26.11.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3163/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Войтович Є.М., адвокат
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 р.
( суддя Давиденко І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 29.05.2025 р.)
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес»,
м. Запоріжжя
до відповідача
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області,
м. Запоріжжя
про усунення перешкод у користуванні та
розпорядженні нерухомим майном
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про усунення Товариству з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес» перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею літ. П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, шляхом скасування обтяження ( арешту нерухомого майна ) за реєстраційним номером 10306879, на підставі постанови в.о. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 29.09.2010 р., а також арешту, який 24.01.2012 р. зареєстровано за номером 12089374 на підставі постанови старшого слідчого в особливо важких справах СУ ГУМВС України в Запорізькій обалсті від 23.01.2012 р..
Позов обґрунтовано ст. ст. 41,55 Конституції України, ст. ст. 15,16, 316, 317, 319, 321, 391 ЦК України та мотивовано неможливістю вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним нерухомим майном через накладений арешт слідчим управлінням УМВС України в Запорізькій області під час провадження у кримінальній справі.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 р. у справі № 908/3163/24 в задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес», через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 р. у справі № 908/3163/24, в якій просить скасувати та прийняти нове рішення, яким усунути Товариству з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес» перешкоди у користуванні та розпорядженні нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею літ. П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 1, шляхом скасування обтяження (арешту нерухомомга майна) за реєстраційним номером 10306879, на підставі постанови в.о. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області від 29.09.2010р., а також арешту, який 24.01.2012р. зареєстровано за номером 12089374 на підставі постанови старшого слідчого в особливо важких справах СУ ГУМВС України в Запорізькій обалсті від 23.01.2012р..
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що в ході судового розгляду не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Ця обставина, у свою чергу, потягла неправильне застосування матеріального закону - а саме те, що не застосована ст. 391 ЦК України, яка підлягала застосуванню.
При цьому Скаржник зазначає, що Відповідач своїм правом на подання позову та правом участі у справі не скористався, що свідчить про незацікавленість у будь-якому вирішенні справи. Натомість з боку Позивача належними та допустимими доказами доведено те, що його права на розпорядження нерухомістю без законних на те підстав та без будь-якої необхідності обмежуються протягом більш як тринадцять років.
У доповнення до апеляційної скарги, Апелянт вказує на те, що судом досліджено в якості доказів вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12.01.2024 р. у справі № 0814/13257/2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 , а також ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06.12.2024 р. у цій справі, однак висновки, яких дійшов суд на підставі цих доказів є хибними. При цьому як виливає із належного доказу - інформаційної довідки із держреєстру прав на нерухоме майно - нежитлова будівля літ П-2, СТО, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ніколи не належала засудженому ОСОБА_1 , а завжди була у власності Позивача як юридичної особи. Ця обставина сама по собі констатує незаконність арешту в момент його накладення. Також ця обставина унеможливлює конфіскацію цього майна в межах виконання вироку Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12.01.2024 р. у справі № 0814/13257/2012 за обвинуваченням ОСОБА_1 ..
Також Скаржник посилається на те, що на думку суду першої інстанції Позивач не надав суду доказів незаконності або необгрунтованості накладення арешту. Однак, Позивачем були надані та досліджені судом наступні докази: інформаційна довідка з реєстру прав на нерухоме майно про існування заборон на момент звернення до суду; вирок кримінального суду, яким підтверджено накладення арешту саме в межах цієї кримінальної справи, та яким долю арештів не вирішено; ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06.12.2024 р., якою також долю арештів не вирішено; рішення Господарського суду Запорізької області від 12.09.2007 р. у справі № 10/556/08, яким визнано право власності позивача як юридичної особи на будівлю, яка є предметом арешту.
На переконання Скаржника для оцінки законності або незаконності такої дії цілком достатньо дати юридичну кваліфікацію дій слідчого з огляду на приписи ст. ст. 125, 126 КПК України 1963 року.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.06.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/3163/24.
Матеріали справи № 908/3163/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.06.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес» на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 р. у справі № 908/3163/24 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 26.11.2025 р..
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес» надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 26.11.2025 р. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 р. судове засідання у справі № 908/3163/24, призначене на 26.11.2025 р. вирішено провести з представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес» в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду ( зал судового засідання № 511 ) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистеми ЄСІТС.
Відповідач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
В судовому засіданні 26.11.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.09.2008 р. у справі №10/556/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» до Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство - 12362» позов задоволено, визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» на СТО з вбудованим господарськими та офісними приміщеннями літ. П-2 площею 221,0 кв.м. та підвалом площею 105,1 кв.м., розташоване за адресою місто Запоріжжя, вул. Феросплавна, 1.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОП ЗМБТІ № 20584603 від 15.10.2008 СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями літ П-2 по вул. Феросплавна, буд.1 в м. Запоріжжі зареєстровано на праві приватної власності на підставі рішення суду у справі № 10/556/08 від 12.09.2008 р. за ТОВ “БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС».
Згідно з даними з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - товариства з обмеженою відповідальністю “БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» внесено наступні записи:
- 24.04.2018 р. на підставі постанови, про арешт майна боржника, серія та номер ВП № 56190837, виданої 24.04.2018 р., видавник Вознесенівський ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, вид обтяження - арешт нерухомого майна, виникнення, на все нерухоме майно;
- 29.10.2018 р. на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер ЗВП № 55660656, виданої 29.05.2018 р., видавник Вознесенівський ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області, вид обтяження - арешт нерухомого майна, виникнення, на все нерухоме майно;
- 30.09.2010 р. запис № 10306879, арешт нерухомого майна на підставі постанови б/н від 29.09.2010 р., в.о. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області, об'єкт обтяження: нежитлова будівля, літ П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями, адрес за адресою: м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, будинок 1, обтяжував : ГУМВС України в Запорізькій області;
- 01.12.2010 р. арешт нерухомого майна; підстава: постанова б/н від 30.11.2011.2010, гараж за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул.Балаклавська, буд. 335, гараж 117-118, номер НОМЕР_1 старший слідчий СУ ГУМВС України в Запорізькій області, обтяжував ГУМВС України в Запорізькій області;
- 26.07.2011 р. арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 27559169, 25.07.2011 р., Орджонікідзевський ВДВС Запорізького МУЮ, держ. виконавець Онішкевич М.М., об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно у межах суми 1 753,65 грн, додаткові дані: наказ № 22/5009/642/11 від 11.05.2011 р.;
- 24.01.2012 р. арешт нерухомого майна на підставі постанови б/н від 23.01.2012 р., старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області, об'єкт обтяження: нежитлова будівля, Літ.П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, буд. 1;
- 24.01.2012 р., запис № 12089374 арешт нерухомого майна, на підставі постанови, б/н, 23.01.2012 р. старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області, об'єкт обтяження: гараж, гар.117-118, АРК, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 35; обтяжував ГУМВС України в Запорізькій області. Старший слідчий в ОВС СУ УМВС України в Запорізькій області.
За твердженням Позивача - арешти на нерухоме майно - нежитлову будівлю Літ. П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: м.Запоріжжя, вул.Феросплавна, буд. 1, зареєстровані на підставі (запис № 10306879 та запис № 12089374), були накладені в межах кримінального провадження, в якому ТОВ “БІЛД-КОНСАЛТ ЕКСПРЕС» не набув жодного процесуального становища. Зазначені арешти перешкоджають Позивачу вільно розпоряджатися його власністю, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яке мотивоване відсутністю підстав для задоволення позову.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Частинами 1-2 ст. 4 ГПК України зазначено про те, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частин 1-3 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного, зокрема, в постанові від 14.01.2020 р. у справі № 910/1702/17, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як уже було зазначено вище, звертаючись з цим позовом до суду, Позивач наголошує на тому, що не можливо вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним нерухомим майном через накладений арешт слідчим управлінням УМВС України в Запорізькій області під час провадження у кримінальній справі.
Позивач, на підтвердження факту наявності арешту нерухомого майна - нежитлової будівлі Літ. П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , надав витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 350944492 від 18.10.2023 р. та на підтвердження права власності на зазначене майно - витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 20584603 від 15.10.2008 р..
Як встановлено судом першої інстанції і не оспорюється сторонами - колегія суддів Комунарського районного суду м. Запоріжжя постановила вирок від 12.01.2024 р., яким: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України ( станом на березень 2010 року ) та призначено покарання: за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 9 років 10 місяців 22 дні позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 358 КК України до 3 років обмеження волі; закрити кримінальне провадження відносно підсудного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 2 ст. 358 КК України до 5 років позбавлення волі; закрити кримінальне провадження відносно підсудного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності; за ч. 3 ст. 358 КК України до 2 років обмеження волі. Закрити кримінальне провадження відносно підсудного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та звільнити від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності; зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до строку призначеного покарання строк попереднього ув'язнення із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі з 10.01.2012 р. по 20.12.2016 р., передбаченому ч. 5 ст. 72 КК України. У зв'язку з відбуттям ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного судом покарання, суд звільнив його, як такого, що повністю відбув покарання.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06.12.2024 р. у справі № 0814/13257/2012 вирок Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 12.01.2024 р. змінено та ухвалено вважати, що ОСОБА_1 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 358 КК України звільнено від покарання.
За приписами ст. 29 КПК України, 1960 року (в редакції, чинній на час досудового слідства), при провадженні в кримінальній справі про злочин, за який може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна обвинуваченого.
Під час досудового слідства у наведеній кримінальній справі на підставі постанови б/н від 29.09.2010 р., в.о. слідчого СУ ГУМВС України в Запорізькій області та постанови б/н від 23.01.2012 р., старшого слідчого в ОВС СУ ГУМВС України в Запорізькій області накладено арешт на нежитлову будівлю Літ.П-2, СТО з вбудованими господарськими та офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст.170 КПК України, в редакції 2012 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу ( ч. 3 ст. 170 КП України ).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями ( бездіяльністю ) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Підстави скасування арешту, накладеного у кримінальному провадженні визначені приписами ст. 174 КПК України.
Так, відповідно до ч 1 ст. 174 ГПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною ч. 4 ст.174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Наведене, за доводами Позивача, свідчить про те, що наявні підстави для захисту прав Позивача щодо розпорядження своїм майном в межах господарського процесу на підставі ст. 20 ГПК України, ст. 391 ЦК України.
Також, Позивач зазначає, що не набув жодного процесуального статусу у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , проте доказів на підтвердження того, що наведене нерухоме майно не має відношення до засудженого та вчинених ним злочинів Позивачем не надано, як не надано і доказів на підтвердження вжиття заходів щодо врегулювання порушеного питання без звернення до господарського суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що доводи Позивача про тимчасовий характер постанов слідчих СУ ГУМВС України в Запорізькій області про накладення арешту на майно підозрюваного, а також про відмову Господарським судом Запорізької області у скасуванні накладених вказаними постановами арешту на майно Позивача саме з цієї підстави, не змінюють правової природи арешту накладеного саме в рамках кримінального провадження, а тому суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушене право Позивача зводиться до вирішення питання про звільнення його майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства.
Як слушно зауважив суд першої інстанції - накладання арешту у кримінальному провадженні є безпідставним коли майно, на яке арешт накладено, не належить особі, яка підозрюється у кримінальному правопорушенні, не є речовим доказом у кримінальному провадженні, не пов'язане з кримінальним провадженням.
Разом з тим, Позивачем не було подано доказів на підтвердження того, що на час розгляду справи спірний арешт нерухомого майна не виконує жодної забезпечувальної функції у кримінальному провадженні. При цьому під час постановлення вироку у справі за обвинуваченням ОСОБА_1 , вирішено арешт, накладений постановами слідчого на майно, з огляду на призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді конфіскації майна - залишити незмінним до приведення вироку до виконання в частині конфіскації майна. Доказів незаконності чи необґрунтованості накладеного арешту чи відсутності підстав для його накладання Позивачем також надано не було.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Білд-консалт Експрес» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.05.2025 р. - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 01.12.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін