальних зборів, порядку контролю.
Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 Інструкції проведення навчальних зборів у Збройних Силах України організовується та здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» в межах асигнувань, які виділяються для Міністерства оборони України з Державного бюджету України. Тривалість навчальних зборів, склад військовозобов'язаних, місце і час їх проведення визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України на підставі пропозицій структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління (далі - органи військового управління).
Відповідно до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389 обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Відповідно до п. 11 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов'язаних та резервістів, грошової виплати резервістам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 80 від 12.03.2007 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Інструкція №80), виплата середнього заробітку військовозобов'язаним, призваним на збори, провадиться підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, з подальшим відшкодуванням цих витрат військовими комісаріатами.
Відповідно до п. 12 Інструкції № 80 підприємства, установи та організації для покриття витрат на виплату середньої заробітної плати військовозобов'язаним, призваним на збори, подають до районного військового комісаріату, у якому перебувають на обліку військовозобов'язані, рахунки, котрі акцептуються і передаються до обласного військового комісаріату для оплати. Відшкодуванню підлягають всі витрати, пов'язані з виплатою середнього заробітку (у тому числі і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
До рахунків додаються відомості на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори, згідно з цією Інструкцією за наведеною формою.
Відповідно до п. 13 Інструкції № 80 середній заробіток військовозобов'язаних, призваних на збори, розраховується підприємствами, установами та організаціями, де працюють (працювали) призвані на збори, відповідно до чинних нормативно-правових актів.
Згідно з довідками позивача про середній заробіток військовозобов'язаного ОСОБА_1 та військовозобов'язаного ОСОБА_2 за період липня-серпня 2021 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 склала 533,34 грн., а середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 - 499,43 грн.
Як з'ясовано судом, на виконання вищенаведених вимог законодавства України, за період перебування на військових навчальних зборах, Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» нарахувало та виплатило працівникам середньомісячну заробітну плату за період проходження зборів з 28.09.2021 по 12.10.2021, а саме: ОСОБА_1 - 7157,42 грн. (у т.ч. 5866,72 грн. за 11 робочих днів + нарахування 22%), ОСОБА_2 - 6702,35 грн. (у т.ч. 5493,73 грн. за 11 робочих днів + нарахування 22%), про що свідчать розрахункові листки НЕК «Укренерго» за вересень 2021 року,
Відтак, загальний розмір нарахованих та виплачених сум у зв'язку з перебуванням працівників Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» на військових навчальних зборах становить 13859,77 грн. (6702,35 грн. + 7157,42 грн.).
Як свідчать матеріали справи, відповідно до вимог чинного законодавства на адресу ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_7 направлялися листи (лист від 09.05.2024 за №04-17-2-5-47, лист від 09.05.2025 за №04-17-2-5-46) щодо відшкодування витрат на навчальні збори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із наданням підтверджуючих документів (відомості на виплату середньої заробітної плати, довідки про середній заробіток, копії наказів про увільнення від роботи у зв'язку з навчальними зборами військовозобов'язаних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , копії довідок про перебування на військових зборах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рахунки від 2021 на компенсацію витрат (відшкодування середнього заробітку за період навчальних зборів ОСОБА_1 у розмірі 7157,42 грн. та відшкодування середнього заробітку за період навчальних зборів ОСОБА_2 у розмірі 6702,35 грн.), проте відшкодування витрат позивачу не було здійснено.
Так, між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування позивачу витрат, понесених на виплату середньої заробітної плати працівникам позивача як військовозобов'язаним, призваним на збори.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, працівники Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 28.09.2021 по 12.10.2021 перебували на військових навчальних зборах зі збереженням середньої заробітної плати.
Разом з тим суд зауважує, що відповідно до ч. 13 ст. 29 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата середньої заробітної плати військовозобов'язаним за весь період зборів та резервістам за час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 10 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2013 № 389 (в редакції постанови КМУ від 06.02.2019 № 74, чинній на момент проходження працівниками позивача навчальних зборів) обласні військові комісаріати, крім виконання функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема здійснюють відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
За змістом пунктів 4.6, 4.7. Інструкції з організації і проведення навчальних зборів з військовозобов'язаними у військових частинах і установах Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.2009 N 560 у редакції наказу Міністерства оборони України 05.04.2013 N 245 (в редакції, чинній станом на 2021 рік) командири військових частин (установ) зобов'язані під час проведення навчальних зборів організувати зокрема: видання наказу про зарахування військовозобов'язаних до списків особового складу військової частини (установи), організувати їх облік; внесення відповідних записів про проходження навчальних зборів у військово-облікові документи військовозобов'язаних із зазначенням тривалості і виду навчальних зборів, завіривши їх підписом, скріпленим гербовою печаткою військової частини (установи). Обласні військові комісаріати ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ) зобов'язані, зокрема, після закінчення навчальних зборів відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють військовозобов'язані, призвані на навчальні збори, з виплатою середнього заробітку за весь період проведення навчальних зборів та урахуванням часу перебування у дорозі до місця проведення навчальних зборів і у зворотному напрямку.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" N 1357-IX від 30.03.2021, який набув чинності 23.04.2021, до ряду законодавчих актів, внесені зміни, якими, зокрема, слова "військовий комісаріат" у всіх відмінках та числах замінено словами "територіальний центр комплектування та соціальної підтримки" у відповідному відмінку та числі.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону N 1357-IX від 30.03.2021 визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються на базі діючих військових комісаріатів шляхом їх перетворення протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є правонаступниками військових комісаріатів, на базі яких вони утворюються.
В свою чергу Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 154 від 23.02.2022, передбачено, що до функцій територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя віднесено здійснення відшкодування роботодавцям середнього заробітку військовозобов'язаних та резервістів, призваних на збори за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на утримання Міноборони.
Згідно з п. 11 розділу V Інструкції з організації і проведення зборів із резервістами та військовозобов'язаними в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, установах та організаціях Міністерства оборони України, Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України 05 січня 2022 року № 2, керівники обласних ТЦКСП (ТЦКСП Автономної Республіки Крим, Київського МТЦКСП) зобов'язані після закінчення навчальних зборів, зокрема: відшкодувати витрати підприємствам (установам та організаціям), на яких працюють резервісти та військовозобов'язані, призвані на збори, з виплатою середнього заробітку.
Отже, в даному випадку вирішення питання щодо відшкодування витрат позивачу на виплату середнього заробітку його працівникам, які були призвані на збори, відноситься до компетенції відповідача.
Відтак, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_12 є особою, відповідальною за відшкодування витрат позивача на оплату середньої заробітної плати працівникам Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», які проходили військові навчальні збори в 2021 році, в загальній сумі 13859,77 грн.
Підставою для здійснення компенсації витрат підприємства є рахунок підприємства та відомість на виплату середньої заробітної плати, нарахованої військовозобов'язаним, призваним на збори.
Так, судом встановлено, що позивачем виконано вимоги законодавства та дотримано порядок подання до рахунків та відомостей до них на відшкодування середньої заробітної плати, нарахованої позивачем військовозобов'язаним працівникам, що в свою чергу зумовлює виникнення обов'язку у відповідача для відшкодування позивачу вищевказаних витрат.
Наразі в матеріалах справи відсутні докази відшкодування відповідачем позивачу вищевказаних витрат.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ “Національна енергетична компанія “Укренерго» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на відшкодування середньої заробітної плати працівників позивача за час проходження військових зборів в розмірі 13859,77 грн., що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» до ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення 13859,77 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) витрати на виплату середньої заробітної плати працівників в сумі 13859/тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять/грн. 77 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Ільєва