Справа № 481/1734/25
Провадж.№ 1-кс/481/549/2025
28.11.2025 м. Новий Буг
Слідчий суддя Новобузького районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника СВ відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62024150030000076 від 05.04.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою:
відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Буг, Новобузького району, Миколаївської області, громадянина України, українця, не одруженого, з професійно - технічною освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу вимог ст. 89 КК України, такого, що не має судимості, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який проходив військову службу на посаді солдата резерву запасного взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані «старший матрос»,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
28.11.2025 року до Новобузького районного суду Миколаївської області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника СВ відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150030000076 від 05.04.2024 року.
Клопотання обґрунтоване тим що, слідчим відділом ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024150030000076 від 05.04.2024 за підозрою ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 14.02.2023 громадянин ОСОБА_4 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2023 № 36 (по стройовій частині) старшого матроса ОСОБА_4 призначено на посаду оператора відділення радіоелектронної розвідки взводу управління розвідувальної роти військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.08.2023 № 187-РС (по особовому складу) старшого матроса ОСОБА_4 призначено на посаду солдата резерву запасного взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 визнано таким, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, з 14.02.2023, тобто з моменту відправлення ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_2 до військової частини НОМЕР_1 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» надається визначення терміну воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З моменту видання Президентом України Указу «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 на території України почав діяти воєнний стан, який триває до тепер.
Згідно п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Про запроваджений в країні воєнний стан та порядок проходження військової служби старшому матросу ОСОБА_4 достеменно було відомо і до часу нез'явлення на службу без поважних причин останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього завдання.
Проходячи військову службу, старший матрос ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, що затверджений Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» №548-XIV від 24.03.1999 р., ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 551-XIV повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак, діючи на порушення вимог вищезазначених нормативних актів, старший матрос ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного військового злочину проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.
Так, 23.09.2023 близько 09 год. 00 хв. старший матрос ОСОБА_4 діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, на порушення вимог вищезазначеного законодавства, самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_3 незаконно перебував поза її межами, проводячи службовий час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який самовільно залишив вищевказане місце служби до 13.11.2025.
З долучених до клопотання доказів вбачається, що 05.04.2024 року відомості за вказаним фактом внесено до ЄРДР та зареєстровано кримінальне провадження за №62024150030000076 з правовою кваліфікацією ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.
17.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, з метою запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий ініціював застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 з посиланням на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, а також на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1, п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України, просив задовольнити клопотання слідчого.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, посилаючись на те, що він вину визнає, намірів переховуватися від органів досудового розслідування та вчиняти тиск на свідків не має, оскільки усвідомлює наслідки таких дій і не бажає погіршувати своє становище.
Вислухавши доводи прокурора ОСОБА_3 , пояснення підозрюваного ОСОБА_4 та перевіривши матеріали кримінального провадження, прихожу такого висновку.
Згідно до вимог ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, доведено наданими слідчим доказами кримінального провадження: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024150030000076 від 05.04.2024; рапортом старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 від 05.04.2024; повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_7 від 15.03.2024; актом службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини матросом ОСОБА_4 від 28.09.2023; рапортом командира 92 запасної роти військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_8 від 23.09.2023; довідкою-доповіддю про самовільне залишення військової частини військовослужбовцем 92 запасної роти військової частини НОМЕР_1 матросом ОСОБА_4 від 24.09.2023; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 780 від 28.09.2023 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення частини матроса призваного по мобілізації ОСОБА_4 ; рапортом заступника командира 92 запасної роти по роботі з особовим складом військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_9 від 22.11.2023; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 1229 від 18.12.2023 про призначення службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини матросом ОСОБА_4 ; бланком отримання пояснень від 29.09.2023; службовою характеристикою на солдата резерву запасного взводу запасної роти військової частини НОМЕР_1 , матроса ОСОБА_4 ; медичною характеристикою на військовослужбовця ВМС ЗСУ матроса ОСОБА_4 від 23.09.2023; військовим квитком серії НОМЕР_2 від 14.02.2023; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №36 від 14.02.2023; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №261 від 23.09.2023; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №232 від 25.08.2023; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №1018 від 29.10.2023; постановою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування від 15.07.2024; рапортом старшого інспектора СМ ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області; рапортом заступника начальника СВ ВП №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 від 19.09.2024; постановою слідчого СВ Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 про проведення слідчих (процесуальних) дій на іншій території від 09.12.2024; рапортом слідчого СВ ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції ОСОБА_12 від 09.01.2025; повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майора ОСОБА_13 від 04.11.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 13.11.2025; протоколами допиту свідків від 12.11.2025; повідомленням про підозру від 17.11.2025; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 18.11.2025.
При цьому, на думку слідчого судді, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п.1, п.3 та п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
Як встановлено в судовому засіданні, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , може опосередковано вказувати на можливість, покинути останнім місця постійного проживання та можливість переховуватись від органів досудового розслідування чи суду.
Крім того, ОСОБА_4 відоме місце перебування свідків, що також може спричинити ризик їх подальшого спілкування, у ході якого ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності, може впливати на них. Наявність в матеріалах кримінального провадження протоколів їх допиту, не є остаточною інформацією для постановлення судового рішення щодо винуватості чи невинуватості особи, оскільки, виходячи з принципу безпосередності судового розгляду свідок підлягає допиту в судовому засіданні під час судового розгляду справи.
Також, враховуючи те, що на даний час не проведено всіх необхідних і можливих слідчих дій з метою отримання доказів вини підозрюваного. ОСОБА_4 , знаходячись на волі, дізнавшись від органу досудового розслідування про здобуті в ході слідства докази на обґрунтованість його підозри та виявлені під час слідства обставини кримінального правопорушення, наявні у наданих йому додатках до клопотання про обрання запобіжного заходу, може вживати заходи до перешкоджання об'єктивності досудового розслідування.
Встановлені в судовому засіданні факти та обставини приводять до висновку про наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватися від органів досудового розслідування, суду, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного, його майновий стан та стан здоров'я.
Так ОСОБА_4 не одружений, не працює, на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, проживає не за місцем реєстрації, в силу ст. 89 КК України, є таким, що не має судимості, має негативну характеристику з місця проходження служби .
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Відповідно до пункту 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Викладене вказує на те, що інші більш м'які запобіжні заходи, на думку слідчого судді, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки тяжкість злочину та санкція, яка за нього передбачена, можуть спричинити ухилення ОСОБА_4 від досудового розслідування та суду.
Враховуючи зазначене, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, на стійке переконання слідчого судді, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризикам наявним та доведеним під час розгляду клопотання.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Застосування застави у даному випадку не зможе забезпечити ефективного уникнення встановлених ризиків, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України.
Керуючись ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 205, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника СВ відділення поліції №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області капітана поліції ОСОБА_5 погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новий Буг, Новобузького району, Миколаївської області, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, починаючи з 28 листопада 2025 року 15:30 до 26 січня 2026 року 15:30 включно, з утриманням його в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_4 , та надати для виконання начальнику ВП № 1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області, прокурору, а також спрямувати до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 26 січня 2026 року 15:30 .
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.376 КПК України повний текст ухвали проголошений о 14:30 год. 01.12.2025 р. в залі судових засідань в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.
Слідчий суддя ОСОБА_1