21 листопада 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 757/56279/24-п
номер провадження: 33/824/5383/2025
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Раковець Ольги Леонідівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Раковець Ольги Леонідівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року,
Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, що становить 605 грн 60 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, адвокат Раковець О.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на початку відеозапису зафіксовано як поліцейський запитує у ОСОБА_1 про вживання алкогольних напоїв чи наркотичних речовин, на що останній зазначив, що не вживав нічого з перерахованого останнім часом. Потім поліцейський, без будь-яких пояснень, наказав пройти короткий огляд на місці зупинки (зафіксовано на 03 хв 04 сек. відеозапису). Поліцейський просив ОСОБА_1 витягнути руки перед собою, а потім почергово доторкнутися кожною рукою до кінчика носа. На наявному у справі відеозапису з бодікамери поліцейського чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 виконав поставлене завдання, однак поліцейський безпідставно заявив, що ОСОБА_1 не попадає по носі. Відеозапис з бодікамери другого поліцейського в матеріалах справи відсутній, на запит адвоката наданий також не був. Крім того, поліцейським було перевірено очі ОСОБА_1 , однак результати такої перевірки не було зафіксовано на відеозаписі. Поліцейським не було оголошено ОСОБА_1 ознаки алкогольного чи наркотичного сп'яніння, які поліцейський вважав наявними.
Вказує, що поліцейським не було повідомлено ОСОБА_1 про його права, всупереч п.2 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395). Зазначає, що ОСОБА_1 не було повідомлено про його права (в т.ч. права на отримання правової допомоги), не роз'яснено порядок та строк проходження медичного огляду, на запитання працівника поліції чи буде ОСОБА_1 проходити медичний огляд, останній спочатку сказав: «ні поспішаю» (зафіксовано на 13 хв 19 сек. відеозапису).
Зазначає, що в подальшому поліцейські пішли в своє службове авто для складання протоколу про адміністративне правопорушення (зафіксовано на 15 хв 47 сек. відеозапису). Надалі ОСОБА_1 отримав правове роз'яснення від свого адвоката щодо процедури і часу медичного огляду, повідомив свого роботодавця про своє запізнення на декілька годин у зв'язку з необхідністю пройти медичний огляд на вимогу поліцейського.
Наголошує на тому, що до складання і підписання протоколу ОСОБА_1 звернувся до поліцейського, щоб повідомити, що згоден пройти медичний огляд (зафіксовано з 25:30 хв. відеозапису). Натомість, спочатку поліцейський свідомо ігнорував ОСОБА_1 (в т.ч. закривши вікно в авто, в якому сидів), надалі обурився на факт звернення ОСОБА_1 за юридичною консультацією, та в результаті відмовився забезпечити медичний огляд на стан сп'яніння.
Також вказує, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 недостовірну інформацію про те, що він може самостійно пройти медичний огляд на стан сп'яніння (зафіксовано з 29:25 хв. по 29:46 відеозапису).
Таким чином вважає, що водій ОСОБА_1 ще до складання протоколу серії ЕПР1 №167277, до його підписання погодився на вимогу працівника поліції пройти медичний огляд в закладі охорони, на що вже відмовив працівник поліції.
Вказує, що про формальне виконання працівниками поліції своїх обов'язків свідчить той факт, що ознаки сп'яніння, які вказані в протоколі (виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів) є ознаками як алкогольного так і наркотичного сп'яніння. Але поліцейським не було наголошено на необхідності пройти медичний огляд на алкогольне сп'яніння ні на місці зупинки, ні в медичному закладі. Натомість, поліцейський зосередився виключно на наркотичному сп'янінні, перевірку чого неможливо здійснити на місці, а лише в закладі охорони здоров'я. Поліцейський вибірково застосував Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), безпідставно зосередившись лише на наркотичному сп'янінні та проігнорувавши ознаки, що могли вказувати на алкогольне сп'яніння, чим продемонстрував упередженість до ОСОБА_1 і порушив вимоги стосовно об'єктивного виявлення стану водія. Така поведінка порушує принципи неупередженості та законності, передбачені ст.ст. 7, 8 Закону України «Про Національну поліцію», а також створює підстави для сумнівів у обгрунтованості протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також захисник вказує на те, що у п.7 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 167277 зазначено, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.9 а) ПДР. Наголошує на тому, що примірник протоколу, який наявний у ОСОБА_1 залишився в редакції з посиланням на порушення п.2.9 а) ПДР. Поліцейськими не було повідомлено ОСОБА_1 про наявність нібито помилки в його примірнику протоколу та не вжито жодних заходів для виправлення цієї помилки у його примірнику.
Зазначає, що відеозапис у справі є недопустимим через невідповідність заявленій кількості відеоматеріалів у протоколі, порушення безперервності запису, а також наявність ознак самовільного видалення його частини, що суперечить Інструкції із застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів. Такі недоліки унеможливлюють використання цього відеозапису як об'єктивного та достовірного доказу в судовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Раковець О.Л., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі й просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами.
Положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції при розгляді справи вказані вимоги закону виконав.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність не лише особи, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, а й тієї особи, яка керує транспортним засобом, але відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже відмова особи від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з його відмовою від проходження в установленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, підтверджений сукупністю зібраних та належним чином перевірених в судовому засіданні доказів та є правильним.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується даними, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167277 від 06 листопада 2024 року, згідно з яким встановлено, що 06 листопада 2024 року о 10 год 14 хв. в місті Києві по вул. Велика Васильківська, 49 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.9 а) ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1);
- письмове направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 листопада 2024 року, з якого слідує, що за результатом огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення координації рухів (а.с.4);
- рапорт поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гавриленка Івана, відповідно до якого під час складання протоколу про адміністративне правопорушення в електронній формі серії ЕПР1 №167277 за допомогою мобільного логістичного пристрою відносно ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, в графі 7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення, опис установлених даних» була допущена технічна помилка у зв'язку з некоректною роботою логістичного пристрою та системи ІПНП. Відповідно до вимог наказу МВС №1376 не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, також редагувати протокол про адміністративне правопорушення після його збереження на мобільному логістичному пристрої в системі ІПНП не є технічно можливим. З метою забезпечення виконання завдань КУпАП, забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, просив у графі 7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення, опис установлених даних» у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167277 відносно ОСОБА_1 вважати правильним: чим порушив п.2.5 ПДР - відмова від походження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, замість помилково зазначеного 2.9 а) ПДР (а.с.5);
- копія постанови про накладення адміністративного правопорушення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3420322 від 06 листопада 2024 року, зі змісту якої слідує, що 06 листопада 2024 року о 10 год 20 хв. в місті Києві по вул. Велика Васильківська, 49, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , із номерним знаком, що закритий сторонніми предметами, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 прим.3 КУпАП (а.с.6);
- диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських № 470643, 476295 (а.с.9).
У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, які з урахуванням положень ст.ст.8, 9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, ЄСПЛ неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформленням поліцейським матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, Інструкції №1452/735.
З переглянутого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що патрульними було зупинено автомобіль Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . В ході розмови із водієм у поліцейських виникли підозри, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння, через що було проведено огляд останнього на виявлення ознак наркотичного сп'яніння (10 год 18 хв. - 10 год 19 хв. відеозапису). У зв'язку з цим, ОСОБА_1 поліцейським було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній відмовився, пояснивши свою відмову тим, що поспішає. Після цього поліцейський зазначив, що відповідно до п.2.5 ПДР водій зобов'язаний пройти огляд на стан сп'яніння, але поліцейські водія не можуть змусити цього зробити, це відбувається у добровільному порядку, на що ОСОБА_1 повторно відповів, що на свій розсуд він не може пройти, бо поспішає. Після цього, поліцейський повідомив, що за відмову від проходження огляду передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому ОСОБА_1 попросив роз'яснити йому, у якому форматі має проходити огляд, на що поліцейський зазначив, що у лікаря. Проте ОСОБА_1 категорично сказав, що він не готовий наразі так проходити огляд. Поліцейським було зафіксовано відмову (10 год 28 хв. - 10 год 30 хв. відеозапису). Після фіксації відмови від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейські розпочали складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідних матеріалів щодо нього. У подальшому о 10 год 40 хв. 15 сек. відеозапису ОСОБА_1 підійшов до поліцейських та запитав скільки часу займає проїхати до лікаря-нарколога, поліцейський попросив почекати. О 10 год 40 хв. 45 сек. відеозапису поліцейським було роздруковано протокол про адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 заявив про бажання проїхати до лікаря. Проте поліцейський сказав, що відмову вже зафіксовано та протокол складено, в подальшому протокол було зачитано ОСОБА_1 і поліцейським було висловлено, що останній порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Після цього патрульний роз'яснив ОСОБА_1 його права та те, що останній може самостійно звернутися до лікарні.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167277 від 06 листопада 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Вказаний протокол підписаний поліцейським, який його склав, та ОСОБА_1 .
Обставини щодо роз'яснення працівником поліції ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, та наслідки його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, також підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Вказаний вище відеозапис, є передбаченим ст.251 КУпАП належним засобом доказування, який був оцінений судом у сукупності й логічному взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами та є достатнім для висновку у поза розумний сумнів, що 06 листопада 2024 року о 10 год 14 хв. в місті Києві по вул. Велика Васильківська, 49 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Honda Civic, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився.
Таким чином висновок судді першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є правильним і таким, що ґрунтується на матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що ознаки сп'яніння, які вказані в протоколі (виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів) є ознаками як алкогольного так і наркотичного сп'яніння, але поліцейським не було наголошено на необхідності пройти медичний огляд на алкогольне сп'яніння ні на місці зупинки, ні в медичному закладі, натомість, поліцейський зосередився виключно на наркотичному сп'янінні, апеляційний суд відхиляє як неспроможні, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції №1452/735 визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння і не визначають часових рамок для виявлення таких ознак.
Крім того, відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції №1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167277 від 06 листопада 2024 року та з письмового направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06 листопада 2024 року, вбачається, що працівником поліції було виявлено не лише виражене тремтіння пальців рук і порушення координації рухів, на які посилається захисник, а також виявлено звужені зіниці, які не реагують на світло, що є прямою ознакою саме наркотичного сп'яніння.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що до складання і підписання протоколу, ОСОБА_1 звернувся до поліцейського щоб повідомити, що згоден пройти медичний огляд. Натомість поліцейський спочатку свідомо ігнорував ОСОБА_1 (в т.ч. закривши вікно в авто, в якому сидів), надалі обурився на факт звернення ОСОБА_1 за юридичною консультацією та в результаті відмовився забезпечити медичний огляд на стан сп'яніння, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст.266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок №1103) та Інструкцією №1452/735.
Відповідно частинами 2 і 3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я, перелік яких затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Згідно з положеннями пунктів 3 та 6 Порядку №1103, огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Аналогічні положення містять пункти 6 та 7 Інструкції №1452/735, згідно яких огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Отже за змістом наведених вище нормативних актів, у випадку відмови від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловленої чіткої незгоди з його результатами, водій підлягає обов'язковому направленню поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Як зазначалось вище, з дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, на що останній відмовився, пояснивши свою відмову тим, що поспішає. Після цього поліцейський зазначив, що відповідно до п.2.5 ПДР водій зобов'язаний пройти огляд на стан сп'яніння, але поліцейські водія не можуть змусити цього зробити, це відбувається у добровільному порядку, на що ОСОБА_1 повторно відповів, що на свій розсуд він не може пройти, бо поспішає. Після цього поліцейський повідомив, що за відмову від проходження огляду передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Потім ОСОБА_1 попросив роз'яснити йому, у якому форматі має проходити огляд, на що поліцейський зазначив, що у лікаря. Проте ОСОБА_1 категорично сказав, що він не готовий наразі так проходити огляд. Поліцейським було зафіксовано відмову (10 год 28 хв. - 10 год 30 хв. відеозапису). В подальшому після фіксації відмови від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейські розпочали складання протоколу про адміністративне правопорушення та відповідних матеріалів щодо нього. У подальшому о 10 год 40 хв. 15 сек. відеозапису ОСОБА_1 підійшов до поліцейських та запитав скільки часу займає проїхати до лікаря-нарколога, поліцейський попросив почекати. О 10 год 40 хв. 45 сек. відеозапису поліцейським було роздруковано протокол про адміністративне правопорушення та ОСОБА_1 заявив про бажання проїхати до лікаря. Проте поліцейський сказав, що відмову вже зафіксовано та протокол складено, в подальшому протокол було зачитано ОСОБА_1 і поліцейським було висловлено, що останній порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167277 від 06 листопада 2024 року не висловлював згоди на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, апеляційний суд вважає, що це не спростовує наявність в його діях складу вказаного вище адміністративного правопорушення, оскільки поліцейським перед складанням протоколу роз'яснював ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду, а повідомлення про намір проїхати для проходження огляду висловлене ним вже після фіксації відмови та складання протоколу.
При цьому з відеозапису видно, що ОСОБА_1 , висловлюючи згоду на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, виразив її у формі умови, а саме: «якщо це займе півтори години, а якщо це займе пів дня то це інша справа».
Крім того, оцінюючи дії ОСОБА_1 , які слугували для нього підставою для відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що норма ст.130 КУпАП та положення Інструкції №1452/735 не містять виключень, які б дозволяли водію відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності підстав для проведення такого огляду, а тому відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння за будь-яких обставин тягне за собою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Більше того, переглянутий відеозапис з нагрудної камери працівника патрульної поліції доводить, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння була усвідомленою, і поліцейським йому було роз'яснено, що за відмову від проходження огляду передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 02 червня 2007 року, ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону.
Крім того, апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 достеменно знав про наслідки його відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, оскільки поліцейським було йому повідомлено про такі. Однак ОСОБА_1 лише через десять хвилин після фіксації його відмови підійшов до поліцейського аби уточнити скільки займе часу огляд у лікаря-нарколога.
Такі дії ОСОБА_1 та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає маніпулятивними та спрямованими на бажання уникнути відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис у справі є недопустимим через невідповідність заявленій кількості відеоматеріалів у протоколі, порушення безперервності запису, а також наявність ознак самовільного видалення його частини, апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Пунктами 4, 5 Розділу ІІ Інструкції «Із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (далі - Інструкція) визначено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Так, відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейського №470643 йде безперервно з моменту зупинки поліцейськими ОСОБА_1 до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання ОСОБА_1 копії протоколу та тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом, що виконано з дотриманням вищевказаних вимог законодавства.
При цьому, апеляційний суд вважає правильним висновком судді першої інстанції про те, що обставини відсутності на відеозаписі з нагрудної боді-камери поліцейського №476295 певного фрагменту розмови із ОСОБА_1 не може свідчити про порушення патрульними вимог ст.266 КУпАП та Інструкції, оскільки, як зазначено вище, портативним відеореєстратором №470643 об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність/відсутність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та винуватості/невинуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Тому всупереч доводів апеляційної скарги, відеозапис, який долучено до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом у справі.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що у п.7 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 167277 зазначено, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.9 а) ПДР та те, що примірник протоколу, який наявний у ОСОБА_1 , залишився в редакції з посиланням на порушення п.2.9 а) ПДР і поліцейськими не виправлено допущені помилки, то вони є неспроможними, виходячи з такого.
Так, дійсно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167277 від 06 листопада 2024 року вбачається, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.9 а) ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП
Водночас з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення рапорту поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону №3 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гавриленка Івана слідує, що у графі 7 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення, опис установлених даних» у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167277 відносно ОСОБА_1 вважати правильним: чим порушив п.2.5 ПДР - відмова від походження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, замість помилково зазначеного п.2.9 а).
Враховуючи те, що працівник поліції не вправі після складання протоколу про адміністративне правопорушення редагувати відомості, які викладені в ньому, то суддя першої інстанції обґрунтовано визнав наданий рапорт належним документом про внесення уточнень до складеного протоколу про адміністративне правопорушення та взяв його до уваги.
При цьому апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції правильно врахував, що після складання протоколу та в ході роз?яснення ОСОБА_1 його змісту, поліцейським було зачитано, що дії останнього були кваліфіковані як порушення п.2.5 ПДР, що свідчить про те, що ОСОБА_1 був освідомлений із суттю правопорушення, диспозиція якого охоплюється ч.1 ст.130 КУпАП - відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Винуватість особи встановлюється не лише даними протоколу, а й іншими встановленими суддею першої інстанції доказами, які, в сукупності з даними протоколу, доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що поведінка працівників поліції порушує принципи неупередженості та законності, передбачені статтями 7, 8 Закону України «Про Національну поліцію», не є підставою для скасування постанови судді першої інстанції та не впливають на суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме те, що він відмовився від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку незгоди з діями працівників поліції, ОСОБА_1 не позбавлений права оскаржити їх дії у встановленому законом порядку.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суддею першої інстанції прийняте законне і обґрунтоване судове рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обраний суддею першої інстанції ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Крім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Раковець О.Л., подана в інтересах ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргуадвоката Раковець Ольги Леонідівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов