28 листопада 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/588/25
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши справу №915/588/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.Про" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, літ. 3В; код ЄДРПОУ 40283641)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспін" (57453, Миколаївська область, с. Коблеве, пр. Курортний, 21; код ЄДРПОУ 43106526)
про стягнення заборгованості в загальній сумі 65266,66 грн.
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.Про" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспін" про стягнення заборгованості в загальній сумі 65266,66 грн., посилаючись на наступне.
Між ТОВ "Закупівлі.Про", яке є власником і оператором авторизованого в електронній торговій системі ProZorro.Продажі електронного майданчика zakupivli.pro, та ТОВ "Аспін" на підставі договору-оферти про надання послуг, що розміщено на веб-сайті електронного майданчика zakupivli.pro, існують договірні зобов'язання відповідно до приписів ст. ст. 205, 634, 638-644, 901-907 Цивільного Кодексу України.
12.04.2021 року користувачу ТОВ "Аспін" в результаті успішної реєстрації на сайті онлайнсервісу zakupivli.pro було присвоєно ID: 294928 особистого кабінету. Учасник 13.04.2021 року взяв участь через електронну торгову систему ProZorro.Продажі та став переможцем аукціону з оренди майна, а саме: «Довгострокова оренда, Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, пр-т Курортний, 21. Оренда - комплекс, база відпочинку Связист площею 5800,4 кв.м», ідентифікатор аукціону UA-PS-2021-03-26-000056-3 за посиланням https://zakupivli.pro/auctions/ua-ps-2021-03-26-000056-3 (надалі - аукціон). За результатами аукціону з відповідачем був укладений договору оренди нерухомого майна від 20.05.2021.
Як вказує позивач, організація та проведення зазначеного аукціону регулюється Регламентом роботи електронної торгової системи Prozorro.
Відповідно до п. 7.9. Регламенту ЕТС користувач зобов'язаний сплатити гарантійний та реєстраційний внесок для набуття статусу учасника. Учасник має право подати закриту цінову пропозицію до закінчення кінцевого терміну прийняття закритих цінових пропозицій.
Згідно з п. 7.10. Регламенту ЕТС гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту його зарахування на банківський рахунок оператора, якщо це відбулося не пізніше ніж за одну годину до закінчення кінцевого терміну прийняття заяв про участь/прийняття закритих цінових пропозицій.
За ствердженнями позивача, на виконання п. 7.9 Регламенту ЕТС відповідачем 12.04.2021 було здійснено оплату грошових коштів в розмірі 60340,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.04.2021 року №2, що складається із оплати гарантійного внеску у розмірі 60000,00 грн (розмір визначений організатором аукціону згідно з п. 10.9 Регламенту ЕТС) та реєстраційного внеску в розмірі 340,00 грн. (розмір визначений згідно з пп.3 абзацу першого п. 9.2 Регламенту ЕТС).
Згідно з п. 8.2. Регламенту ЕТС переможцем електронного аукціону вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, за умови, якщо таким учасником був зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі його дискваліфікації, відповідно до пункту 8.3. Регламенту ЕТС, учасник з наступною по величині ціновою пропозицією, за умови, якщо таким учасником був зроблений щонайменше один крок аукціону, а при однакових цінових пропозиціях - учасник, що подав її раніше, за умов відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від останнього про відмову від очікування та натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті до моменту завершення періоду для завантаження договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право), укладеного з переможцем. Організатором Аукціону було ПАТ Укртелеком, юридична особа приватної форми власності.
Пунктом 10.3 Регламенту ЕТС визначено, що у випадку проведення електронних аукціонів з оренди майна (активів) плата за участь (винагорода) оператора становить 5 (п'ять) відсотків річної орендної плати за результатами електронного аукціону та вираховується оператором в порядку та строки, передбачені пунктом 9.2 цього Регламенту.
Пунктом 9.2. Регламенту ЕТС передбачено, що оператор, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту публікації договору купівлі-продажу (договору, на підставі якого буде передане право) відповідного лоту в ЕТС вираховує із суми гарантійного внеску, внесеного переможцем електронного аукціону, плату за участь (винагороду). Якщо сума плати за участь (винагороди) оператора перевищує розмір гарантійного внеску, переможець зобов'язаний провести повний розрахунок з оператором (здійснити доплату) після формування протоколу електронного аукціону, але до моменту публікації договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право) відповідного лоту в ЕТС.
Відповідно до передбаченого п. 10.11 Регламенту ЕТС порядку, протоколом електронних торгів від 13.04.2021 року оформлено результати проведення вищенаведеного аукціону, за яким визначено переможця електронного аукціону ТОВ "Аспін" (код ЄДРПОУ 43106526), яке приймало участь в аукціоні через електронний майданчик zakupivli.pro.
Як вказує позивач, учасник став переможцем аукціону із ціновою пропозицією із сплати орендної плати в розмірі 208777,77 грн з урахуванням ПДВ на місяць. За ствердженнями позивача, розмір річної орендної плати для розрахунку винагороди позивача становить: 208777,77 грн х 12 місяців = 2 505 333,24 грн., тому розмір винагороди позивача становить 125 266,66 грн. (2505 333,24 грн. х 5%).
Наразі позивач вказує, що учасник, підписуючи протокол електронних торгів №UA-PS-2021-03-26-000056-3 від 13.04.2021 року, серед іншого, погодився з сумою, яку мав би перерахувати на банківський рахунок Оператора, а саме: реєстраційний внесок для участі в електронному аукціоні 340,00 грн. з ПДВ та винагороду майданчика в розмірі 125266,66 грн. з ПДВ.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання стосовно організації та проведення аукціону, надання доступу до користування електронними торговими системами, які передбачені договором Оператор здійснив в повному обсязі, жодних претензій від відповідача не поступало. Учаснику 31.05.2021 року було відправлено підписаний зі сторони Оператора акт надання послуг №31160 від 21.05.2021 року через сервіс електронного документообігу «Вчасно», де учасник повинен був його прийняти та підписати за допомогою кваліфікованого електронного підпису, а також своєчасно оплатити.
При цьому позивач вказує, що відповідач не пред'явив претензію на отриманий акт, тому послуги за цим актом вважаються наданими належним чином і в повному обсязі позивачем у відповідності до умов договору.
Згідно з п. 3.3.3. договору у випадку, коли сума внесеного гарантійного внеску менше суми грошової винагороди за результатами проведеного аукціону, учасник - переможець електронного аукціону зобов'язаний сплатити таку різницю на розрахунковий рахунок Оператора протягом 5 (п'яти) днів з моменту виставлення відповідного рахунку Оператором Електронного майданчика.
Відтак, позивач зазначає, що розмір додаткової сплати винагороди позивача, яку відповідач повинен був здійснити до 17.04.2021 (5 днів з дня виставлення рахунку 13.04.2021), становить 65 266,66 грн. (125 266,66 грн. (розмір винагороди) - 60 000,00 грн (частина винагороди, що була утримана із гарантійного внеску). Проте, за ствердженнями позивача, станом на день подання позову відповідач свого зобов'язання зі сплати винагороди у повному обсязі на користь позивача не виконав, що має наслідком виникнення заборгованості в розмірі 65266,66 грн.
16.07.2024 року та повторно 09.12.2024 року на адресу відповідача було направлено претензію від 16.07.2024 року 16/07/ZK-1789 та від 09.12.2024 року 09/12/ZK-2093 з приводу заборгованості за договором за ідентифікатором 0206800020783 поштового зв'язку Укрпошта. Однак, за ствердженнями позивача, вказана претензія була залишена без відповіді.
Окрім того, позивач у позові просить покласти на відповідача понесені судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 13000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2025 вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.Про" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/588/25 за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов з дня вручення даної ухвали з наданням до відзиву доказів в обґрунтування заперечень на позов, якщо такі докази не надані позивачем/
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - ТОВ "Аспін" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 21.04.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/588/25 була вручена доставлена 23.04.2025 о 20:44 год. відповідачу до наявного зареєстрованого в системі "Електронний суд" електронного кабінету в порядку ч.ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України згідно з довідкою Господарського суду Миколаївської області про доставку документа в кабінет електронного суду від 24.04.2025 р., з якої вбачається, що повідомлення про доставлення ухвали суду до електронного кабінету відповідача отримано судом 24.04.2025 о 07:48 год.
Таким чином, перебіг встановленого відповідачу 15-тиденного строку на подачу відзиву розпочався з 25.04.2025 р., а кінцевий строк - до по 09.05.2025 р.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Щодо строку розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», починаючи з 24.02.2022, на території України діє режим воєнного стану.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
При цьому у Рекомендаціях, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладеною. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».
За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).
У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
При цьому суд зауважує, що в м. Миколаєві періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких судді та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність загрози у зв'язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, територіальне розташування міста Миколаєва відносно зони бойових дій, постійні повітряні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов'язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, наскільки це було можливим за вказаних умов, в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
12.04.2021 року ТОВ "Аспін" здійснено реєстрацію на сайті онлайн-сервісу zakupivli.pro, у зв'язку з чим останньому присвоєно ID: 294928 особистого кабінету.
Таким чином, ТОВ "Аспін" погодилось з умовами договору-оферти про надання послуг (надалі - договір), що розміщено на веб-сайті електронного майданчика zakupivli.pro за посиланням https://zakupivli.pro/auctions/public-offer, відповідно до п. 1.2. якого в разі прийняття викладених в оферті умов і виконання умов вказаних в п.2.3 договору, фізична або юридична особа, яка акцептує умови цієї оферти, стає користувачем Електронного майданчика (надалі - користувач). Кожному користувачу оператором Електронного майданчика присвоюється свій власний номер Особистого кабінету (надалі - ID Особистого кабінету користувача).
Згідно з пунктом 2.2 договору учасник своєю реєстрацією на Електронному майданчику погодився з умовами і зобов'язався виконувати, серед іншого, відповідний Регламент ЕТС та/або порядок проведення електронних аукціонів, що врегульований відповідним нормативно-правовим актом. Користувач приймає умови відповідного Регламенту ЕТС в редакції, чинній на момент укладання цього договору, а також надає згоду на всі подальші зміни (доповнення), що вносяться відповідно до порядку встановленого Регламентом та зобов'язується самостійно з ними ознайомлюватися.
Згідно з п. 2.3. договору реєстрація користувача на Електронному майданчику здійснюється одним із способів ідентифікації/авторизації: для юридичних осіб - шляхом першої оплати (мінімум 1 грн) з розрахункового рахунку юридичної особи на рахунок, сформований в Особистому кабінеті під час реєстрації. Після ідентифікації юридичної особи, відбувається зарахування сплачених коштів на рахунок на Електронному майданчику (Баланс в Особистому кабінеті користувача).
Відтак, між ТОВ "Закупівлі. Про", яке є оператором, та відповідачем виникли договірні правовідносини з надання послуг з проведення електронних аукціонів.
13.04.2021 ТОВ "Аспін" взяло участь в аукціоні через електронну торгову систему ProZorro.Продажі та стало переможцем аукціону з оренди майна - назва лоту «Довгострокова оренда. Миколаївська обл., Березанський р-н, с. Коблеве, пр-т Курортний, 21. Оренда - комплекс, база відпочинку Связист площею 5800,4 кв.м (В)», ідентифікатор аукціону UA-PS-2021-03-26-000056-3 за посиланням https://zakupivli.pro/auctions/ua-ps-2021-03-26-000056-3 (надалі - аукціон); із ціновою пропозицією зі сплати орендної плати в розмірі 208777,77 грн. з урахуванням ПДВ на місяць; розмір гарантійного внеску: 60000,00 грн., про що свідчить протокол проведення електронного аукціону № UA-PS-2021-03-26-000056-3 (додаток 1 до Регламенту ЕТС).
Також з вказаного протоколу вбачається, що реєстраційний внесок, який стягується з кожного учасника в електронному аукціоні становить 340 грн. з ПДВ; винагорода оператора, через електронний майданчик якого подано найвищу цінову пропозицію становить 125266,66 грн. з ПДВ; сума, що підлягає перерахуванню переможцем електронного аукціону оператору, через електронний майданчик якого подано найвищу цінову пропозицію - 65266,66 грн. з ПДВ та сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону/учасником, що подав єдину заяву (у випадку продажу)/ сума яку необхідно сплачувати (у випадку оренди) становить 208777,77 грн. з ПДВ. Оператором, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, є ТОВ "Закупки. Пром.Уа".
За результатами аукціону між АТ «Укртелеком» та ТОВ «Аспін» було укладено договір оренди нерухомого майна від 20.05.2021.
12.04.2021 відповідачем було здійснено оплату грошових коштів в розмірі 60340,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 12.04.2021 (отримувач: ТОВ Закупки.Пром.УА; призначення платежу: «гарантійний внесок для участі в державних торгах від ІD294928 згідно рахунку №ZK-00657862»).
13.04.2021 позивачем відповідачу виставлено рахунок на оплату № 21256 від 13.04.2021 на суму 65266,66 грн. з ПДВ (за послугу: винагорода оператора електронного майданчика протокол № UA-PS-2021-03-26-000056-3). При цьому позивачем складено акт надання послуг №31160 від 21.05.2021 на загальну суму 125606,66 грн., який відправлено відповідачу 31.05.2021 на електронну адресу через сервіс електронного документообігу Вчасно.
Наразі позивач вказує, що розмір додаткової сплати винагороди позивача, яку відповідач повинен був здійснити до 17.04.2021 (5 днів з дня виставлення рахунку 13.04.2021), становить суму в розмірі 65266,66 грн. з урахуванням того, що частина винагороди була утримана із гарантійного внеску в сумі 60000,00 грн. (125266,66 грн. - 60000,00 грн. Проте, як стверджує позивач, відповідач свого зобов'язання зі сплати винагороди у повному обсязі на користь позивача не виконав, що має наслідком виникнення заборгованості в розмірі 65266,66 грн.
09.12.2024 на адресу відповідача було направлено претензію №09/12/ZK-2093 на суму 65266,66 грн., в якій позивач вимагав провести повний розрахунок за надані оператором послуги згідно з договором та виставлених рахунків. Однак, вказана претензія була залишена без відповіді, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом.
Наразі судом з'ясовано, що 06.11.2023 було здійснено державну реєстрацію щодо зміни найменування юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Закупки. Пром.Уа» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Закупівлі.Про», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2023 № 130884770121 та рішенням єдиного учасника від 02.11.2023.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами договір про надання послуг є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Суд враховує, що станом на час розгляду справі Господарський кодексу України втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України № 4196-IX від 09.01.2025 «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб». Разом із тим, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на дату подання позову позивачем до Господарського суду Миколаївської області, Господарський кодекс України був чинним, а відтак, відповідні норми ГК України є такими, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Наразі слід зазначити, що організація та проведення зазначеного аукціону регулюється Регламентом роботи електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2 щодо проведення електронних аукціонів з продажу/надання в оренду майна (активів)/передачі права (надалі - Регламент ЕТС).
Регламент ЕТС в редакції, яка діяла на момент участі відповідача в аукціоні, розміщений на офіційному веб-сайті Prozorro.Продажі за посиланням https://prozorro.sale/ у розділі «Регулювання напрямків».
Відповідно до п. 7.9. Регламенту ЕТС користувач зобов'язаний сплатити гарантійний та реєстраційний внески для набуття статусу учасника. Учасник має право подати закриту цінову пропозицію до закінчення кінцевого терміну прийняття закритих цінових пропозицій.
Згідно з п. 7.10. Регламенту ЕТС гарантійний внесок вважається сплаченим з моменту його зарахування на банківський рахунок оператора, якщо це відбулося не пізніше ніж за одну годину до закінчення кінцевого терміну прийняття заяв про участь/прийняття закритих цінових пропозицій.
Пунктом 7.15. Регламенту ЕТС визначено, що оператори забезпечують доступ учасників до електронного аукціону. Для кожного учасника адміністратор створює індивідуальну веб-сторінку електронного аукціону. Оператор передає до особистого кабінету учасника унікальне гіперпосилання на індивідуальну веб-сторінку електронного аукціону, що є достатньою умовою для участі в ньому, та інформує учасника про цю дію електронною поштою.
Відповідно до п. 7.19. Регламенту ЕТС учасник, за допомогою інтерфейсу електронного майданчика, отримує в особистому кабінеті індивідуальну адресу вебсторінки електронного аукціону. Оператор повинен забезпечити конфіденційність цього посилання, яке є єдиним ідентифікатором учасника.
Згідно з п. 8.2. Регламенту ЕТС переможцем електронного аукціону вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, за умови, якщо таким учасником був зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі його дискваліфікації, відповідно до пункту 8.3. Регламенту ЕТС, учасник з наступною по величині ціновою пропозицією, за умови, якщо таким учасником був зроблений щонайменше один крок аукціону, а при однакових цінових пропозиціях - учасник, що подав її раніше, за умов відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від останнього про відмову від очікування та натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті до моменту завершення періоду для завантаження договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право), укладеного з переможцем.
Пунктом 9.2. Регламенту ЕТС передбачено, що оператор, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту публікації договору купівлі-продажу (договору, на підставі якого буде передане право) відповідного лоту в ЕТС вираховує із суми гарантійного внеску, внесеного переможцем електронного аукціону, плату за участь (винагороду). Якщо сума плати за участь (винагороди) оператора перевищує розмір гарантійного внеску, переможець зобов'язаний провести повний розрахунок з оператором (здійснити доплату) після формування протоколу електронного аукціону, але до моменту публікації договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право) відповідного лоту в ЕТС.
Пунктом 10.3 Регламенту ЕТС визначено, що у випадку проведення електронних аукціонів з оренди майна (активів) плата за участь (винагорода) оператора становить 5 (п'ять) відсотків річної орендної плати за результатами електронного аукціону та вираховується оператором в порядку та строки, передбачені пунктом 9.2 цього Регламенту.
Відповідно до п. 10.11 Регламенту ЕТС після завершення електронного аукціону з оренди майна протокол електронного аукціону підписується переможцем електронного аукціону протягом 3 (трьох) робочих днів. Оператор електронного майданчика, через якого переможець електронного аукціону набув право на участь в електронному аукціоні, підписує протокол про результати електронного аукціону та надсилає його орендодавцю протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дня, наступного за днем його формування (якщо електронний аукціон відбувся). Після отримання від такого оператора електронного майданчика підписаного переможцем електронного аукціону та таким оператором протоколу про результати електронного аукціону, організатор підписує та публікує такий протокол через особистий кабінет протягом 10 (десяти) робочих днів з дня, наступного за днем його формування в електронній торговій системі.
Відповідно до п. 11.4. Регламенту ЕТС проведення електронних аукціонів з оренди майна організаторів приватної форми власності відбувається за правилами розділу 10 цього Регламенту ЕТС.
Так, на виконання п. 7.9 Регламенту ЕТС відповідачем 12.04.2021 було здійснено оплату грошових коштів в розмірі 60340,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 12.04.2021 №2, що складається із оплати гарантійного внеску у розмірі 60000,00 грн (розмір визначений організатором аукціону згідно з п. 10.9 Регламенту ЕТС) та реєстраційного внеску в розмірі 340,00 грн. (розмір визначений згідно з пп.3 абзацу першого п. 9.2 Регламенту ЕТС).
У відповідності до передбаченого п. 10.11 Регламенту ЕТС порядку, протоколом електронних торгів від 13.04.2021 оформлено результати проведення вищенаведеного аукціону, за яким визначено переможця електронного аукціону - відповідача по справі, який взяв участь в аукціоні через електронний майданчик zakupivli.pro. Як вище було зазначено, учасник став переможцем аукціону із ціновою пропозицією із сплати орендної плати в розмірі 208777,77 грн. з урахуванням ПДВ на місяць.
Отже, розмір річної орендної плати для розрахунку винагороди позивача становить 2505333,24 грн. (208777,77 грн х 12 місяців).
Також пунктом 10.3 Регламенту ЕТС визначено, що у випадку проведення електронних аукціонів з оренди майна (активів) плата за участь (винагорода) оператора становить 5 (п'ять) відсотків річної орендної плати за результатами електронного аукціону та вираховується оператором в порядку та строки, передбачені пунктом 9.2 цього Регламенту.
Відтак, розмір винагороди позивача становить 125 266,66 грн. (2505 333,24 грн х 5%).
Підписуючи Протокол електронних торгів №UA-PS-2021-03-26-000056-3 від 13.04.2021, учасник, серед іншого, погодився з сумою, яку мав би перерахувати на банківський рахунок оператора, а саме: реєстраційний внесок для участі в електронному аукціоні 340,00 грн. з ПДВ та винагороду майданчика в розмірі 125 266,66 грн з ПДВ.
Так, в п. 3.3.1 укладеного між сторонами по справі договору про надання послуг встановлено, що грошова винагорода, яка підлягає сплаті оператору за організацію та проведення електронних торгів передбачених п. 1.1.1, п. 1.1.2 та п. 1.1.4, утримується оператором із частини суми гарантійного внеску після відповідної події, яка передбачена Регламентом ЕТС (формування електронного протоколу, присвоєння торгам статусу завершені і так далі).
Згідно із п.п. 9.2 Регламенту ЕТС період коли Учасник повинен повністю розрахуватися починається після формування протоколу електронного аукціону і триває до моменту публікації договору купівлі-продажу/оренди (договору, на підставі якого буде передане право) відповідного лоту в ЕТС.
Протокол аукціону був сформований 13.04.2021, а договір оренди нерухомого майна, який укладено за результатами аукціону, був опублікований 21.05.2021 року. В свою чергу позивачем був виставлений рахунок на оплату №21256 від 13.04.2021 року та відправлений на електронну адресу відповідача aspin21@ukr.net.
Відповідно до п. 3.3.3. договору у випадку, коли сума внесеного гарантійного внеску менше суми грошової винагороди за результатами проведеного аукціону, учасник переможець електронного аукціону зобов'язаний сплатити таку різницю на розрахунковий рахунок оператора протягом 5 (п'яти) днів з моменту виставлення відповідного рахунку оператором Електронного майданчика.
З огляду на те, що відповідачем була внесена сума гарантійного внеску в розмірі 60000,00 грн., а розмір грошової винагороди позивача становив 125 266,66 грн., відповідно відповідач зобов'язаний був сплатити різницю у винагороді позивачу в розмірі 65266,66 грн. протягом 5 днів з моменту виставлення відповідного рахунку оператором Електронного майданчика.
Як свідчать матеріали справи, позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 21256 від 13.04.2021 на суму 65266,66 грн. з ПДВ (за послугу: винагорода оператора електронного майданчика протокол № UA-PS-2021-03-26-000056-3).
Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, вказана сума в рахунку відповідачем не була сплачена.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості винагороди) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, несплатою позивачу всієї суми винагороди за надані послуги з проведення аукціону відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за договором про надання послуг, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 65266,66 грн., наявність якої відповідачем не спростована.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 65266,66 грн. за спірним договором про надання послуг, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Закупівлі Про.» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Щодо клопотання позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн. суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позову заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У вказаному розрахунку вказано, що попередньо зазначені судові витрати будуть складатися, крім витрат на судовий збір за подання позову 2422,40 грн., також з витрат на правничу допомогу в сумі 13000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 4-7 ст. 129 ГПК України передбачено інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.
Наразі на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правничої допомоги від 22.01.2025 та додатку від 03.04.2025 до договору про надання правової допомоги від 22.01.2025.
Як вбачається зі змісту договору про надання правничої допомоги від 22.01.2025, укладеного між ТОВ "Закупівлі. Про" та адвокатом Харечко Володимиром Івановичем, відповідно до умов п.п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п.п. 2.1-2.1.7 вказаного договору адвокат на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги:
- перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів клієнта, візує їх, надає допомогу клієнта при підготовці та правильному оформленні вказаних документів (п. 2.1.1.);
- приймає участь в підготовці та юридичному оформленню різного роду договорів, що укладаються клієнта з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання (п. 2.1.2.);
- представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів (п. 2.1.3.);
- здійснює у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів клієнта (його співробітників), у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України (п. 2.1.4.);
- узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; спільно з іншими підрозділами клієнта результати розгляду претензій; практику укладення та виконання договорів; надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків (п. 2.1.5.);
- надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійснення діяльності (п. 2.1.6.);
- інформує клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві, організовує спільно з іншими підрозділами вивчення керівними працівниками та спеціалістами клієнта нормативних актів, які стосуються їх діяльності (п. 2.1.7.).
Згідно п. п. 4.1.- 4.7 договору гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Гонорар складається з вартості послуг, тарифи яких окремо узгоджуються сторонами у додатку до цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг (надалі - «Акт»). Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на Акт. Строк сплати гонорару та інші умови узгоджується сторонами у відповідному додатку до цього договору. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Згідно з п. 7.1 договору, він набуває чинності з дати, що вказана в преамбулі цього договору незалежно від дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2026 року.
Додатком від 03.04.2025 до договору про надання правничої допомоги від 22.01.2025 в п. 1 визначено опис послуги, що надається (підготовка та подання до суду позовної заяви, в т.ч. консультація клієнта щодо способу захисту його прав та законних інтересів, вивчення документів, судової практики, тощо) та розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги у розмірі 13000,00 грн. Сторонами в п. 2 Додатку узгоджено, що клієнт зобов'язаний сплатити адвокату гонорар, визначений у п. 1 цього договору, протягом одного календарного місяця після завершення розгляду справи в суді першої інстанції.
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Разом з тим, як випливає зі змісту додатку від 03.04.2025 до договору про надання правової допомоги від 22.01.2025, який є невід'ємною частиною договору, суму гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору від 22.01.2025 про надання правничої допомоги, сторони погодили в розмірі 13000,00 грн.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України, що регулює поняття ціни договору, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при фіксованому розмірі для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні, що передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі N 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі N 910/4201/19.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі N 640/18402/19, визначений у договорі з адвокатом фіксований розмір гонорару не залежить від обсягу послуг і часу, втраченого адвокатом на їх надання, а отже є визначеним.
При цьому згідно з висновком в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, або погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Наразі слід зазначити, що в даному випадку в договорі з адвокатом та додатку до нього встановлено фіксований розмір гонорару, який не ставиться в залежність від обсягу послуг і часу, втраченого адвокатом на їх надання, отже цей розмір є визначеним, що не потребує додаткового підтвердження деталізації кількості витраченого часу на надання послуги та ін.
Щодо доказів надання послуг слід зауважити, що за умовами п. 4.5 договору про надання правової допомоги факт наданих послуг підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг. Вказаний акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокату письмові аргументовані заперечення на акт.
Проте, як встановлено судом, матеріали справи не містять відповідного акту приймання-передачі наданих послуг правової допомоги.
Так, в додатку від 03.04.2025 до договору про надання правничої допомоги від 22.01.2025 в п. 1 визначено опис послуги, що надається, а саме: підготовка та подання до суду позовної заяви.
Водночас судом враховано, що позовну заяву від імені позивача підписано та подано адвокатом Харечко В.І., з яким позивач уклав договір про надання правової допомоги. При цьому в матеріалах справи міститься копія ордеру адвоката серії ВС № 1359308 від 03.04.2025, виданого згідно ГПК України, Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" на ім'я адвоката Харечко В.В. на представництво інтересів ТОВ «Закупівлі.Про» в Господарському суді Миколаївської області, а також копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Харечко В.І.
Відтак, оскільки позовна заява ТОВ «Закупівлі.Про» була складена та подана адвокатом Харечко В.І., відповідно це свідчить, що фактично позивачу була надана правова допомога, незважаючи на відсутність оформленого позивачем з адвокатом акту наданих послуг.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17 витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.
Таким чином, на думку суду, наведені обставини свідчать про наявність достатніх підстав для вирішення питання про відшкодуванню позивачу витрат на правничу допомогу.
Між тим, дослідивши надані ТОВ "Закупівлі.Про" докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши факт надання адвокатом послуг правової допомоги, суд, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу у справі № 915/588/25 в розмірі 13000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача за надані послуги згідно з договором про надання правничої допомоги від 22.01.2025.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При цьому, вирішуючи питання щодо того, який розмір витрат позивача на правничу допомогу може вважатись обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд враховує ціну позову (65266,66 грн.), а також те, що дана справа не є складною (спір стосується стягнення заборгованості за надання послуг), позовна заява не є обширною, не містить аналізу судової практики, не потребує складної аналітичної діяльності адвоката, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час, тому з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу у даній справі є саме 6500,00 грн. (50% від заявленого), що не перевищує 10% суми боргу і може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі.
Таким чином, враховуючи те, що рішення суду за позовом відбулось на користь позивача, відповідно витрати на правову допомогу, понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи № 915/588/25, підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України в розмірі 6500,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.Про" про стягнення заборгованості у сумі 65266,66 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспін" (57453, Миколаївська область, с. Коблеве, пр. Курортний, 21; код ЄДРПОУ 43106526) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі.Про" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203, літ. 3В; код ЄДРПОУ 40283641) заборгованість у розмірі 65266/шістдесят п'ять тисяч двісті шістдесят шість/грн. 66 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500/шість тисяч п'ятсот/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Ільєва