28 листопада 2025 року Справа № 915/770/24(486/1726/24)
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,
розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про: стягнення заборгованості у сумі 93599,18 грн
У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №915/770/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.09.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі №915/770/24 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Мотальову-Кравець Валерію Юріївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1907 від 25.04.2019).
В подальшому, ухвалою суду від 03.03.2025, зокрема, затверджено план реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), погоджений боржником та схвалений зборами кредиторів згідно протоколу №1 від 10.02.2025, та припинено повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Мотальової-Кравець В.Ю.
11.10.2024 року до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (далі - ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3616708 від 20.04.2023 у розмірі 93599,18 грн та стягнення сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15.10.2024 відкрито провадження у справі №486/1726/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 08.05.2025 цивільну справу №486/1726/24 за позовом ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа №915/770/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
05.06.2025 справа №479/1726/24 надійшла до Господарського суду Миколаївської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2025, справу №486/1726/24 передано для розгляду головуючому судді Адаховській В.С., в провадженні якої перебуває справа №915/770/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2025, серед іншого, прийнято матеріали справи №486/1726/24 до розгляду в межах справи №915/770/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , присвоївши справі номер - 915/770/24(486/1726/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, у тому числі, встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2025, направлена на адресу відповідача, повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" зі штрихкодовим ідентифікатором 0610259907716.
17.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, сформований в системі "Електронний суд" 17.06.2025 (вх. №9086/25) та підписаний представником відповідача адвокатом Гарманчук О.Р., в якому просить суд залишити без розгляду позовну заяву ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" та зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред'явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ухвали Господарського суду Миколаївської області від 03.03.2025 р. у справі №915/770/24 про неплатоспроможність ОСОБА_2 , був затверджений план реструктуризації боргів, який передбачає порядок і строки виконання зобов'язань перед кредиторами.
Зважаючи на те, що план реструктуризації боргів боржника схвалений кредитором та затверджений судом, можна дійти висновку, що на таку ухвалу суду поширено вимоги щодо принципу правової визначеності в особливості вимоги res judicata.
Водночас строк на подання до господарського суду письмової заяви з вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, є строком, встановленим законом, тобто вказівка на цей строк передбачена Кодексом та не може бути змінена з волі учасників справи про неплатоспроможність фізичної особи.
Задля реалізації принципу правової визначеності в Кодексі встановлено чітку процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема, встановлення у ГПК України конкретних процесуальних строків на оскарження рішень/ухвал.
Встановлення строків створює для учасників справи про неплатоспроможність фізичної особи певні легітимні очікування, оскільки учасників справи заздалегідь поінформовано належним чином щодо наслідків невчинення дій.
Водночас КУзПБ не встановлює особливого порядку, зокрема змін, доповнень, скасувань схваленого зборами кредиторів, погодженого з боржником та затвердженого судом плану реструктуризації боргів боржника. Застосування протилежного підходу порушуватиме принцип легітимних очікувань боржника щодо ефективної реалізації його права на виконання плану реструктуризації боргів боржника.
Крім того, боржник вже почав здійснювати погашення вимог кредиторів згідно з умовами затвердженого судом плану реструктуризації боргів боржника відповідно до положень ст. 126 КУзПБ, який за своїм змістом не передбачає скасування, призупинення, припинення з підстав подання кредиторами своїх вимог після його затвердження та не передбачає зворотній перехід до процедури реструктуризації боргів боржника.
План реструктуризації боргів боржника розробляється задля відновлення платоспроможності боржника і щоб досягнути цієї мети на кредиторів покладено обов'язок подати до суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, у встановлений КУзПБ строк.
Порушення встановленого КУзПБ строку на подання до суду заяви кредитора з вимогами до боржника не сприяє досягненню передбаченої Кодексом України з процедур банкрутства мети та не сприяє виконанню плану реструктуризації боргів боржника, затвердженого судом.
Враховуючи вищезазначене, представник відповідача ОСОБА_1 просить залишити без розгляду позовні вимоги ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ".
Суд звертає увагу представника відповідача ОСОБА_1 на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" звернулося до суду із позовною заявою, а не заявою з грошовими вимогами до боржника у межах справи про неплатоспроможність.
У суду немає підстав залишити позовну заяву "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" без розгляду.
Ні ГПК України, ні КУзПБ не передбачено залишення без розгляду позовної заяви з підстав наявності провадження у справі про банкрутство щодо боржника.
В свою чергу, пунктом 4 ст. 7 КУзПБ передбачено, що у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.
Судом не встановлено обставин звернення ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 з заявою з грошовими вимогами до боржника.
Ухвала про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 у зв'язку із виконанням плану реструктуризації чи з інших підстав не постановлена, а тому станом на день постановлення цього рішення у суду немає підстав вважати, що вимоги кредиторів, які не заявилися до боржника вважаються погашеними.
Відтак, суд розглядає позовну заяву ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3616708 від 20.04.2023 у розмірі 93599,18 грн та стягнення сплаченого судового збору в сумі 2422,40 грн, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З 21.10.2019 набрав чинності КУзПБ, яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Відтак, позов ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" підлягає розгляду Господарським судом Миколаївської області в межах справи №915/770/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та відповідачем, як позичальником, укладено договір №3616708 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір). Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".
На умовах, встановлених Договором, ТОВ "Лінеура Україна" зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:
Відповідно до п. 1.2. Договору тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 15000 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ "Лінеура Україна" надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 15000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4)в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У разі якщо договір укладається шляхом приєднання, договір складається з публічної частини договору та індивідуальної частини договору, підписанням якої клієнт приєднується до договору в цілому. Публічна частина договору про надання фінансових послуг оприлюднюється та повинна бути доступною для ознайомлення клієнтів на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, і надається клієнту за його вибором у спосіб, що дає змогу встановити дату надання, з використанням контактних даних, зазначених клієнтом. Усі редакції публічної частини договору повинні зберігатися на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, із зазначенням строку їх дії.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
За приписами частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до реквізитів Договору №3616708 від 20.04.2023, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "В026".
Разом з тим, оскільки ТОВ "Лінеура Україна" не є банківською установою, то відповідно позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему ірау.ua, на підставі укладеного Договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, укладеного між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ".
ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України.
У листі ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" вих. №1-2202 від 22.02.2024 повідомило про те, що відповідно до зазначеного договору про переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 15000 грн на платіжну карту відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №3616708 від 20.04.2023 у період з 20.04.2023 року по 21.02.2024 року кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 78599,19 грн.
Відповідно до п. 5.1.3. договору ТОВ "Лінеура Україна" має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов'язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
21.02.2024 ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" уклали Договір факторингу №21/02/2024, відповідно до умов якого, останнє набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Лінеура Україна", включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3616708 від 20.04.2023.
Згідно витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024 за договором №3616708 від 20.04.2023, позичальником по якому є ОСОБА_1 , заборгованість на дату укладення договору відступлення прав вимог складає 93599,18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14999,99 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 78599,19 грн.
У відповідності та на виконання Договору факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024 згідно з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.02.2024 до Договору факторингу №21/02/2024 від 21.02.2024, ТОВ "Лінеура Україна" передало, а ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" отримало право вимоги відповідно до Реєстру Боржників від 21.02.2024. Таким чином, ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набуло право вимоги заборгованості до відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №3616708 від 20.04.2023, наданого ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", заборгованість відповідача перед ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", станом на дату подання позову, а саме, 11.10.2024, становить 93599,18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14999,99 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 78599,19 грн.
04.10.2024 ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" направило ОСОБА_1 досудову вимогу №23389759 з метою досудового врегулювання сплати заборгованості, однак відповідач до цього часу заборгованість не сплатив.
Відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.
Одночасно, суд зазначає, що борг ОСОБА_1 розраховано станом на 11.10.2024, а провадження у справі про неплатоспроможність відповідача та введення мораторію ухвалено Господарським судом Миколаївської області 19.09.2024.
Судом встановлено, що боржник (відповідач) у заяві про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність повідомляв суд про наявність заборгованості перед ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (ЄДРПОУ 35234236, 79018, Львівська обл., м.Львів, вул. Смальстоцького, буд.1, корп. 28 info@kredyt-kapital.com.ua) в сумі 87299,39 грн на підставі договору №3616708 від 20.04.2023, з яких: 15000,00 грн - тіло кредиту та 72299,39 грн - проценти за користування кредитом.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Всупереч умов договорів та приписів законодавства відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договорами термін і не сплатив в повному обсязі проценти за користування кредитом.
Письмовими матеріалами справи підтверджується, що заборгованість відповідача за кредитним договором склала 93599,18 грн, з яких: 14999,99 грн - заборгованість по тілу кредиту; 78599,19 грн - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ", набувши статусу нового кредитора у Договорі №3616708 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.04.2023, отримало право пред'явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним договором.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 93599,18 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 14999,99 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 78599,19 грн, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2021 у справі №910/17743/18, Суд зауважив, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №911/2548/18).
Як вбачається із матеріалів справи №915/770/24, позивач - ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" станом на дату розгляду справи №915/770/24(486/1726/24) не звертався до суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника у справі №915/770/24 про неплатоспроможність відповідача - ОСОБА_1 .
Водночас, як зауважив Верховний суд у своїй постанові від 23.09.2021 року у справі №904/4455/19, зважаючи на притаманну позовному провадженню автономію в межах справи про банкрутство, незаявлення позивачем грошових вимог до боржника у справі про банкрутство не може вважатися відмовою від таких вимог у позовному провадженні або бути підставою для відмови у задоволенні позову з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що розглядається в межах справи про банкрутство відповідача в порядку статті 7 КУзПБ (п. 117).
У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами ГПК України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство (п. 118).
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3616708 від 20.04.2023 у розмірі 93599,18 грн та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн, в повному обсязі з наведених вище мотивів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позовні вимоги.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №3616708 від 20.04.2023 у розмірі 93599,18 грн та сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.С. Адаховська