Рішення від 29.09.2025 по справі 915/354/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2025 року Справа № 915/354/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Шараєвій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; ідентифікаційний код 33689922, е-mail: vts.doc@ukr.net)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" (54001, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18; ідентифікаційний код 42876291, е-mail: nng777@ukr.net)

про: стягнення збитків у розмірі 298094,50 грн

Представники учасників справи в судове засідання не з'явилися

УСТАНОВИВ:

19.03.2021 Концерн "Військторгсервіс" звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №03/483 від 16.03.2021 (вх. №4105/21) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" збитків у розмірі 298094,50 грн, а також 4471,43 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2021 у даній справі позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.04.2021 о 10:30; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

26.04.2021 позивачем подано до суду клопотання №03/684 від 23.04.2021 (вх. №6254/21), в якому просить долучити до матеріалів справи докази на підтвердження позовних вимог, а саме: відповідь Головного управління ДПС у Миколаївській області на запит Концерну "Військторгсервіс" №03/153 від 19.03.2021.

Відповідач у наданому до суду 28.04.2021 відзиві на позовну заяву б/н від 28.04.2021 (вх. №6535/21) заперечує проти викладених позивачем позовних вимог, просить справу розглядати за його відсутності та зазначає, що:

- відповідач виконав перед позивачем зобов'язання за договором поставки №26/2П від 26.02.2020 у повному обсязі, зокрема поставив обумовлений обсяг продовольчих товарів, а позивач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, проте податкові накладні не були зареєстровані не з вини відповідача;

- позивачем не доведено наявність усіх елементів складу допущеного відповідачем господарського правопорушення;

- у відповідача відсутня протиправна поведінка у вигляді не реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки відповідачем своєчасно складено та направлено на реєстрацію податкові накладні, реєстрація яких була заблокована ДПС України, що підтверджується доданими до позову квитанціями останньої про відмову у реєстрації податкових накладних;

- позивачем не було наведено належними та допустимими доказами шкідливого результату поведінки відповідача - понесення збитків;

- на момент звернення позивача до суду строк реєстрації податкових накладних не сплив, що виключає правові підстави для задоволення позовних вимог.

Також, відповідач зазначає, що копію позовної заяви з додатками йому надіслано не було, а з матеріалами справи ознайомився тільки 23.04.2021.

Ухвалою суду від 29.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 02.06.2021 о 10:30, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 30.04.2021.

Позивач у наданій до суду 13.05.2021 відповіді на відзив №03/745 від 11.05.2021 (вх. №7205/21) просить при розгляді справи не брати до уваги відзив на позовну заяву як такий, що поданий з пропуском встановлених процесуальних строків та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, позивач у відповіді на відзив просить долучити до матеріалів справи у якості доказів наступні документи: відповідь Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26.04.2021 №7764/6/14-29-18-07; звітні податкові декларації з податку на додану вартість за лютий-травень 2020; платіжні доручення, що підтверджують сплату позивачем сум податку на додану вартість за означений період; додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за період лютий-травень 2020 року; інформацію з електронного кабінету платника податків реєстрації податкових накладних Концерну "Військторгсервіс" станом на 07.05.2021; картку рахунку 6442 за період лютий-травень 2020, яка відображає дані бухгалтерського обліку щодо правовідносин по податковому кредиту Концерну "Військторгсервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП".

02.06.2021 підготовче засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 08.07.2021 підготовче засідання у справі призначено на 15.07.2021 о 10:30.

Від позивача до суду надійшло клопотання б/н від 15.07.2021 (вх. №10871/21 від 15.07.2021), в якому Концерн "Військторгсервіс" підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу за відсутності його представника.

Ухвалою суду від 15.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.08.2021 о 15:30.

16.08.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшло клопотання б/н від 16.08.2021 (вх. №12414/21) про відкладення розгляду справи на іншу дату з належним повідомленням всіх учасників справи.

Ухвалою суду від 16.08.2021, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 07.10.2021 о 13:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 20.08.2021.

07.10.2021 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у справі.

Ухвалою суду від 29.12.2021 судове засідання у справі призначено на 10.02.2022 об 11:30. Ухвалою суду від 10.02.2022, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи на 14.03.2022 о 15:00.

14.03.2022 судове засідання не відбулося у зв'язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який неодноразово було продовжено, шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України про продовження строку дії воєнного стану.

Відповідно до положень частини 7 статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість Господарським судом Миколаївської області здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 №12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 з 26 липня 2022 року відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області. Господарському суду Одеської області вказано забезпечити розгляд справ (проваджень), які до 25 липня 2022 року включно надійшли на розгляд цього суду відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року №12/0/9-22.

Ухвалою суду від 11.09.2025, враховуючи воєнну ситуацію та стан безпеки у Миколаївській області, з метою забезпечення розумного балансу між нормами ст. 3 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень Закону України "Про правовий режим воєнного стану", приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції, судове засідання у справі призначено на 29.09.2025 об 11:30.

Представники учасників справи в судове засідання 29.09.2025 не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Так, позивач повідомлений про розгляд справи шляхом направлення ухвали суду від 11.09.2025 в його кабінет електронного суду, що підтверджується довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду від 12.09.2025.

Ухвала суду від 11.09.2025 направлена на адресу відповідача, повернена відділенням поштового зв'язку з відміткою від 19.09.2025 "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою відповідачу.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, приймаючи до уваги, зазначене відповідачем у відзиві на позовну заяву та позивачем в клопотанні б/н від 15.07.2021 (вх. №10871/21 від 15.07.2021) прохання про розгляд справи за відсутності їх представників, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статті 240 ГПК України, 29.09.2025 за результатами розгляду даної справи, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" (постачальник) та Концерном "Військторгсервіс", м. Київ в особі філії "Південна", м. Одеса (покупець) було укладено договір поставки №26/2П, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався на умовах, передбачених цим договором, постачати в асортименті продовольчі товари покупцеві, а покупець, в свою чергу - приймати і оплачувати товар. Товар (продукти харчування), що постачається, повинен відповідати описам до продуктів харчування з 1001 по 5021 найменувань продуктів до Каталогу продуктів харчування, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 15.11.2019 року №591.

Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, кількість, ціна, строк поставки, адреса поставки товару вказується в замовленнях покупця, погоджених з постачальником, які є невід'ємними частинами договору.

Згідно п. 2.1 договору поставка товару здійснюється відповідно до замовлення покупця. Замовлення подається покупцем не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до передбачуваної дати поставки на електронну адресу постачальника nng777@ukr.net.

З пунктів 2.2, 2.3 договору вбачається, що постачальник поставляє товар покупцю на умовах DDP (доставка на склад покупця) в строки та за адресою, що визначаються покупцем в замовленні. Постачальник може поставляти товар на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника).

За умовами п. 2.4 договору право власності на товар переходить до покупця з дня поставки товару. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортних накладних, (далі по тексту - ТТН), які складаються у двох примірниках: один для покупця, один - постачальнику.

Умовами договору поставки сторони погодили, що графік доставки товару узгоджується сторонами та визначається в замовленні. Доставка товару повинна здійснюватися в години роботи складу покупця, у дні узгоджені сторонами, включаючи вихідні та святкові дні. Зміна графіка доставки допускається за письмовою угодою сторін. У разі виникнення у покупця необхідності змінити узгоджений сторонами графік доставки товару, покупець зобов'язується письмово повідомити про це постачальника не пізніше, ніж за 1 (один) календарний день до моменту такої зміни (п. 2.5 договору).

Приймання товару по найменуванню та за кількістю проводиться на підставі ТТН, а за якістю - згідно з документами, які засвідчують якість товару (сертифікатами якості виробника, якісним посвідченням). У момент приймання-передачі товару постачальник надає покупцю ТТН, сертифікат якості виробника, якісне посвідчення (п.2.6, 2.7 договору).

Вартість товару і порядок розрахунків визначено розділом 3 договору. Так, положеннями п. 3.1, 3.2 договору передбачено, що ціни на товар за договором зазначаються у прайс-листі (специфікації). При зміні ціни на товар постачальник зобов'язаний повідомити про це покупця не менше, ніж за 21 (двадцять один) календарний день шляхом надання нового прайс-листа для погодження покупцем. Загальна вартість цього договору складається з вартостей товару, зазначених у всіх ТТН, за якими здійснювалася поставка протягом терміну дії цього договору.

З вимог пунктів 3.3, 3.4 договору вбачається, що всі розрахунки за договором здійснюються виключно в національній валюті України. Оплата партії поставленого товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту отримання товару. Датою оплати товару вважається дата перерахування коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 3.5 договору постачальник зобов'язується зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно чинного законодавства. При виписці рахунку і податкової накладної за поточний період враховується поворотна продукція, а саме: товар, не прийнятий покупцем з причин, зазначених у ТТН згідно п.2.9 цього договору. При реєстрації постачальником податкових накладних застосовуються наступні реквізити покупця: отримувач: Концерн "Військторгсервіс", філія "Південна"; ІПН: 336899226587; код ЄДРПОУ Концерну "Військторгсервіс": 33689922; номер філії: 14.

За вимогами п. 5.2 договору, покупець зобов'язаний за відсутності зауважень приймати поставлені товару згідно з належним чином оформленими і підписаними документами (ТТН) та здійснювати оплату товару на умовах договору.

Згідно з п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.

Пунктом 6.7. договору визначено, що незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені) постачальник, у випадках порушення умов Договору, відшкодовує покупцеві завдані збитки, без урахування розміру неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до п. 6.9. договору, у випадках, не передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Згідно з пунктами 8.1 та 8.2 договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом переговорів та консультацій, а у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно законодавства України.

Відповідно до п. 9.1. договору, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Згідно з п. 10.5. та 10.6. покупець та постачальник є платниками податку на прибуток та ПДВ, відповідно до Податкового кодексу України.

У подальшому жодні зміни до Договору сторонами не вносились, правочин є чинним у первинній редакції від 26 лютого 2020 року.

Вказаний Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав наступні докази:

- договір поставки №26/2П від 26.02.2020;

- претензію №01/08 про відшкодування збитків (вих. №803 від 05.08.2020) та доказами направлення претензії відповідачу (опис вкладення, накладна, квитанція);

- претензію вих. №03/35 від 11.01.2020;

- заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) від 19.08.2020;

- відомості з Єдиного реєстру податкових накладних (з Єдиного кабінету Концерну "Військторгсервіс");

- податкові накладні (2 шт.);

- платіжні доручення в період з 25.03.2020 по 06.08.2020 (24 шт.);

- видаткові накладні (101 шт.);

- товарно-транспортні накладні (101 шт.);

- відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП";

- відповідь ГУ ДПС у Миколаївські й області №7764/6/14-29-18-07 від 26.04.2021;

- податкові декларації з податку на додану вартість (4 шт.);

- платіжні доручення за період з 26.03.2020 по 30.06.2020 (10 шт.);

- розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (4 шт.);

- витяг з електронного кабінету позивача в Державній фіскальній службі України щодо спроб реєстрації податкових накладних відповідачем 27.04.2021 (після ознайомлення із позовною заявою) по вже здійсненим операціям в лютому-травні 2020 року на загальну суму ПДВ 265574,02 грн;

- картку бухгалтерського рахунку 6442 за період лютий-травень 2020 року з операціями по контрагенту відповідача.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- копії рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (3 шт.)

- копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (93 шт.)

Правовідносини, що виникли між сторонами, виникли із договору поставки.

На виконання умов договору загальна сума, яка була сплачена позивачем за поставлений відповідачем товар за період лютий - травень 2020 року становить 2629671,84 грн, в тому числі ПДВ в сумі 438278,65 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т.1, а.с. 30-53), а саме:

- платіжне доручення №7429 від 25.03.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн;

- платіжне доручення №7464 від 30.03.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн;

- платіжне доручення №7508 від 31.03.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн;

- платіжне доручення №7507 від 31.03.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн;

- платіжне доручення №7527 від 03.04.2020 на суму 150000,00 грн, у тому числі ПДВ 25000,00 грн;

- платіжне доручення №7626 від 07.04.2020 на суму 350000,00 грн, у тому числі ПДВ 58333,33 грн;

- платіжне доручення №7675 від 08.04.2020 на суму 91420,17 грн, у тому числі ПДВ 15236,69 грн;

- платіжне доручення №7807 від 17.04.2020 на суму 44807,70 грн, у тому числі ПДВ 7467,95 грн;

- платіжне доручення №7854 від 21.04.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн;

- платіжне доручення №7877 від 24.04.2020 на суму 81228,76 грн, у тому числі ПДВ 13538,13 грн;

- платіжне доручення №7936 від 04.05.2020 на суму 70000,00 грн, у тому числі ПДВ 11666,67 грн;

- платіжне доручення №7974 від 06.05.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн;

- платіжне доручення №8096 від 14.05.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн;

- платіжне доручення №8025 від 08.05.2020 на суму 80000,00 грн, у тому числі ПДВ 13333,33 грн;

- платіжне доручення №8173 від 20.05.2020 на суму 150000,00 грн, у тому числі ПДВ 25000,00 грн;

- платіжне доручення №8312 від 28.05.2020 на суму 50000,00 грн, у тому числі ПДВ 8333,33 грн;

- платіжне доручення №8414 від 05.06.2020 на суму 50000,00 грн, у тому числі ПДВ 8333,33 грн;

- платіжне доручення №8521 від 15.06.2020 на суму 150000,00 грн, у тому числі ПДВ 25000,00 грн;

- платіжне доручення №8565 від 17.06.2020 на суму 101100,00 грн, у тому числі ПДВ 16850,00 грн;

- платіжне доручення №8851 від 08.07.2020 на суму 50000,00 грн, у тому числі ПДВ 8333,33 грн;

- платіжне доручення №9135 від 28.07.2020 на суму 101115,21 грн, у тому числі ПДВ 16852,53 грн;

- платіжне доручення №9223 від 30.07.2020 на суму 40000,00 грн, у тому числі ПДВ 6666,67 грн;

- платіжне доручення №9304 від 04.08.2020 на суму 270000,00 грн, у тому числі ПДВ 45000,00 грн;

- платіжне доручення №9367 від 08.04.2020 на суму 100000,00 грн, у тому числі ПДВ 16666,67 грн.

На підтвердження виконання відповідачем постачання товару позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с. 54-154), а саме:

- від 27.02.2020 №№50, 53, 52, 51, 45, 46, 47, 48, 49;

- від 02.04.2020 №№123, 125, 124, 122, 119, 120, 121, 118, 116, 117, 114, 115;

- від 09.04.2020 №№136, 137, 135, 142, 138, 143, 139, 141, 133, 134;

- від 10.04.2020 №144;

- від 14.04.2020 №146;

- від 16.04.2020 №№158, 163, 162, 161, 160, 159, 157, 152, 150, 155, 156, 151, 154, 153, 159;

- від 23.04.2020 №№175, 177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184;

- від 28.04.2020 №№185, 186, 187, 188, 189, 190, 191, 192, 193, 194;

- від 07.05.2020 №№198, 200, 201, 202, 204, 203, 205, 206, 208, 199, 207;

- від 14.05.2020 №№211, 212, 213, 241, 215, 216, 217, 218, 219;

- від 18.05.2020 №№222, 221;

- від 21.05.2020 №№234, 231, 230, 229, 228, 227, 226, 232, 233, 225, 224, 233.

Також на підтвердження виконання відповідачем постачання товару, позивачем надано товарно-транспорті накладні (т. 1, а.с. 155 - т.2, а.с. 120).

Позивачем надано роздруківку з відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних (з Електронного кабінету Концерну "Військторгсервіс") станом на 22.02.2021, з якої вбачається, що відповідачем складено 01.04.2020 та 12.05.2020 зареєстровано податкову накладну на обсяг операції 841104,85 грн, у тому числі ПДВ 140184,14 грн та складено 29.02.2020 податкову накладну на обсяг операції 195123,01 грн, у тому числі ПДВ 32520,50 грн, реєстрацію якої зупинено. Також позивачем додано до позовної заяви вказані податкові накладні, а саме: №4 від 01.04.2020 та №1 від 29.02.2020 (т.1, а.с. 23-29).

У серпні 2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією №01/08 про відшкодування збитків (лист вих. №813 від 05.08.2020), якою вимагав протягом трьох календарних днів з дня одержання вказаної претензії відшкодувати Філії "Південна" Концерну "Військторгсервіс" 265574,00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Філії або шляхом невідкладного складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 265574,00 грн. Вказана претензія повернена позивачу поштовим відділенням з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

19.08.2020 позивачем була подана заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначені обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість), у якій зазначається про нездійснені реєстрації податкових накладних відповідачем на загальну суму 265574,00 грн.

Також, у січні 2021 року позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №03/35 від 11.01.2021 щодо сплати збитків. Позивач зазначає, що відповідачем вимоги, зазначені в претензії, не були виконані, проте матеріали справи не містять доказів направлення вказаної претензії відповідачу.

Позивач зазначає, що відповідач відповіді на вказану претензію не надав, реєстрацію податкових накладних не здійснив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, спір у даній справі виник з підстав нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних у сумі 265574,00 грн, а також не вжиття заходів для подальшої реєстрації податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено на суму 32520,50 грн, позбавивши позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту, у зв'язку з чим позивач просить застосувати відповідальність у вигляді відшкодування збитків у сумі сплаченого позивачем ПДВ в розмірі 298094,50 грн.

З наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.2, а.с. 191 - т.3, а.с. 33) вбачається, що по факту здійснення господарської операції відповідачем складено податкові накладні на загальну суму 1593443,97 грн, реєстрація яких була зупинена податковим органом відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

У квитанціях про реєстрацію податкової накладної в ЄДРПН органом ДПС України зазначено результат обробки: документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація ПН/РК в ЄДРПН зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в ЄДРПН, відповідає п. 8 критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в ЄДРПН.

З наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву рішень про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку (т.2, а.с. 188-190) вбачається наступне.

Рішенням податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №14078 від 04.02.2020 встановлена відповідність платника податку - ТОВ "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" п. 5 Критеріїв ризиковості платника податку.

Рішенням податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №18474 від 12.02.2020 у зв'язку з виявленням обставин та/або отриманням інформації контролюючим органом у процесі поточної діяльності встановлена невідповідність платника податку - ТОВ "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" критеріям ризиковості платника податку.

Рішенням податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №62606 від 08.12.2020 встановлена відповідність платника податку - ТОВ "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. В розділі "Податкова інформація" вказано "У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарських операцій, зазначених в податкових накладних".

Позивач звернувся до Головного управління ДПС в Миколаївській області з листом №03/513 від 19.03.2021, в якому просив надати інформацію щодо реєстрації податкових накладних відповідачем на користь позивача за договором поставки №26/2П від 26.02.2020.

До вказаного листа позивачем додано: договір поставки №26/2П від 26.02.2020; відомості з Єдиного реєстру податкових накладних (з Єдиного кабінету Концерну "Військторгсервіс"); податкові накладні №1 від 29.02.2020 та №4 від 01.04.2020; заяву про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) від 19.08.2020; видаткові накладні, що підтверджують оплату товару за договором.

На вказаний лист позивача, Головне управління ДПС в Миколаївській області надало відповідь №7764/6/14-29-18-07 від 26.04.2021, в якій зазначено, що інформація щодо реєстрації податкових накладних ТОВ "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" відповідно до наданих Концерном "Військторгсервіс" платіжних доручень на оплату покупцем вартості поставленого товару в ГУ ДПС у Миколаївській області відсутня.

Станом на день проведення судового засідання, в матеріалах справи відсутні відомості щодо усунення відповідачем обставин, які зумовили зупинення реєстрації податкових накладних щодо проведених господарських операцій з позивачем.

Щодо строку для подання сторонами заяв про суті справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.04.2021 судом встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Так, відповідач отримав копію ухвали суду від 06.04.2021 - 15.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 5400143282682. Кінцевий термін для подання відзиву на позовну заяву становить - 30.04.2021 (включно). Отже відповідачем подано відзив на позовну заяву у строк, встановлений ухвалою суду від 06.04.2021.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 06.04.2021 судом встановлено позивачу строк у 5 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України та всіх наявних доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до неї доказів іншим учасникам справи.

Так, позивач отримав відзив на позовну заяву - 05.05.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 5400143282682. Кінцевий термін для подання відзиву на позовну заяву становить - 10.05.2021 (включно). Позивач подав відповідь на відзив - 11.05.2021, отже з пропуском встановленого судом строку на один день, проте, суд вважає пропущення позивачем строку незначним, у зв'язку з чим долучає відповідь на відзив до матеріалів справи.

Щодо вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 298094,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України (тут і далі - ГК України, чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом частини першої статті 174 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 193 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник (чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом ст. 225 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності зі статтею 265 ГК України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За загальними положеннями ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Порядок отримання податкового кредиту, терміни та порядок реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунку коригування до податкових накладних визначається Податковим кодексом України (тут і далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Стаття 14 ПК України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178.); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181.).

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в)ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 ПК України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірі 20 відсотків.

Статтею 194 ПК України встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до положень пункту 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Окрім того, відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.7. ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні /розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД ), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної /розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД ), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. №1165 (далі - Порядок), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п. 10 Порядку у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пунктів 17, 18 Порядку рішення комісії центрального рівня не підлягає адміністративному оскарженню та може бути оскаржено в судовому порядку у строки, визначені статтею 56 Кодексу. Задоволення скарги є підставою для реєстрації зазначених у скарзі податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі з урахуванням вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, між сторонами у цій справі виникли господарські правовідносини, за умовами яких відповідач зобов'язався постачати (передати у власність) позивачу товар, а позивач, у свою чергу, зобов'язався прийняти товар у відповідача та сплатити його вартість. Судом встановлено, що ці зобов'язання сторонами виконані, що підтверджується матеріалами справи, письмовими поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Водночас, на підставі проведених сторонами господарських операцій згідно з укладеним між сторонами договором та згідно з вимогами податкового законодавства у відповідача виник обов'язок зареєструвати податкові накладні у порядку та строки, що визначені ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрував податкові накладні в ЄРПН, проте реєстрація цих накладних, крім податкової накладної №4 від 01.04.2020, контролюючим органом були зупинені з повідомленням про причини зупинення. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідачем були усунуті виявлені порушення та щодо того, що подані відповідачем податкові накладні були зареєстровані в Реєстрі.

Також відповідачем не представлено до матеріалів справи доказів виконання приписів Державної податкової служби України та/або оскарження дій податкової в судовому порядку, за результатами якої задоволено скаргу відповідача.

Приписами ст. 13, 14 ЦК України встановлено, що цивільні права та цивільні обов'язки учасники правовідносин мають вчиняти у встановлений законодавством, договором спосіб, не порушуючи прав та обов'язків інших осіб.

Так, у постанові від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що належним способом захисту для суб'єкта господарювання, який втратив право на зменшення податкового зобов'язання внаслідок порушення контрагентом - постачальником товару вимог щодо належної реєстрації податкових накладних, може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку за договором щодо складення та реєстрації податкових накладних.

В іншій постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 Велика Палата Верховного Суду відзначила, зокрема, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Збільшення податкового кредиту є майновим інтересом покупця товарів/послуг, який з 1 січня 2015 року за загальним правилом реалізовується після виконання продавцем в публічно-правових відносинах з державою обов'язку скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, адже із цим пов'язується виникнення у покупця права на віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту.

Так, підставою для відшкодування збитків відповідно до частини першої статті 611 ЦК України та статті 224 ГК України є порушення зобов'язання. Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Отже, зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Формування у позивача податкового кредиту з податку на додану вартість було би можливим, якщо відповідач зареєстрував би податкові накладні із господарських операцій за договором. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідачем були зареєстровані податкові накладні у порядку та строки, що визначені ПК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не виконав вимог Податкового кодексу України (статті 201 ПК України), у зв'язку з чим позивач був позбавлений права і можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися своїм правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 298094,50 грн.

За цих обставин, суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні і неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливістю зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

З урахуванням вказаного суд зазначає, що позивачем доведена обставина наявності усіх елементів складу господарського правопорушення у діях (бездіяльності) відповідача, натомість відповідачем на спростування цих обставин жодного доказу суду не подано, а також не доведено суду обставини відсутності його вини у спірних правовідносинах та підстав для зменшення розміру збитків згідно з ст. 624 ЦК України.

Схожий висновок був викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31.01.2023 у cправі №904/72/22, в межах якої розглядався аналогічний спір.

Також, у пункті 15 постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17 Верховний Суд зазначив: "Таким чином, відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 1541930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення".

Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22:

"п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.

У постановах Верховного Суду, на які послалась колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).

Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни".

Постановою Верховного Суду від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 визначено, що обов'язок доведення наявності збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками покладається на позивача. Чинне законодавство не містить вимог щодо певних засобів доказування, якими можуть підтверджуватися обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних. Право позивача надавати докази щодо таких обставин (фактів) не може бути обмежене діями чи бездіяльністю контролюючого органу щодо проведення чи непроведення ним відповідної перевірки, оскільки права покупця у випадку порушення продавцем свого обов'язку щодо належної реєстрації податкових накладних зводяться лише до можливості подання скарги, проте ініціювати проведення податкової перевірки контролюючим органом покупець не може. Отже, обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючи, органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в означених вище постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України).

Тобто, у позивача наявне право на стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок порушення обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних та неможливості позивачем у зв'язку з цим отримати податковий кредит.

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia ("суд знає закони").

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Концерну "Військторгсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача суму спричинених збитків у розмірі 298094,50 грн.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав. Відповідачем не надано доказів відсутності своєї вини у встановленому порушенні. Докази відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 298094,50 грн в матеріалах справи відсутні.

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам із застосуванням вищенаведеного стандарту доказування, суд дійшов висновку про те, що наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, що є підставою для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, а позовні вимоги Концерну "Військторгсервіс" про стягнення збитків в розмірі 298094,50 грн, заподіяних внаслідок порушення податкового законодавства, підлягають задоволенню з підстав їх доведеності та обґрунтованості в аспекті ст. 78, 79 ГПК України за викладених в позовній заяві обставин з урахуванням висновків суду.

Серед іншого, суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування позивача не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, доведення позивачем наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 298094,50 грн.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4471,43 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІК-ТРЕЙД-ГРУП" (54001, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, буд. 18; ідентифікаційний код 42876291) на користь Концерну "Військторгсервіс" (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А; ідентифікаційний код 33689922) збитки в сумі 298094,50 грн, а також 4471,43 грн - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.11.2025 (з урахуванням умов воєнного стану).

Суддя В.С. Адаховська