Ухвала від 18.11.2025 по справі 759/4135/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/3207/2025

№ 759/4135/24

Категорія КК: ч. 3 ст. 190 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, -

УСТАНОВИЛА:

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 2617-VIІІ від 22 листопада 2018 року), та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково. Вирішено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 у рахунок відшкодування завданих злочином матеріальних збитків у розмірі 692 000 грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн, у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу - 10 000 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення у тому, що він, будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності, через мережу Інтернет знайшов фінансову установу, розташовану за адресою: м. Київ, б-д Дружби Народів, 38, яка спеціалізується на здійсненні операцій з криптовалютою, а саме переведення її у готівкові кошти. Дізнавшись про специфіку системи роботи вказаної фінансової установи, ОСОБА_6 створив у соціальній мережі «Телеграм» акаунт від імені менеджера служби підтримки цієї установи, розмістивши свої завідомо неправдиві дані.

Після чого, 25 травня 2023 року, більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, на акаунт, створений ОСОБА_6 від імені менеджера служби підтримки фінансової установи, розташованої за адресою: м. Київ, б-д Дружби Народів, 38, потерпілий ОСОБА_9 з метою отримання у вказаній фінансовій установі своїх грошових коштів у сумі 692 000 грн, будучи введеним в оману, написав повідомлення ОСОБА_6 як менеджеру служби підтримки, в якому повідомив суму зняття грошових коштів та код зняття.

Надалі, ОСОБА_6 приблизно через 15 хвилин, реалізуючи умисел на вчинення злочину, переслідуючи мету приховування своїх дій, здійснив видалення свого підробленого акаунту у соціальній мережі «Телеграм» та діалогу з потерпілим. Отримавши від потерпілого ОСОБА_10 суму зняття грошових коштів та код зняття, ОСОБА_6 через групу «ІНФОРМАЦІЯ_2» у соціальній мережі «Телеграм» знайшов випадкову людину - ОСОБА_11 , з якою за винагороду в сумі 50 000 грн домовився на отримання грошових коштів у фінансовій установі, розташованій за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 38, після чого ОСОБА_6 надіслав останній суму та код отримання грошових коштів, повідомив місце та дані особи, якій треба у подальшому передати грошові кошти.

Не будучи обізнаною у злочинному намірі ОСОБА_6 , ОСОБА_11 з метою отримання грошових коштів у фінансовій установі, розташованій за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 38, на прохання останнього підшукала осіб, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які приблизно о 17 год. 00 хв., 25 травня 2023 року, прибули до фінансової установи за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 38, та повідомивши код зняття грошових коштів та суму, отримані від ОСОБА_11 , отримали грошові кошти в сумі 692 000 грн. після чого, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за домовленістю з ОСОБА_11 з метою передачі грошових коштів, направилися за адресою: м. Київ, вул. Є. Чавдар, 1, де передали грошові кошти особі на ім'я ОСОБА_14 який на прохання ОСОБА_6 передав особі на ім'я ОСОБА_15 грошові кошти в сумі 692 000 грн.

У подальшому, 26 травня 2023 року, більш точний час під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи злочинний намір на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошовими коштами для задоволення власних потреб, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, отримав від ОСОБА_15 грошові кошти, які належать потерпілому ОСОБА_9 , чим заподіяв останньому майнову шкоду на загальну суму 692 000 грн, що на момент вчинення злочину у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_9 - ОСОБА_8 , просить вирок суду скасувати в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та вирішення цивільного позову

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років. Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 понесені потерпілим витрати на правничу допомогу у сумі 69 000 грн.

В обґрунтування поданої апеляційної скаргипредставник потерпілого вказує, що призначене покарання ОСОБА_6 не відповідає ступеню тяжкості скоєного та його особі, через м'якість.

Звертає увагу на те, що при призначенні покарання ОСОБА_6 суд не у повній мірі врахував, що ОСОБА_6 засуджений вироком Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2023 року за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 361 КК України, при цьому про підозру у кримінальному провадженні йому повідомлено 19 травня 2025 року, тобто до вчинення кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, що не стало для обвинуваченого достатнім стримуючим фактором при вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Звертає увагу на посткримінальну поведінку обвинуваченого, який не бажаючи стати на шлях виправлення, маючи на меті ухилитися від відповідальності за вчинений злочин переховувався від суду у зв'язку з чим ухвалою суду був оголошений у розшук.

На переконання апелянта, наведені обставини негативно характеризують обвинуваченого ОСОБА_6 та вказують на те, що призначене судом покарання не буде необхідним та достатнім для його виправлення та перевиховання.

Крім того, апелянт зазначає, що потерпілому - цивільному позивачеві у кримінальному провадженні надавалась правнича допомога, обсяг якої та розмір гонорару адвоката зафіксовані у договорі про надання правової (правничої) допомоги № 47 від 26.02.2020 та додаткової угоди № 2 від 05.11.2023. При цьому, гонорар адвоката встановлений у фіксованому розмірі.

В той же час, суд без належних на те підстав зменшив суму витрат на правничу допомогу, помилково встановивши, що понесені витрати на правничу допомогу не співмірні з обсягом наданих послуг.

Таким чином, вважає, що з обвинуваченого ОСОБА_6 підлягають стягненню на користь ОСОБА_10 понесені витрати на правничу допомогу у зафіксованому розмірі у сумі 69 000 грн.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує, що вирок суду першої інстанції є необґрунтованими та таким, що винесений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що місцевим судом не надано належної правової оцінки доказам, які надані стороною захисту та вказували на невинуватість ОСОБА_6 . Судом неправомірно відхилені клопотання сторони захисту, чим не забезпечено повного всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, пояснення захисника, який просив пом'якшити призначене його підзахисному покарання, змінивши вирок, пояснення обвинуваченого, який підтримав думку захисника та просив змінити вирок в частині пом'якшення покарання, заперечив проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілого, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, апеляційну скаргу представника потерпілого підтримав в частині необхідності посилення покарання, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як указують положення п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку, зокрема, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Формулювання обвинувачення повинно містити всі ознаки складу злочину, у вчиненні якого особу визнано винною, та за своїм змістом відповідати диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність.

Дані вимоги закону судом першої інстанції під час ухвалення вироку щодо ОСОБА_6 не дотримані, а вирок ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

У вироку суд зазначив про доведеність винуватості ОСОБА_6 у заволодінні чужим майном, шляхом обману, у великих розмірах та кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 190 КК України.

Між тим, в порушення вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, суд у мотивувальній частині вироку не виклав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням всіх ознак складу злочину, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнано винним, щоб відповідало диспозиції норми закону України про кримінальну відповідальність,а лише послався на пред'явлене обвинувачення, як воно викладено в обвинувальному акті. Отже, суд першої інстанції у вироку не вказав його обов'язкових складових, як того вимагають положення ст. 374 КПК України, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в змісті положень ч. 1 ст. 412 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на зміст мотивувальної частини обвинувального вироку при наведенні аргументів про необхідність виключення з кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_6 ознаки повторності. Роздуми суду з цього питання, на думку колегії суддів, не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Звертає увагу колегія суддів на зміст резолютивної частини вироку відносно ОСОБА_6 .

Так, відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, суд вказує про прийняте рішення по кожному з питань.

Натомість резолютивна частина вказаного вироку містить опис прийнятих раніше рішень суду, пов'язаних з обранням та продовженням ОСОБА_6 запобіжного заходу як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і які, у відповідності з приписами ст.ст. 409, 411, 412, 415 КПК України тягнуть за собою безумовне скасування вироку суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, тому доводи апеляційних скарг слід перевірити при новому розгляді провадження, а відтак, апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.

З вищевказаних мотивів відсутні підстави і для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про зміну вироку суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання.

Скасовуючи вирок та призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, до 16.01.2026, оскільки відсутні підстави для його зміни або скасування.

Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 190 КК України скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 60 днів, до 16 січня 2026 року включно.

Ухвала Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

СУДДІ:

______________ _________________ __________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3