27 листопада 2025 року місто Київ
справа № 752/9377/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/16642/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ступак Тетяни Олександрівни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки,-
У квітні 2025 року ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянки, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у загальній сумі 10 320,00 грн.
28 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ступак Т.О. подала до суду заяву про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Ступак Т.О. про залишення позову без розгляду - задоволено.
Позов ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання підземної автостоянкизалишено без розгляду.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ступак Т.О. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - адвокат Ступак Т.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким стягнути з ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
На обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, зокрема ч. 9 ст. 141 та ч. 5 ст. 142 ЦПК України, та неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення.
Вказує, що позивач в своєму позові обґрунтовував вимоги договором, підпис на якому відповідач заперечував. На підставі клопотання захисту суд витребував оригінали документів для проведення почеркознавчої експертизи. Проте оригінали не були подані. Це свідчить, що позивач усвідомлював недостовірність доказів. Подання завідомо недійсного чи підробленого документу відповідає ознакам зловживання процесуальними правами (ст. 44 ЦПК України).
Ухвалою суду від 28.05.2025 позивач був зобов'язаний подати оригінали договорів та актів приймання-передачі машиномісць. Станом на 28.08.2025 цього зроблено не було. Ігнорування ухвал суду також свідчить про недобросовісність та умисне затягування процесу.
Позивач тричі не з'явився в судові засідання, останнього разу - без будь-якого повідомлення. Це створило перешкоди для розгляду справи та призвело до залишення позову без розгляду. Практика ЄСПЛ (справа «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», «Смірнова проти України») прямо вказує, що ініціатива забезпечення належного розгляду покладається саме на позивача.
Суд обмежився загальним посиланням на право на звернення до суду, проте не оцінив в сукупності перелічені вище факти, що вказують на свідоме зловживання правами позивачем.
Верховний Суд у постанові від 14.01.2021 у справі № 521/3011/18 зазначив: «необґрунтовані дії позивача, що виражаються у зловживанні процесуальними правами, є підставою для відшкодування витрат відповідача».
З огляду на наведене, вважає, що дії ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» - подання підроблених документів, ухилення від виконання ухвали суду, повторна неявка без поважних причин - свідчать про зловживання процесуальними правами. Це є підставою для компенсації витрат відповідача на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» - адвокат Агбонгале Л.С. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що жодних дій, які можна було б кваліфікувати як «необгрунтовані» або «недобросовісні», позивач у межах цього провадження не вчиняв. Подання позову було належним способом захисту свого порушеного права, а подальша поведінка позивача свідчить про повагу до суду та належне процесуальне поводження. Неявка в два судових засідання відбулася з поважних причин, а саме у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю представника позивача, про що попередньо були подані клопотання про відкладення розгляду справу з наданням медичних документів на підтвердження поважності причин.
В судове засідання ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ступак Т.О. не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно. 21 листопада 2025 року адвокат Ступак Т.О. подала заяву про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника.
Представник ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» в судове засідання не з'явися, про час та місце розгляду справи товариство було повідомлено належно, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи за відсутності представника.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 6 ст. 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Частиною 9 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частини 1, 2 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Тобто відповідач має право стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу, якщо позов залишено без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Чинне законодавство не містить визначення поняття «необґрунтовані дії позивача».
Тому для розуміння вказаного поняття слід виходити з дозволених меж реалізації прав та виконання обов'язків учасниками судового процесу.
Так, згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц (провадження № 61-44038св18) зроблено висновок, що саме по собі звернення з позовом до суду чи неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Представник відповідача вказував, що неправомірні дії позивача полягали у поданні підроблених документів, ухилення від виконання ухвали суду, повторна неявка без поважних причин.
Колегія суддів перевірила наведені доводи представника позивача та дійшла висновку, що відсутні підстави для визнання дій позивача необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом, на його думку, свого порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, дії сторони, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.
Разом з тим, оцінка щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог чи відмови надається судом під час розгляду справи по суті спору.
Посилання представника відповідача на невиконання ухвали суду є неправомірними діями, колегія суддів відхиляє, оскільки це є правом сторони, подавати чи не подавати відповідні документи до суду по суті спору, а не обов'язком.
Доводи відповідача, що неявка сторони позивача в судові засідання є свідченням зловживання процесуальними правами, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки саме по собі неявка сторони у судове засідання не свідчить про необґрунтованість дій позивача.
З матеріалів справи вбачається, що у судові засідання призначені на 16 червня 2025 року та 11 серпня 2025 року представник позивача не з'явився, проте направляв клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, на підтвердження чого надав докази.
З огляду на вищевказане, відсутні підстави для висновку про зловживання позивачем процесуальними правами.
Твердження сторони відповідача, що неправомірні дії позивача полягали у поданні підроблених документів, колегія суддів визнає необґрунтованими, оскільки грунтуються виключно на твердженнях сторони відповідача.
Наведені в даній справі обставини і докази дають підстави для висновку, що позивач мав право для звернення до суду із зазначеним позовом за захистом прав, які вважав порушеним.
З огляду на наведене, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для висновку вважати такі дії позивача необґрунтованими та такими, що тягнуть за собою його обов'язок відшкодувати понесені відповідачем витрати.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала в частині відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу є законною та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ступак Тетяни Олександрівни - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 серпня 2025 року в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: